Ухвала суду № 42003434, 04.11.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

04 листопада 2014 рокусправа № 804/13799/13-а Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сафронової С.В.

суддів: Поплавського В.Ю. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Надточія В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2013 року у справі № 804/13799/13-а за адміністративним позовом Приватного підприємства "Адоніс" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Адоніс" (далі - позивач, ПП "Адоніс") 18 жовтня 2013 року звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач, ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська) з позовними вимогами про скасування податкового повідомлення-рішення від 07.10.2013 року №0005671501.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2013 року адміністративний позов Приватного підприємства "Адоніс" - задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 07.10.2013 року №0005671501.

Не погодившись з вищевказаною постановою відповідач подав апеляційну скаргу мотивуючи тим, що постанова суду першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, не доведено обставини справи, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи. Просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.11.2013 року та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити позивачу у повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Посадовими особами ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська у період з 06.09.2013 року по 12.09.2013 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань правильності та правомірності відображення в податковому обліку операцій з продажу експортної продукції за період березень 2013 року та за відповідні періоди її придбання, за результатами якої складено акт від 19.09.2013 року №1070/22-01/31736789.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 198.3 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в загальній сумі 13216,00 грн., у тому числі у періодах: квітень 2011 року - 3 805,00 грн., травень 2013 року - 9411,00 грн.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.10.2013 року №0005671501, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 16 520,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 3 304,00 грн.

За висновками податкового органу, операція з продажу рейок на експорт не має за своєю сутністю економічної доцільності, оскільки реалізація на експорт за ціною, нижчою від ціни придбання не зумовлена характером виробничої або іншої господарської діяльності ПП "Адоніс" і не мала на меті отримання доходу від такої операції. Фактичним джерелом вигідності даної господарської операції для ПП "Адоніс" є лише податкова вигода у вигляді податкового кредиту на суму 13 216,37 грн., яка полягає у можливості несплати на цю суму до Державного бюджету України податку на додану вартість. Намір отримати доход лише в обраний суб'єктом спосіб - шляхом отримання податкової вигоди у вигляді податкового кредиту з ПДВ - не можна розглядати як самостійну ділову мету. За наведених обставин наявність у ПП "Адоніс" належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцем податкових накладних, не є підставою для отримання податкового кредиту, оскільки не встановлено об'єктивність причин продажу товару за ціною, нижчою від ціни придбання, а відповідно і правомірність формування витрат та податкового кредиту.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що окрема господарська операція може і не мати всіх ознак господарської діяльності, зокрема, обов'язковості отримання доходу (прибутковості). Водночас, саме сукупність господарських операцій за певний період є господарською діяльністю, метою якої є досягнення економічних і соціальних результатів та одержання доходу. Прибутковість кожної окремої операції не є обов'язковою ознакою господарської діяльності, неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю підприємства, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанці та підтверджується актом перевірки від 19.09.2013 року №1070/22-01/31736789, ПП "Адоніс" в березні 2013 року здійснено операції з експорту рейок кранових за межі митної території України на загальну суму 231 938,05 грн. згідно контракту від 12.03.2013 року №10/13, укладеного (мовою оригіналу) з Обществом с ограниченной ответственностью "МИТАР-МЕТ" (м. Вітебськ, Республіка Білорусь).

Зазначений товар придбано на території України у підприємств-контрагентів позивача: ПАТ "Євраз-ДМЗ ім.Петровського" (договір від 06.01.2010 року №PV-10), ПП "МД-Колхіда" (договір від 23.11.2012 року №053/12), ТОВ "Сінерджи Агро Україна" (договір від 25.02.2013 року №004/13), ПП "Полтаваавтотрейдсервіс" (договір від 01.03.2013 року №007/13), ТОВ ВТП "Харківелектромонтаж" (договір від 04.03.2013р. №009/13)

Придбання товару підтверджується видатковими накладними на відпуск товару. Постачальниками товару видано податкові накладні на суму вартості реалізованого товару. Факт реальності здійснення господарських операцій податковим органом не заперечується та не спростовується. Первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій, оформлені належним чином відповідно до вимог чинного законодавства України.

Перевіркою встановлено, у судовому засіданні підтверджено, що за всіма переліченими вище договорами розрахунки були проведені в безготівковій формі в повному обсязі, в тому числі зі сплатою у їх ціні податку на додану вартість, що підтверджується відомістю за рахунками 631 за вказаними вище контрагентами та банківськими виписками.

Сплачені при придбанні товару суми податку на додану вартість віднесено до складу податкового кредиту в наступних періодах: за операціями з ПАТ "Євраз-ДМЗ ім.Петровського" - у квітні 2011 року в розмірі 3 804,77 грн., за операціями з ПП "Полтаваавтотрейдсервіс" - у травні 2013 року в розмірі 9 411,60 грн.

Договірна вартість придбання рейок, реалізованих на експорт в березні 2013 року, склала 238 055,31 грн., в тому числі ПДВ - 39 657,88 грн.

Приймаючи до уваги, що придбання ПП "Адоніс" рейок у ПАТ "Євраз-ДМЗ ім.Петровського" та ПП "Полтаваавтотрейдсервіс" здійснено в межах провадження господарської діяльності для їх подальшого використання в оподатковуваних операціях і підтверджено належним чином оформленими та складеними уповноваженими особами документами, віднесення до сплаченого при придбанні товару податку на додану вартість до складу податкового кредиту у квітні 2011 року в розмірі 3 804,77 грн. та травні 2013 року в розмірі 9 411,60 грн. здійснено у відповідності з нормами чинного законодавства.

Загальна сума витрат ПП "Адоніс" на придбання рейок у підприємств-постачальників - ПАТ "Євраз-ДМЗ ім.Петровського", ПП "МД-Колхіда", ТОВ "Сінерджи Агро Україна", ПП "Полтаваавтотрейдсервіс" та ТОВ ВТП "Харківелектромонтаж" з урахуванням витрат на перевезення становить 198 671,39 грн. Сума виручки від продажу товару на експорт складає 231 938,05 грн. Тобто, в результаті здійснення господарських операцій ПП "Адоніс" отримано дохід в сумі 33 266,67 грн. і свідчить про прибутковий характер здійсненої операції з огляду на наступні норми законодавчих актів.

Згідно із п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Як передбачено п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Тобто, головними умовами для віднесення сплаченого при придбанні товару податку на додану вартість до складу податкового кредиту є наявність господарської операції, наслідком якої є використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності платника податків у межах оподатковуваних операцій, сплата ПДВ у зв'язку з придбанням товарів, факт належного документування сплаченого податку на додану вартість.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім не розподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (п. 138.4 ст. 138 ПК України).

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 138.6 ст. 138 ПК України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг. Перелік таких витрат наведено в п. 138.8 ст. 138 ПК України.

Згідно з пп. 139.1.6 п. 139.1 ст. 139 ПК України до складу витрат не включаються суми податку на додану вартість, включеного до ціни товару (роботи, послуги), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання. Для платників податку, які не зареєстровані як платники податку на додану вартість, до складу витрат входять суми податків на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів, робіт, послуг, вартість яких належить до витрат такого платника податку.

Таким чином, виходячи з вищевикладеного, ПК України прямо передбачає право платника податків віднести витрати до складу валових витрат за фактом сплати коштів за товари, які придбаються для їх подальшого використання у власній господарській діяльності і, як наслідок, відповідно до ПК України у платника податку виникає право на формування податкового кредиту. При цьому, податок на додану вартість, включений до ціни товару, що придбаються платником податку для виробничого або невиробничого використання, не включається до складу витрат.

Суд вважає необгрунтованими посилання відповідача на здійснення ПП "Адоніс" господарських операцій з експорту рейок виключно з метою отримання податкової вигоди.

Статтею 193 ПК України встановлено, що ставки податку на додану вартість встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах: а) 20 відсотків; б) 0 відсотків.

Як передбачено в п. 194.1 ст. 194 Податкового кодексу України, операції, зазначені у ст.185 цього Кодексу, крім операцій, що не є об'єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка, оподатковуються за ставкою, зазначеною в пп.а) п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, яка є основною (20%).

З поданих до справи доказів вбачається, що позивач здійснював господарські операції у відповідності до норм чинного законодавства з нарахуванням податку на додану вартість за встановленими законом податковими ставками, які різними для різних видів операцій, зокрема, поставки товарів на території України оподатковуються за ставкою 20%, а експорт товарів - за ставкою 0%.

Суми, віднесені до складу податкового кредиту, дорівнюють сумам податку на додану вартість, що сплачені при придбання товару шляхом безготівкового розрахунку.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що здійснені ПП "Адоніс" господарські операції з продажу рейок на експорт є прибутковими, а посилання податкового органу на їх вчинення виключно з метою отримання податкової вигоди є неправомірними і спростовуються наявними у справі доказами.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що будь-яких порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке б потягло за собою наявність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, не було встановлено, тому постанову суду першої інстанції від 27.11.2013 року у даній адміністративній справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційній скарзі, суперечать зібраним у справі доказам та фактичним обставинам справи, зводяться до помилкового тлумачення заявником апеляційної скарги норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції у даній справі.

Керуючись ст. п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206 КАС України, -, КАС України, колегія суддів-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України

Головуючий: С.В. Сафронова

Суддя: В.Ю. Поплавський

Суддя: Д.В. Чепурнов