Постанова № 42002170, 23.12.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" грудня 2014 р.Справа № 915/1538/14Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Ярош А.І.

суддів Журавльова О.О., Лисенко В.А.,

при секретарі судового засідання Селиверстовій М.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Волинський А.О., за довіреністю;

від відповідача: не з'явився, повідомлений належним чином;

від третьої особи: не з'явився, повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Банк „Київська Русь"

на ухвалу господарського суду Миколаївської області від 24 листопада 2014р.

по справі № 915/1538/14

за позовом Публічного акціонерного товариства „Банк „Київська Русь"

до Товариства з обмеженою відповідальністю „ФАРМАТОП"

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Приватного акціонерного товариства „Альба Україна"

про стягнення 140 060,15грн.,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство „Банк „Київська Русь" звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „ФАРМАТОП" 140 060,15грн. заборгованості за договором купівлі-продажу №1062 від 29.04.2013 року.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Банк „Київська Русь" ґрунтуються на підставі договору відступлення права вимоги №70549-20/14-7 від 05.06.2014 року, відповідно до якого первісний кредитор ПП «Альба Україна» відступив, а Новий кредитор ПАТ «Банк «Київська Русь» набув право вимоги за зобов'язанням ТОВ «Фарматоп» у сумі 677 293,59 грн.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 25 вересня 2014 року позовна заява Публічного акціонерного товариства „Банк „Київська Русь" була прийнята до розгляду та порушено провадження по справі №915/1538/14.

11 листопада 2014 року до місцевого господарського суду надійшло клопотання відповідача (ТОВ „ФАРМАТОП") про зупинення провадження по справі №915/1538/14 до розгляду по суті та набрання законної сили рішенням по пов'язаній господарській справі №910/24393/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРМАТОП" до Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" про визнання недійсним Договору відступлення права вимоги № 70549-20/14-7 від 05.06.2014 р.

Вказане клопотання обґрунтовано тим, що справи №910/24393/14 та №915/1538/14 пов'язані між собою, оскільки підставою звернення ПАТ «Банк «Київська Русь» до ТОВ «Фарматоп» є вищезазначений договір відступлення права вимоги, однак відповідач вважає, що зміст цього договору суперечить чинному законодавству України, укладений з порушенням прав та законних інтересів відповідача, не спрямований на реальне настання правових наслідків, у зв'язку з чим відповідач звернувся до господарського суду м.Києва з позовною заявою про визнання означеного договору недійсним.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 24 листопада 2014 року (суддя Фролов В.Д.) на підставі ст. 79 ГПК України зупинено провадження у справі № 915/1538/14 до набрання законної сили рішення у справі № 910/24393/14, яка розглядається Господарським судом міста Києва.

При винесенні ухвали суд першої інстанції виходив з того, що предметом спору у даній справі є вимога про стягнення грошових коштів за неналежне виконання Відповідачем своїх грошових зобов'язань за укладеним між ПАТ "Банк "Київська Русь" та ТОВ "ФАРМАТОП" Договором купівлі-продажу №1062 від 29.04.2013 р. щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару; натомість, предметом спору у справі № 910/24393/14 є вимога про визнання недійсним Договору відступлення права вимоги № 70549-20/14-7 від 05.06.2014 р. відповідно до якого ПАТ "АЛЬБА УКРАЇНА" відступає ПАТ "Банку "Київська Русь" право вимоги за зобов'язаннями ТОВ "ФАРМАТОП" в сумі 677293 грн. 59 коп., що випливає з Договору купівлі-продажу № 1062 від 29.04.2013 р., укладеного між ПАТ "АЛЬБА УКРАЇНА" та ТОВ "ФАРМАТОП".

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що вищевказані справи є пов'язаними, оскільки рішення суду у справі № 910/24393/14 може вплинути на результат та оцінку доказів у даній справі.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, Публічне акціонерне товариство „Банк „Київська Русь" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказану ухвалу суду першої інстанції скасувати та поновити розгляд справи №915/1538/14, з посиланням при цьому на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

За доводами скаржника зупинення провадження у справі є неправомірним, позов по даній справі був поданий 24.09.2014 року, а позов до господарського суду м. Києва поданий пізніше - 05.11.2014 року, крім того, відповідачем по справі був поданий відзив на позовну заяву позивача, який повністю співпадає по тексту з позовною заявою про визнання договору відступлення права вимоги недійним, яка подана до господарського суду м. Києва.

Враховуючи недоведеність відповідачем неможливості встановлення судом у даній справі обставин, які встановлюються іншим судом у справі №910/24393/14 та наявні в матеріалах справи документи, апелянт вважає, що зупинення провадження по справі №915/1538/14 було поспішним, направлено на затягування процесу розгляду та її розгляд по суті можливий й за відсутності результатів вирішення справи в господарському суді м. Києва.

Тому, на думку апелянта, судом першої інстанції без достатніх правових підстав винесена ухвала про зупинення провадження у даній справі, а тому просив скасувати оскаржувану ухвалу та поновити провадження у справі.

Представник відповідача та третьої особи в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином повідомлені, про що свідчать відповідні повідомлення про вручення поштових відправлень від 11.12.2014р.

З огляду на вищевикладене, враховуючи обмежений 15-денний строк розгляду апеляційних скарг на ухвали суду, апеляційний господарський суд визнав за можливе розглянути апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Банк „Київська Русь" за відсутністю представників відповідача та третьої особи у судовому засіданні.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права при винесенні оскаржуваної ухвали, заслухавши представників сторін, апеляційним господарським судом встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 24 листопада 2014 року господарським судом Миколаївської області зупинено провадження у справі № 915/1538/14 до набрання законної сили рішення у справі № 910/24393/14, яка розглядається Господарським судом міста Києва.

Предметом спору даної господарської справи є вимога про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „ФАРМАТОП" 140 060,15грн. заборгованості за договором купівлі-продажу №1062 від 29.04.2013 року, при цьому позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Банк „Київська Русь" ґрунтуються на підставі договору відступлення права вимоги №70549-20/14-7 від 05.06.2014 року, відповідно до якого ПАТ "АЛЬБА УКРАЇНА" відступає ПАТ "Банку "Київська Русь" право вимоги за зобов'язаннями ТОВ "ФАРМАТОП" в сумі 677293 грн. 59 коп.

Зі змісту ухвали господарського суду Миколаївської області від 24 листопада 2014 року. вбачається, що провадження у даній справі було зупинено на підставі ч. 1 ст. 79 ГПК України, оскільки дана господарська справа та справа №910/24393/14 пов'язані між собою, а розгляд даної справи неможливий до розгляду господарським судом міста Києва справи №910/24393/14 та набрання прийнятим за результатами такого розгляду рішенням суду законної сили.

Предметом позову справи №910/24393/14 господарського суду міста Києва є вимога про визнання недійсним Договору відступлення права вимоги № 70549-20/14-7 від 05.06.2014 р.

При винесенні ухвали суд керувався ст. 79 ГПК України.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

При цьому, пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення.

Відповідно до приписів постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному конкретному випадку з'ясовувати:

- як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, яка розглядається іншим судом;

- чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Пов'язаність справ полягає в тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що спливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиційне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для справи.

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Отже, метою зупинення провадження у справі до розгляду пов'язаної з нею справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, що не можуть бути з'ясовані та встановлені у даному процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено.

Разом з тим, судова колегія погоджується з доводами апелянта про те, що обставини, які встановлюються при розгляді справи № 910/24393/14 можуть бути встановлені і при розгляді даної справи, оскільки відповідачем по справі №915/1538/14 наданий відзив, по суті аналогічний змісту позовної заяві у справі №910/24393/14, а тому ознака неможливості розгляду даної справи в даному випадку - відсутня.

Як роз'яснено у п. 2.17 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", якщо спір про визнання недійсним правочину (господарського договору) вирішується одночасно з розглядом іншим судом іншої справи, позовні вимоги в якій ґрунтуються на цьому ж правочині (зокрема, про стягнення коштів, витребування майна тощо), то наведене згідно з частиною першою статті 79 ГПК України може з урахуванням обставин конкретної справи бути підставою для зупинення провадження у такій іншій справі до закінчення розгляду справи про визнання правочину (господарського договору) недійсним.

Отже, зупинення провадження у справі про стягнення коштів до вирішення справи, предметом якої є визнання недійсним договору, на підставі якого заявлена вимога про стягнення коштів, є правом, а не обов'язком суду, і вирішуючи питання про зупинення або про відмову у зупиненні провадження у справі суд має враховувати обставини конкретної справи.

Виходячи зі змісту вимог ч. 1 ст. 79 ГПК України, необхідною передумовою для зупинення провадження у справі мають бути обставини, що унеможливлюють її розгляд по суті заявлених позовних вимог до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Таким чином, господарський суд зупиняє провадження у справі у разі об'єктивної неможливості вирішення спору без встановлення відповідних обставин справи і фактів, що мають суттєве значення для вирішення спору.

Судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність зупинення провадження у справі №915/1538/14 з підстав того, що вищевказані справи є пов'язаними, оскільки рішення суду у справі № 910/24393/14 може вплинути на результат та оцінку доказів у даній справі.

На думку колегії суддів, господарським судом попередньої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали не обґрунтовано, яким чином з'ясування обставин у ході розгляду справи № 910/24393/14 унеможливить розгляд заявлених позовних вимог у справі № 915/1538/14 та яким чином встановлені у вказаній справі обставини впливають на оцінку доказів, якими сторони обґрунтовують свої доводи, у даній справі, виходячи із предмету, підстав позову та з урахуванням презумпції правомірності правочину.

При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції не був позбавлений можливості здійснити розгляд справи по суті заявлених позовних вимог у даній справі, з огляду на таке.

Статтею 83 ГПК України визначені права господарського суду, якими його наділено при прийнятті рішення. Так, зокрема, пунктом першим частини першої статті 83 ГПК України передбачено право господарського суду при прийнятті рішення визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Таким чином, наведеною нормою передбачено право суду визнати з власної ініціативи договір недійсним, у разі, якщо визнання недійсним договору не є предметом позову, тобто позовна вимога не полягає у визнанні договору недійсним, а лише ґрунтується на договорі.

Відповідно до пункту 2.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" якщо, вирішуючи господарський спір, суд встановить, що зміст договору, пов'язаного з предметом спору, суперечить законодавству, чинному на момент укладення договору, він, керуючись пунктом 1 частини першої статті 83 ГПК України, вправі за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або у певній частині із застосуванням за необхідності й наслідків визнання недійсним нікчемного правочину. Реалізація господарським судом цього права здійснюється незалежно від наявності відповідного клопотання сторони.

Врахувавши викладене, колегія суддів вважає, що підстави для зупинення провадження у справі відсутні, а розгляд даної справи є можливим за наявності іншої справи, яка розглядається господарським судом м. Києва, оскільки відповідно до наведених положень чинного законодавства господарський суд при вирішенні спору може встановити обставини невідповідності змісту договору, пов'язаного з предметом спору, чинному законодавству та має право за власною ініціативою визнати такий договір недійсним.

Крім того, оскаржувана ухвала місцевого господарського суду не містить посилання на те, з'ясування яких саме обставин в ході розгляду іншої господарської справи, унеможливлює розгляд заявленої позовної вимоги у даній справі, не зазначено, які саме обставини не можуть бути встановлені господарським судом самостійно при розгляді цієї справи.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла до висновку про те, що у даному випадку відсутня така умова зупинення провадження у справі як неможливість розгляду справи, оскільки у межах цієї справи суд вправі самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі.

Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Вищого господарського суду України від 05.06.2014 року по справі № 916/58/14 та постанові від 16.10.2014 року по справі № 911/2145/14.

Разом з цим, слід зазначити, що зупинення провадження у справі позбавляє позивача можливості захистити свої порушені права у даній справі шляхом стягнення з відповідача заборгованості та є затягуванням судового процесу.

Судова колегія вважає, що обставини, наведені відповідачем у клопотанні про зупинення провадження у справі, не є підставами для зупинення провадження у справі № 915/1538/14, у зв'язку з чим вказане клопотання задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.43 ГПК України обов'язком господарського суду є оцінка доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи те, що саме обов'язком суду є встановлення обставин справи, проведення оцінки наданих сторонами доказів, колегія приходить до висновку про необґрунтованість оскаржуваної ухвали господарського суду щодо задоволення клопотання відповідача та зупинення провадження у справі, у зв'язку з чим оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а клопотання про зупинення провадження - без задоволення, матеріали справи відповідно до ч.7 ст. 106 ГПК України - передачі до місцевого господарського суду для розгляду по суті.

Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що рішення іншого суду, прийняте на користь відповідача при певних обставинах, не позбавляє його прав звернення до суду в порядку ст. 112 ГПК України за нововиявленими обставинами.

Відповідно до пункту 4.8. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 № 7, якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу місцевого господарського суду з числа зазначених у частині сьомій статті 106 Господарського процесуального кодексу України з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом відповідної апеляційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 99, п.2 ст..103, 106 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Банк „Київська Русь" задовольнити.

Ухвалу господарського суду Миколаївської області від 24.11.2014р. по справі №915/1538/14 скасувати.

У задоволенні заяви про зупинення провадження у справі відмовити.

Справу № 915/1538/14 повернути до господарського суду Миколаївської області для розгляду по суті спору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 25.12.2014 року.

Головуючий суддя А.І. Ярош

Суддя О.О. Журавльов

Суддя В.А. Лисенко