Постанова № 42002675, 17.12.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2014 р. Справа № 804/18905/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тулянцевої І.В.

при секретарі Ломідзе Д.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м.Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до Державного науково-виробничого підприємства «Цирконій» про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

17.11.14 року Дніпродзержинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державного науково-виробничого підприємства «Цирконій» про стягнення заборгованості.

З урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 02.12.2014 року позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 934605,79 грн., із них 933935,45 грн. з земельного податку з юридичних осіб та 670,34 грн. зі збору за спеціальне користування води.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що Державне науково-виробниче підприємство «Цирконій» має заборгованість з земельного податку з юридичних осіб у розмірі 933935,45 грн., яка утворилася внаслідок несплати підприємством самостійно нарахованих податкових зобов'язань за період березень - вересень 2014 року, визначених на підставі поданої до контролюючого органу уточненої податкової декларації № 9016867723 від 31.03.2014 року. Крім того, відповідач має заборгованість зі збору за спеціальне користування води, який виник внаслідок несплати узгоджених податкових зобов'язань за 2013 рік та І квартал 2014 року у розмірі 670,34 грн. У добровільному порядку заборгованість у розмірі 934605,79 грн. не сплачена, тому податковий орган звернувся до суду із позовом про стягнення боргу.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, просив задовольнити позов із вказаних в ньому підстав.

Відповідач, повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду, в судове засідання не з'явився, подав до суду заперечення проти позову у яких просив частково відмовити в задоволенні позовних вимог. Відповідач зазначив, що заборгованість з земельного податку з юридичних осіб складає 933935,45 грн., в добровільному порядку не сплачена, зазначені обставини, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 02.12.2014 року, вважаються такими, що визнані відповідачем. Щодо сплати заборгованості збору за спеціальне користування води у розмірі 670, 34 грн., відповідач зазначив, що сума заборгованості ним сплачена частково у розмірі 388,34 грн., що підтверджується наданими до суду копіями платіжних доручень. Суми заборгованості у розмірі 9,99 грн. та 155,54 грн., на думку відповідача, є штрафом, а не податковим боргом, тому зазначені суми не стягуються з відповідача з огляду на норми ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 № 2343-XII, оскільки ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2002 року порушено провадження про банкрутство ДНВП «Цирконій» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, і на момент розгляду справи дія мораторію триває.

З урахуванням подачі клопотань сторін про розгляд справи за їх відсутністю, на підставі ч. 4 ст. 122, та ч. 6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на наступне.

Державне науково-виробниче підприємство «Цирконій» (код ЄДРПОУ 25012091) знаходиться на обліку в Дніпродзержинській об'єднаній державній податковій інспекції ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області.

31 березня 2014 року Державним науково-виробничим підприємством «Цирконій» до Дніпродзержинської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області подано уточнену податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 рік № 9016867723 від 31.03.2014 року, згідно якої сума податкового зобов'язання по платежу «земельний податок» до сплати складає 1601032,08 грн. на рік. Щомісячний платіж по вказаним деклараціям складає 133419,35 грн.

Зазначені дії відповідача узгоджуються з вимогами розділу ХІІІ Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755 - VI (далі - ПК України). Між тим, відповідачем щомісячні платежі зі сплати земельного податку не сплачувались внаслідок чого у підприємства виникла сума податкового боргу в розмірі 933935,45 грн. за період березень - вересень 2014 року, що не заперечується підприємством.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, повноваження і обов'язки посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані нормами Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755- VI (далі - ПК України).

Розділ ХІІІ Податкового кодексу України регулює правовідносини щодо плати за землю та орендної плати за землі державної або комунальної власності.

Відповідно п. 285.1. ст. 285 Податкового кодексу України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Пунктом 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України податкові зобов'язання щодо сплати за землю, визначених у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за поточний рік, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що наступають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

В ході розгляду справи було встановлено, що відповідачем у встановлені ст. 287 ПК України строки самостійно нараховані суми податкових зобов'язань з плати за землю за період березень - вересень 2014 року в розмірі 933935,45 грн. не сплачені, що призвело до виникнення податкового боргу. Наявність податкового боргу з земельного податку в розмірі 933935,45 грн. станом на момент розгляду справи відповідачем не спростовується, що підтверджується наданими до суду запереченнями. За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача податкового боргу в розмірі 933935,45 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення з відповідача податкового боргу в розмірі 670,34 грн. за збором за спеціальне користування води, суд вважає, що в цій частині позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 42 Водного кодексу України від 06.06.1995 № 213/95-ВР, водокористувачами в Україні можуть бути підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства.

Згідно ст. 48 Водного кодексу України, спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Відповідно до ст. 30 Водного кодексу України платниками збору за спеціальне використання водних ресурсів є підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також громадяни-підприємці, які використовують воду, отриману шляхом забору води (первинні водокористувачі) та/або з водозабірних споруд первинних водокористувачів (вторинні водокористувачі), та користуються водами для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва.

Відповідно до п. 2 Порядку справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1494 від 16.08.1999 збір за спеціальне використання водних ресурсів справляється за використання води з водних об'єктів, що забрана із застосуванням споруд або технічних пристроїв та скидання в них зворотних вод.

Як свідчать матеріали справи, 22.01.2014 року відповідачем до ОДПІ була подана Податкова декларація збору за спеціальне використання поверхневих та підземних вод (звітна) за 2013 рік № 9088587928 (а.с.19-21), якою було визначено суму податкового зобов'язання (нарахованого збору) за звітній період (розділ ІІІ) у розмірі 665,51 грн.

12.03.2014 року до ОДПІ була подана уточнююча Податкова декларація збору за спеціальне використання поверхневих та підземних вод за 2013 рік № 9091220285, якою було визначено суму податкового зобов'язання (нарахованого збору) за звітній період (розділ ІІІ) у розмірі 665,51 грн., а також суму штрафу у відповідності до п.п. «а» абз. 3 п. 50.1 ст. 50 ПК України у розмірі 155,54 грн. (а.с. 16-18).

12.03.2014 року до ОДПІ була подана уточнююча податкова декларація збору за спеціальне використання поверхневих та підземних вод за 2013 рік № 9091222786, якою було визначено суму податкового зобов'язання (нарахованого збору) за звітній період (розділ ІІІ) у розмірі 665,51 грн. Суд також зазначає, що відповідачем у розділі IV декларації «Сума боргу недоїмка», яка збільшує податкові зобов'язання у зв'язку з виправленням помилки зазначено про збільшення податкових зобов'язань на суму 332,75 грн. Крім того, відповідачем самостійно нараховані штрафні санкції у розмірі 9,99 грн., відповідно до п.п. «а» абз. 3 п.50.1 ст. 50 ПК України (а.с. 22-24).

15.04.2014 року до ОДПІ подана податкова декларація збору за спеціальне використання поверхневих та підземних вод за І квартал 2014 року № 9020248689 якою було визначено суму податкового зобов'язання (нарахованого збору) за звітній період в розмірі 55,59 грн.(розділ ІІІ) (а.с. 13-15).

Зазначені дії відповідача узгоджуються з вимогами розділу ХVІ Податкового кодексу України. Між тим, на думку позивача, відповідачем збір за спеціальне водокористування не сплачений внаслідок чого у нього виникла сума податкового боргу за 2013 рік та І квартал 2014 року в розмірі 670,34 грн., що підтверджується Довідкою про час виникнення заборгованості, приєднаній до матеріалів справи.

Відповідно п. 323.1. ст. 323 Податкового кодексу України, платниками збору є водокористувачі - суб'єкти господарювання незалежно від форми власності: юридичні особи, їх філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи без утворення юридичної особи (крім бюджетних установ), постійні представництва нерезидентів, а також фізичні особи - підприємці, які використовують воду, отриману шляхом забору води з водних об'єктів (первинні водокористувачі) та/або від первинних або інших водокористувачів (вторинні водокористувачі), та використовують воду для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва.

Пунктом 324.1 статті 324 ПК України зазначено, що об'єктом оподаткування збором є фактичний обсяг води, який використовують водокористувачі, з урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопостачання.

Водокористувачі самостійно обчислюють збір за спеціальне використання води та збір за спеціальне використання води для потреб гідроенергетики і рибництва щокварталу наростаючим підсумком з початку року, а за спеціальне використання води для потреб водного транспорту - починаючи з першого півріччя поточного року, у якому було здійснено таке використання.

Збір обчислюється виходячи з фактичних обсягів використаної води (підземної, поверхневої, отриманої від інших водокористувачів) водних об'єктів з урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопостачання, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування, лімітів використання води, ставок збору та коефіцієнтів. (П.п. 326.1., 326.2 ст. 326 ПК України).

Базовий податковий (звітний) період для збору дорівнює календарному кварталу.

Платники збору обчислюють суму збору наростаючим підсумком з початку року та складають податкові декларації за формою, встановленою в порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу. Податкові декларації збору подаються платниками збору контролюючим органам у строки, визначені для квартального податкового (звітного) періоду, за місцем податкової реєстрації. Податкова декларація за спеціальне використання води для потреб водного транспорту за перший квартал не подається. Збір сплачується платниками збору у строки, визначені для квартального податкового (звітного) періоду, за місцем податкової реєстрації (ст. 328 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 50.1 ст. 50 ПК України, у разі, якщо у майбутніх періодах ( з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 цього Кодексу) платник податків самостійно ( в т.ч. за результатами електронної перевірки) виявляє електронні помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинною на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених п. 50.2 цієї статті а) або надіслати уточнений розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі 3% від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку, б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом в якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшено на суму штрафу у розмірі 5% від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

В ході розгляду справи було встановлено, що відповідачем у встановлені ст. 328 ПК України строки самостійно нараховані суми податкових зобов'язань по збору за спеціальне водокористування за 2013 рік та І квартал 2014 року сплачені не були, що на думку контролюючого органу призвело до виникнення податкового боргу в розмірі 670,34 грн.

Між тим, суд зазначає, що з матеріалів справи свідчить, що відповідачем в уточнених податкових деклараціях збору за спеціальне використання поверхневих та підземних вод за 2013 рік від 12.03.2014 р. № 9091220285 та № 9091222786 (а.с. 16-18, 22-24) самостійно були визначені суми нарахованих штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань у розмірі 155,54 грн. та 9,99 грн., які у відповідності до норм Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 № 2343-XII, не стягуються.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах; забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення податкового боргу зі збору за спеціальне користування води підлягає частковому задоволенню, а саме, в сумі 504,81 грн. (670,34 грн. - 155,54 грн. - 9,99 грн. = 504,81 грн.).

П. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України визначає, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Відповідно до п.54.2 ст. 54 Податкового кодексу України грошове зобов'язання щодо суми податкових зобов'язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов'язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.

Відповідно до п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковим боргом визнається сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Як свідчать матеріли справи, податковий борг по платежам до бюджету виник у 2001 році, тому, позивачем на підставі пп.6.2.1 п.6.2 ст. 6 ЗУ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», на адресу відповідача направлена перша податкова вимога № 1/206 від 25.12.2001 року на суму 14268,00 грн., та друга податкова вимога №2/81 від 28.01.2002 року на суму 537200,00 грн., які вручені уповноваженій особі відповідача 12.02.2002 ( а.с. 8, 9).

Оглядом наявних в матеріалах справи податкових вимог № 1/206 від 25.12.2001 року, та №2/81 від 28.01.2002 року, судом встановлено, що вони за змістом, формою та підставами винесення узгоджуються з компетенцією органів державної податкової служби України, встановленою Законом № 2181 - III, Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженим наказом ДПА України від 21.06.2001 р. № 253 (чинним на час виникнення спірних правовідносин), та Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових вимог платникам податків, затверджених наказом ДПА України від 03.07.2001 р. № 266 (чинним на час виникнення спірних правовідносин), тобто, вручені відповідачу належним чином.

За правилами ст. 5 Закону 2181 - III, податкове зобов'язання платника податків вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення-рішення та має бути сплачено протягом десяти календарних днів від дня його отримання, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

Доказів оскарження податкової вимоги позивача відповідачем до суду не надано, а судом в порядку ст. 11 КАС України, не встановлено.

Доводи відповідача щодо часткової сплати боргу за спеціальне використання поверхневих та підземних вод суд не приймає до уваги з огляду на наступне.

Грошові кошти, перераховані ДНВП «Цирконій» платіжними дорученнями від 03.04.2014 року № 24, від 31.03.2014 року № 19, від 28.04.2014 року №44, від 19.11.2013 року № 1025, від 16.12.2013 року № 1123, від 22.01.2014 року № 39, з урахуванням положень п.п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України, зараховані податковим органом в рахунок погашення заборгованості за вказаним збором за попередні періоди. Таким чином, заборгованість зі збору за спеціальне користування води, який виник внаслідок несплати узгоджених податкових зобов'язань за 2013 рік та I квартал 2014 року грн. у розмірі 504,81 грн., є несплаченою та підлягає стягненню у судовому порядку.

Відповідно до п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Відповідно до п.87.1 ст. 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

В разі невиконання податкової вимоги орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу, зокрема шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків. Стягнення здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини (пп. 95.1, 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України).

В силу пп. 20.1.18 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги (пп. 95.2 cт. 95 Податкового кодексу України).

З огляду на те, що заборгованість платника податку не погашена у встановленому законом порядку, позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Дніпродзержинської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до Державного науково-виробничого підприємства «Цирконій» про стягнення заборгованості у розмірі 934605,79 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з розрахункових рахунків в обслуговуючих банках Державного науково-виробничого підприємства «Цирконій» (51917, Дніпропетровська область, м.дніпродзержинськ, пр.Аношкіна, буд. 179, код ЄДРПОУ 25012091) податковий борг в сумі 934440,26 грн. (дев'ятьсот тридцять чотири тисячі чотириста сорок грн. 26 коп.) із них з земельного податку з юридичних осіб суму в розмірі 933935,45 грн. на р/р 33218811700013 код платежу 13050100, одержувач Управління державної казначейської служби України в м.Дніпродзержинську, податковий код ЄДРПОУ 38028588, назва банку ГУДКСУ у Дніпропетровській області, МФО 805012;

по збору за спеціальне користування вроди в сумі 504,81 грн. на р/р 33114357700013 код платежу 13020100, одержувач Управління державної казначейської служби України в м.Дніпродзержинську, податковий код ЄДРПОУ 38028588, назва банку ГУДКСУ у Дніпропетровській області, МФО 805012.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Тулянцева