Ухвала суду № 42003470, 09.12.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

09 грудня 2014 рокусправа № 804/11204/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицька О.О.

за участю представників:

позивача: - Васильченко А.А. дов від 30.12.2013

відповідача: - Науменко О.Л. дов від 10.01.2014

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2014 року

у справі № 804/11204/14

за позовом приватного підприємства «Атланта-Агро»

до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Атланта-Агро» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002841500 від 22.07.2014.

Позовні вимоги обґрунтовані помилковістю висновків податкового органу про порушення позивачем норм податкового законодавства, а саме: завищення податкового кредиту з операцій надання послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів та проведення розрахунків за ці послуги. Вказані господарські операції підтверджені належним чином складеними первинними документами, їх відображення в податковому обліку відповідає нормам чинного законодавства.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.09.2014 адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Постанову суду мотивовано тим, що дані електронної системи за відсутності відповідних документів (судових рішень, витягів з ЄДР тощо) не є належним доказом відсутності фактів здійснення господарських операцій та доказом несплати податків, при тому, що спірний період податковим органом перевірено з урахуванням всіх первинних документів та документів податкової звітності. Відповідачем не наведено жодних доказів, які б підтверджували те, що укладення договорів, на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та його контрагентами, не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття прав та обов'язків.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляцій скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволені адміністративного позову в повному обсязі. Відповідач зазначає, що суд першої інстанції не приділив уваги тому факту, що усі операції по взаємовідносинах підприємства з контрагентами - ТОВ «ТД Норден Груп», ТОВ «Юкей Груп», ТОВ «Атом Сталь», ТОВ «ТБК «Дніпро», ТОВ «Технобуд Інжинірінг» та ТОВ «Кайрос ЛТД», не спричинили реального настання правових наслідків, що підтверджується актами про неможливість проведення зустрічних звірок та актами позапланових перевірок. Також судом першої інстанції не враховано, що у зв'язку із зменшенням вартості залізничних послуг підприємством безпідставно віднесено суму у 178557,22 грн. до складу податкового кредиту у січні, лютому 2014 року по контрагентам «Львівська залізниця», «Донецька залізниця, ДТГО «ПЗЗ».

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечує, просить залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідачем проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ПП «Атланта-Агро» з питань підтвердження господарських відносин з ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України», ПАТ «Компанія «РАЙЗ», ТОВ «Агротрейд Експорт», ТОВ «Олам Україна», ТОВ «Голландська аграрна компанія», ТОВ «Дніпромлин» за січень, лютий 2014 року, за результатами якої складено акт перевірки від 27.06.2014 № 1736/04-66/15-00/32150080 (т.1, а. с.17-112).

Згідно висновків вказаного акту перевірки встановлено:

- порушення п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, п.п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 ПК України, внаслідок чого підприємством занижено суму податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет, на загальну суму 3 056 790,55 грн., в тому числі за січень 2014 року у розмірі 2 048 448,75 грн., за лютий 2014 року у розмірі 1 008 341,80 грн.

22.07.2014 на підставі даного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002841500, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання по сплаті податку на додану вартість у сумі 4 585 186,50 грн., у тому числі сума основного платежу складає 3 056 791 грн., штрафні (фінансові) санкції - 1 528 395,50 грн. (т.1, а. с.113).

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про помилковість висновків податкового органу.

Відповідно до п. 14.1.181 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п.201.1. ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 Податкового кодексу України).

Згідно з п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З акту перевірки від 27.06.2014 вбачається, що збільшене підприємству грошове зобов'язання з ПДВ у розмірі 3 056 791 грн. складається з сум податку на додану вартість, віднесених позивачем до податкового кредиту у січні, лютому 2014 року, а саме:

- 178557,22 грн. - по взаємовідносинами з ДТГО «ЛЬВІВСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ», ДОНЕЦЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ, ДТГО «Південно-Західна залізниця»;

- 2 878 233,34 грн. - по взаємовідносинами ПП «Атланта-Агро» по отриманню послуг у ТОВ «ТД Норден Груп», ТОВ «Юкей Груп», ТОВ «Атом Сталь», ТОВ «ТБК «Дніпро», ТОВ «Технобуд Інжинірінг» та ТОВ «Кайрос ЛТД».

Щодо взаємовідносин з ДТГО «ЛЬВІВСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ», ДОНЕЦЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ, ДТГО «Південно-Західна залізниця».

Згідно акту перевірки від 27.06.2014 у січні, лютому 2014 року ПП «Атланта-Агро» безпідставно віднесено суму 178 557,22 грн. до податкового кредиту, у т. ч. по контрагенту ДТГО «Львівська залізниця» - 40740,42 грн., по контрагенту Донецька залізниця - 97166,60 грн., по контрагенту ДТГО «Південно-Західна залізниця» - 40650,20 грн.

До таких висновків податковий орган дійшов з огляду на те, що контрагентами позивача - ДТГО «Львівська залізниця», Донецька залізниця, ДТГО «Південно-Західна залізниця» у січні та лютому 2014 року здійснено зміну вартості наданих послуг у бік зменшення і відповідні коригування, як того вимагає ст.192 ПК України.

За даними показників податкової декларації з податку на додану вартість ДТГО «Львівська залізниця», Донецька залізниця, ДТГО «Південно-Західна залізниця» (додатку № 5 виданих та отриманих податкових накладних), детальної інформації по платнику ПДВ результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України, з якої вбачається, що у ПП «Атланта-Агро» сформований податковий кредит по вказаним контрагентам у січні, лютому 2014 року не відповідає даним податкової звітності ДТГО «Львівська залізниця», Донецька залізниця, ДТГО «Південно-Західна залізниця», оскільки цими контрагентами задекларовані суми ПДВ з урахуванням зменшення вартості залізничних послуг.

Згідно, п.192.1 ст.192 ПК України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню. У разі якщо внаслідок перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то постачальник зменшує суму податкових зобов'язань та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку. Отримувач зменшує суму податкового кредиту в разі, якщо він зареєстрований як платник ПДВ на дану проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів ?/послуг.

У відповідності до п.192.3 ст.192 ПК України результат перерахунку податкових зобов'язань і податкового кредиту постачальника та отримувача відображається у складі податкової декларації за звітний податковий період у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до п.п.18-20 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1379 від 01.11.2011 (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) у разі здійснення коригування сум податкових зобов'язань відповідно до статті 192 розділу V Кодексу постачальник товарів/послуг виписує розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної (далі - розрахунок коригування) за формою згідно з додатком 2 до податкової накладної.

Порядок складання, реєстрації, зберігання розрахунку коригування аналогічний порядку, передбаченому для податкових накладних.

Номер розрахунку коригування присвоюється відповідно до його номера в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Оригінал розрахунку коригування надається покупцю товарів/послуг. Копія залишається у продавця.

Якщо розрахунок коригування складається платником податку до податкової накладної, яка відповідно до пункту 201.10 статті 201 розділу V та пункту 11 підрозділу 2 розділу XX Кодексу підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, такий розрахунок надається покупцю тільки після його реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних.

У разі якщо розрахунок коригування складається на суму податку на додану вартість, яка перевищує суму, передбачену пунктом 11 підрозділу 2 розділу XX Кодексу, такий розрахунок підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних лише після реєстрації в ньому накладної, до якої виписується цей розрахунок.

На підставі вказаного розрахунку отримувач товарів/послуг здійснює коригування податкового кредиту відповідно до статті 192 розділу V Кодексу (за умови дотримання положень законодавчих актів щодо віднесення сум до податкового кредиту) з обов'язковим відображенням зазначених коригувань у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних (з від'ємним чи позитивним значенням).

Згідно з Формою розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної, затвердженої тим же наказом Міністерства фінансів України № 1379 від 01.11.2011, покупець при отриманні розрахунку має засвідчити факт такого отримання, а саме: зазначити на примірнику розрахунку продавця дату отримання розрахунку та поставити підпис.

Отже, при зміні вартості послуг постачальник має право на коригування раніше відображених податкових зобов'язань з ПДВ, а покупець повинен скоригувати податковий кредит, при цьому, як вірно зазначено судом першої інстанції, суми податкових зобов'язань і податкового кредиту постачальника та отримувача одночасно підлягають відповідному коригуванню в деклараціях з ПДВ того звітного податкового періоду, на який припадає дата отримання отримувачем розрахунків коригування.

Як вбачається з матеріалів справи, не спростовано відповідачем належними доказами, на момент проведення відповідачем перевірки таких розрахунків коригування від вищевказаних контрагентів до підприємства не надходило.

Отже, висновок відповідача про неправомірне віднесення підприємством суми 178557,22 грн. до складу податкового кредиту у січні, лютому 2014 року по контрагентам ДТГО «Львівська залізниця», Донецька залізниця, ДТГО «Південно-Західна залізниця», є безпідставним.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «ТД Норден Груп», ТОВ «Юкей Груп», ТОВ «Атом Сталь», ТОВ «ТБК «Дніпро», ТОВ «Технобуд Інжинірінг» та ТОВ «Кайрос ЛТД» вбачається, що в січні, лютому 2014 року позивач мав взаємовідносини з вказаними підприємствами на підставі укладених договорів, предметом яких є надання послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів залізничним транспортом, та проведення розрахунків за ці послуги.

За висновком акту перевірки позивачем незаконно сформовано податковий кредит у січні, лютому 2014 року за рахунок отриманих послуг від ТОВ «ТД Норден Груп», ТОВ «Юкей Груп», ТОВ «Атом Сталь», ТОВ «ТБК «Дніпро», ТОВ «Технобуд Інжинірінг» та ТОВ «Кайрос ЛТД» на загальну суму 2878233,34 грн. за господарськими операціями, які не носили реального характеру.

Даний висновок податкового органу обґрунтовано даними актів про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Юкей Груп», ТОВ «ТД Норден Груп», ТОВ «Атом Сталь», ТОВ «ТБК «Дніпро», ТОВ «Технобуд Інжинірінг» та акту про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Кайрос ЛТД».

При цьому, висновки вищезазначених актів покладені в основу висновків акту перевірки позивача від 27.06.2014.

Як свідчать матеріали справи і не заперечується сторонами, ПП «Атланта-Агро» в якості замовника мало господарські відносини з придбання послуг з організації та оформленню відвантаження та відправки вантажів залізницею: з ТОВ «ТД Норден Груп» за договором № 32/22 від 02.12.2013; з ТОВ «Атом Сталь» за договором № 1 від 03.01.2014 з ТОВ «Юкей Груп» за договором № 3/01 від 03.01.2014, з ТОВ «Кайрос ЛТД» за договором № 1 від 01.02.2013, з ТОВ «ТБК «Дніпро» за договором № 810/69 від 03.02.2014 з ТОВ «Технобуд Інжинірінг» за договором № 805/87 від 03.02.2014; з ТОВ «Юкей Груп» за договором № 735/21 від 08.02.2014; з ТОВ «Атом Сталь» за договором №1 від 03.01.2014.

Предметом вказаних договорів є виконання оплачуваної замовником (ПП «Атланта-Агро») роботи по організації сертифікації вантажу, організації відвантаження і відправки залізничних вагонів, оформленню всієї необхідної документації у відповідності з заявками Замовника.

При цьому Замовник доручає виконавцю організацію роботи по відправки вантажів залізничним транспортом, забезпечує виконавця необхідною вихідною інформацією для здійснення послуг, обумовлених договорами.

Розрахунки між сторонами за договором здійснюються в безготівковій формі згідно актів виконаних робіт (послуг).

Фактичне виконання договорів підтверджується: актами виконаних робіт/наданих послуг, податковими накладними, копії яких містяться в матеріалах справи, були предметом дослідження податковим органом в ході проведеної перевірки.

Означені вище документи містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в розумінні вказаного Закону є первинними, такими, що підтверджують здійснення відповідної господарської операції, фактичний рух активів та зміни у власному капіталі позивача.

Податкові накладні, на підставі яких позивачем суми податку на додану вартість включені до складу податкового кредиту, складені контрагентами позивача ТОВ «ТД Норден Груп», ТОВ «Юкей Груп», ТОВ «Атом Сталь», ТОВ «ТБК «Дніпро», ТОВ «Технобуд Інжинірінг» та ТОВ «Кайрос ЛТД»у відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України.

Господарські операції з надання послуг вказаними підприємствами відображені позивачем в бухгалтерському обліку, що підтверджується картками рахунку 631.

Виявлені під час перевірки фактичні обставини щодо взаємовідносин між позивачем та ТОВ «ТД Норден Груп», ТОВ «Юкей Груп», ТОВ «Атом Сталь», ТОВ «ТБК «Дніпро», ТОВ «Технобуд Інжинірінг» та ТОВ «Кайрос ЛТД», які зазначені податковим органом в акті перевірки, відображення позивачем операцій з отримання обумовлених договорами послуг у відповідних податкових періодах відповідачем не спростовані.

Також відповідачем не спростовується факт використання позивачем послуг у власній господарській діяльності, яка полягає у наданні транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів залізничним транспортом. Відповідно до Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» для надання транспортно-експедиційних послуг експедитор має право залучати третіх осіб.

На момент укладення та реалізації вказаних вище договорів ТОВ «ТД Норден Груп», ТОВ «Юкей Груп», ТОВ «Атом Сталь», ТОВ «ТБК «Дніпро», ТОВ «Технобуд Інжинірінг» та ТОВ «Кайрос ЛТД» мали зареєстровані у встановленому порядку установчі документи та цивільну дієздатність згідно з чинним законодавством, були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Законодавчо встановлені вимоги, необхідні для чинності правочину (ст.203 ЦК України), позивачем та ТОВ «ТД Норден Груп», ТОВ «Юкей Груп», ТОВ «Атом Сталь», ТОВ «ТБК «Дніпро», ТОВ «Технобуд Інжинірінг» та ТОВ «Кайрос ЛТД» дотримані. Також господарське зобов'язання з надання послуг не містить ознак фіктивності (вчинених без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися відповідними правочинами).

Зазначені вище договори, укладені позивачем, не містять умов та ознак, які б свідчили про їх суперечність інтересам держави та суспільства, або порушували публічний порядок.

Крім того, відповідно до ст.234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним. Відповідно до ч.3 ст.228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Відповідачем вказані нормі законодавства не враховані, належні докази на підтвердження викладених в акті перевірки доводів щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій з надання послуг відповідачем не зазначені, суду не подані. Жодний документ, який в установленому порядку встановлював би відповідні факти та був обов'язковим для застосування на всій території України, в матеріалах справи відсутній.

Чинним законодавством України не передбачено обов'язку сторони договору перевіряти повноваження контрагента на підписання первинних бухгалтерських та податкових документів, як і не передбачено відповідальності сторони договору за порушення її контрагентом вимог чинного законодавства при укладанні договору. У тому випадку, якщо не доказано обізнаності сторони договору про факт порушення законодавства його контрагентом на момент укладання договору, вважається, що така сторона діяла правомірно.

Колегією суддів встановлено, що укладені позивачем з ТОВ «ТД Норден Груп», ТОВ «Юкей Груп», ТОВ «Атом Сталь», ТОВ «ТБК «Дніпро», ТОВ «Технобуд Інжинірінг» та ТОВ «Кайрос ЛТД» договори відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданими, а факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними та податковими документами.

Дії позивача та ТОВ «ТД Норден Груп», ТОВ «Юкей Груп», ТОВ «Атом Сталь», ТОВ «ТБК «Дніпро», ТОВ «Технобуд Інжинірінг» та ТОВ «Кайрос ЛТД», вчинені на виконання укладених договорів, направленні саме на створення наслідків, які обумовлені правовою природою правочинів такого виду.

Належні докази, які б свідчили про порушення з боку ТОВ «ТД Норден Груп», ТОВ «Юкей Груп», ТОВ «Атом Сталь», ТОВ «ТБК «Дніпро», ТОВ «Технобуд Інжинірінг» та ТОВ «Кайрос ЛТД», які б позбавляли позивача права на віднесення відповідних сум до податкового кредиту відповідачем не подані, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, колегія суддів доходить висновку, що позивачем надано всі необхідні документи, які підтверджують надання вказаними контрагентами обумовлених договорами послуг та використання їх в господарській діяльності, що є належним підтвердженням реальності проведених позивачем господарських операцій та формування податкового кредиту за операціями з переліченими контрагентами.

Таким чином, зважаючи на наявність у позивача належним чином оформлених первинних документів, колегія суддів доходить висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «ТД Норден Груп», ТОВ «Юкей Груп», ТОВ «Атом Сталь», ТОВ «ТБК «Дніпро», ТОВ «Технобуд Інжинірінг» та ТОВ «Кайрос ЛТД».

Отже висновок суду першої інстанції, що отримані позивачем від вказаних підприємств документи, не можуть вважатися первинними, не відповідають фактичним (реальним) обставинам, є помилковим, ґрунтується виключно на твердженнях про недійсність господарських операцій.

Щодо посилання відповідача на результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Кайрос ЛТД» як доказ порушення позивачем вимог податкового законодавства, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації №984 від 22.12.2010, результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка. Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно з п.6 Порядку №984 факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Отже, податковий орган може встановити наявність або відсутність порушень платником податків вимог податкового, валютного та іншого законодавства виключно за наслідками дослідження первинних документів такого платника податків, а відтак посилання податкового органу на акт перевірки іншого платника податків, яким встановлено порушення податкового законодавства, а також іншу інформацію щодо контрагента позивача, що не має правових наслідків, не може вважатись доказом у розумінні ст.69 КАС України.

Виявлені податковим органом та зафіксовані у відповідному акті перевірки обставини щодо контрагента позивача не є беззаперечними доказами порушення податкового законодавства як позивачем, так і його контрагентом.

Крім того, посилання відповідача на акти про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Юкей Груп», ТОВ «ТД Норден Груп», ТОВ «Атом Сталь», ТОВ «ТБК «Дніпро», ТОВ «Технобуд Інжинірінг» як доказ нереальності проведених господарських операцій колегією суддів не приймається до уваги, також зважаючи на те, що вказані акти є документами, що фіксують факт неможливості проведення зустрічної звірки. Законодавством України не надано право органам ДПС в акті про неможливість проведення зустрічної звірки співставляти дані первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювались між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

В акті перевірки від 27.06.2014 не наведені докази, які б свідчили про невідповідність господарських операцій з надання послуг меті та задачам діяльності платників податків, збитковості таких операції чи інші обставини, які окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність здійснених операцій, відсутність факту надання послуг, а також про те, що реалізацію вказаної операції не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

Позиція податкового органу, яка базується на виявлених податковим органом порушеннях, допущених при здійсненні господарської діяльності контрагентами позивача, суперечить вимогам чинного законодавства.

Із змісту вищенаведених правових норм вбачається, що Податковий кодекс України не ставить право позивача на формування податкового кредиту в залежність від декларування постачальниками, в тому числі і по ланцюгу постачання, своїх податкових зобов'язань та/або від сплати ними сум податку на додану вартість до бюджету.

До того ж, ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.

Також колегія суддів зазначає, що чинним законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на відображення відповідних сум в податковому обліку.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України»).

Щодо використання інформаційних баз даних податковим органом колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що дані бази автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту не можуть нести для суду доказового значення щодо показників податкової звітності, оскільки по-перше, зазначена база створена для службового користування податковими органами, а по-друге її дані формуються не лише на підставі податкової звітності, але й на підставі висновків актів перевірок, тож показники податкової звітності і дані системи співставлення можуть не відповідати один одному.

Крім того, навіть за наявності факту не відображення контрагентом платника податку податкових зобов'язань, зазначена обставина не позбавляє такого платника податку права на формування податкового кредиту і валових витрат за операціями з таким контрагентом.

Крім того, податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з вищевказаними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Виходячи з вищевикладеного, зважаючи на наявність у позивача, належним чином оформлених первинних документів, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, вбачається, що позивачем виконані всі умови для віднесення відповідних сум до витрат та податкового кредиту з операцій надання послуг, у зв'язку з чим у відповідача відсутні правові підстави для збільшення грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, про що прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Під час розгляду даної адміністративної справи судом першої інстанції в повному обсязі з'ясовано усі обставини, які мають значення для справи, ухвалено законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову.

Передбачені статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення відсутні, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2014 року у справі № 804/11204/14 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко