Постанова № 42003691, 24.12.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 825/1960/14 Головуючий у 1-й інстанції: Смірнова О.Є. Суддя-доповідач: Старова Н.Е.

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 грудня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючої судді: Старової Н.Е.,

суддів: Файдюка В.В., Чаку Є.В.,

при секретарі: Тищенко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Приватного підприємства «Агропрогрес» на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду за адміністративним позовом Приватного підприємства «Агропрогрес» до Козелецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Агропрогрес» звернулось до суду з позовом до Козелецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000222200 від 12.02.2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 63596,00 грн.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.06.2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Апелянт в судовому засіданні мотивовано підтримав апеляційну скаргу.

Представник відповідача не з'явився до судового засідання, що не заважає розгляду справи за його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які з'явилися до судового засідання, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, Козелецькою ОДПІ на підставі п.200.10 ст.200 розділу V ПК України, в порядку ст.76 розділу ІІ ПК України проведено камеральну перевірку податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2013 року та серпень 2013 року, за результатами якої складено акт від 27.01.2014 №31/22-31174509 (а.с.8-12).

Перевіркою встановлено, що згідно з п.120.2 ст.120 ПК України невиконання платником податків вимог, передбачених абз.2 п.50.1 ст.50 ПК України, щодо умов самостійного внесення змін до податкової звітності, - тягне за собою накладення штрафу у розмірі 5% від суми самостійно нарахованого заниження податкового зобов'язання (недоплати) за червень 2013 року - 59519,00 грн. та серпень 2013 року - 4077,00 грн., в зв'язку з чим збільшується сума, що за результатами звітного (податкового) періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету в розмірі 63 596,00 грн.

За результатами даної перевірки Козелецькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.02.2014 №0000222200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 63596,00 грн. (а.с.13).

Не погоджуючись з даним податковим повідомленням-рішенням, після процедури адміністративного оскарження, позивач звернувся до суду.

Приватне підприємство «Агропрогрес» зареєстроване як сільськогосподарське підприємство - суб'єкт спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом №100311640 НБ №012636 (а.с.19).

Позивачем подано до Козелецької ОДПІ податкові декларації з податку на додану вартість (скорочена форма) за березень, квітень, травень, липень 2013 року (а.с.31-54). В зв'язку з виявленням позивачем помилок, останнім подано до Козелецької ОДПІ уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за квітень, травень, липень 2013 року (а.с.55-78).

Відповідно до 50.1. ст.50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Відповідно до п.54.1 ст.54 ПК України, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Підпунктом 14.1.39. пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію.

Крім того, п.120.2 ст.120 ПК України передбачено, що невиконання платником податків вимог, передбачених абзацом другим пункту 50.1 статті 50 цього Кодексу, щодо умов самостійного внесення змін до податкової звітності - тягне за собою накладення штрафу у розмірі 5 відсотків від суми самостійно нарахованого заниження податкового зобов'язання (недоплати).

При самостійному донарахуванні суми податкових зобов'язань інші штрафи, передбачені цією главою Кодексу, не застосовуються.

В зв'язку з виявленням позивачем помилок, останнім подано за вищезазначені періоди до Козелецької ОДПІ уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок.

На підставі зазначеного, податковий орган, за результатами проведеної перевірки, дійшов висновку про порушення позивачем норм податкового законодавства, оскільки позивачем не було відображено в податковій звітності з ПДВ, за якою здійснюється розрахунки з бюджетом, штрафної санкції та пені за наслідками самостійного виправлення платником помилки, чим порушено п.50.1 ст.50 ПК України.

Як було зазначено, позивач є сільськогосподарським підприємством, при цьому, є суб'єктом спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість (а.с. 19) тому на позивача поширюється дія, зокрема п.209.2 ст. 209 ПК України, згідно приписів якої, сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

А тому враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що самостійно виявлена сільськогосподарським підприємством недоплата податкового зобов'язання підлягає сплаті до бюджету.

За таких обставин, колегія вважає, що невідображення позивачем в податковій звітності з ПДВ, за якою здійснюється розрахунки з бюджетом, штрафної санкції та пені за наслідками самостійного виправлення платником помилки, не можна вважати порушенням п. 50.1 ст. 50 ПК України, а тому посилання відповідача на п.120.2 ст.120 ПК України, згідно приписів якого невиконання платником податків вимог, передбачених абз.2 п.50.1 ст.50 ПК України, щодо умов самостійного внесення змін до податкової звітності, - тягне за собою накладення штрафу у розмірі 5% від суми самостійно нарахованого заниження податкового зобов'язання (недоплати), є неправомірними.

Колегія суддів бере до уваги те, що оскільки позивачем своєчасно подано до податкового органу відповідну звітність, самостійно усунуто виявлені помилки, бюджет не зазнав втрат, оскільки самостійно виявлена сільськогосподарським підприємством недоплата податкового зобов'язання не підлягала сплаті до бюджету, відтак висновок податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства є необґрунтованим.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, всупереч положень ч.2 ст.71 КАС України, не довів у встановленому порядку правомірність винесеного ним податкового повідомлення-рішення №0000222200 від 12.02.2014 року, а позивач добросовісно виконав обов'язки при поданні податкової звітності.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення, невірно застосував норми матеріального та процесуального права, що мають значення для вирішення справи та дійшов висновку, з яким суд апеляційної інстанції не погоджується.

Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у постанові від 18.06.2014 року, та є підставою для її скасування.

За таких обставин, відповідно до пунктів 2, 4 ч.1 ст.202 КАС України, апеляційну скаргу слід задовольнити, а постанову суду першої інстанції - скасувати, та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 198, 202, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Агропрогрес» - задовольнити, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.06.2014 року - скасувати, та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000222200 від 12.02.2014 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України..

Головуючий суддя

Судді

Головуючий суддя Старова Н.Е.

Судді: Файдюк В.В.

Чаку Є.В.