Ухвала суду № 42003310, 02.12.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

02 грудня 2014 рокусправа № 804/3491/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицька О.О.

за участю представників:

позивача: - ОСОБА_1. (дов. від 20.12.2013 р.)

відповідача: - Волошина В. В. (дов. від 17.02.2014 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2014 року

у справі № 804/3491/14

за позовом фізичної особи-підприємства ОСОБА_3

до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 08.04.2014 №№ 0000101703, 0000111703, 0000031703.

Позовні вимоги обґрунтовані помилковістю висновків податкового органу про нікчемність укладених позивачем правочинів з контрагентами ТОВ «ТК «Укрпостачання», ТОВ «РИВС» та ТОВ «СТАРТ-Д». Реальність здійснення господарських операцій підтверджена належним чином складеними первинними документами, а саме: видатковими накладними, податковими накладними та товарно-транспортними накладними. Порушення податкової дисципліни її контрагентами не може бути підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит. Посилання податкового органу на акти перевірок інших платників податків не може бути прийнято до уваги, оскільки постановами Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.03.2013 та від 28.03.2013, які залишені без змін ухвалами Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2013 та від 09.07.2013, відповідно, визнано протиправними дії податкових органів щодо проведення перевірок ТОВ «РИВС» та ТОВ «СТАРТ-Д», за наслідками яких було складено акти перевірок.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.04.2014 адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу (т.2 а. с. 216), в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що за результатами проведеної перевірки встановлено, що правочини, укладені позивачем з ТОВ «ТК «Укрпостачання», ТОВ «РИВС» та ТОВ «СТАРТ-Д», не спрямовані на настання реальних правових наслідків, оскільки по взаємовідносинам позивача з його контрагентами відсутнє документальне підтвердження пересування товарів та встановлено відсутність предмету договору. Також, відповідач вказує, що надані товарно-транспортні накладні складені з порушенням вимог чинного законодавства, зважаючи на відсутність в них відомостей про кількість перевезеного вантажу, його номенклатуру. До того, за результатами перевірок податковими органами господарської діяльності ТОВ «ТК «Укрпостачання», ТОВ «РИВС» та ТОВ «СТАРТ-Д» не підтверджено реальність господарських відносин вказаних підприємств з їх контрагентами.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав оводи, викладені в апеляційний скарзі.

Представник позивача просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, зазначає, що судом першої інстанції прийняте законне та обґрунтоване рішення.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства позивачем за період з 01.10.2010 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт №1377/173-21/2374420 від 09.12.2013.

Перевіркою встановлено:

наявність ознак відсутності факту реального здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами-постачальниками і контрагентами-покупцями на протязі 2011-2012 років;

порушення п.198.1, 198.2, 198.3, 198.5, 198.6 ст.198, п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 310106 грн., у т. ч. за січень 2011 року у сумі 154 грн., за лютий 2011 року у сумі 16832 грн., за березень 2011 року у сумі 11202 грн., за квітень 2011 року у сумі 4022 грн., за травень 2011 року у сумі 27997 грн., за червень 2011 року у сумі 17943 грн., за липень 2011 року у сумі 15347 грн., за серпень 2011 року у сумі 19313 грн., за вересень 2011 року у сумі 10694 грн., за жовтень 2011 року у сумі 21433 грн., за листопад 2011 року у сумі 3501 грн., за грудень 2011 року у сумі 35451 грн., за січень 2012 року у сумі 3174 грн., за лютий 2012 року у сумі 12662 грн., за березень 2012 року у сумі 4405 грн., за квітень 2012 року у сумі 12932 грн., за травень 2012 року у сумі 11640 грн., за червень 2012 року у сумі 9267 грн., за липень 2012 року у сумі 4556 грн., за серпень 2012 року у сумі 9400 грн., за вересень 2012 року у сумі 19212 грн., за жовтень 2012 року у сумі 16923 грн., за листопад 2012 року у сумі 10183 грн., за грудень 2012 року у сумі 863 грн.;

порушення п.177.2, 177.4 ст.177, з урахуванням п.44.1, п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності у сумі 332952,53 грн., у т. ч. за 2011 рік - 197775,27 грн., за 2012 рік - 135177,26 грн.;

порушення пп. 2 п.1 ч.7 р. ІІІ Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в результаті чого донараховано єдиний соціальний внесок у сумі 91016,28 грн., у т. ч. за 2011 рік - 30841,92 грн., за 2012 рік - 60174,36 грн.

Висновок відповідача щодо нереальності правочинів обґрунтовується тим, що укладені позивачем з ТОВ «ТК «Укрпостачання», ТОВ «РИВС» та ТОВ «СТАРТ-Д» правочини здійснені без мети настання реальних наслідків, у зв'язку з тим, що по ТОВ «ТК «Укрпостачання», ТОВ «РИВС» та ТОВ «СТАРТ-Д» відсутнє документальне підтвердження пересування товарів.

За результатами перевірок податковими органами господарської діяльності ТОВ «ТК «Укрпостачання», ТОВ «РИВС» та ТОВ «СТАРТ-Д» не підтверджено реальність господарському відносин вказаних підприємств з контрагентами.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

№0000101703 від 08.01.2014, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування на загальну суму 365 347,27 грн., в тому числі за основним платежем - 292277,81 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 73069,46 грн.

№0000111703 від 08.01.2014, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 368 096,00 грн., в тому числі за основним платежем - 310106,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 57990,00 грн.

Також відповідачем прийнято рішення №0000031703 від 08.01.2014 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким позивачу донараховано 91016,28 грн. єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про помилковість висновків податкового органу.

Відповідно до вимог підпункту 164.1.3 пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України, загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу.

За приписами пунктів 177.1, 177.2 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу (п. 177.4 ст.177 Податкового кодексу України).

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України).

Згідно із п.201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п.201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Судом встановлено, що у періоді, який перевірявся, позивач мав правовідносини з ТОВ «ТК «Укрпостачання», ТОВ «РИВС» та ТОВ «СТАРТ-Д».

03.01.2011 між позивачем (Покупець) та ТОВ «Торгівельна компанія «Укрпостачання» укладено договір купівлі-продажу №010301, за умовами якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця товар (лакофарбова продукція), а Покупець зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору. Згідно з п.1.2 договору перелік, найменування та ціна товару, що є предметом даного договору, визначається відповідно з товаросупровідними документами. Розрахунки за отриманий товар здійснюються у національній валюті України шляхом безготівкового перерахування Покупцем грошових коштів на рахунок Продавця (п.3.1 договору). Відповідно до п.4.3 договору постачання товару здійснюється автотранспортним шляхом: само вивозом або за домовленістю сторін.

Фактичне виконання товару підтверджується наступними первинним документами: податковими накладними - №3 від 04.01.2011 на загальну суму 27426,05 грн., в т. ч. ПДВ 4571,01 грн., №6 від 01.02.2011 на загальну суму 105434,95 грн., в т. ч. ПДВ 17572,49 грн., №3 від 01.03.2011 на загальну суму 54676,72 грн., в т. ч. ПДВ 9612,79 грн., №4 від 01.04.2011 на загальну суму 124068,56 грн., в т. ч. ПДВ 20767,11 грн., №1 від 03.05.2011 на загальну суму 119790,24 грн., в т. ч. ПДВ 19965,04 грн., №5 від 01.06.2011 на загальну суму 160174,76 грн., в т. ч. ПДВ 26695,79 грн., №6 від 01.07.2011 на загальну суму 79396,16 грн., в т. ч. ПДВ 13232,69 грн., №6 від 01.08.2011 на загальну суму 89000,12 грн., в т. ч. ПДВ 14833,35 грн., №2 від 01.09.2011 на загальну суму 98761,12 грн., в т. ч. ПДВ 16460,19 грн., №4 від 03.10.2011 на загальну суму 125123,80 грн., в т. ч. ПДВ 20853,97 грн., №3 від 01.11.2011 на загальну суму 69515,32 грн., в т. ч. ПДВ 11585,89 грн.; видатковими накладними - №УП01/04/03 від 04.01.2011, №УП01/02/07 від 01.02.2011, №УП03/01/03 від 01.03.2011, №УП04/04/05 від 01.04.2011, №УП05/03/01 від 03.05.2011, №УП06/01/05 від 01.06.2011, №УП07/01/07 від 01.07.2011, №УП08/01/07 від 01.08.2011, №УП09/01/04 від 01.09.2011, №УП10/03/10 від 03.10.2011, УП11/01/08 від 01.11.2011,

Товарно-транспортними накладними №01/04/03 від 04.01.2011, №02/01/07 від 01.02.2011, №03/01/03 від 03.03.2011, №04/04/05 від 01.04.2011, 05/03/01 від 03.05.2011, №06/01/05 від 01.06.2011, №07/01/07 від 01.07.2011, №08/01/07 від 01.08.2011, №090104 від 01.09.2011, №10/03/10 від 03.10.2011, №110104 від 01.11.2011.

29.11.2011 між ТОВ «РИВС» (Продавець) та Позивачем (Покупець) укладено договір поставки, відповідно до якого Продавець зобов'язується постачати товар і документи, що відносяться до нього, у власність Покупця, а Покупець зобов'язується приймати і своєчасно сплачувати товар на умовах цього договору. Згідно з п.1.3 договору перелік, найменування та ціна товару, що є предметом даного договору, визначається відповідно з товаросупровідними документами. Загальна вартість товару, що постачається за даною угодою, формується виходячи з накладних, що є невід'ємною частиною і накопичувальним елементом цього договору. Оплата товару проводиться у вигляді 100% передоплати у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів з поточного рахунку Покупця на поточний рахунок Продавця (п.3.1, 3.2 договору). Відповідно до п.4.2 договору постачання товару здійснюється за домовленістю сторін будь-якими перевізниками.

Фактичне виконання товару підтверджується наступними первинним документами: податковими накладними - №129 від 02.12.2011 на загальну суму 145069,45 грн., в т.ч. ПДВ 24178,24 грн., №100 від 17.01.2012 на загальну суму 33412,56 грн., в т.ч. ПДВ 5568,76 грн., №236 від 23.01.2012 на загальну суму 15690,46 грн., в т.ч. ПДВ 2615,08 грн., №322 від 28.02.2012 на загальну суму 9396,00 грн., в т.ч. ПДВ 1566,00 грн.; видатковими накладними - №1557 від 02.12.2011, №101 від 17.01.2012, №242 від 23.01.2012, №908 від 28.02.2012; товарно-транспортними накладними - №280212 від 28.02.2012, №230113 від 23.01.2012, №170112 від 17.01.2012, №21211 від 02.12.2011.

01.02.2012 між Позивачем (Покупець) та ТОВ «СТАРТ-Д» (Постачальник) укладено договір поставки №212, згідно з яким Постачальник зобов'язується постачати товар і документи, що відносяться до нього, у власність Покупця, а Покупець зобов'язується приймати і своєчасно сплачувати товар на умовах цього договору. Згідно з п.1.3 договору перелік, найменування та ціна товару, що є предметом даного договору, визначається відповідно з товаросупровідними документами. Загальна вартість товару, що постачається за даною угодою, формується виходячи з накладних, що є невід'ємною частиною і накопичувальним елементом цього договору. Оплата товару проводиться у вигляді 100% передоплати у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів з поточного рахунку Покупця на поточний рахунок Продавця (п.3.1, 3.2 договору). Відповідно до п.4.2 договору постачання товару здійснюється за домовленістю сторін будь-якими перевізниками.

Фактичне виконання товару також підтверджується первинним документами: податковими накладними; видатковими накладними; товарно-транспортними накладними, копії яких долучено до матеріалів справи і були предметом дослідження в суді першої інстанції.

Виходячи із змісту вказаних документів, вбачається, що вони містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в розумінні вказаного Закону є первинними, такими, що підтверджують здійснення відповідної господарської операції.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи відповідача про порушення порядку заповнення товарно-транспортних накладних.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

В той же час, вказані Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Податкові накладні, на підставі якої позивачем суми податку на додану вартість включені до складу податкового кредиту, складені ТОВ «ТК «Укрпостачання», ТОВ «РИВС» та ТОВ «СТАРТ-Д» у відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України, відповідають положенням Наказу ДПА України від 21.12.2010 № 969 «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 29.12.2010 за № 1401/18696, Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 № 1379.

Отже вищезазначені документи в їх сукупності підтверджують фактичний рух активів та зміни у власному капіталі позивача.

В наступному, придбаний позивачем товар реалізований за договорами поставки наступним покупцям - ГВТП «Метал», ТОВ «Вилтон», ТОВ «Завод нових технологій», ТОВ «БІЛМАКС», ОП «Євпаторійський авіаційний ремонтний завод», МКП «Дніпропетровський електротранспорт», ПрАТ «ДТРЗ», ТОВ «Фабрика дверей «Спектр Плюс», ПАО «ДАТП-11203», ФОП ОСОБА_4, ТОВ «Вантажавтозапчастини», ПП «Соната-Трейдер», Військова частина 3021, ТОВ НВП «Дніпробудкомплект», Дніпропетровська обласна профспілкова організація ПДУ, ДП «Центр сертифікації», ТОВ «ВП «Агро-Союз», ТОВ «Компанія «Агро-Союз», ТОВ «СТО Балканкар», ТОВ НВП «Стальсервіс», ТОВ «Трансмаг», ПАТ «Дніпропетровський завод мінеральних добрив», ТОВ «Група «Марко Поло», ТОВ «НВП «Монтекс», ТОВ «ТНТ ТПІ», ТОВ «Весна», ТОВ «Укрспецсервіс», КП «Союздрук», КП «Спецавтобаза», ТОВ «Агродніпроцентр», ТОВ «ПКВП МДС».

Доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку підприємця матеріали справи не містять.

На момент укладення та реалізації вказаних вище договорів контрагенти позивача ТОВ «ТК «Укрпостачання», ТОВ «РИВС» та ТОВ «СТАРТ-Д» мали зареєстровані у встановленому порядку установчі документи та цивільну дієздатність згідно з чинним законодавством, були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Законодавчо встановлені вимоги, необхідні для чинності правочину (ст.203 ЦК України), позивачем та його контрагентами дотримані. Також господарські зобов'язання з поставки товару не містять ознак фіктивності (вчинених без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися відповідними правочинами). Крім того, відповідно до ст.234 Цивільного кодексу України фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Відповідачем вказана норма законодавства не врахована, належні докази на підтвердження викладених в акті перевірки доводів щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій з поставки товару відповідачем не зазначені, суду не подані. Жодний документ, який в установленому порядку встановлював би відповідні факти та був обов'язковим для застосування на всій території України, в матеріалах справи відсутній. Податковим органом не надано суду доказів недійсності зазначених вище договорів поставки, використання позивачем придбаного товару у неоподатковуваних операціях.

Дії позивача та його контрагентів, вчинені на виконання вказаних вище договорів, направленні саме на створення наслідків, які обумовлені правовою природою договорів такого виду.

Також укладені позивачем з ТОВ «ТК «Укрпостачання», ТОВ «РИВС» та ТОВ «СТАРТ-Д» договори поставки не містять умов та ознак, які б свідчили про їх суперечність інтересам держави та суспільства або порушували публічний порядок; відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданими, а факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними та податковими документами.

Належні докази, які б свідчили про порушення з боку контрагентів позивача ТОВ «ТК «Укрпостачання», ТОВ «РИВС» та ТОВ «СТАРТ-Д», які б позбавляли позивача права на відображення відповідних сум в податковому обліку відповідачем не подані, в матеріалах справи такі докази відсутні.

В даному випадку позиція податкового органу базується на виявлених податковим органом порушеннях, допущених при здійсненні господарської діяльності контрагентами ТОВ «ТК «Укрпостачання», ТОВ «РИВС» та ТОВ «СТАРТ-Д». При цьому жодний документ, який в установленому порядку встановлював би факти порушення норм податкового законодавства контрагентами позивача та був обов'язковим для застосування на всій території України, відповідачем не наведений, в матеріалах справи відсутній.

Колегія суддів зазначає, що отримання податковим органом акту перевірки, в якому викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, тощо не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Таким чином, не можуть бути єдиним та безумовним свідченням правомірності висновків податкового органу результати актів перевірок контрагентів позивача та їх контрагентів по ланцюгу постачання або результати автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Відповідно до пункту 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації №984 від 22.12.2010, результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка. Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно з п.6 Порядку №984 факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Отже, податковий орган може встановити наявність або відсутність порушень платником податків вимог податкового, валютного та іншого законодавства виключно за наслідками дослідження первинних документів такого платника податків, а відтак посилання податкового органу на акт перевірки іншого платника податків, яким встановлено порушення податкового законодавства, а також іншу інформацію щодо контрагента позивача, яке не має правових наслідків, не може вважатись доказом у розумінні ст.69 КАС України.

В акті перевірки від 09.12.2013 не наведені докази, які б свідчили про невідповідність господарських операцій з поставки товару меті та задачам статутної діяльності платників податків, збитковості таких операцій чи інші обставини, які окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність здійснених операцій, відсутність факту поставки товару, а також про те, що реалізацію вказаної операції не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

До того ж, колегія суддів зазначає, що статтею 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.

Також зі змісту вищенаведених норм вбачається, що Податковий кодекс України не ставить право позивача на формування податкового кредиту в залежність від декларування постачальниками, в тому числі і по ланцюгу постачання, своїх податкових зобов'язань та/або від сплати ними сум податку на додану вартість до бюджету.

Чинним законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на відображення відповідних сум в податковому обліку.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Отже, якщо контрагент позивача і не виконав своїх зобов'язань щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цього підприємства і така відповідальність не може бути покладена на позивача.

Крім того, податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з вищевказаними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Виходячи з вищевикладеного, зважаючи на наявність у позивача, належним чином оформлених первинних документів, які підтверджують реальність здійснення господарської операції між позивачем та його контрагентами, вбачається, що позивачем виконані всі умови для віднесення відповідних сум до витрат та податкового кредиту з операцій поставки товару, у зв'язку з чим у відповідача відсутні правові підстави для збільшення грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та податку на додану вартість, про що прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Щодо рішення від 08.01.2014 №0000031703 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нараховано єдиного внеску, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для винесення означеного рішення став факт заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб у 2011-2012 роках у зв'язку з невизнанням податковим органом понесених позивачем витрат на придбання товарів у контрагентів ТОВ «ТК «Укрпостачання», ТОВ «РИВС» та ТОВ «СТАРТ-Д».

З огляду на той факт, що первинними документами позивача підтверджено реальність вчинення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, що має наслідком й правомірність формування витрат за вказаними господарськими операціями, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про неправомірність прийнятого податковим органом рішення від 08.01.2014 №0000031703.

Під час розгляду даної адміністративної справи судом першої інстанції в повному обсязі з'ясовано усі обставини, які мають значення для справи, ухвалено законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову.

Передбачені статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення відсутні, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2014 року у справі № 804/3491/14 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко