Постанова № 42002101, 17.12.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2014 р. Справа№ 925/1477/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Лобаня О.І.

Федорчука Р.В.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 17.12.2014

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Первомайський кар'єр «Граніт» на рішення господарського суду Черкаської області від 16.10.2014 (повне рішення складено та підписано 20.10.2014)

у справі №925/1477/14 (суддя Скиба Г.М.)

за позовом державного воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону державної служби України з надзвичайних ситуацій

до відкритого акціонерного товариства «Первомайський кар'єр «Граніт»

про стягнення 34 5503,95 грн. заборгованості та санкцій,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Черкаської області від 16.10.2014 у справі №925/1477/14 позов задоволено частково. Стягнуто з відкритого акціонерного товариства «Первомайський кар'єр «Граніт» на користь державного воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону державної служби України з надзвичайних ситуацій 4 679,70 грн. основного боргу, 3 202,54 грн. інфляційних втрат, 1 283,25 грн. 3% річних з простроченої суми, 3 480,91 грн. пені та 1 827,00 грн. судового збору. В задоволенні вимоги про стягнення пені у розмірі 44,94 грн. відмовлено. В решті позовних вимог провадження припинено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відкрите акціонерне товариство «Первомайський кар'єр «Граніт» звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 16.10.2014 у справі №925/1477/14 та прийняти нове рішення суду, яким в позові відмовити.

В своїх доводах заявник посилався на те, що рішення суду першої інстанції прийняте із неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та без належних доказів та мало місце порушення норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою від 10.11.2014 Київським апеляційним господарським судом прийнято до провадження вказану вище апеляційну скаргу та призначено розгляд справи №925/1477/14 у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін.

Державним воєнізованим гірничорятувальним (аварійно-рятувальним) загоном державної служби України з надзвичайних ситуацій на підставі ст.96 ГПК України надано суду відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить у задоволенні апеляційної скарги ВАТ «Первомайський кар'єр «Грант» на рішення господарського суду Черкаської області від 16.10.2014 у справі №925/1477/14 відмовити, рішення суду залишити без змін.

Представник відповідача в дане судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином. Проте, представник відповідача брав участь в судовому засіданні 01.12.2014, в якому надав свої пояснення щодо суті спору, підтримав доводи, що викладені в апеляційній скарзі та просив скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 16.10.2014 у справі №925/1477/14 та прийняти нове рішення суду, яким в позові відмовити.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином. Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання про розгляд апеляційної скарги, а також приймаючи до уваги те, що ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка представників сторін без поважних причин у судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін у судовому засіданні.

Згідно з ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу державної служби з надзвичайних ситуацій №224 від 15.05.2013 «Про припинення юридичних осіб» Миколаївський воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувальний) загін державної служби України з надзвичайних ситуацій було припинено шляхом приєднання до державного воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону державної служби України з надзвичайних ситуацій (ДВГРЗ ДСНС України), який є правонаступником прав та всього майна Миколаївського воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону ДСНС України.

Позивач на підставі договору №11/05-10 від 01.07.2006 організував та здійснив аварійно-рятувальне обслуговування об'єктів відповідача на суму 22 789,79 грн. Виконання робіт підтверджене актами виконаних робіт та направленими рахунками на оплату отриманої та спожитої послуги відповідачем. Підписано акт звірки заборгованості на користь позивача. Оплата не проведена.

28.12.2011 між сторонами був укладений договір №52 на виконання робіт по обслуговуванню масових вибухів. Надано послуг на суму 1048,87 грн. Кошториси, акти виконаних робіт та рахунки на оплату вручені відповідачу. Оплата не проведена.

24.11.2012 між сторонами був укладений договір №64 на виконання робіт по обслуговуванню масових вибухів. Надано послуг на суму 610,40 грн. Кошториси, акти виконаних робіт та рахунки на оплату вручені відповідачу. Оплата не проведена.

23.03.2013 між сторонами був укладений договір №6 на виконання робіт по обслуговуванню масових вибухів. Надано послуг на суму 624,24 грн. Кошториси, акти виконаних робіт та рахунки на оплату вручені відповідачу. Оплата не проведена.

27.04.2013 між сторонами був укладений договір №12 на виконання робіт по обслуговуванню масових вибухів. Надано послуг на суму 696,43 грн. Кошториси, акти виконаних робіт та рахунки на оплату вручені відповідачу. Оплата не проведена.

08.06.2013 між сторонами був укладений договір №21 на виконання робіт по обслуговуванню масових вибухів. Надано послуг на суму 769,58 грн. Кошториси, акти виконаних робіт та рахунки на оплату вручені відповідачу. Оплата не проведена.

Вказані договори не оскаржені сторонами, не розірвані та не визнанні недійсними в установленому порядку судом.

Ухилення відповідача від проведення розрахунку з позивачем стали причиною звернення позивача до суду за захистом порушеного права та примусового стягнення боргу та санкцій.

Заборгованість станом на 06.08.2014 за визначенням позивача становила:

- за договором №11/05-10 від 01.06.2006 (а.с. 42-49, з додатковими угодами) - 30 034,10 грн., з яких: основний борг - 22 789,79 грн.; інфляційні втрати - 2 752,29 грн.; 3% річних - 1 011,11 грн.; пеня - 3 480,91 грн.

- за договором №52 від 28.12.2011 (а.с. 61) - 1 255,69 грн., з яких: основний борг - 1 048,87 грн.; інфляційні втрати - 124,75 грн.; 3% річних - 82,07 грн.;

- за договором №64 від 24.11.2012 (а.с. 64) - 716,86 грн., з яких: основний борг - 610,40 грн.; інфляційні втрати - 75,35 грн.; 3% річних - 31,11 грн.;

- за договором №6 від 23.03.2013 (а.с. 68) - 735,71 грн., з яких: основний борг - 624,24 грн.; інфляційні втрати - 74,96 грн.; 3% річних - 25,71 грн.; пеня - 10,80 грн.;

- за договором №12 від 27.04.2013 (а.с. 72) - 886,43 грн., з яких: основний борг - 696,43 грн.; інфляційні втрати - 83,63 грн.; 3% річних - 106,37 грн.;

- за договором №21 від 08.06.2013 (а.с. 76) - 922,16 грн., з яких: основний борг - 769,58 грн.; інфляційні втрати - 91,56 грн.; 3% річних - 26,88 грн.; пеня - 34,14 грн.

При прийнятті оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з ВАТ «Первомайський кар'єр «Граніт» 4 679,70 грн. основного боргу, 3 202,54 грн. інфляційних втрат, 1 283,25 грн. 3% річних з простроченої суми, 3 480,91 грн. пені є законними і обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а в частині стягнення пені у розмірі 44,94 грн. відмовлено за безпідставністю та недоведеністю. В решті позовних вимог провадження припинено.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, а висновки суду є такими, що не відповідають обставинам справи. Так, 14.02.2011 ухвалою господарського суду Черкаської області у справі №10/5026/290/2011 у відношенні ВАТ «Первомайський кар'єр «Граніт» порушено провадження у справі про банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, тому відповідач вважає, що суд першої інстанції не дав правову оцінку Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», зокрема щодо застосування мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відкритого акціонерного товариства «Первомайський кар'єр «Граніт» підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з наступних підстав.

Згідно статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також, дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. На перше місце серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків законодавець ставить договори, як складний юридичний факт побудований на основі волевиявлення сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 7 ст. 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно зі ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно зі ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Під час розгляду справи достовірно було встановлено факт надання відповідачу послуг з аварійно-рятувального обслуговування, які прийнято без зауважень.

В п. 4.2 договору (2006 року) встановлено, що плата за обслуговування об'єкта аварійно-рятувальною службою здійснюється щомісячними перерахуваннями коштів у визначені строки згідно з наданим рахунком. В решті договорів (п. 3.1) - оплата в безготівковому виді згідно кошторисної калькуляції.

Як вбачається із матеріалів справи, рахунки на оплату за постійне та обов'язкове обслуговування об'єкта аварійно-рятувальною службою регулярно надсилались відповідачу (а.с. 51, 52, 63, 66, 70 зворот, 74, 78).

Однак, відповідач свої зобов'язання щодо оплати за послуги з аварійно-рятувального обслуговування належним чином виконав частково. Платіжним дорученням №8748 від 09.09.2014 відповідач сплатив частину боргу в сумі 21 859,61 грн., яку також підтвердив позивач.

Відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, господарський суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 21 859,61 грн. провадження у справі підлягає припиненню.

Під час розгляду справи встановлено, що наявність заборгованості підтверджується наявними в справі копіями документів: договорів; калькуляцій витрат; актів здачі-прийому робіт по договорах; відомостей про роботу особового складу Миколаївського загону по обслуговуванню кар'єра відповідача; рахунків на оплату та відсутністю доказів відповідача про повний та належний розрахунок з позивачем за отримані послуги, та відсутністю заперечень відповідача у прийнятті послуг.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач повністю не розрахувався за надані послуги в розмірі 12 927,41 грн. до цього часу. Відповідач визнав вимоги позивача на суму 12 691,34 грн. (а.с. 98).

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки заборгованість відповідача перед позивачем за послуги з аварійно-рятувального обслуговування в розмірі 4 679,70 грн. (з урахуванням часткової оплати 21 859,61 грн. на погашення боргу) на час прийняття рішення першою інстанцією не погашена, розмір вказаної заборгованості підтверджується матеріалами справи, тому вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 4 679,70 грн. підлягає задоволенню.

На переконання судової колегії, суд першої інстанції правомірно визнав доведеним факт невиконання відповідачем свого договірного обов'язку, а тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст.610 ЦК України), і він вважається таким, що прострочив (ст.612 ЦК України).

Відповідно до ст. 230 ГК України передбачено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 статті 549 ЦУ України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зі змісту ст. 627 ЦК України вбачається, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

На підставі вказаних вимог позивачем нараховано відповідачу 1 283,25 грн. - 3 % річних за час прострочення виконання грошового зобов'язання - з грудня 2011 року по липень 2014 року, та 3 202,54 грн. інфляційних втрат з посиланням на положення ст. 625 ЦК України, а також 3 525,85 грн. пені за прострочку виконання зобов'язання за договором 2006 року та договорів №6 від 23.03.2013 і №21 від 08.06.2013 з урахуванням положень ст.ст. 546, 549 ЦК України.

Як зазначалось вище, місцевим господарським судом задоволено позовні вимоги про стягнення з відкритого акціонерного товариства «Первомайський кар'єр «Граніт» 3 202,54 грн. інфляційних втрат, 1 283,25 грн. 3% річних з простроченої суми, 3 480,91 грн. пені.

Проте, колегія суддів апеляційного господарського суду не може повністю погодитись із вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (чинний з 19.01.2013 року), протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Судовою колегією Київського апеляційного господарського суду встановлено, що провадження у справі №10/5026/290/2011 про банкрутство відкритого акціонерного товариства «Первомайський кар'єр «Граніт» порушено 14.02.2011. Одночасно з порушенням провадження у даній справі був введений мораторій на задоволення вимог кредиторів. Отже дія мораторію почалась з 14.02.2011.

Пунктом 1 ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Згідно з п. 2 ст. 19 цього Закону мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення виконавчого провадження. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє органи державної виконавчої служби за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника та знаходженням його майна.

Тобто, вказана норма встановлює загальну заборону на нарахування неустойки (штрафу, пені), індексу інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо протягом часу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Зміст цієї заборони не пов'язаний з визначенням поняття мораторію і не обмежений ним. Заборона чинна протягом дії мораторію.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 31.07.2013 року у справі №922/874/13-г, Верховного Суду України від 12.03.2013 року у справі №3-71гс12 та від 01.10.2013 року у справі №3-27гс13.

На переконання судової колегії, у зв'язку з дією мораторію з 14.02.2011 вимога позивача щодо стягнення пені в розмірі 3 480,91 грн., 3% річних в сумі 1 283,25 грн., інфляційних втрат у сумі 3 202,54 грн. задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами статті 43 ГПК України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Статтею 103 ГПК України визначені повноваження суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги, відповідно до якої суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу (подання) без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Відповідно до ст.104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також неправильне застосування норм матеріального права та процесуального права, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

З огляду на вищенаведене, апеляційний господарський суд вважає, що зазначеним вище обставинам місцевий господарський суд не надав належної оцінки, що призвело до прийняття невірного рішення. Зокрема, рішення господарського суду Черкаської області від 16.10.2014 прийнято після неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права, і є таким що не відповідає нормам закону.

Таким чином, апеляційна скарга відкритого акціонерного товариства «Первомайський кар'єр «Граніт» підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду слід скасувати частково в частині задоволення позовних вимог про стягнення 3 480,91 грн. пені, 3 202,54 грн. інфляційних втрат та 1 283,25 грн. 3% річних та прийняти нове рішення суду про відмову в позові в цій частині, в решті рішення господарського суду Черкаської області від 16.10.2014 у справі №925/1477/14 залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Первомайський кар'єр «Граніт» на рішення господарського суду Черкаської області від 16.10.2014 у справі №925/1477/14 задовольнити.

2. Рішення господарського суду Черкаської області від 16.10.2014 у справі №925/1477/14 скасувати частково в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відкритого акціонерного товариства «Первомайський кар'єр «Граніт» на користь державного воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону державної служби України з надзвичайних ситуацій 3 480,91 грн. пені, 3 202,54 грн. інфляційних втрат, 1 283,25 грн. 3% річних та прийняти нове рішення суду про відмову в позові в цій частині.

В іншій частині рішення господарського суду Черкаської області від 16.10.2014 у справі №925/1477/14 залишити без змін.

3. Стягнути з державного воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону державної служби України з надзвичайних ситуацій (Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, вул.Кобилянського, 223А, код ЄДРПОУ 33873405) на користь відкритого акціонерного товариства «Первомайський кар'єр «Граніт» (м.Черкаси, вул.Маршала Красовського, 8, код ЄДРПОУ 00292356) 913,00 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

4. Видачу відповідних наказів доручити господарському суду Черкаської області.

5. Матеріали справи №925/1477/14 повернути до господарського суду Черкаської області.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді О.І. Лобань

Р.В. Федорчук