Ухвала суду № 42002631, 25.12.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/15148/14 Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

25 грудня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,

при секретарі: Анапріюк С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - Коваленка Андрія Олександровича на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Полімерна Компанія» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Полімерна Компанія» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Свої вимоги обґрунтовує тим, що вважає спірні податкові повідомлення-рішення такими, що прийнято відповідачем протиправно.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 листопада 2014 року задоволено вказаний позов. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 28.03.2014 р № 0001031502, № 0001021502.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням представник Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - Коваленко Андрій Олександрович подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні даного позову.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено, що відповідачем проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток ТОВ «Полімерна Компанія».

За результатами вказаної перевірки 14 березня 2014 року податковим органом складено акт № 1380-15/36998670, за змістом якого вказаною перевіркою встановлено, що платником податків порушені терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання авансових внесків з податку на прибуток протягом строків, визначених п. 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, а саме: граничний термін сплати - 30.12.2013 року, дата сплати - 28.02.2014 року, кількість днів затримки сплати - 60, сума сплаченого податкового боргу - 329384,15 грн. та граничний термін сплати - 30.01.2014 року, дата сплати - 28.02.2014 року, кількість днів затримки сплати - 29, сума сплаченого боргу - 461982,00 грн.

На підставі висновків вказаного акта 28.03.2014 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001031502, яким за порушення п. 57.1 статті 57 Податкового кодексу України за затримку на 60 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання у розмірі 329384,15 грн. позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20%, що становить 5876,83 грн., та рішення № 0001021502, яким за затримку на 29 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання у розмірі 461982,00 грн., позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10%, що складає - 46198,20 грн.

Не погоджуючись з такими податковими повідомленнями-рішеннями відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи даний позов суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є правомірними та обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обгрунтованим з огляду на наступне.

Судом першої інстанції також було встановлено, що позивач платіжним дорученням № 1747 від 01.10.2012 року сплатив авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі 2148726,00 грн.

На початок 2013 року у позивача існувала переплата в сумі 2148725,79 грн. з податку на прибуток, що відображено у графі 16 Декларації.

Станом на 01.12.2013 року у підприємства існувала переплата з податку на прибуток у розмірі 1001858,83 грн.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зазначена сума переплати перевищує суму авансового внеску з податку на прибуток за грудень 2013 року та січень 2014 року (461982,00 грн. + 461982,00 грн. = 923964 грн.) і є достатньою для зарахування на погашення цього та наступних авансових внесків.

Відповідно до п.п. 153.3.1 статті 153 Податкового кодексу України у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, проводить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав незалежно від того, чи є оподатковуваний прибуток, розрахований за правилами, визначеними статтею 152 цього Кодексу, чи ні.

Згідно з п.п. 153.2 статті 153 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених підпунктом 153.3.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку в розмірі ставки, встановленої пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, нарахованої на суму дивідендів, що фактично виплачуються, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів.

Обов'язок із нарахування та сплати авансового внеску з цього податку за визначеною п. 151.1 ст. 151 ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, є такий емітент або отримувач дивідендів платником податку чи має пільги зі сплати податку, надані цим Кодексом, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена в п. 151.1 ст. 151 (крім платників цього податку, які підпадають під дію статті 155 Податкового кодексу України.

Згідно з п.п. 153.3.3 п. 153.3 ст. 153 Податкового кодексу України платник податку - емітент корпоративних прав, державне некорпоратизоване, казенне чи комунальне підприємство зменшує суму нарахованого податку звітного періоду на суму авансового внеску, попередньо сплаченого протягом такого звітного періоду у зв'язку з нарахуванням дивідендів згідно з підпунктом 153.3.2 цього пункту. Не дозволяється проведення зазначеного заліку з податком, передбаченим ст. 156 Податкового кодексу України.

Як передбачено підпунктом 153.3.4 цього пункту, у разі якщо сума авансового внеску, попередньо сплаченого протягом звітного періоду, перевищує суму податкових зобов'язань підприємства - емітента корпоративних прав за податком на прибуток такого звітного періоду, сума такого перевищення переноситься у зменшення податкових зобов'язань наступного податкового періоду, а при отриманні від'ємного значення об'єкта оподаткування такого наступного періоду - на зменшення податкових зобов'язань майбутніх податкових періодів.

Авансовий внесок із податку, сплачений у зв'язку з нарахуванням/сплатою дивідендів, є невід'ємною частиною податку на прибуток та не може розцінюватися як податок, який справляється при репатріації дивідендів (їх сплаті на користь нерезидентів) відповідно до норм ст. 160 Податкового кодексу України або чинних міжнародних договорів України (підпункт 153.3.8 пункту 153.3 ст.153 Податкового кодексу України України).

Таким чином, емітент у випадку прийняття рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (засновникам) (яке приймається щорічно за результатами діяльності юридичної особи) виплачує їх незалежно від наявності прибутку. При цьому згідно із підпунктом 153.3.5 він нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку в розмірі встановленої Кодексом ставки. Сума авансового внеску нараховується та суму фактично виплачуваних дивідендів; сума виплат акціонерам (засновникам) при цьому не зменшується. Нарахований авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів. Сума авансового внеску вноситься до бюджету обов'язково і у випадках перевищення суми податкових зобов'язань чи від'ємного його значення переноситься в рахунок наступних податкових періодів.

Натомість, за змістом абзацу 4 пункту 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

На суму сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів відповідно до пункту 153.3 статті 153 цього Кодексу (в тому числі за наслідками попередніх звітних (податкових) періодів) зменшується сума авансових внесків з податку на прибуток, визначених цим пунктом.

Якщо сума авансових внесків з податку на прибуток, сплачена при виплаті дивідендів відповідно до пункту 153.3 статті 153 цього Кодексу, перевийте суму авансових внесків з податку на прибуток, визначених цим пунктом, сума перевищення зараховується у зменшення авансових внесків, визначених цим пунктом, у наступних звітних місяцях до повного її погашення.

Крім того, відповідно до п. 87.1. ст. 87 Податкового кодексу України, джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Крім цього, судом першої інстанції було встановлено, що листом № 11556/10/26-53-20-04-05 від 09.02.2014 року відповідач повідомив, що сума переплати менше заявленої суми для зарахування, у зв'язку із чим відповідачем запропоновано підприємству здійснити звіряння взаєморозрахунків платника податків.

Таке звіряння взаєморозрахунків сторони привели та в результаті чого складено акт ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 22.01.2014 року, в якому відображено суму переплати підприємства.

Відповідно до Інформаційної довідки Управління оподаткування та контролю об'єктів і операцій на лист підприємства № 16 від 24.01.2014 року, в якому зазначено, що станом на 26.02.2014 року ТОВ «Полімерна Компанія» має надміру сплачену суму податку на прибуток та Управління оподаткування та контролю об'єктів і операцій не заперечує проти виконання заяви.

При цьому колегія суддів погоджується з критичним сприйняттям судом першої інстанції тверджень відповідача про те, що станом на 30.01.2014 року в картці особового рахунку з податку на прибуток (КБК 110240000) ТОВ «Полімерна компанія» обліковується податкова заборгованість, тому на виконання заяви платника від 24.01.2014 року № 16 переплата з податку на прибуток не підлягає поверненню на рахунок авансових внесків з податку на прибуток, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції було встановлено, що ТОВ «Полімерна компанія» не мало податкової заборгованості, що підтверджується Актом про проведення звіряння розрахунків платника з бюджетом за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року № 7880-20 від 22.01.2014 року.

Крім того, ДПІ у Дніпровському районі не повідомляла ТОВ «Полімерна компанія» на звернення останнього, про наявність податкового боргу, повідомила про необхідність здійснення звіряння взаєморозрахунків для уточнення суми переплати з податку на прибуток, які сторони провели та встановили переплату в розмірі 1320634,81 грн.

Що стосується платежів авансового внеску за грудень 2013 року, то судом першої інстанції було встановлено, що у ТОВ «Полімерна компанія» не було податкового боргу, оскільки платіжним дорученням № 4070 від 27.12.2013 року ТОВ «Полімерна компанія» сплатило 461982,00 грн. в рахунок авансового внеску з податку на прибуток за грудень 2013 року згідно призначення платежу (копія платіжного доручення міститься в матеріалах справи).

Отже, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві неправомірно прийнято спірні податкові повідомлення-рішення, оскільки підстави для їх прийняття були відсутні.

Враховуючи викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення даного позову.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а тому вона задоволенню не підлягає.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - Коваленка Андрія Олександровича - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 листопада 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: І.О. Лічевецький

В.Е. Мацедонська

.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Лічевецький І.О.

Мацедонська В.Е.