Рішення № 42001805, 19.12.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 908/4612/14 19.12.14

За позовомФізичної особи-підприємця Ткалич Михайла Андрійовича доПублічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк»простягнення заборгованості за договором оренди,Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Ткалич Михайло Андрійович звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк» про стягнення 27 397,98 грн. заборгованості за договором оренди, 10 600,00 грн. штрафу.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не в повному обсязі виконані зобов'язання щодо своєчасної сплати платежів згідно договору оренди нежитлового приміщення від 01.09.2013 року.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 04.11.2014 року № 908/4612/14 матеріали позовної заяви надіслано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Згідно автоматичного розподілу справ від 11.11.2014 року, позовну заяву було передано на розгляд судді Спичаку О.М.

Ухвалою від 14.11.2014 року було порушено провадження у даній справі та призначено її розгляд на 05.12.2014 року.

01.12.2014 року на адресу Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Зважаючи на те, що клопотання про участь позивача у судовому засіданні в режимі відеоконференції надійшло до суду пізніше, ніж за п'ять днів до дня проведення такого судового засідання, що унеможливило розглянути дане клопотання у строки, передбачені ст. 74-1 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою суду від 02.12.2014 року відмовлено у задоволенні клопотання Фізичної особи-підприємця Ткалич Михайла Андрійовича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Представник позивача в судове засідання 05.12.2014 року не з'явився, проте 04.12.2014 року через канцелярію суду подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено.

Представник відповідача в судове засідання 05.12.2014 року не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином.

У зв'язку з неявкою в судове засідання представників сторін, суд відклав розгляд справи до 19.12.2014 року.

11.12.2014 року на адресу Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Відповідно до ч. 1 ст. 74-1 ГПК України господарський суд за власною ініціативою або за клопотанням сторони, третьої особи, прокурора, іншого учасника судового процесу може постановити ухвалу про їх участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 15.12.2014 клопотання Фізичної особи-підприємця Ткалич Михайла Андрійовича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено. Справу призначено до розгляду в судовому засіданні 19.12.2014 року о 10:50 год. Забезпечення проведення відеоконфнренції доручено Господарському суду Запорізької області.

Проте, 19.12.2014 року виникли технічні проблеми, які унеможливили участь позивача в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, за наявності ухвали суду про таку участь, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи.

Враховуючи обставини справи, з метою дотримання строків вирішення спору, господарський суд дійшов до висновку про розгляд справи без участі позивача.

Представник відповідача в судове засідання 19.12.2014 року не з'явився, вимоги попередніх ухвал не виконав, про причину неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого Господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 19.12.2014 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.09.2013 року, між Фізичною особою-підприємцем Ткалич Михайлом Андрійовичем (далі - позивач, орендодавець) та Публічним акціонерним товариством «Міський комерційний банк» (далі - відповідач, орендар) був укладений договір оренди нежитлового приміщення, відповідно до п. 1.1 якого орендодавець зобов'язується передати орендарю, а орендар зобов'язується прийняти у строкове платне користування на строк та на умовах даного договору нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: 69006, м. Запоріжжя, пр. Леніна, буд. 181, прим. 25.

Відповідно до п. 1.4 договору приміщення надається з метою використання його для розміщення відділення банку.

Розділом 3 договору сторони погодили порядок передачі приміщення в оренду та повернення приміщення з оренди: приміщення повинно бути передане орендодавцем і прийняте орендарем по акту прийому-передачі (додаток №2) (п. 3.1); приміщення вважається переданим в оренду з дня підписання сторонами акту прийому-передачі приміщення (п. 3.2); після закінчення строку дії цього приміщення або у випадку його дострокового розірвання приміщення повертається орендодавцю протягом 10 робочих днів з дати розірвання за відповідним актом прийому-передачі (п.3.3).

Відповідно до п. 4.1 договору загальна сума орендної плати за один календарний місяць становить 10 600,00 грн., без ПДВ. Відповідно до умов цього договору орендар протягом 10 банківських днів з моменту підписання цього договору перераховує на поточний рахунок орендодавця гарантійний платіж у розмірі 10 600,00 грн., без ПДВ. Зазначена сума гарантійного платежу зараховується орендодавцем за останній місяць оренди за загальну площу нежитлового приміщення (п. 4.2).

Пунктом 4.3 договору сторони погодили, що орендна плата нараховується з дня підписання сторонами акту прийому-передачі приміщення в оренду, відповідно до п. 3.1 цього договору, до дня повернення орендарем приміщення орендодавцю по відповідному акту прийому-передачі, відповідно до п. 3.3 даного договору.

Відповідно до п.4.4 договору орендна плата сплачується орендарем щомісячно, до 15 числа поточного місяця на підставі цього договору.

До складу орендної плати не входить плата за спожиту електроенергію, стаціонарного телефону, теплопостачання, водопостачання, послуги ЖЕКу (п.4.6); компенсація плати за спожиту електроенергію, стаціонарного телефону, водопостачання, послуги ЖЕКу, здійснюється орендарем протягом 5 робочих днів, орендодавцю на підставі виставлених рахунків останнім (п. 4.7).

Договір є чинним з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін (п. 5.1); договір є дійсним 2 роки 11 місяців (п.5.2).

Згідно з актом приймання-передачі нежитлового приміщення, 01.09.2013 року позивач передав, а відповідач прийняв в тимчасове платне користування нежитлове приміщення, розташоване за адресою: 03141, м. Запоріжжя, вул. Леніна, буд. 181, прим. 25.

Листом №9.1/5165 від 05.08.2014 року відповідач повідомив позивач про розірвання договору оренди нежитлового приміщення з 08.09.2014 року.

За актом передачі-приймання нежитлового приміщення від 08.09.2104 року, відповідач передав, а позивач прийняв зі строкового платного користування нежитлове приміщення, розташоване за адресою: 03141, м. Запоріжжя, вул. Леніна, буд. 181, прим. 25.

Однак, як зазначав позивач, відповідач не в повному обсязі виконав свої зобов'язання за договором від 01.09.2013 року, щодо сплати оренди, в зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість з орендної плати в сумі 24 026,66 грн. за період з червня 2014 року по 08.09.2014 року, з урахуванням гарантійного платежу в сумі 10 600,00 грн., передбаченого п. 4.2 договору;

Крім того, відповідач не в повному обсязі виконав зобов'язання, щодо компенсації витрат за спожиту електроенергію, стаціонарного телефону, теплопостачання, водопостачання, послуг ЖЕКу (п. 4.7) в сумі 3 371,32 грн. згідно виставлених позивачем рахунків: від 15.05.2014 року «відшкодування за електроенергію у травні 2014 року» на суму 550,06 грн., отриманий відповідачем 16.05.2014 року; від 17.06.2014 року «відшкодування за комунальні послуги у травні 2014 року» на суму 617,19 грн., отриманий відповідачем 17.06.2014 року; від 17.06.2014 року «відшкодування за електроенергію у червні 2014 року» на суму 502,48 грн., отриманий відповідачем 17.06.2014 року; від 04.07.2014 року «відшкодування за комунальні послуги у червні 2014 року» на суму 325,27 грн., отриманий відповідачем 04.07.2014 року; від 04.07.2014 року «відшкодування за електроенергію у липні 2014 року» на суму 594,62 грн., отриманий відповідачем 04.07.2014 року; від 15.08.2014 року «відшкодування за комунальні послуги у липні 2014 року» на суму 185,33 грн., отриманий відповідачем 15.08.2014 року; від 15.08.2014 року «відшкодування за електроенергію у серпні 2014 року» на суму 596,37 грн., отриманий відповідачем 15.08.2014 року.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно з частиною 3 статті 285 Господарського кодексу України орендар зобов'язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Частиною 1 статті 286 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до частин 1, 2 та 5 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення обставин повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що у відповідача перед позивачем наявна заборгованість за договором оренди нежитлового приміщення від 01.09.2013 року в розмірі 27 397,98 грн., а саме: з орендної плати в сумі 24 026,66 грн. за період з червня 2014 року по 08.09.2014 року з урахуванням гарантійного платежу в сумі 10 600,00 грн., передбаченого п. 4.2 договору та в сумі 3 371,32 грн. з компенсації витрат за спожиту електроенергію, стаціонарного телефону, теплопостачання, водопостачання, послуг ЖЕКу.

Частиною 2 статті 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що не пізніше наступного робочого дня після початку тимчасової адміністрації Фонд розміщує інформацію про запровадження тимчасової адміністрації в банку на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет і не пізніше ніж через 10 днів публікує її в газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України".

Згідно інформації, розміщеної на офіційній сторінці Фонду гарантування фізичних осіб в мережі Інтернет, на підставі постанови Правління Національного банку України від 20.11.2014 року №732 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування фізичних осіб прийнято рішення від 20.11.2014 року №124 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Міський комерційний банк», згідно з яким з 21.11.2014 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду та призначено уповноважену особу Фонду в ПАТ «Міський комерційний банк». Тимчасову адміністрацію запроваджено строком на три місяці з 21.11.2014 року по 20.02.2015 року.

Частинами 1 та 3 статті 78 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що ліквідація банку з ініціативи власників здійснюється в порядку, передбаченому законодавством про ліквідацію юридичних осіб, у разі якщо Національний банк України після отримання рішення власників про ліквідацію банку не виявив ознак, за якими цей банк може бути віднесено до категорії проблемного або неплатоспроможного. Якщо банк, який ліквідується за ініціативою власників, віднесено Національним банком України до категорії проблемних або неплатоспроможних, Національний банк України та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб вживають щодо нього заходи, передбачені цим Законом та Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Таким чином, процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульована Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним законом у даних правовідносинах.

Пунктом 16 статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, а відповідно до пункту 6 статті 2 Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Таким чином, у спорах пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація чи почата процедура його ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, а даний Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Згідно з частиною 2 статті 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Відповідно до пункту 1 частини 5 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Визначення терміну «кредитор банку» міститься у статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність», та під яким розуміється - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Пунктом 2 частини 6 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо витрат, пов'язаних із забезпеченням його господарської діяльності відповідно до частини четвертої цієї статті.

Згідно з ч. 4 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» початок тимчасової адміністрації не є підставою для припинення, розірвання або невиконання договорів про надання послуг (виконання робіт), які забезпечують господарську діяльність банку, зокрема договорів про оренду нерухомого майна, надання комунальних послуг, послуг зв'язку, охорони.

Виходячи з аналізу вищенаведених положень, обмеження, встановлені пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не поширюються на зобов'язання відповідача щодо сплати платежів, передбачених договором оренди нежитлового приміщення від 01.09.2013 року, нежитлове приміщення за яким було передане відповідачу для розміщення відділення банку.

Таким чином, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення від 01.09.2013 року в розмірі 27 397,98 грн., а саме: з орендної плати в сумі 24 026,66 грн. за період з червня 2014 року по 08.09.2014 року з урахуванням гарантійного платежу в сумі 10 600,00 грн., передбаченого п. 4.2 договору та в сумі 3 371,32 грн. з компенсації витрат за спожиту електроенергію, стаціонарного телефону, теплопостачання, водопостачання, послуг ЖЕКу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю, а саме, в розмірі 27 397,98 грн.

Крім того, на підставі п. 9.5 договору позивач нарахував та просить стягнути з відповідача штраф за дострокове розірвання договору позивачем в розмірі 10 600,00 грн.

Відповідно до пункту 9.5 договору у випадку дострокового розірвання цього договору однією із сторін, ініціатор цього розриву сплачує другій стороні штраф у сумі місячної орендної плати по цьому договору.

Пунктами 12.2, 12.3 договору сторони погодили, що одностороння відмова від договору оренди допускається у випадках, передбачених цим договором, договір може бути розірваний за письмовою згодою сторін.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір повинна надіслати пропозиції про це другій стороні у строк не пізніше ніж 30 календарних днів до змін, що запропоновано до впровадження (п.12.4); сторона договору, яка отримала пропозицію про зміну чи розірвання договору, протягом 20 днів, після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

Як встановлено господарським судом, за пропозицією відповідача, викладеною у листі №9.1/5165 від 05.08.2014 року, договір оренди було розірвано з 08.09.2014 року та за актом передачі-приймання нежитлового приміщення від 08.09.2104 року орендоване приміщення було повернуто позивачу.

В свою чергу, пунктом 3 частини 5 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку.

Проте, враховуючи, те, що передбачений пунктом 9.5 договору штраф є відповідальністю за дострокове розірвання договору оренди, а не за порушення відповідачем зобов'язань за цим договором, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення штрафу за дострокове розірвання відповідачем договору оренди в розмірі 10 600,00 грн. підлягають задоволенню.

На підставі статті 49 ГПК України позивач просить стягнути з відповідача судові витрати, а саме: витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 827,00 грн. та витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 1 600,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 5 ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

Пунктом 22 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку звільняється від сплати судового збору.

Частиною 4 статті 49 ГПК України передбачено, що стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Відповідно до п. 6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

На підтвердження витрат на оплату послуг адвоката позивачем надано: договір про надання правової допомоги адвокатом від 28.10.2014 року, укладений між позивачем та адвокатом Стеценко Артемом Вікторовичем; свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю №413 від 04.06.2008 року Стеценко А.В.; посвідчення адвоката від 05.06.2008 року на ім'я Стеценко А.В.; квитанцію від 02.12.2014 року на суму 1 600,00 грн.

З урахуванням вищевикладеного, господарський суд дійшов висновку, що судові витрати, а саме: витрати зі спати судового збору в сумі 1 827,00 грн. та витрати на оплату послуг адвоката в сумі 1 600,00 грн. підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк» (місцезнаходження: 03141, м. Київ, вул. Солом'янська, буд. 33, код ЄДРПОУ 34353904) на користь Фізичної особи-підприємця Ткалич Михайла Андрійовича (місцезнаходження: 69006, м. Запоріжжя, вул. Мала, буд. 3, кв. 453, ідентифікаційний номер 1622304010) 27 397 (двадцять сім тисяч триста дев'яносто сім) грн. 98 коп. - заборгованості, 10 600 (десять тисяч шістсот) грн. 00 коп. - штрафу, 1 600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. - витрат з оплати послуг адвоката, 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом

Суддя О.М. Спичак

Дата підписання рішення

24.12.2014 року