Ухвала суду № 42003253, 02.12.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

02 грудня 2014 року

справа № 804/13559/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицька О.О.

за участю представників:

позивача: - не з’явився

відповідача: - не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Управління Державної казначейської служби України в м. Донецьку Донецької області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2013 року

у справі № 804/13559/13-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський завод «Продмаш»

до Управління Державної казначейської служби України в м. Донецьку Донецької області

3-тя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Відділ державної виконавчої служби Ворошилівського районного управління юстиції у м. Донецьку

про зобов’язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський завод «Продмаш» звернулося до суду з адміністративним позовом до управління Державної казначейської служби України у м.Донецьку, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - відділу державної виконавчої служби Ворошилівського районного управління юстиції у місті Донецьку, в якому просив (з урахуванням уточнень позовних вимог - а. с.61-63):

- визнати неправомірними дії Державної казначейської служби України в особі управління Державної казначейської служби України у м.Донецьку щодо повернення без виконання платіжного доручення ВДВС Ворошилівського РУЮ у м.Донецьку № 2397 на суму 620085,39 грн.;

- зобов'язати Державну казначейську службу України в особі управління Державної казначейської служби України у м. Донецьку виконати платіжне доручення ВДВС Ворошилівського РУЮ у м.Донецьку № 2397 та перерахувати суму у розмірі 620085,39 грн. на зазначений у платіжному дорученні рахунок ТОВ «ДЗ «Продмаш».

Позов обґрунтовано протиправністю дій відповідача щодо повернення без виконання платіжного доручення ВДВС Ворошилівського РУЮ у м.Донецьку № 2397 з огляду на відсутність підстав для такого повернення.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.11.2013 замінено відповідача - Державної казначейської служби України - належним - Управлінням державної казначейської служби України у місті Донецьку Донецької області (а. с.55, 56).

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.11.2013 р. у справі № 804/13559/13-а вищевказаний адміністративний позов задоволено.

Постанову суду мотивовано неправомірністю бездіяльності відповідача щодо невиконання платіжного доручення № 2397 на суму 620 085,39 грн. з огляду на те, що така бездіяльність порушує п.8.1 ст.8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та п.2.19 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті №22 від 21.01.2004, згідно яких розрахункові документи, що надійшли до банку протягом операційного часу, банк виконує в день їх надходження.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу (а.с. 88), в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.11.2013 та прийняти нову, якою відмовити в задоволені позовних вимог. Відповідач звертає увагу не невірне зазначення в резолютивній частині постанови найменування відповідача, а також те, що дія Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» не поширюється на казначейську службу, як і майже всі положення Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті № 22 від 21.01.2004. Крім того, відповідач посилається на неврахування судом першої інстанції наявності укладеного між ВДВС Ворошилівського РУЮ у м.Донецьку та відповідачем договору на здійснення розрахунково-касового обслуговування, за яким позивач не є ані розпорядником, ані одержувачем бюджетних коштів.

Представники сторін в судове засідання не з’явилися, про час та місце розгляду справи сторони повідомлені судом належним чином.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, провадження в адміністративній справі підлягає закриттю, внаслідок наступного.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, позивач - ТОВ «ДЗ «Продмаш» реорганізоване шляхом перетворення Відкритого акціонерного товариства «Продмаш» та є повним правонаступником майнових і немайнових прав ВАТ «Продмаш» (а. с.28-34).

26.11.2012 рішенням господарського суду Донецької області у справі №5006/6/108/2012 стягнуто з ТОВ «Донспецмонтаж» на користь ТОВ «ДЗ «Продмаш» заборгованість за поставлений товар у розмірі 610 032 грн., 3 % річних у розмірі 5 264,38 грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 12 305,93 грн., всього 627 602,31 грн. (а. с.10-14).

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 22.01.2013 вищевказане рішення господарського суду Донецької області від 26.11.2012 у справі №5006/6/108/2012 залишено без змін (а. с.15-18).

14.12.2012 на виконання рішення господарського суду Донецької області від 26.11.2012 останнім було видано наказ (а. с.19).

За зверненням ТОВ «ДЗ «Продмаш» до державної виконавчої служби з заявою про примусове виконання наказ господарського суду від 14.12.2012 відділом державної виконавчої служби Ворошилівського РУЮ у м.Донецьку прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №36608349 від 19.02.2013 (а. с.20).

20.02.2013 ВДВС Ворошилівського РУЮ у м.Донецьку винесено постанову про арешт коштів боржника - ТОВ «Донспецмонтаж» (а. с.21, 22).

Під час примусового виконання наказу господарського суду від 14.12.2012 з рахунків боржника ТОВ «Донспецмонтаж» списано грошові кошти, які надійшли до Управління державної казначейської служби України у місті Донецьку Донецької області, депозитний рахунок ВДВС Ворошилівського РУЮ у м.Донецьку. Зокрема, сума 627602,31 грн. надійшла 09.07.2013.

Після списання з рахунків боржника - ТОВ «Донспецмонтаж» грошових коштів, достатніх для виконання наказу господарського суду Донецької області від 14.12.2012, ВДВС Ворошилівського РУЮ у м.Донецьку видано розпорядження № 36608349 від 12.07.2013 щодо перерахування 620085,39 грн. на користь ТОВ «ДЗ «Продмаш» (а. с.23).

17.07.2013 для перерахування коштів на рахунок ТОВ «Дніпропетровський завод «Продмаш» ВДВС Ворошилівського РУЮ у м.Донецьку виставив для сплати УДКСУ у м.Донецьку Донецької області платіжні доручення: № 2397 на суму 620085,39 грн. та №2398 на суму 7516,92 грн. (а. с.24).

15.08.2013 УДКСУ у м.Донецьку Донецької області на виконання наказу господарського суду від 14.12.2012 перерахувало на рахунок ТОВ «ДЗ «Продмаш» 7516,92 грн., виконавши вищевказане платіжне доручення № 2398 від 17.07.2013 р. (а. с.27).

Платіжне доручення № 2397 від 17.07.2013 на суму 620 085,39 грн. повернено УДКСУ у м.Донецьку Донецької області 19.08.2013 без виконання з посиланням на п.3.5 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті № 22 від 21.01.2004 - у зв'язку із закінченням терміну дії платіжного доручення (а. с.24).

Позивач - ТОВ «ДЗ «Продмаш», з огляду на те, що до теперішнього часу належні позивачу грошові кошти у сумі 620085,39 грн. знаходяться у відповідача, який у встановлений законом строк не виконав платіжне доручення ВДВС Ворошилівського РУЮ у м.Донецьку № 2397 та неправомірно утримує вказану суму без достатньої правової підстави, товариство звернулось з даним адміністративним позовом до суду.

За приписами ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Так, відповідач зазначає, що в резолютивній частині оскаржуваної постанови судом першої інстанції безпідставно зазначено про зобов'язання Державної казначейської служби України в особі Управління державної казначейської служби України у місті Донецьку виконати платіжне доручення № 2397, оскільки такої юридичної особи не існує, а є дві окремі юридичні особи, а саме: Державна казначейська служба України, яка є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері казначейського обслуговування державних коштів, є юридичною особою та діє на підставі Положення, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 № 460/2011, та Управління Державної казначейської служби України у м.Донецьку Донецької області, яке є територіальним органом Державної казначейської служби України, є юридичною особою та діє на підставі Положення, затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України від 12.10.2011 № 1280.

Колегія суддів становила з цього приводу, що обставини стосовно зазначення в резолютивній частині саме такої назви відповідача підтверджуються і свідчать про наявність помилки, оскільки, як зазначено вище, ухвалою суду першої інстанції від 14.11.2013 у даній справі відбулась заміна неналежного відповідача належним Управлінням державної казначейської служби України у місті Донецьку Донецької області (а. с.55, 56).

Також відповідач зазначає про безпідставність посилання суду першої інстанції на невиконання відповідачем вимог п.8.1 ст.8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та п.2.19 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті № 22 від 21.01.2004, оскільки вказаний Закон та вказане положення пункту п.2.19 Інструкції на органи Державної казначейської служби України не розповсюджуються.

Згідно п.8.1 ст.8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 № 2346-III банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Аналогічні за змістом положення містить п.2.19 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління НБУ від 21.01.2004 №22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за №377/8976 (далі – Інструкція № 22).

Згідно визначення, наведеного у ст.2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» від 07.12.2000 № 2121-III, банк - юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків.

Разом з тим, відповідно до Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 № 460/2011, Державна казначейська служба України (Казначейство України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України (далі - Міністр); Казначейство України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для реалізації державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів; Казначейство України є учасником системи електронних платежів Національного банку України.

З аналізу даного Положення вбачається, що органи Державної казначейської служби України не є банками у розумінні, визначеному Законом України «Про банки та банківську діяльність», і вимоги Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» щодо виконання банком платіжних доручень клієнта на Управління Державної казначейської служби України у м.Донецьку Донецькій області не поширюються.

Крім того, згідно положень п.11.6 Порядку казначейського обслуговування державного бюджету за витратами, затвердженого Наказом Мінфіну України № 1407 від 24.12.2012 (яким керується відповідач у роботі), передбачено, що платіжні доручення подаються до органів Казначейства в кількості примірників, необхідних для всіх учасників безготівкових розрахунків. При цьому, форма, обов'язкові реквізити, строк дії платіжних доручень та вимоги до заповнення розрахункових документів на паперових носіях визначено Інструкцією № 22.

Тобто при отриманні платіжних доручень органами Державної казначейської служби України на останні розповсюджуються положення Інструкції № 22 лише в питаннях, зокрема, строку дії платіжних доручень.

Так, згідно п.3.5 Інструкції № 22 (на яку послався відповідач, як на підставу повернення платіжного доручення № 2397), банк платника приймає платіжне доручення до виконання протягом 30 календарних днів з дати його виписки. День оформлення платіжного доручення не враховується.

Суд першої інстанції зазначив, що вищевказані платіжні доручення (у т. ч. і № 2397) були відправлені для виконання до відповідача кур'єрською службою, що підтверджується описом № 10 вкладення до рекомендованого листа на ім'я Управління Державної казначейської служби України у м.Донецьку Донецької області, в якому пунктом 7 зазначене платіжне доручення № 2397 на суму 620085,39 грн., а пунктом 8 - платіжне доручення № 2398 на суму 7 516,92 грн., і згідно повідомлення про вручення відправлення рекомендований лист з вкладеними до нього платіжними дорученнями передано відповідачу 16.07.2013 об 11 год. 25 хв.

Колегія суддів звертає увагу на неповне з’ясування судом першої інстанції даних обставин, оскільки опис № 10 вкладення до рекомендованого листа не містить дати його прийняття кур’єром (а. с.25), а повідомлення про вручення відправлення містить дату отримання відповідачем 16.07.2013 (а. с.26), в той час як платіжне доручення № 2397 датовано 17.07.2013 (а. с.24).

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що предметом даного спору є вчинення відповідачем дій з повернення без виконання платіжного доручення, які позивач вважає неправомірними.

З оскаржуваної постанови суду першої інстанції вбачається, що суд, не дослідивши наявності/відсутності законних підстав для повернення платіжного доручення, встановив неправомірність бездіяльності відповідача щодо невиконання платіжного доручення № 2397 з огляду на те, що така бездіяльність порушує п.8.1 ст.8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та п.2.19 Інструкції № 22.

Відповідно до ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, зокрема, є неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Разом з тим, колегією суддів приймається до уваги, що згідно п.1.8 Порядку відкриття та закриття рахунків у національній валюті в органах Державної казначейської служби України, затвердженого Порядком відкриття та закриття рахунків у національній валюті в органах Державної казначейської служби України, затвердженого Наказом Мінфіну України від 22.06.2012 № 758, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.07.2012 за №1206/21518 (далі – Наказ № 758), розрахунково-касове обслуговування клієнтів здійснюється органами Казначейства відповідно до умов договорів та додаткових договорів між органом Казначейства і клієнтами (додатки 1 та 2 до цього Порядку).

Відповідачем зазначається, наявними в матеріалах справи не спростовується той факт, що за типовою формою, затвердженою Наказом № 758, між УДКСУ у м.Донецьку Донецькій області та ВДВС Ворошиловського РУЮ у м.Донецьку укладений договір на здійснення розрахунково-касове обслуговування, отже між відповідачем та третьою собою існують договірні правовідносини.

Згідно визначення, наведеного п.47 ст.1 БК України, розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення витрат бюджету.

Згідно визначення, наведеного п.38 ст.1 БК України, одержувач бюджетних коштів - суб'єкт господарювання, громадська чи інша організація, яка не має статусу бюджетної установи, уповноважена розпорядником бюджетних коштів на здійснення заходів, передбачених бюджетною програмою, та отримує на їх виконання кошти бюджету.

Відповідач вірно зазначає, що за вказаним договором на здійснення розрахунково-касове обслуговування ТОВ «ДЗ «Продмаш» не є ані розпорядником, ані одержувачем бюджетних коштів, в розумінні, визначеному Бюджетним Кодексом України.

Проте, з наведених вище обставин вбачається, що спірні відносини виникли у зв’язку з тим, що УДКСУ у м.Донецьку Донецькій області, як розпорядник бюджетних коштів, не виконав договірного обов’язку з перерахування коштів за платіжним дорученням ВДВС Ворошиловського РУЮ у м.Донецьку, як одержувача бюджетних коштів.

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (ч.2 ст.2 КАС України).

Відповідно до ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема:

- спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;

Таким чином, необхідною ознакою для розгляду справи в адміністративному суді є публічний характер спору, у якому хоча б однією зі сторін є суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки в даному випадку обов’язок відповідача щодо перерахування коштів за платіжним дорученням виникає виключно з договірних відносин, колегія суддів, з урахуванням положень ст.3, приписів ст.17 КАС України, дійшла висновку, що дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, тому провадження у справі слід закрити у відповідності до п.1 ч.1 ст. 157 КАС України.

З огляду на викладене, апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню в частині вимог щодо скасування постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.11.2013; провадження у справі № 804/13559/13-а підлягає закриттю.

Керуючись, п.1 ч.1 ст.157, ст.ст.196, 199, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління Державної казначейської служби України в м.Донецьку Донецької області задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2013 р. у справі № 804/13559/13-а скасувати.

Провадження у справі № 804/13559/13-а закрити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко