Постанова № 42004456, 24.12.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" грудня 2014 р. Справа№ 910/15237/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Ропій Л.М.

Рябухи В.І.

при секретарі Царук І. О.

За участю представників:

від позивача: не з'явились

від відповідача: Нечитайленко О. В. - представник за довіреністю № 01-810/05 від 15.09.2014

від прокуратури: Левицька Н. В. - прокурор відділу Прокуратури міста Києва за посвідченням № 002805 від 05.09.2012

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державного підприємства «Держекоінвест»

на рішення Господарського суду міста Києва від 20.08.2014

у справі № 910/15237/14 (суддя Сташків Р. Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз 2007»

до Державного підприємства «Держекоінвест»

про стягнення 966 271,01 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 966 271,01 грн. за виконані за договором про закупівлю за державні кошти № 547/11 від 23.08.2012, але неоплачені роботи.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.08.2014, повний текст якого підписано 26.08.2014, у справі № 910/15237/14 позов задоволено повністю.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що позивачем належним чином доведено невиконання відповідачем свого обов'язку по оплаті виконаних позивачем за умовами спірного договору робіт, і що відсутність бюджетного фінансування, на що відповідач послався, як на підставу для відмови у позові, не може бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності за невиконання обов'язку з оплати виконаних робіт.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державного підприємства «Держекоінвест» звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.08.2014 у справі № 910/15237/14 та прийняти нове, яким у позові відмовити.

В апеляційній скарзі заступник прокурора міста Києва посилається на те, що судом першої інстанції під час вирішення спору по суті неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Так, апелянт зазначив про те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо неналежного виконання відповідачем умов договору зі здійснення розрахунку за виконані роботи в установлені договором строки, оскільки зміну прав та обов'язків за договором у частині порядку оплати робіт сторони обумовили настанням певної обставини, щодо якої невідомо, настане вона чи ні, - наявністю бюджетного фінансування.

Також апелянт зазначив про те, що поза увагою суду залишилось те, що відповідно до п. 3.10 спірного договору кінцеві розрахунки за договором здійснюються у двотижневий термін після підписання і приймання всіх передбачених вказаним договором робіт, отримання сертифікату та підписання акту прийму-передачі об'єкта в експлуатацію.

Ухвалою від 05.11.2014 колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Ропій Л. М., Рябуха В. І. відновлено строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державного підприємства «Держекоінвест» прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

25.11.2014 до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу до якого ним, серед іншого, додана копія додаткової угоди № 6 від 31.12.2013 до договору про закупівлю за державні кошти № 547/11 від 23.08.2012, якою сторони доповнили п. 2.1 вказаного договору абзацом наступного змісту: «Розрахунки за виконані роботи згідно Довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3) за 2013 рік в сумі 966 271,01 грн. в т. ч. ПДВ 161 045,16 грн. будуть здійснюватись в 2014 році після отримання кошторисних призначень та коштів на реєстраційний рахунок замовника».

Враховуючи, що за приписами ст. 101 ГПК України додаткові докази приймаються апеляційним судом у випадку, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього, ухвалою суду від 26.11.2014 сторін зобов'язано надати суду письмові пояснення щодо причин неподання суду першої інстанції додаткової угоди № 6 від 31.12.2013 до договору про закупівлю за державні кошти № 547/11 від 23.08.2012 або письмові пояснення щодо неможливості надати витребувані судом докази повністю або в частині.

Позивач вказаних вимог ухвали суду не виконав, жодних пояснень суду не надав.

З наданих відповідачем письмових пояснень (надійшли до суду 23.12.2014) слідує, що ним вказаний доказ не було подано у зв'язку з тим, що в період розгляду справи Господарським судом міста Києва Державною фінансовою інспекцією України проводилась ревізія окремих питань фінансово-господарської діяльності відповідача за ІІ-ІV квартал 2013 року і завершений звітний період 2014 року, з огляду на що усі первинні документи, в тому числі і спірний договір та всі додаткові угоди до нього, були надані для проведення перевірки.

Крім того, відповідач зазначив про те, що колишнє його керівництво навмисно сприяло позивачу в отриманні позитивного рішення, на підставі чого Державним агентством екологічний інвестицій України 11.09.2014 з посади генерального директора відповідача було звільнено Сербіну Т. В., а по факту зловживання службовими особами відповідача своїм службовим становищем в інтересах третіх осіб, що спричинило тяжкі наслідки, Головним слідчим управлінням МВС України зареєстровано кримінальне провадження № 12014000000000245.

До вказаних послань не додано жодних доказів на підтвердження зазначених обставин.

Частинами 3, 4 п. 9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» від 17.05.2011 № 7 встановлено, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, враховуючи те, що предметом спору у цій справі є стягнення заборгованості за виконані за договором про закупівлю за державні кошти № 547/11 від 23.08.2012, але неоплачені роботи в сумі 966 271,01 грн., в той час як додаткова угода № 6 від 31.12.2013 встановлює порядок оплати саме вказаних робіт, а отже, даний доказ є вирішальним для розгляду даної справи по суті, а також те, що позивач при зверненні до суду з даним позовом мав подати суду спірний договір зі всіма додатками до нього, що ним зроблено не було, колегія суддів з метою повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, та винесення обґрунтованого рішення вважає за можливе залучити до матеріалів справи під час апеляційного перегляду додатковий доказ, а саме додаткову угоду № 6 від 31.12.2013 до договору про закупівлю за державні кошти № 547/11 від 23.08.2012.

Водночас колегія суддів зауважує сторонами на тому, що відповідно до приписів ст. 22 ГПК України вони мають добросовісно користуватись наданими їм правами та вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, проте в даному випадку саме дії сторін з неподання під час розгляду справи в суді першої інстанції додаткової угоди № 6 від 31.12.2013 призвели до неповного дослідження судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи.

24.12.2014 до канцелярії суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в якому позивач, з посиланням на неможливість прибуття в судове засідання представника Пошиванюка Т. П. через перебування у відпустці поза межами України та необхідність надання додаткових пояснень по суті спору, просить продовжити строк розгляду спору та відкласти розгляд справи. До вказаного клопотання позивачем додано копії довіреності від 24.11.2014 та сторінки закордонного паспорту Пошиванюка Т. П. із візою, яка видана на період з 14.12.2014 по 05.01.2015.

В судовому засіданні представники відповідача та прокуратури проти задоволення клопотання позивача про відкладення розгляду справи заперечили.

Порадившись на місці, колегія суддів вирішила відмовити у задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи, оскільки, по-перше, позивачем не надано доказів того, що його інтереси може представляти лише Пошиванюк Т. П., по-друге, відкриття візи не є безумовним доказом перебування поза межами України, а по-третє, позивач не був позбавлений права надати відповідні пояснення шляхом викладення їх в письмовому вигляді та направлення їх до суду поштою.

Крім того, колегія суддів, відмовляючи у задоволенні клопотання про відкладення, виходить і з того, що в судовому засіданні 26.11.2014 сторонами, в тому числі і позивачем, надано пояснення по суті спору.

Під час розгляду справи представники відповідача та прокуратури апеляційну скаргу підтримали, представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив та просив залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та прокуратури, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.

23.08.2012 позивач як підрядник та відповідач як замовник уклали договір про закупівлю за державні кошти № 547/11 (далі Договір), за умовами якого позивач прийняв на себе зобов'язання на власний ризик, своїми та залученими силами, засобами та закупленими матеріальними ресурсами виконати роботи з Капітального ремонту об'єктів соціальної сфери (далі Роботи) у Тернопільській області та здати закінчені Роботи в порядку і строк, встановлений цим Договором, а відповідач - прийняти закінчені Роботи і оплатити їх.

Зі змісту п. 2.1 Договору слідує, що договірна тверда загальна ціна Робіт становить 17 519 114,45 грн. (у т.ч. ПДВ).

В пункті 2.2 Договору сторонами погоджено, що джерелом фінансування є кошти Державного бюджету України за КПКВК 6351020 «Державна підтримка заходів, спрямованих на зменшення обсягів викидів (збільшення абсорбції) парникових газів, у тому числі на утеплення приміщень закладів соціального забезпечення, розвиток міжнародного співробітництва з питань зміни клімату», КЕКВ 2410.

Відповідно до п. 3.3 Договору виконання позивачем Робіт оформлюється актами приймання будівельних робіт (складеними за формою № КБ-2в «Акт приймання будівельних робіт) та довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (складеними за формою № КБ-3).

Як слідує з матеріалів справи та не заперечується сторонами, на виконання умов Договору позивач виконав роботи на загальну суму 15 826 859,38 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями довідок про вартість виконаних будівельних робіт (типова форма № КБ-3) та актів приймання виконаних будівельних робіт (а.с. 84-478 т. 1).

Згідно з п. 3.2 Договору, з моменту початку дії Договору, визначеного пунктом 12.1 Договору, відповідач перераховує позивачу попередню оплату не більше 30% відсотків від річного обсягу Робіт на строк не більше десяти місяців (закривається Актами приймання будівельних робіт за формою КБ-2в), у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 09.10.2006 № 1404 «Питання попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти», а відповідач здійснює перерахування коштів попередньої оплати позивачу на підставі наданого позивачем рахунку-фактури.

В пункті 3.5 Договору сторонами погоджено, що оплата проводиться за фактично і якісно виконані Роботи, які відображені у підписаних сторонами актах приймання будівельних робіт за формою КБ-2в. Підставою для здійснення розрахунків є підписані Сторонами Акти КБ-2в та Довідки КБ-3. Роботи, виконані з використанням матеріальних ресурсів, які не відповідають установленим вимогам відповідачем не оплачуються. Оплата виконаних Робіт здійснюється відповідачем протягом 10 (десяти) робочих днів, з урахуванням бюджетних призначень, з моменту підписання сторонами зазначених документів.

Згідно з п. 3.6 Договору відповідач зобов'язаний оплатити фактично виконані роботи та закуплені матеріали, з урахуванням 30% сплаченої попередньої оплати та наявності бюджетного фінансування. Урахування сплаченої попередньої оплати враховується не більш 3 місяців.

Відповідно до п. 3.7 Договору зі змінами, внесеними додатковою угодою № 2 до Договору (а.с. 28 т. 1), щомісячна оплата робіт здійснюється на підставі довідки за формою КБ-3 та акту приймання будівельних робіт за формою КБ-2в за виключенням 30% сплаченої попередньої оплати за фактично виконані Роботи протягом 10 (десяти) банківських днів з дати підписання актів приймання будівельних робіт за формою КБ-2в та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати по формі КБ-3. Урахування сплаченої попередньої оплати враховується не більш 3 місяців. Утримання 5 % від загальної вартості Робіт за Договором здійснюється після закриття позивачем попередньої оплати у повному розмірі на підставі наданих відповідачу Актів приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в та довідки за формою КБ-3.

Як слідує з наявних в матеріалах справи копій виписок з банківського рахунку позивача (а.с. 35-59 т. 1), в рахунок оплати спірних Робіт відповідач перерахував позивачеві грошові кошти в сумі 14 860 588,37 грн.

Отже, неоплаченими з виконаних позивачем за Договором залишились Роботи на загальну суму 966 271,01 грн. (15 826 859,38-14 860 588,37).

Факт наявності заборгованості перед позивачем саме у такому розмірі відповідачем не заперечується, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями Акту звіряння взаємних розрахунків за період 01.01.2013-01.03.2014 (а.с. 60-61 т. 1), який підписаний відповідачем, та відповіддю на претензію № 03-359/05 від 09.04.2014 (а.с. 10-11 т. 1), в яких відповідач визнав, що неоплаченими з виконаних позивачем за Договором залишаються Роботи на загальну суму 966 271,01 грн.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 966 271,01 грн., посилаючись на те, що відповідно до приписів п. 3.7 Договору строк оплати вказаних робіт вже настав.

Суд першої інстанції погодився із вказаним посиланнями позивача та задовольнив позовні вимоги, стягнувши заявлену позивачем до стягнення суму боргу в повному обсязі, що є правомірним з огляду на наявні у суду першої інстанції докази, проте, колегія суддів вважає за необхідне при вирішення спору по суті врахувати додану відповідачем до матеріалів справи вищевказану додаткову угоду № 6 від 31.12.2013, якою сторони доповнили п. 2.1 спірного Договору абзацом наступного змісту: «Розрахунки за виконані роботи згідно Довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3) за 2013 рік в сумі 966 271,01 грн. в т. ч. ПДВ 161 045,16 грн. будуть здійснюватись в 2014 році після отримання кошторисних призначень та коштів на реєстраційний рахунок замовника».

Отже, при з'ясуванні обставин щодо строку оплати вартості робіт, стягнення заборгованості за які є предметом даного позову, слід виходити з умов укладеної сторонами додаткової угоди № 6 від 31.12.2013.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 837 ЦК України за договором підряду, до яких відносяться спірний договір, одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк .

Зі змісту додаткової угоди № 6 від 31.12.2013 слідує, що розрахунки за спірні роботи мають бути проведені відповідачем у 2014 році після отримання кошторисних призначень та коштів на реєстраційний рахунок замовника.

Згідно з ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Частина 1 ст. 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Відповідно до ч. 1 ст. 254 ЦК України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Враховуючи, що термін виконання відповідачем свого зобов'язання з оплати спірних робіт визначений у 2014 році, відповідно до приписів ст. 254 ЦК України він спливає в останній день останнього місяця 2014 року, тобто 31.12.2014 року.

Статтею 1 ГПК України встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Виходячи зі змісту вказаної статті, право на позов у особи виникає після порушення відповідачем її права, тобто захисту підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути тільки порушено у майбутньому.

Враховуючи, що станом на дату звернення позивача до суду з цим позовом (23.07.2014), на дату винесення судом першої інстанції рішення у цій справі (20.08.2014), та на дату винесення цієї постанови (24.12.2014) строк виконання відповідачем свого обов'язку по оплаті спірних робіт (до 31.12.2014) ще не сплив, права позивача на отримання плати за виконані роботи відповідачем порушені не були.

За таких обставин, у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 966 271,01 грн. за виконані за Договором, але неоплачені роботи слід відмовити. Рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Водночас колегія суддів вважає за необхідне зауважити на наступному.

Щодо посилань заступника прокурора на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо неналежного виконання відповідачем умов договору зі здійснення розрахунку за виконані роботи в установлені договором строки, оскільки зміну прав та обов'язків за договором у частині порядку оплати робіт сторони обумовили настанням певної обставини, щодо якої невідомо, настане вона чи ні, - наявністю бюджетного фінансування, слід зазначити таке.

Згідно з ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 названого Кодексу і статтею 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Докази того, що відповідач вживав заходів для забезпечення виконання своїх договірних зобов'язань, в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи викладене, відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність замовника і не може вважатися підставою для звільнення відповідача від виконання ним договірних зобов'язань.

Вказана права позиція викладена в п. 5 Оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-06/374/2013 від 18.02.2013 «Про практику вирішення спорів, пов'язаних із виконанням договорів підряду (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України)», в якому наголошено на тому, що відсутність бюджетного призначення на фінансування робіт за договором підряду не може бути підставою для звільнення замовника від обов'язку оплати відповідних робіт, оскільки в разі відсутності коштів для оплати замовник був вправі та мав фактичну можливість призупинити виконання умов договору з моменту виявлення відсутності коштів для оплати робіт, а не приймати їх результати.

Щодо посилань прокурора на те, що поза увагою суду залишилось те, що відповідно до п. 3.10 Договору кінцеві розрахунки за договором здійснюються у двотижневий термін після підписання і приймання всіх передбачених вказаним договором робіт, отримання сертифікату та підписання акту прийму-передачі об'єкта в експлуатацію, слід зазначити, що як у відзиві на позов (а.с. 1-2 т. 2), так і у відповіді на претензію № 03-359/05 від 09.04.2014 (а.с. 10-11 т. 2) відповідач не заперечує проти повного виконання позивачем робіт на заявлену до стягнення суму, що, враховуючи приписи ч. 1 ст. 35 ГПК України, якою встановлено, що обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання, є підставою для визнання судом факту виконання позивачем спірних робіт у повному обсязі та, відповідно, підписання всіх необхідних для повного розрахунку за вказані роботи документів.

При цьому, слід врахувати, що згідно з п. 7.6.4 Договору датою прийняття закінчених Робіт вважається реєстрація декларацій про готовність об'єкта до експлуатації в порядку, передбаченому постановою КМУ від 13.04.2011 № 461 «Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів»

Згідно з приписами постанови КМУ від 13.04.2011 № 461 «Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів» прийняття в експлуатацію об'єктів, що належать до I - III категорії складності, та об'єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, проводиться шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальними органами поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

В матеріалах справи наявні копії належним чином оформлених декларацій про готовність об'єкта до експлуатації з відмітками про реєстрацію їх у Державній архітектурно-будівельній інспекції України ( а.с. 137-146 т. 1), а відтак, відповідно до приписів п. 7.6.4 Договору Роботи вважаються прийнятими у повному обсязі.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мале місце неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, тому рішення Господарського суду міста Києва від 20.08.2014 у справі № 910/15237/13 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, яким в задоволенні позову відмовляється повністю.

З огляду на обставини справи та вимоги, викладені в апеляційній скарзі, апеляційна скарга заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державного підприємства «Держекоінвест» підлягає задоволенню.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на приписи ст. 49 ГПК України та враховуючи обставини справи всі судові витрати по справі покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державного підприємства «Держекоінвест» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.08.2014 у справі № 910/15237/14 задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 20.08.2014 у справі № 910/15237/14 скасувати і прийняти нове рішення.

3. В позові відмовити повністю.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз 2007» (65007, м. Одеса, вул. Адмірала Лазарева, 76, ідентифікаційний код 34055686) в доход Державного бюджету України витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 9 662 (девять тисяч шістсот шістдесят дві) грн. 71 коп.

5. Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити Господарському суду міста Києва.

6. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/15237/14.

Повний текст постанови складено: 25.12.2014

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді Л.М. Ропій

В.І. Рябуха