Ухвала суду № 42003232, 25.11.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

25 листопада 2014 рокусправа № 1170/2а-4252/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Нагорної Л.М.

за участю секретаря судового засідання: Новошицька О.О.

за участю представників:

позивача: - Польянов Є.О. дов від 03.07.2014

відповідача: - Данілов С.О. дов від 29.09.2014

Ляшенко К.А. дов від 24.11.2014

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2013 року

у справі № 1170/2а-4252/12

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «ВЕЛТА»

до Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «ВЕЛТА» звернулось до суду з позовом до Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 23.07.2012 №0000092210 та №0000142210.

Позовні вимоги обґрунтовані помилковістю висновків податкового органу про порушення позивачем норм податкового законодавства при відображенні в податковому обліку господарських операцій з ТОВ ВП «Спецтеплотехніка». Позивач зазначав, що під час перевірки посадовою особою відповідача зроблено висновок, що договір доручення №2511 є договором поставки не від дати підписання Додаткової угоди №1 (04.04.11), а від дати підписання самого договору (25.11.10). При отриманні попередньої оплати від ТОВ ВКФ «ВЕЛТА» податкові накладні ТОВ ВП «Спецтеплотехніка» виписані не були. За таких обставин, на думку відповідача, ТОВ ВКФ «ВЕЛТА» включено до складу податкового кредиту за квітень 2012 року ПДВ в сумі 2 518 786,80 грн. з порушенням вимог чинного законодавства.

Позивач не погоджується з такими висновками податкового органу, викладеними в акті перевірки, оскільки суми податку на додану вартість згідно податкових накладних ТОВ ВП «Спецтеплотехніка», виписаних у квітні 2011 року на підставі податкової угоди №1 від 04.04.2011 до договору доручення №2511 від 25.11.2010, включені ТОВ ВКФ «ВЕЛТА» до складу податкового кредиту у квітні 2012 року без порушень вимог чинного законодавства.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2013 року адміністративний позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення від 23 липня 2012 року №0000092210 та №0000142210.

Постанову суду мотивовано правомірністю дій позивача щодо віднесення до податкового кредиту податку на додану вартість з придбання товару у ТОВ ВП «Спецтеплотехніка» у квітні 2012 року з огляду на те, що право на формування податкового кредиту, враховуючи правову природу договору від 25.11.2010 та додаткової угоди від 04.04.2011, виникло у позивача саме у квітні 2012 року.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі. Відповідач зазначає, що суд першої інстанції проігнорував наполягання податкового органу на тому, що договір доручення № 2511 від 25.11.2010 та додаткова угода до нього від 04.04.2011 були відсутні у платника податку на момент формування даних податкової звітності, та на момент перевірки. Також на думку відповідача суд першої інстанції не врахував, що у платіжних дорученнях на перерахування коштів, наданих позивачем до суду, зазначено призначення платежу «згідно договору поставки № 2511 від 25/11/2010» і у згаданій постанові суду не надано жодної оцінки цьому доказу. У договорі доручення, наданого позивачем, йдеться про винагороду повіреного, проте, додатковою угодою від 04.04.2011 цей пункт виключено; у податкових накладних, виписаних ТОВ «Спецтеплотехніка» 04.04.2011, зазначено вид цивільно-правового договору, на підставі якого їх виписано: договір поставки від 25.11.2010 № 2511, тобто жодним письмовим доказом (крім самого договору доручення від 25.11.2010 № 2511) не підтверджується виникнення між позивачем та його контрагентом відносин по договору доручення. При цьому, суд першої інстанції не звернув увагу, що в результаті укладання додаткової угоди повністю змінюється вид та характер правовідносин, а також цивільно-правовий статус сторін, що повністю суперечить вимогам цивільного законодавства України.

Крім того, відповідачем подано клопотання про заміну Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби правонаступником - Маловисківською об'єднаною Державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області, з доданням витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, в зв'язку з чим, в силу приписів ст.55 КАС України, колегія суддів допускає заміну відповідача вказаним правонаступником.

ТОВ ВКФ «ВЕЛТА» проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржувану постанову суду першої інстанції обґрунтованою і правомірною, зазначає, що твердження відповідача про те, що товариством було надано в ході проведення перевірки договір поставки № 2511 від 25.11.2010, а потім до позовної заяви надано інший за змістом договір доручення № 2511 від 25.11.2010 та додаткову угоду від 04.04.2011, які не надавались в ході перевірки, не відповідають дійсності, оскільки при оскарженні податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку в усіх інстанціях податкової служби та в жодному рішенні про результати розгляду скарг немає посилань на вказані обставини. Крім того, податковим законодавством України не передбачено права податкового органу з визначення правової природи договорів, які укладаються суб'єктами господарювання між собою, а за виникнення сумнівів щодо виду та предмету договору між сторонами, висновок з цього приводу може зробити тільки суд.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

18.05.2012 ТОВ ВКФ «ВЕЛТА» подана до податкового органу декларація з податку на додану вартість за квітень 2012 року з додатками (а. с.92-117), у рядку 19 якої відображено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у сумі 800001 грн.; у рядку 23.1 декларації відображено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку, сформовану з урахуванням залишку від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, нарахованої за попередні звітні (податкові) періоди, за березень 2012 року - 7083715 грн. (а. с.92-94).

Новомиргородським відділенням Маловисківської МДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ ВКФ «ВЕЛТА» з питань правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за квітень 2012 року, за результатами якої складений акт перевірки № 10/2210/30912734 від 11.07.2012 (а. с.7-26).

23.07.2012 на підставі акту перевірки Новомиргородським відділенням Маловисківської МДПІ винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 0000092210, яким товариству визначено суму завищення бюджетного відшкодування у розмірі 1 718 786 грн. та штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 429 697 грн. (а. с.30, 31).

- № 0000142210, яким товариству визначено суму завищення від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 800 001 грн. (а. с.32).

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про помилковість висновків відповідача.

Згідно висновків акту перевірки від 11.07.2012 товариством в порушення абз.2 п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.2, п.198.6 ст.198 ПК України завищено податковий кредит за квітень 2012 року на суму 2518786,8 грн.

Такі висновки обґрунтовані тим, що контрагентом позивача - ТОВ ВП «Спецтеплотехніка» не були виписані податкові накладні при отриманні попередньої оплати від ТОВ ВКФ «ВЕЛТА» у грудні 2010 року за договором № 2511 від 25.11.2010, який є договором поставки, а позивачем не віднесено суми ПДВ, що містились у сумі зазначеної попередньої плати, до податкового кредиту за правилом «першої події» - на момент виникнення податкових зобов'язань продавця, тобто у грудні 2010 року - з дати списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів.

За позицією позивача договір № 2511 від 25.11.2010 є договором доручення, і його предмет був змінений від дати підписання додаткової угоди № 1 від 04.04.2011 з доручення на поставку товару, тому ТОВ ВП «Спецтеплотехніка» правомірно виписані податкові накладні у квітні 2011 року і, відповідно, позивачем правомірно віднесено суми ПДВ з вартості придбаного товару до податкового кредиту товариства

Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 № 168/97-ВР (в редакції на момент перерахування попередньої плати) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

У абз.2 пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону № 168/97-ВР у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

З 01.01.2011 набрав чинності Податковий кодекс України.

Відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України (у редакції на момент поставки товарів) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними.

Матеріали справи містять договір доручення № 2511 від 25.11.2010, укладений між ТОВ ВП «Спецтеплотехніка» (Повірений) та ТОВ ВКФ «ВЕЛТА» (Довіритель), згідно п.1.1 якого Повірений зобов'язується від імені та за рахунок Довірителя закупити товар згідно Специфікації № 1 до договору на загальну суму 15 112 721 грн., у т. ч. ПДВ 2518786,83 грн. (а. с.56-59).

При цьому, у п.1.3 Договору визначено суму винагороди Повіреного за послуги, що будуть надані.

У п.1.6 Договору визначено, що графік оплати складає 100 % суми договору у вигляді передплати на розрахунковий рахунок, а згідно п.3.1 Договору Повірений зобов'язується поставити товар на протязі 90 днів з моменту отримання 100 % передплати.

17.12.2010 ТОВ ВКФ «ВЕЛТА» виконало обов'язок щодо перерахування ТОВ ВП «Спецтеплотехніка» грошових коштів за товар у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням та банківськими виписками (а. с.62-64), внаслідок чого у ТОВ ВП «Спецтеплотехніка» згідно п.3.1 Договору виник обов'язок виконати доручення до 17.03.2011.

При цьому, дійсно вбачається з платіжних доручень від 17.12.2010 № №15, 16, 17 призначення платежу - передоплата за вузли та деталі до екскаватора згідно договору поставки № 2511 від 25.11.2010.

Проте, в матеріалах справи міститься лист ТОВ ПКФ «Велта» від 17.12.2010 на адресу ТОВ ВП «Спецтеплотехніка» (з відміткою про його отримання 17.12.2010 вх №106) про зміну призначення платежу у вказаних вище платіжних дорученнях, а саме зазначено: вважати вірним призначення платежу: «передоплата за вузли та деталі до екскаватора згідно договору доручення № 2511 від 25.11.2010» (а.с.61).

Згідно пояснень позивача, у зв'язку з тим, що ТОВ ВП «Спецтеплотехніка» не виконало умови договору доручення № 2511 від 25.11.2010 між ТОВ ВКФ «ВЕЛТА» та ТОВ ВП «Спецтеплотехніка» укладено Додаткову угоду № 1 від 04.04.2011 до договору доручення № 2511 від 25.11.10, якою п. 1.1 Договору викладено в наступній редакції: «В порядку та на умовах, визначених даним Договором, ТОВ ВП «Спецтеплотехніка» (Продавець) зобов'язується передати у власність ТОВ ВКФ «ВЕЛТА» (Покупець) товар, а Покупець в порядку та на умовах, визначеним даним Договором, зобов'язується прийняти та оплатити товар згідно зі специфікацією № 1»; п.1.3 щодо винагороди ТОВ ВП «Спецтеплотехніка» виключено; згідно п.3.1 Продавець зобов'язується поставити товар на протязі 10 днів з моменту укладення даної додаткової угоди (а. с. 60).

На виконання умов договору з урахуванням Додаткової угоди № 1 від 04.04.2011 ТОВ ВП «Спецтеплотехніка» відвантажило товар, що підтверджується видатковими накладними (а. с.65-70), по факту оплати з розрахункового рахунку виписало на користь позивача податкові накладні від 04.04.2011 на загальну суму ПДВ 2518786,83 грн. на поставку техніки (а. с.71-76).

Вказана сума ПДВ включена позивачем до складу податкового кредиту в податковій декларації за квітень 2012 року.

Реальність здійснення господарської операції з поставки товару податковим органом не заперечується, висновки про порушення позивачем податкового законодавства зроблені відповідачем не з огляду на фактичні обставини щодо правовідносин між позивачем та ТОВ ВП «Спецтеплотехніка», а виходячи з визначеної за висновком посадової особи відповідача правової природи укладеного між вказаними особами договору та додаткової угоди до нього.

Згідно ч.1 ст.1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії.

Відповідно до ч.1 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Тобто за договором доручення повіреним вчиняються дії (надаються певні послуги по пошуку продавця товару та його закупку від імені довірителя), а за договором поставки відбувається поставка товару постачальником.

За позицією податкового органу датою виникнення податкових зобов'язань згідно п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону № 168/97-ВР у даному випадку була дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок, в зв'язку з чим ТОВ ВП «Спецтеплотехніка» повинно було виписати податкові накладні у грудні 2010 року при отриманні на банківський рахунок коштів від позивача (попередньої оплати у 100 %), оскільки договір № 2511 від 25.11.2010 є договором поставки, а ТОВ ВКФ «ВЕЛТА», в свою чергу, з огляду на відсутність такої виписки податкової накладної вказаним контрагентом, мало виконати приписи абз.2 п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону № 168/97-ВР щодо додання до податкової декларації за звітний податковий період заяви зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту.

Разом з тим, з вищенаведеного положення п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону № 168/97-ВР вбачається, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) за першої подією вважається, зокрема, дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), які підлягають поставці, що мало місце на думку відповідача у грудні 2010 року.

В свою чергу, у п.1.4 Закону № 168/97-ВР визначено, що поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари.

Отже, постачання передбачає передачу прав власності.

Проте, як встановлено вище, на момент попередньої оплати товару (у 2010 році) між ТОВ ВП «Спецтеплотехніка» та ТОВ ВКФ «ВЕЛТА» був укладений саме договір доручення щодо закупки певного товару, тобто щодо вчинення дій від імені та за рахунок позивача, у зв'язку з чим передачі права власності на товар (до моменту фактичної поставки такого товару ТОВ ВП «Спецтеплотехніка» позивачу) не відбувалось.

Отже, у разі перерахування коштів за договором доручення не відбувається передача прав власності, тобто не здійснюється поставка товару, а значить відсутня база оподаткування.

Таким чином, необґрунтованими є висновків акту перевірки від 11.07.2012 щодо порушення товариством абз.2 п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону № 168/97-ВР та п.198.2, п.198.6 ст.198 ПК України.

Посилання відповідача, що договір доручення № 2511 від 25.11.2010 та додаткова угода до нього від 04.04.2011 були відсутні у платника податку на момент формування даних податкової звітності та на момент перевірки, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки з матеріалів справи вбачається, що до всіх скарг ТОВ ВКФ «ВЕЛТА», поданих до органів ДПС, додавалась копії вказаних документів, проте, ці обставини у будь-якому виразі не знайшли відображення у рішеннях податкового органу, прийнятих за результатами розгляду відповідних скарг.

Стосовно посилань відповідача, що в результаті укладання додаткової угоди повністю змінюється вид та характер правовідносин, а також цивільно-правовий статус сторін, що суперечить вимогам цивільного законодавства України, колегія суддів зазначає, що жодним законом України на органи податкової служби не покладається повноважень щодо здійснення контролю за додержанням цивільно-правового законодавства України.

Виходячи з правил ведення господарської діяльності, платник податків має право самостійно визначати обсяг товарів та послуг, які йому необхідні для забезпечення власної господарської діяльності, а предмет укладеного ним з ТОВ ВП «Спецтеплотехніка» договору свідчить про безпосередній зв'язок предмету договору із господарською діяльністю позивача. Визначення необхідності та доцільності укладення суб'єктом господарювання будь - яких видів господарських договорів не належить до компетенції податкових органів.

Стаття 627 ЦК України встановлює принцип свободи договору, зазначає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.528 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Крім того, ст.188 Господарського кодексу України, ст.651 Цивільного кодексу України встановлюють можливість зміни договору за згодою сторін.

Зокрема, відповідно до ст.652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Стаття 653 ЦК України встановлює правові наслідки зміни договору, а саме: у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

З огляду на наведені правові норми, фактичні дії позивача та його контрагента ТОВ ВП «Спецтеплотехніка», колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про правомірність складення ТОВ ВП «Спецтеплотехніка» податкових накладних саме 04.04.2011 на підтвердження здійснення операції з поставки товару.

Стосовно правомірності включення суми податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними 04.04.2011, до податкового кредиту з ПДВ за квітень 2012 року, колегія суддів також вважає відсутніми порушення з боку позивача приписів п.198.6 ст.198 ПК України, який діяв на час складення податкової звітності за квітень 2012 року.

Відповідно до вказаної норми не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Отже в даному випадку позивач права на включення суми податку на додану вартість до податкового кредиту квітня 2012 року за податковими накладними, виписаними 04.04.2011, не втратив.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інтонації дійшов правильного висновку про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Суд першої інстанції під час розгляду даної справи повно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку, застосував до правовідносин, як виникли між сторонами по справі норми права, які регулюють саме ці правовідносини, прийняв законне та обґрунтоване рішення, тому підстави для скасування постанови суду першої інстанції, передбачені ст.202 КАС України, відсутні.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2013 року у справі № 1170/2а-4252/12 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Л.М. Нагорна