Рішення № 42002353, 17.12.2014, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/30523/14-ц

Категорія 29

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2014 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Середи К.О.,

при секретарях Шалапуді В.П., Герасименко М.М.,

за участю представника позивача Слободян В.В.,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Фенікс» до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2014 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Фенікс» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди.

Обґрунтовуючи підстави звернення з позовом, позивач посилається на те, що 22.05.2012р. сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Skoda Octavia», д/н НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля "КАМАЗ 6520", д/н НОМЕР_4, під керуванням ОСОБА_2. Останній постановою Оболонського районного суду м.Києва від 19.06.2012 року був визнаний винним у вчиненні дорожньо-транспортно-пригоди. На момент ДТП автомобіль «Skoda Octavia», д/н НОМЕР_3, був застрахований в ПрАТ «СК «Фенікс». На виконання умов договору страхування позивачем було виплачено страхове відшкодування у розмірі 17975,90грн., тому просили стягнути з відповідача вищезазначену суму у відповідності до ст. 27 ЗУ «Про страхування» та ст. 993 ЦК України. Крім того, посилаючись на попередні безпідставні судові спори, які були спровоковані наданням відповідачем у судових засіданнях недійсних документів, просили стягнути з відповідача додатково понесену матеріальну шкоду в розмірі 6 235 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала з викладених у ньому підстав та просила його задовольнити в повному обсязі.

Відповідач у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, посилаючись на те, що він перебував у трудових відносинах з ТОВ «Транспорт-Експрес 2» та керував автомобілем при наявності технічного паспорту та страхового полісу.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, приходить до наступного.

Судом встановлено, що 22.05.2012р. о 13 годині 50 хвилин по вул. Автозаводська-Іващкевича в м.Києві сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Skoda Octavia», реєстраційний номер НОМЕР_3, що належить АКБ «Транс-Капітал», яким керував ОСОБА_3, та автомобіля "Камаз 6520", реєстраційний номер НОМЕР_4, яким керував ОСОБА_2 (а.с. 14).

Транспортний засіб «Skoda Octavia», д/н НОМЕР_3, станом на 22.05.2012р. був застрахований відповідно до договору добровільного страхування наземного транспорту № 047/11-Т (а.с.8-13).

Згідно листа Моторно (транспортного) страхового бюро України від 29.05.2013р., станом на 22.05.2012 року у базі МТСБУ відсутня інформація щодо наявності договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного відносно транспортного засобу д/н НОМЕР_4 (а.с.23).

Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 19.06.2012р. ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу (а.с.15).

Відповідно до звіту № 757-У з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу від 07.06.2012р., вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Skoda Octavia», д/н НОМЕР_3, в результаті його пошкодження складає 19 202 грн. 54 коп. (а.с.16-17).

Згідно калькуляції № 0002712 від 07.06.2012 року, виданого ДП «Автотрейдинг-Центр», сума відновлювального ремонту автомобіля «Skoda Octavia», д/н НОМЕР_3, складає 17 500,90 грн. 90 коп. (а.с.18).

На момент дорожньо-транспортної пригоди між позивачем та ПАТ «Акціонерний комерційний банк «Траст-капітал» був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту № 047/11-Т від 03.11.2011р., відповідно до якого було застраховано майнові інтереси власника автомобіля «Skoda Octavia», реєстраційний номер НОМЕР_3 (а.с.8-13).

Страховим актом № 02/06-2012 від 25.06.2012 року вищезазначену подію визнано страховим випадком та з урахуванням угоди сторін прийнято рішення виплатити страхове відшкодування в розмірі 17 500 грн. 90 коп. (а.с.19). Сплата страхового відшкодування страхувальнику ПАТ «АКБ «Траст-капітал» підтверджується платіжним дорученням № 422 від 02.07.2012 року (а.с.20).

Крім того, позивачем були понесені витрати у вигляді оплати за послуги по отриманню довідки ДАІ в розмірі 105 грн. та за послуги експерта в розмірі 370 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 357 від 31.05.2012р. та № 418 від 02.07.2012р. (а.с.21, 22).

З даного приводу спір неоднарозово розглядався в судах.

Так, 08.11.2012р. позивач звертався до Печерського районного суду м. Києва з позовом до відповідача про відшкодування шкоди в порядку регресу, але як зазначає позивач, у зв'язку із отриманням інформації, що цивільно-правова відповідальність відповідача застрахована у ПрАТ «СК «АХА Страхування» та те, що відповідач начебто перебував у трудових відносинах з ТОВ «Транспорт-Експрес 2», позивачем було подано заяву про залишення позову без розгляду. Ухвалою Печерського районного суду м. Києва вищезазначений позов було залишено без розгляду (а.с.27).

В наступному, позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до ПАТ СК «Аха Страхування» про стягнення суми страхового відшкодування. Рішенням Господарського суду м. Києва від 16.07.2013 року, позов було задоволено (а.с.28-30). Постановою Київського Апеляційного господарського суду від 02.12.2013р., залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 12.02.2014р., рішення Господарського суду м. Києва від 16.07.2013 року скасовано та прийнято нове, яким у позові було відмовлено (а.с.30-32, 33-34).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2013р. було встановлено, що відповідно до оригіналу страхового полісу № АА/0629661, який було надано відповідачем для дослідження в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, строк дії зазначеного полісу становить 3 місяці, а саме з 12.10.2011 року до 11.01.2012 року включно (а.с. 32), що і стало підставою для скасування рішення Господарського суду м. Києва від 16.07.2013 року.

В подальшому, позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до ТОВ «Транспорт-Експрес-2», третя особа ОСОБА_2 про стягнення суми страхового відшкодування та понесених судових витрат. Рішенням Господарського суду м. Києва від 11.06.2014 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.08.2014р., в позові ПАТ «СК «Фенікс» було відмовлено повністю (а.с.38-41, 42-44).

Рішенням Господарського суду м. Києва від 11.06.2014 року було встановлено, що станом на дату вчинення ДТП (22.05.2012 року) ОСОБА_2 не був працівником ТОВ «Транспорт-Експрес-2», у зв'язку з чим суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ПАТ «СК «Фенікс» до ТОВ «Транспорт-Експрес-2» є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню (а.с.41).

У зв'язку з тим, що транспортний засіб «Камаз 6520», д/н НОМЕР_4, яким керував відповідач не був застрахований на момент вчинення ДТП та той факт, що відповідач не перебуває у трудових відносинах з власником вищезазначеного транспортного засобу позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення страхового відшкодування у розмірі 17975,90грн. та понесеної матеріальної шкоди в розмірі 6 235 грн., внаслідок безпідставних судових спорів, які були спровоковані наданням відповідачем у судових засіданнях недійсних документів.

Відповідно до ч. 1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 2 статті 1187 ЦК України закріплено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до вимог п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела небезпеки на підставі права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо). Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальність за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки на підставі трудових відносин з володільцем цього джерела.

Згідно із ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ст. 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Статтею ст. 27 Закону України «Про страхування» визначено, що до страхової компанії, яка здійснила виплату страхового відшкодування за договором майнового відшкодування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на виконання умов договору добровільного страхування наземного транспорту № 047/11-Т від 03.11.2011р. було сплачено страхувальнику суму страхового відшкодування.

Таким чином до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

В судовому засіданні відповідач посилався на те, що на момент вчинення ДТП він перебував у трудових відносинах з власником автомобіля «Камаз 6520», д/н НОМЕР_4.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього кодексу.

Статтею 10 ч. 2, 3 ЦПК України передбачено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Належних та допустимих доказів у розумінні ст. ст. 58, 59 ЦПК України на підтвердження перебування відповідача у трудових відносинах з власником транспортного засобу «Камаз 6520», д/н НОМЕР_4, відповідачем не надано, так само, як і не надано доказів того, на якій правовій підставі даний автомобіль перебував у користуванні відповідача. Дані обставини справи відповідач пояснити на запитання суду не зміг.

Таким чином, враховуючи те, що відповідач був визнаний винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, станом на 22.05.2012 року договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності щодо транспортного засобу «Камаз 6520», д/н НОМЕР_4, відсутній, а також те, що відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження перебування в трудових відносинах з власником транспортного засобу «Камаз 6520», д/н НОМЕР_4, для застосування ст. 1172 ЦК України, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача матеріальної шкоди в розмірі 17 975,90 грн., яка складається зі сплати страхового відшкодування в розмірі 17500,90 грн., послуг по отриманню довідки ДАІ в розмірі 105 грн., послуг експерта в розмірі 370 грн., обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Разом з тим, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача додатково понесеної матеріальної шкоди в розмірі 6 235 грн. за безпідставні судові спори, які були спровоковані наданням відповідачем у судових засіданнях недійсних документів не підлягають задоволенню, оскільки питання щодо розподілу судових витрат вирішувалось судами, які розглядали справи, та були покладені на позивача відповідно до прав розподілу судових витрат.

Згідно із ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 179,76 грн. судового збору у відшкодування понесених позивачем та документально підтверджених судових витрат.

Керуючись Законом України «Про страхування», ст. ст. 993, 1166, 1187, 1188 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 79, 88, 212-215, 223 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В :

Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Фенікс» до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Фенікс» (код ЄДРПОУ 13525951) 17 975 (сімнадцять тисяч дев'ятсот сімдесят п'ять) грн. 90 коп. матеріальної шкоди, 179 (сто сімдесят дев'ять) грн. 76 коп. витрат по сплаті судового збору.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду м. Києва протягом 10 днів з дня його проголошення через Печерський районний суд м. Києва.

В разі подання апеляційної скарги, рішення набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя К.О. Середа