Ухвала суду № 42003471, 23.12.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

23 грудня 2014 рокусправа № 804/5573/14

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Лукманової О.М.

суддів: Божко Л.А. Прокопчук Т.С.

при секретарі: Сонник А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідер» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 травня 2014 року у справі №804/5573/14 за позовом Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідер» про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и л а :

У квітні 2014 року ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області (далі по тексту - позивач) звернулась до суду з позовом до ТОВ «Лідер» (далі по тексту - відповідач), в якому просила стягнути з відповідача кошти у сумі податкового боргу з орендної плати за землю в розмірі 16493,83 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.05.2014 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції ТОВ «Лідер» подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати постанову та прийняти нову постанову, якою в задоволені позову відмовити. Апелянт вважав, що його зобов'язання по сплаті за договорами оренди земельної ділянки, якою останній не володіє не користується з дати продажу об'єкту нерухомого майна, є припиненими з дати укладення договору купівлі-продажу об'єкту нерухомого майна, що розташований на цій земельній ділянці, тобто з 06.03.2012 року. Апелянт зазначив, що у податковій декларації з плати за землю за 2013 рік помилково відобразив зобов'язання по сплаті орендної плати за земельну ділянку, розташовану за адресою м.Запоріжжя, вул.Чарівна, 155-Б, що призвело до автоматичного нарахування заборгованості по самостійно узгодженому податковому зобов'язанню.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що згідно даних довідки про заборгованість, яка надана позивачем, у відповідача наявний податковий борг. Сума боргу у розмірі 16493,83 грн. є самостійно задекларованою та не сплаченою у строк передбачений податковим законодавством України.

Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «Лідер» зареєстроване як юридична особа, включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців України.

27.02.2013 року ТОВ «Лідер» надало до ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2013 рік, в якій самостійно задекларовано річну суму податкового зобов'язання в розмірі 32987,94 грн., місячна плата складає 2749 грн.

ДПІ у Заводському районі м.Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області на виконання вимог ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (чинного на момент виникнення правовідносин) сформовано та направлено на адресу відповідача податкову вимогу №12-15 від 16.10.2013 року, яка оскаржена у судовому порядку та постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.01.2014 року у справі №804/634/14, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2014 року не скасована. Вищезазначена податкова вимога отримана відповідачем, про що свідчить довідка поштового відділення. Однак, відповідачем не було сплачено суму податкового боргу з орендної плати за землю з юридичних осіб у розмірі 2748,89 грн.

Згідно п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до ст.57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.286.2 ст.286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подаються відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частинами за місяцями.

Згідно вимог п.287.3 ст.287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частинами власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Згідно до п.129.1 ст.129 Податкового кодексу України пеня нараховується після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, постанову суду першої інстанції слід залишити без змін, як таку, що прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.ст.200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідер» - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 травня 2014 року у справі №804/5573/14 - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів

Головуючий: О.М. Лукманова

Суддя: Л.А. Божко

Суддя: Т.С. Прокопчук