Рішення № 42001961, 17.12.2014, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" грудня 2014 р.Справа № 916/4030/14

Господарський суд Одеської області у складі:

Суддя Зайцев Ю.О.

при секретарі судового засідання Ошарін Д.С.

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 (довіреність №2490 від 17.07.2014р.);

Від відповідача: Славінський А.В. (довіреність №8/2014 від 21.07.2014р.);

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до відповідача приватного акціонерного товариства "Південатоменергокомплект" про витребування з чужого незаконного володіння майна, -

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: 02 жовтня 2014 р. фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся з позовною заявою до відповідача приватного акціонерного товариства "Південатоменергокомплект", в якій просить суд витребувати від відповідача ПрАТ «Південатоменергокомплект» належне йому майно, а саме: автомобіль марки МАЗ 5551, реєстраційний номер НОМЕР_1 сірого кольору, рік випуску 1996 р.; автомобіль КАМАЗ модель 54-10, реєстраційний номер НОМЕР_2, червоного кольору, 1986 р. випуску; самоскид ТАТРА, реєстраційний номер НОМЕР_3, червоного кольору 1989 року випуску; самоскид ТАТРА, реєстраційний номер НОМЕР_4, 1985 року випуску червоного кольору.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.10.2014р. за вказаним позовом порушено провадження з призначенням справи до розгляду у відкритому судовому засіданні.

12.11.2014р. у судовому засіданні представником відповідача надано клопотання з додатками про залучення до матеріалів справи витребуваних судом документів. До вказаного клопотання додано відзив на позовну заяву відповідно до якого, просить суд відмовити в задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 в повному обсязі.

В судовому засіданні 01.12.2014 р. представником позивача подано клопотання про продовження строку вирішення спору по справі на 15 днів у зв'язку з необхідністю надання витребуваних судом доказів.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.12.2014р. продовжено строк вирішення спору по справі № 916/4030/14 на 15 днів до "17" грудня 2014 року.

У судовому засіданні 17.12.2014 року після повернення з нарадчої кімнати було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників, надані під час судового розгляду, суд встановив:

02.01.2013р. між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (надалі - орендодавець) та ПрАТ «Південатоменергокоплект» (надалі - орендар) було підписано договір оренди транспортного засобу №1, відповідно до якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, орендодавець передав за плату орендареві у строкове користування, а орендар прийняв у строкове транспортний засіб автомобіль марки МАЗ, модель 5551, тип - вантажний самоскид, колір - сірий, рік випуску - 1996, реєстраційний номер: НОМЕР_1, номер шасі: НОМЕР_5 та зобов'язався сплачувати орендареві орендну плату. Строк користування автомобілем складає 13 місяців з моменту підписання цього договору та діє до 02 лютого 2014 року. Орендна плата встановлюється в розмірі 800 (вісімсот) грн. за квартал користування автомобілем (п.4.1. Договору). Орендар сплачує орендну плату шляхом перерахування суми, зазначеної у п.4.1. цього договору, на поточний рахунок орендодавця не пізніше 5 числа кожного місяця за поточний місяць. (п. 4.2. Договору)

02.01.2013р. між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (надалі - орендодавець) та ПрАТ «Південатоменергокоплект» (надалі - орендар) було підписано договір оренди транспортного засобу №3, відповідно до якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, орендодавець передав за плату орендареві у строкове користування, а орендар прийняв у строкове транспортний засіб автомобіль марки КАМАЗ, модель 5410, тип - вантажний самоскид, колір - червоний, рік випуску - 1986, реєстраційний номер: НОМЕР_2, номер шасі: НОМЕР_6 та зобов'язався сплачувати орендареві орендну плату. Строк користування автомобілем складає 13 місяців з моменту підписання цього договору та діє до 02 лютого 2014 року. Орендна плата встановлюється в розмірі 800 (вісімсот) грн. за квартал користування автомобілем (п.4.1. Договору). Орендар сплачує орендну плату шляхом перерахування суми, зазначеної у п.4.1. цього договору, на поточний рахунок орендодавця не пізніше 5 числа кожного місяця за поточний місяць. (п. 4.2. Договору)

27.02.2013р. між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (надалі - орендодавець) та ПрАТ «Південатоменергокоплект» (надалі - орендар) було підписано договір оренди транспортного засобу №11, відповідно до якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, орендодавець передав за плату орендареві у строкове користування, а орендар прийняв у строкове транспортний засіб автомобіль марки ТАТРА, модель 815, тип - вантажний самоскид, колір - червоний, рік випуску - 1985, реєстраційний номер: НОМЕР_4, номер шасі: НОМЕР_7 та зобов'язався сплачувати орендареві орендну плату. Строк користування автомобілем складає 12 місяців з моменту підписання цього договору та діє до 27 лютого 2014 року. Орендна плата встановлюється в розмірі 800 (вісімсот) грн. за квартал користування автомобілем (п.4.1. Договору). Орендар сплачує орендну плату шляхом перерахування суми, зазначеної у п.4.1. цього договору, на поточний рахунок орендодавця не пізніше 5 числа кожного місяця за поточний місяць. (п. 4.2. Договору)

05.03.2013р. між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (надалі - орендодавець) та ПрАТ «Південатоменергокоплект» (надалі - орендар) було підписано договір оренди транспортного засобу за №12, відповідно до якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, орендодавець передав за плату орендареві у строкове користування, а орендар прийняв у строкове транспортний засіб автомобіль марки ТАТРА, модель 815, тип вантажний самоскид, колір - Червоний, рік випуску - 1989, реєстраційний номер: НОМЕР_3, номер шасі: НОМЕР_9 та зобов'язався сплачувати орендареві орендну плату. Строк користування автомобілем складає 12 місяців з моменту підписання цього договору та діє до 05 березня 2014 року. Орендна плата встановлюється в розмірі 800 (вісімсот) грн. за квартал користування автомобілем (п.4.1. Договору). Орендар сплачує орендну плату шляхом перерахування суми, зазначеної у п.4.1. цього договору, на поточний рахунок орендодавця не пізніше 5 числа кожного місяця за поточний місяць. (п. 4.2. Договору)

Як зазначає позивач у своєму позові з травня місяця 2013року відповідач припинив виплату орендної плати за вказаними договорами та станом на 01.08.2014р. заборгованість за вказаними договорами складає 44 800 грн.

21.08.2014р. позивачем на адресу відповідача було надіслано претензію відповідно до якої позивач відмовляється від договору оренди транспортного засобу №1 від 02.01.2013р. укладеного між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та ПрАТ «Південатоменергокоплект» та просив повернути йому орендоване за вказаним договором майно.

25.09.2014р. на вказану претензію відповідачем була надана відповідь позивачу (вих. № 20), відповідно до якої ПрАТ «Південатоменергокоплект» відмовляє в задоволенні претензії в повному обсязі. Відмову відповідач обґрунтовував тим що, відповідно до підпункту в.) пункту 5.1. Договору оренди транспортного засобу, орендодавець за цим договором зобов'язується надати орендареві необхідну документацію на автомобіль. Проте, в порушення вказаної норми договору, позивач свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на орендований автомобіль відповідачу не надав, чим позбавив останнього використовувати предмет оренди. З вищезазначеного випливає те, що фактично договір оренди не відбувся. Також, згідно даної відповіді відповідач пропонував позивачу в добровільному порядку передати орендарю свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та переоформити його на ПрАТ «Південатоменергокоплект», оскільки фактично даний транспортний засіб був куплений за кошти акціонерів Товариства, але за усною домовленістю був зареєстрований на ім'я позивача.

21.08.2014р. позивачем на адресу відповідача було надіслано претензію відповідно до якої позивач відмовляється від договору оренди транспортного засобу №3 від 02.01.2013р. укладеного між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та ПрАТ «Південатоменергокоплект» та просив повернути йому орендоване за вказаним договором майно.

25.09.2014р. на вказану претензію відповідачем була надана відповідь позивачу (вих. № 19), відповідно до якої ПрАТ «Південатоменергокоплект» відмовляє в задоволенні претензії в повному обсязі. Відмову відповідач обґрунтовував тим що, відповідно до підпункту в.) пункту 5.1. Договору оренди транспортного засобу, орендодавець за цим договором зобов'язується надати орендареві необхідну документацію на автомобіль. Проте, в порушення вказаної норми договору, позивач свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на орендований автомобіль відповідачу не надав, чим позбавив останнього використовувати предмет оренди. З вищезазначеного випливає те, що фактично договір оренди не відбувся. Також, згідно даної відповіді відповідач пропонував позивачу в добровільному порядку передати орендарю свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та переоформити його на ПрАТ «Південатоменергокоплект», оскільки фактично даний транспортний засіб був куплений за кошти акціонерів Товариства, але за усною домовленістю був зареєстрований на ім'я позивача.

21.08.2014р. позивачем на адресу відповідача було надіслано претензію відповідно до якої позивач відмовляється від договору оренди транспортного засобу №11 від 27.02.2013р. укладеного між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та ПрАТ «Південатоменергокоплект» та просив повернути йому орендоване за вказаним договором майно.

25.09.2014р. на вказану претензію відповідачем була надана відповідь позивачу (вих. № 21), відповідно до якої ПрАТ «Південатоменергокоплект» відмовляє в задоволенні претензії в повному обсязі. Відмову відповідач обґрунтовував тим що, відповідно до підпункту в.) пункту 5.1. Договору оренди транспортного засобу, орендодавець за цим договором зобов'язується надати орендареві необхідну документацію на автомобіль. Проте, в порушення вказаної норми договору, позивач свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на орендований автомобіль відповідачу не надав, чим позбавив останнього використовувати предмет оренди. З вищезазначеного випливає те, що фактично договір оренди не відбувся. Також, згідно даної відповіді відповідач пропонував позивачу в добровільному порядку передати орендарю свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та переоформити його на ПрАТ «Південатоменергокоплект», оскільки фактично даний транспортний засіб був куплений за кошти акціонерів Товариства, але за усною домовленістю був зареєстрований на ім'я позивача.

21.08.2014р. позивачем на адресу відповідача було надіслано претензію відповідно до якої позивач відмовляється від договору оренди транспортного засобу №12 від 05.03.2013р. укладеного між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та ПрАТ «Південатоменергокоплект» та просив повернути йому орендоване за вказаним договором майно.

25.09.2014р. на вказану претензію відповідачем була надана відповідь позивачу (вих. № 18), відповідно до якої ПрАТ «Південатоменергокоплект» відмовляє в задоволенні претензії в повному обсязі. Відмову відповідач обґрунтовував тим що, відповідно до підпункту в.) пункту 5.1. Договору оренди транспортного засобу, орендодавець за цим договором зобов'язується надати орендареві необхідну документацію на автомобіль. Проте, в порушення вказаної норми договору, позивач свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на орендований автомобіль відповідачу не надав, чим позбавив останнього використовувати предмет оренди. З вищезазначеного випливає те, що фактично договір оренди не відбувся. Також, згідно даної відповіді відповідач пропонував позивачу в добровільному порядку передати орендарю свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та переоформити його на ПрАТ «Південатоменергокоплект», оскільки фактично даний транспортний засіб був куплений за кошти акціонерів Товариства, але за усною домовленістю був зареєстрований на ім'я позивача.

З наведених підстав позивач звернувся до господарського суду Одеської області з заявою про повернення з незаконного володіння ПрАТ «Південатоменергокоплект» майна.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частинами 1,2 ст. 386 передбачено, що Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

За приписами статті 391 Цивільного кодексу передбачено, що власник майна має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, що не володіє майном, до невласника, який незаконно володіє цим майном, про повернення індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння. При цьому позивач має подати докази належності йому майна на праві власності чи іншому речовому праві. Підставою такого позову є обставини, що підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, тобто факти, що підтверджують право власності на витребуване майно.

Нормами вказаних статей передбачено, що витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову. Об'єктом віндикаційного позову може бути індивідуально визначене майно, яке існує в натурі на момент подання позову. Позивачем у віндикаційному позові може бути власник майна (фізичні і юридичні особи, а також інші суб'єкти права власності, визначені ст.2 ЦК України), або особа, яка хоч і не є власником майна, але володіє ним на підставах, встановлених законом чи договором.

За загальним правилом, предметом позову у судовому процесі є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої суд повинен винести рішення. Предметом віндикаційного позову є вимога позивача до відповідача про повернення майна з чужого незаконного володіння. Матеріально-правова вимога позивача у віндикаційному позові повинна мати відповідні підстави, що тягнуть за собою визначені законом правові наслідки. Зазначені позивачем у позовній заяві підстави повинні підтверджувати право власності (інше суб'єктивне право титульного володільця) позивача на витребуване майно, факт вибуття майна з його володіння, наявність майна у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном (безтитульний статус його володіння).

Як встановлено судом під час розгляду справи, позивач просить суд витребувати з незаконного володіння у відповідача ПрАТ «Південатоменергокоплект» та зобов'язати повернути належне йому на праві власності майно, а саме: автомобіль марки - МАЗ, модель - 5551, реєстраційний номер НОМЕР_1, сірого кольору, рік випуску 1996; автомобіль КАМАЗ модель 54-10, реєстраційний номер НОМЕР_2, червоного кольору, 1986 р. випуску; самоскид ТАТРА, реєстраційний номер НОМЕР_3, червоного кольору 1989 року випуску; самоскид ТАТРА, реєстраційний номер НОМЕР_4, 1985 року випуску червоного кольору.

При цьому своє право власності на вказане майно позивач підтверджує наявними в матеріалах справи копіями свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу, а саме: копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_10 на автомобіль марки - МАЗ, модель - 5551, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер шасі: НОМЕР_5, сірого кольору, рік випуску - 1996, зареєстрований 24.10.2009р. за ОСОБА_3; копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_11 на автомобіль марки - КАМАЗ, модель - 5410, реєстраційний номер НОМЕР_2, номер шасі: НОМЕР_6, червоного кольору, рік випуску - 1986, зареєстрований 08.10.2010р. за ОСОБА_3; копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_12 на автомобіль марки - TATRA, модель - 815, реєстраційний номер НОМЕР_3, номер шасі: НОМЕР_9, червоного кольору, рік випуску - 1989, зареєстрований 05.03.2013р. за ОСОБА_3; копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_13 на автомобіль марки - TATRA, модель - 815, реєстраційний номер НОМЕР_4, номер шасі: НОМЕР_7, червоного кольору, рік випуску - 1985, зареєстрований 26.02.2013р. за ОСОБА_3, та довідкою ВРЕР УДАІ ГУ МВС України в Одеській області від 05.12.2014р. №у/о6510.

Згідно вимог ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Крім того, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

До клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових документів від 12.11.2014р. вх. №29809/14 позивачем додано платіжне доручення №1625 від 22.04.2013р. на суму 2 330,00 грн. за яким, платником є ПрАТ «Південатоменергокоплект», а отримувачем ОСОБА_3 та призначенням даного платежу є оплата за оренду автомобіля згідно договору №11 від 27.02.2013р. та платіжне доручення №1563 від 20.03.2013р. на суму 275,37грн. за яким, платником є ПрАТ «Південатоменергокоплект», а отримувачем ОСОБА_3 та призначенням даного платежу є оплата за оренду автомобіля згідно договору №11 від 27.02.2013р.

Проведення вказаних платежів за договором оренди транспортного засобу №11 від 27.02.2013р укладеного між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та ПрАТ «Південатоменергокоплект» є підтвердженням фактичного виконання договору оренди автомобіля, та перебування об'єкту оренди автомобіля марки - TATRA, модель - 815, реєстраційний номер НОМЕР_4, номер шасі: НОМЕР_7, червоного кольору, 1985 р.в. в користуванні орендаря.

Проте, позивачем в супереч приписам ст.ст.32, 33 ГПК України, не надано суду доказів на підтвердження наявності іншого майна у незаконному володінні відповідача, а саме: автомобіля марки - МАЗ, модель - 5551, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер шасі: НОМЕР_5, сірого кольору, 1996 р.в.; автомобіля марки - КАМАЗ, модель - 5410, реєстраційний номер НОМЕР_2, номер шасі: НОМЕР_6, червоного кольору, 1986 р.в., автомобіля марки - TATRA, модель - 815, реєстраційний номер НОМЕР_3, номер шасі: НОМЕР_9, червоного кольору,1989 р.в.

Пунктом 2.3 Постанови Пленум Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом, то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Решту доводів і поданих сторонами доказів, відхилення яких не обґрунтовано вище, суд відхиляє як такі, що не мають значення для вирішення спору.

Рішення прийнято на підставі наданих сторонами доказів, оскільки згідно із ст.33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона: повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; самостійно визначити і надати суду ті докази на підтвердження своїх доводів, які вважає необхідними, належними і достатніми. Докази витребовуються судом у ході розгляду справи лише у разі подання відповідного клопотання - на суд не покладено обов'язку вказувати стороні, які докази вона повинна подати на підтвердження свої вимог чи заперечень, або проводити розшук тих чи інших доказів з власної ініціативи.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Відповідно до ст.44, 49 ГПК України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони у справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33,34,43,44,49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1.Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до відповідача приватного акціонерного товариства "Південатоменергокомплект" про витребування з чужого незаконного володіння майна - задовольнити частково.

2.Зобов`язати приватне акціонерне товариство «Південатоменергокоплект» (67620, Одеська обл., Біляївський р-н., с.Вигода, вул.Енергетиків, буд.12/16; код ЄДРЮО та ФОП 19356455) повернути фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 (АДРЕСА_1; код НОМЕР_8) автомобіль марки - TATRA, модель - 815, реєстраційний номер НОМЕР_4, номер шасі: НОМЕР_7, червоного кольору, рік випуску - 1985, зареєстрований 26.02.2013р. за ОСОБА_3 згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_13.

3.Стягнути приватного акціонерного товариства «Південатоменергокоплект» (67620, Одеська обл., Біляївський р-н., с.Вигода, вул.Енергетиків, буд.12/16; код ЄДРЮО та ФОП 19356455) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1; код НОМЕР_8) витрати по сплаті судового збору в розмірі 620 /шістсот двадцять/ грн. 25 коп.

4.В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст складено та підписано 22 грудня 2014 р.

Суддя Ю.О. Зайцев