Ухвала суду № 42003417, 18.12.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

18 грудня 2014 рокусправа № 804/8209/13-а

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Лукманової О.М.

суддів: Божко Л.А. Прокопчук Т.С.

при секретарі: Сонник А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 липня 2013 року у справі № 804/8209/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Марказіт» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и л а :

У липні 2013 року ТОВ «Марказіт» (далі по тексту - позивач) звернулось до суду з позовом до ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС, правонаступником якої є ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області (далі по тексту - відповідач), в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000822201 від 22.05.2013 року; зобов'язати відповідача відновити показники податкової звітності ТОВ «Марказіт» за лютий, червень, липень, серпень, листопад 2012 року, в тому числі зобов'язати відновити в електронній базі даних «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України» суми податкового кредиту та податкових зобов'язань з ПДВ, які ТОВ «Марказіт» включено до податкових декларацій з ПДВ за лютий, червень, липень, серпень, листопад 2012 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 липня 2013 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову та прийняти нову постанову, якою в задоволені позову відмовити. Свої вимоги обґрунтовувала тим, що судом не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення. Апелянт зазначав, що суд при прийнятті рішення не врахував, що такі суб'єкти господарювання як ТОВ «Ферріт-Д», ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» та ТОВ «Ліга», які є контрагентом позивача, є сумнівними платниками податків та у своїй діяльності не створюють реальних дій по купівлі або продажу товарно-матеріальних цінностей, що підтверджено актами перевірки цих контрагентів. ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області було досліджено ланцюг контрагентів ТОВ «Ферріт-Д», ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» та ТОВ «Ліга» та встановлено, що метою їх діяльності є проведення фіктивних господарських операцій. Апелянт зазначив, що при перевірці позивача встановив відсутність первинних документів, якими підтверджується факт здійснення господарських операцій, а саме встановлено відсутність товарно-транспортних накладних, які на думку податкового органу входять до переліку документів які обов'язково повинні бути в наявності. Окремо апелянт вказував на наявність постанов Кіровського районного суду м. Дніпропетровська, якими директора та головного бухгалтера визнано винними у вчиненні адміністративного правопорушення за порушення ведення податкового обліку.

Справа розглянута відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, за відсутністю осіб, які беруть участь у справі.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податковий кредит позивачем сформований на підставі виданих контрагентами податкових накладних, контрагенти позивача ТОВ «Ферріт-Д», ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» та ТОВ «Ліга» є платниками податків та спроможні здійснювати господарські операції, що підтверджується виконанням договорів укладених між позивачем та контрагентами, підтверджується наявністю виробничої бази, робочого штату у самого позивача. Суд першої інстанції дійшов висновку, що взаємовідносини між позивачем та його контрагентами є фактичними, мають ознаки реальних господарських відносин та мають на меті отримання прибутку шляхом господарсько-договірних операцій. Суд вказав на відсутність доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання операцій з надання нематеріальних послуг, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтвердили недобросовісність позивача як платника податків та позбавляли його права на податковий кредит. Суд першої інстанції не взяв до уваги акти перевірки ТОВ «Ферріт-Д», ПП «Транс-Атлантіка Сервіс», ТОВ «Ліга» на предмет реальності та доцільності його відносин з своїми контрагентами. Суд першої інстанції зазначав, що самостійна зміна відповідачем в Деталізованій базі співставлення показників податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача на підставі акту перевірки, порушує права та інтереси позивача, оскільки позивач, як платник податків, має право розраховувати на те, що задекларовані ним в податкових деклараціях показники податкового кредиту та податкових зобов'язань відповідають показникам з централізованої бази даних податкової звітності.

Матеріалами справи встановлено, що ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області з 17.04.2013 року по 23.04.2013 року було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Марказіт» з питань дотримання вимог податкового законодавства по ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Ферріт-Д» за лютий, червень, липень, серпень, листопад 2012 року, ТОВ «Ліга» за грудень 2011 року, січень 2012 року, ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» за березень-травень 2012 року, за результатами якої 29.04.2013 року складено акт № 851/225/35397319. Згідно висновків перевірки ТОВ «Марказіт» порушено п. 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено суму ПДВ на суму 12720, 91 грн., у тому числі за квітень 2012 року на суму 3219, 22 грн., за травень 2012 року на суму 4164,45 грн., за липень 2012 року на суму 2875,58 грн., за січень 2012 року на суму 1068,33 грн., за лютий 2012 року на суму 1393,33 грн. На підставі акту перевірки ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області 22.05.2013 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0000822201, яким ТОВ «Марказіт» збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 15901,25 грн., з яких 12721 грн. за основним платежем, та 3180,25 грн. сума штрафних санкцій Підставою для винесення податкового повідомлення-рішення були акти перевірок податковим органом перевірки контрагентів позивача, якими встановлено відсутність реальності господарських операцій за договорами укладеними з ТОВ «Ферріт-Д», ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» та ТОВ «Ліга».

Матеріалами справи встановлено, що у лютому, червні, липні 2012 року позивач прийняв в у ТОВ «Ферріт-Д» листи металеві на загальну суму 265792,03 грн. на підставі рахунку-фактури. Господарські взаємовідносини з ТОВ «Ферріт-Д» було відображено ТОВ «Марказіт» у бухгалтерській та податковій звітності. ТОВ «Ферріт-Д» видало ТОВ «Марказіт» податкові накладні № 344 від 28.02.2012 року, № 320 від 26.06.2012 року, № 120 від 10.07.2012 року, № 202 від 17.07.2012 року, № 418 від 25.07.2012 року, № 31 від 06.08.2012 року, № 223 від 27.11.2012 року, які мають необхідні реквізити, складені відповідно до Податкового кодексу України. Придбання товарів та реальне їх отримання підтверджується видатковими накладними, рахунками фактурами по кожній поставці товару. ТОВ «Марказіт» оплатило отримані товари (листи металеві), що підтверджується платіжними дорученнями № 988 від 28.02.2012 року, № 1162 від 26.06.2012 року, № 1181 від 10.07.2012 року, № 1191 від 17.07.2012 року, № 1204 від 25.07.2012 року, № 1233 від 06.08.2012 року та № 1376 від 27.11.2012 року на загальну суму 265792,03 грн.

Прийнятий товар позивач реалізував третім особам, з якими мав договірні відносини, що підтверджує використання позивачем придбаного товару у своїй господарській діяльності.

Судом встановлено, що між позивачем та ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» 27.02.2012 року було укладено договір № 2702-2, згідно якого ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» зобов'язується за узгоджену плату виконати для ТОВ «Марказіт» роботи по зачистці, торцюванню, порізу листів та прокату (виконання робіт). Господарські взаємовідносини позивача з ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» було відображено у бухгалтерській та податковій звітності. За результатами виконання договору ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» видало ТОВ «Марказіт» податкові накладні № 1985 від 30.03.2012 року, № 1731 від 28.04.2012 року, № 1075 від 31.05.2012 року, які мають необхідні реквізити, складені відповідно до Податкового кодексу України. Виконання замовлених робіт підтверджується актами прийому виконаних робіт № 1, 2, 3 та технічним завданням до відповідних робіт. ТОВ «Марказіт» оплатило виконані роботи, що підтверджується платіжними дорученнями № 1054 від 05.04.2012 року, № 1099 від 10.05.2012 року, № 1174 від 02.07.2012 року на загальну суму 61519, 50 грн.

Також матеріалами справи встановлено, що між ТОВ «Марказіт» та ТОВ «Ліга» 01.12.2011 року було укладено договір № 0112 по зберіганню металевих частин та надання для цих цілей відповідну площу. Договір було виконано, що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг). ТОВ «Ліга» видало ТОВ «Марказіт» податкові накладні № 93 від 26.12.2011 року та № 76 від 31.01.2012 року, які мають необхідні реквізити, складені відповідно до Податкового кодексу України. ТОВ «Марказіт» оплатило отримані послуги збегігання, що підтверджується платіжними дорученнями № 909 від 26.12.2011 року та № 954 від 06.02.2012 року на загальну суму 14770 грн.

Податкові накладні отримані ТОВ «Марказіт» від ТОВ «Ферріт-Д», ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» та ТОВ «Ліга» були використані товариством для формування податкового кредиту з ПДВ та занесені до податкових декларацій за ті періоди в яких були отримані від контрагентів.

Колегія суддів звертає увагу, що доводи безтоварності та нереальності відносин ТОВ «Марказіт з своїми контрагентами ґрунтуються на актах податкових перевірок ТОВ «Ферріт-Д», ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» та ТОВ «Ліга», однак такі акти перевірок не є достатніми доказами по справі зважаючи на те, що в них податковими органами не досліджено господарські відносини з ТОВ «Марказіт».

В матеріалах справи наявні копії постанови Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 30.05.2013 року по справі № 203/3098/13-п та № 203/3099/13-п якими до директора та головного бухгалтера ТОВ «Марказіт» застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу за скоєне адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

Як вбачається з текстів постанов, справи розглянуті судом за відсутності осіб, які визнані винними у скоєнні адміністративного правопорушення. В постановах є лише посилання на акт перевірки податкового органу.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України постанова суду у справі про адміністративні правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки, дію чи бездіяльність особи, щодо якої ухвалена постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Колегія суддів зазначає, що первинними документами підтверджуються господарські операції ТОВ «Марказіт» з контрагентами ТОВ «Ферріт-Д», ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» та ТОВ «Ліга».

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» на даних бухгалтерського обліку ґрунтується фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Первинні документи по відображенню господарських операцій являються основою і для податкового обліку.

Згідно п. 198.2., 198.6 ст. 198, п.п. 200.1 - 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, складена платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Відповідно до п.49.8 ст.49, п.54.1 ст.54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених п. 48.3, 48.4 ст. 48 ПК України.

Згідно Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затверджених наказом ДПА України від 31.12.2008 року № 827 за відсутності зауважень до оформлення податкової звітності вона реєструється і вважається прийнятою. Обробка та занесення інформації до електронних баз виконується підрозділом ведення та захисту податкової звітності, у разі відсутності зазначеного підрозділу - підрозділами, на які покладено цю функцію. За відповідність інформації у базах податкової звітності даним податкових документів, наданих платником податків, несуть відповідальність підрозділи ведення та захисту податкової звітності. Отже, показники податкового кредиту та податкових зобов'язань конкретного платника податків, які відображаються в Деталізованій базі співставлення, формуються на підставі показників поданих таким платником податків податкових декларацій з ПДВ з додатком № 5, і повинні їм відповідати.

Відповідно до п.58.1 ст.58 ПК України та п.2.21 Методичних рекомендацій, затверджених наказом ДПА України від 18.04.2008 року № 266, підставою для можливості зміни в Системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України є висновки акта перевірки про порушення платником податків податкового законодавства, за результатами яких прийнято податкове повідомлення-рішення. Отже, висновок щодо правильності (або недостовірності) задекларованих платником даних податкового обліку як підстави для внесення змін до вказаної бази даних може бути зроблений податковим органом після визначення податкових зобов'язань та їх узгодження у встановленому законом порядку.

Аналізуючи докази у справі та законодавство, що регулює спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності відображення в податковому обліку господарських операцій ТОВ «Марказіт» з ТОВ «Ферріт-Д», ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» та ТОВ «Ліга» у зв'язку з фактичними підтвердженнями реальності господарських операцій з даними контрагентами.

Колегія суддів вважає, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчинених з ТОВ «Марказіт». Взаємовідносини ТОВ «Ферріт-Д», ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» та ТОВ «Ліга» з можливими своїми контрагентами не впливають на взаємовідносини з ТОВ «Марказіт». Платник податків у даному випадку ТОВ «Марказіт» не має права перевіряти при укладенні договорів діяльність своїх контрагентів, як і не може нести відповідальність за можливі фіктивні відносини своїх контрагентів з будь-яким суб'єктом господарювання. Податковий орган повинен керуватись первинними документами та виданими податковими накладними по конкретних господарських операціях.

Вирішуючи спір по суті, колегія суддів виходить з основних принципів податкового законодавства України, регламентованих ст.4 ПК України, зокрема, рівності усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків та презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, постанову суду першої інстанції слід залишити без змін, як таку, що прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 липня 2013 року у справі № 804/8209/13-а - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: О.М. Лукманова

Суддя: Л.А. Божко

Суддя: Т.С. Прокопчук