Ухвала суду № 42001386, 17.12.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2014 р.Справа № 820/13300/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Бершова Г.Є. , Катунова В.В. ,

при секретарі судового засідання - Кудіній Я. Г.,

за участю представників сторін:

представника позивача - Христової М. М.,

представника відповідача - Гуди К. П,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Харків- Енергостройконтакт" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.09.2014р. по справі № 820/13300/14

за позовом Приватного підприємства "Харків- Енергостройконтакт"

до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

15.07.2014 року Приватне підприємство "Харків-Енергостройконтракт" звернулося до суду із позовом, у якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Зміївському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0000562200 від 13.06.2014 р. про збільшення сум грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 370750,5 грн., з яких за основним платежем 247167 грн., за штрафними фінансовими санкціями 123583,5 грн.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 09.09.2014 року відмовив у задоволенні позовних вимог.

Стягнув з приватного підприємства "Харків-Енергостройконтакт" суму судового збору в розмірі 4130 грн. 00 коп. (чотири тисячі сто тридцять грн. 00 коп.) на користь Державного бюджету України.

Приватне підприємство "Харків-Енергостройконтракт" подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, на думку апелянта, рішення суду першої інстанції прийнято без дослідження та витребування необхідних доказів, а висновки рішення не відповідають фактичним обставинам справи.

У судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Представник відповідача у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував у повному обсязі, вважав постанову суду першої інстанції такою, що не підлягає скасуванню.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення учасників судового засідання, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судовим розглядом, Державною податковою інспекцією у Зміївському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Компанія «Продіс» за грудень 2013 року.

За результатами вказаної перевірки контролюючим органом було складено акт №1212/22/33872506 від 30.05.2014 р., яким встановлено відсутність об'єкту оподаткування при придбанні транспортного засобу та товару - лінійної арматури у ТОВ «Компанія «Продіс», що є порушенням ст. 185, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI, в результаті чого встановлено зниження податку на додану вартість на загальну суму 247167,00 грн. за грудень 2013 року.

На підставі вищевказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000562200 від 13.06.2014 року, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 370750,50 грн., з яких за основним платежем 247167,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 123583,50 грн. (т. 1 а.с. 25).

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач як суб'єкт владних повноважень довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положення п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України визначає, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 ст.201 Податкового кодексу України визначено, що платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця видається податкова накладна, яка є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пункт 44.1 ст.44 Податкового кодексу України зазначає, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з ст. 139.1.9 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Аналізуючи вказані вище правові норми, колегія суддів приходить до висновку, що факт здійснення господарської діяльності має підтверджуватися належним чином оформленими первинними документами.

Із матеріалів справи вбачається, що між ПП "Харків-Енергостройконтакт" (покупець) та ТОВ «Компанія «Продіс» (постачальник) був укладений договір купівлі-продажу № NО.2/11 від 01.11.2013 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язаний поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язаний прийняти та здійснити оплату товару (т. 1 а.с. 129-131). Пунктом 3.2 вказаного договору визначено, що поставка товару здійснюється транспортом покупця. Строк дії договору - до 31.12.2014 року (пункт 4.1 договору).

На підтвердження виконання вищевказаного договору купівлі-продажу представником позивача надано суду: специфікацію №1 від 01.11.2013 р. до договору, відповідно до якої визначено найменування товару, а саме: «лінійна арматура» на загальну суму 360000,00 грн., у тому числі ПДВ 60000,00 грн.; рахунок-фактуру № СФ-00032 від 31.12.2013 року на загальну суму 360000,00 грн., у тому числі ПДВ 60000,00 грн.; видаткову накладну № РН-32 від 31.12.2013 р. та податкову накладну № 32 від 31.12.2013 року на загальну суму 360000,00 грн., у тому числі ПДВ 60000,00 грн.; товарно-транспортну накладну від 31.12.2013 року, подорожній лист вантажного автомобіля № 890391 від 30.12.2013 року (автомобіль - VOLKSWAGEN АХ 14-42 АТ, копію свідоцтва про реєстрацію якого долучено до матеріалів справи) (т. 1 а.с. 132-137, т. 2 а.с. 9).

При цьому, з витягу з журналу реєстрації довіреностей ПП "Харків-Енергостройконтакт" за 2013 р. (т. 1 а.с. 168-169), відповідно до якого вбачається, що придбаний позивачем у ТОВ «Компанія «Продіс» товар було отримано Груба С.В.

Однак, відповідно до товарно-транспортної накладної від 31.12.2013 року до вказаного вище договору купівлі-продажу товар було отримано директором ПП "Харків-Енергостройконтакт" Мовчан Р.П., підпис якого в тому числі міститься у видатковій накладній № РН-32 від 31.12.2013 р.

На підтвердження оплати товару, отриманого від ТОВ «Компанія «Продіс», за вказаним вище договором купівлі-продажу, представником позивача надано суду копію платіжного доручення № 20 від 07.02.2014 року на суму 300000,00 грн. (тобто про часткову сплату товару), в якому зазначено призначення платежу - «часткова сплата за автотехніку згідно рахунку № 33 від 31.12.2013 р. в т.ч. ПДВ 50000,00 грн.», однак листом від 11.02.2014 року № 02/01 ПП "Харків-Енергостройконтакт" просило ТОВ «Компанія «Продіс» врахувати зміни у призначенні платежу, а саме: належним вважати - «часткова сплата за лінійну арматуру згідно рахунку № 32 від 31.12.2013 р., в т.ч. ПДВ 50000,00 грн.» (т. 2 а.с. 7, 10). Відповідно до письмових пояснень представника позивача станом на дату судового розгляду кредиторська заборгованість за договором купівлі-продажу № NО.2/11 від 01.11.2013 року складає 60000,00 грн.

Як встановлено судом першої інстанції, на момент проведення перевірки позивачем не було надано копій платіжних документів, що підтверджують факт сплати позивачем вартості товару, придбаного у ТОВ «Компанія «Продіс», а також доказів транспортування цього товару та довіреностей на його отримання.

Крім того, на підтвердження використання у господарській діяльності ПП "Харків-Енергостройконтакт" товару, придбаного за договором купівлі-продажу № NО.2/11 від 01.11.2013 року, надано до суду копію договору № П/Е 111624/НЮ від 24.10.2011 року, укладеного між позивачем (підрядник) та Статутним територіально-галузевим об'єднанням Південна залізниця (замовник), відповідно до умов якого підрядник зобов'язується виконати на свій ризик частково із свого матеріалу та частково із матеріалу замовника і своїми силами та засобами будівельно-монтажні та пуско-налагоджувальні роботи по об'єкту «Модернізація залізничного напрямку (електрифікація дільниці) Полтава-Кременчук-Бурти» (будівництво ПЛ-154кВ ПС 330кВ Кременчук - ПТП Кременчук в комплексі з будівництвом лінійної комірки 154кВ № 25 на ПС-330кВ Кременчук) відповідно до проектно-кошторисної документації, яка надається підряднику замовником, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити роботу, виконану підрядником відповідно до договору (т. 1 а.с. 138-144). Відповідно до п. 4.1 договору розрахунки за виконані підрядником роботи проводяться замовником на підставі підписаних сторонами актів виконаних підрядних робіт (типова форма № КБ-2в) та довідки про вартість виконаних підрядних робіт (типова форма № КБ-3) протягом 30 банківських днів з дати їх підписання. До актів приймання виконаних робіт підрядник надає підтверджуючі документи, що ціни на використані будівельні матеріали та конструкції не перевищують регіональні на період виконання робіт (п. 4.2).

Пунктом 5.1 договору передбачено, що строк виконання робіт визначається календарним планом, що становить невід'ємну частину договору (додаток № 2), крім того в п. 10.1 договору встановлено строк дії договору до 31.12.2011 року, а в частині оплати - до повного виконання зобов'язань.

Разом з тим, позивачем та Статутним територіально-галузевим об'єднанням Південна залізниця було погоджено додаткові угоди до вказаного вище договору, а саме: № 1 від 24.10.2011 р., № 2 від 30.12.2011 р., № 4 від 30.05.2012 р., № 8 від 28.12.2012 р., відповідно до яких, зокрема, змінювався строк виконання робіт та строк дії договору, а саме: відповідно до останньої додаткової угоди № 8 від 28.12.2012 р., укладеної до договору № П/Е 111624/НЮ від 24.10.2011 року, визначено строк дії договору до 31.12.2013 року, а також вирішено викласти календарний план робіт (Додаток № 4 до договору) в новій редакції.

Однак, як встановлено судовим розглядом, позивачем календарний план робіт в новій редакції, як додаток до вказаної додаткової угоди № 8 від 28.12.2012 р., суду не надано.

Також слід зазначити, що сторонами у вказаному договорі від 24.10.2011 року розрізнено поняття строку дії договору та строку виконання робіт, який відповідно до долучених до матеріалів справи копій додаткових угод та календарних планів робіт не співпадає (а.с. 16-25). Так, відповідно до 5.1 договору строк виконання робіт визначається календарним планом, що становить невід'ємну частину договору.

Отже, позивачем не надано суду доказів в обґрунтування кінцевого строку виконання робіт за договором, укладеним між ПП "Харків-Енергостройконтакт" та Статутним територіально-галузевим об'єднанням Південна залізниця.

При цьому, судом першої інстанції встановлено, що товар («лінійна арматура»), придбаний ПП "Харків-Енергостройконтакт" у ТОВ «Компанія «Продіс» 31.12.2013 року в цей же день, який був останнім днем дії договору, укладеного між позивачем та Статутним територіально-галузевим об'єднанням Південна залізниця, був використаний позивачем для виконання будівельно-монтажних робіт в м. Кременчук по об'єкту «Модернізація залізничного напрямку (електрифікація дільниці) Полтава-Кременчук-Бурти».

Але, на підтвердження виконання ПП "Харків-Енергостройконтакт" підрядних робіт за договором № П/Е 111624/НЮ від 24.10.2011 року представником позивача на вимогу суду не були надані відповідні акти виконаних підрядних робіт № КБ-2, довідки про вартість виконаних підрядних робіт № КБ-3, податкові накладні, підтверджуючі документи, що ціни на використані будівельні матеріали та конструкції не перевищують регіональні на період виконання робіт.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не надано до суду доказів фактичного використання придбаного позивачем у ТОВ «Компанія «Продіс» товару у власній господарській діяльності, а отже не підтверджено реальності здійснення господарської операції за спірним правочином.

Крім того, судовим розглядом встановлено, що між ПП "Харків-Енергостройконтакт" (покупець) та ТОВ «Компанія «Продіс» (продавець) був укладений договір купівлі-продажу № 4/12 від 01.11.2013 року, відповідно до умов якого продавець зобов'язаний передати у власність покупця транспортний засіб: автопідйомник на базі КАМАЗА ВС-30 у кількості 1 од., а покупець зобов'язаний прийняти та оплатити товар (т. 1 а.с. 154-156). Відповідно до п. 2.1. договору - загальна вартість товару становить - 1123000,00 грн. в т.ч. ПДВ.

На підтвердження виконання вищевказаного договору купівлі-продажу представником позивача надано суду: рахунок-фактуру № СФ-00033 від 31.12.2013 року на загальну суму 1123000,00 грн., у тому числі ПДВ 187166,67 грн.; видаткову накладну № РН-33 від 31.12.2013 р. та податкову накладну № 33 від 31.12.2013 року на загальну суму 1123000,00 грн., у тому числі ПДВ 187166,67 грн.; акт приймання-передачі ТЗ № 3 від 31.12.2013 р.; подорожній лист вантажного автомобіля № 890392 від 31.12.2013 року (автомобіль - КАМАЗ ВС-30 04-77 АТ) (т. 1 а.с. 157-163); а також витяг з журналу реєстрації довіреностей ПП "Харків-Енергостройконтакт" за 2013 р. (т. 1 а.с. 168-169), відповідно до якого придбаний позивачем у ТОВ «Компанія «Продіс» товар було отримано Груба С.В. Крім того, відповідно до копії наказу № 23 від 30.12.2013 року, наданого суду представником позивача, автопідйомник ВС-30 було вирішено закріпити за Груба С.В. (т. 1 а.с. 164).

На підтвердження оплати вартості товару, придбаного позивачем за вказаним вище договором купівлі-продажу, представником позивача надано суду копії платіжних доручень: № 68 від 28.01.2014 року на суму 483000,00 грн., № 19 від 04.02.2014 р. на суму 400000,00 грн., відповідно до яких призначення платежу - «часткова сплата за автотехніку згідно рахунку № 33 від 31.12.2013 р.» (т. 2 а.с. 7-8). Станом на дату судового розгляду кредиторська заборгованість за договором купівлі-продажу № 4/12 від 01.11.2013 року складає 240000,00 грн.

Проте, на момент проведення перевірки позивачем не було надано копій платіжних документів, що підтверджують факт сплати позивачем вартості товару, придбаного у ТОВ «Компанія «Продіс», а також доказів транспортування цього товару та довіреностей на його отримання.

Слід вказати також, що станом на дату судового розгляду «автопідйомник на базі КАМАЗА ВС-30» за позивачем не зареєстровано.

Таким чином, з матеріалів справи не вбачається доказів того, що станом на момент укладання спірного договору купівлі-продажу № 4/12 від 01.11.2013 року продавець - ТОВ «Компанія «Продіс» мав повноваження на продаж предмету договору: транспортного засобу - автопідйомник на базі КАМАЗА ВС-30.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що реальність здійснення господарських відносин Приватного підприємства "Харків-Енергостройконтракт" з контрагентом не підтверджено належним чином оформленими первинними документами.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що вказані вище договори були складені не з метою їх реального виконання, позивач ставив за мету отримання податкової вигоди, а не здійснення господарської діяльності.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що висновок акту перевірки ДПІ у Зміївському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області про порушенням позивачем ст. 185, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України є правомірним, а тому відсутні підстави для скасування податкового повідомлення-рішення № 0000562200 від 13.06.2014 року.

Таким чином, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при її прийнятті суд першої інстанції у повному обсязі з'ясував обставини справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Харків- Енергостройконтакт" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.09.2014р. по справі № 820/13300/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Ральченко І.М.Судді Бершов Г.Є. Катунов В.В. Повний текст ухвали виготовлений 22.12.2014 р.