Ухвала суду № 42001178, 23.12.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УКРАЇНА

Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2014 р.Справа № 820/17983/14

Головуючий 1 інстанції: Полях Н.А.

Доповідач: Водолажська Н.С.

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Водолажська Н.С.,

Суддя Філатов Ю.М., Суддя Бенедик А.П.

при секретарі Зарицька Т.В.

за участю:

представника позивача - Дитиненко Ю.А.

представника відповідача - Косяченко Є.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.11.2014р. по справі № 820/17983/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕП СТАР»

до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ «ЕП СТАР», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення Індустріальної ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 24.10.14 р. № 0000472211 про збільшення зобов'язань по податку на прибуток в сумі 249128,0 грн. і застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 62282,0 грн. та № 0000482211 про збільшення зобов'язань по ПДВ в сумі 150993,0 грн. і застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 75493,5 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.11.14 р. по справі № 820/17983/14 адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.11.14 р. по справі № 820/17983/14 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач подав письмові заперечення на апеляційну скаргу, де наполягає на законності судового рішення, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, заперечення на неї та пояснення представників сторін в судовому засіданні, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що підставою для прийняття оскаржених повідомлень-рішень є акт № 2818/20-36-11-01-07/37459434 від 17.10.14 р. планової виїзної перевірки підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.13 р. по 31.12.13 р., в якому були зафіксовані порушення платником податків вимог п. 146.13 ст. 146, п. 138.2, п. 138.8 ст. 138, п. 139.1.9 ст. 139 ПК України, які призвели до заниження зобов'язань по податку на прибуток за 2013 р. у сумі 249128,0 грн.; п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, які призвели до заниження зобов'язань по ПДВ за лютий 2013 р. у сумі 141484,0 грн., березень 2013 р. у сумі 9509,0 грн. (а.с. 10-38).

Не погоджуючись з прийнятими контролюючим органом податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції процитував зміст п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.8 ст. 201, п. 44.1 ст. 44, п. 138.2, п. 138.8 ст. 138, п. 146.13, п. 146.14 ст. 146 ПК України, на підставі чого судом був зроблений висновок про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Як встановлено судом першої інстанції, висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на інформації, отриманої відповідачем від Індустріальної ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області, з якої випливало, що вказаним органом ДПС не встановлено фактичного виконання господарських операцій ТОВ «ТД Електромашхолдінг» з його контрагентами, а тому і операції з позивачем не мають реального підтвердження.

Судом першої інстанції був досліджений укладений позивачем (замовник) з ТОВ «ТД Електромашхолдінг» (виконавець) договір про виготовлення продукції з давальницької сировини № 03 від 25.06.12 р. (додаткова угода № 2 від 28.12.12 р. та специфікація № 2), предметом якого є переробка наданої замовником давальницької сировини (катанки мідної) в шину мідну в асортименті. За твердженням позивача, отримана сировина (катанка мідна) зберігалася на складі за договором суборенди № 59 від 01.02.12 р. (а.с. 84).

На підтвердження виконання договору позивачем до матеріалів прави були надані видаткові накладні (а.с. 64-70), акти прийому-передачі готової продукції, (а.с. 71-78), норми витрат матеріалів до договору № 03 від 25.06.12 р. за січень 2013 р. (а.с. 61), розрахунок калькуляції собівартості робіт до договору № 03 від 25.06.12 р. за січень 2013 р.(а.с. 62), звіт про використання матеріалу до договору № 03 від 25.06.12 р. за січень 2013 р. (а.с. 63), видаткові накладні (у переробку) до договору № 03 від 25.06.12 р. за січень 2013 р. (а.с. 64-70), акт наданих послуг № 1 від 31.01.13 р. за договором № 03 від 25.06.13 р. (а.с.79), податкова накладна № 1 від 31.01.13 р. до договору № 03 від 25.06.12 р. (а.с. 80). Оплата за договором здійснювалась шляхом безготівкового розрахунку, що підтверджується банківськими виписками. (а.с. 81-83).

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно вказав на те, що при проведенні перевірки позивача перевіряючими не було враховано те, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.05.13 р. по справі № 820/1736/13а, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного від 03.07.13 р., дії податкової інспекції по проведенню зустрічної звірки, результати якої викладені в акті № 47/22.4-07/37878915 від 05.02.13 р. про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «КОМПЛЕКС СТАНДАРТ ПЛЮС» щодо документального підтвердження господарських відносин з платниками податків та зборів, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.12.11 р. по 31.12.12 р., який покладено в основу акту перевірки № 2456/22.1-06/38001372 від 04.06.13 р. про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ТД Електромашхолдінг» щодо документального підтвердження господарських взаємовідносин з ТОВ «КОМПЛЕКС СТАНДАРТ ПЛЮС», були визнані протиправними та зобов'язано податковий орган відновити показники податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ в розрізі контрагентів (а.с. 121-134).

Зазначена постанова Харківського окружного адміністративного суду по справі № 820/1736/13а від 15.05.13 р. набрала законної сили, а тому відповідно ст. 72 КАС України обставини, встановлені цим рішенням, не підлягають доказуванню.

Колегія суддів також вважає за доцільне відмітити, що нормами діючого законодавства України не передбачено можливість посилання ДПІ в ході проведення перевірки одного суб'єкта господарювання на акти перевірок інших суб'єктів господарювання і на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства. Навіть якщо контрагент позивача не виконав своїх зобов'язань по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Чинне податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Зазначений висновок узгоджується із правовою позицію, викладеною у постановах Верховного Суду України від 31.01.11 р. у справах № 21-42а10 та № 21-47а10, та практикою Європейського суду з прав людини (рішення від 22.01.09 р. у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії»), яку суди повинні застосовувати як джерело права відповідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Так, відповідно п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес» АД проти Болгарії від 22.01.09 р. судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку зазначеного рішення Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Оскільки обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини, залучені до матеріалів справи документи первинного бухгалтерського обліку відповідають приписам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що свідчить про те, що проведені операції були відображені у бухгалтерському обліку підприємства, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про законність позовних вимог в цій частині.

Судом першої інстанції також було встановлено, що за договором купівлі-продажу ТЗ № 30/12 від 30.12.13 р. ТОВ «ЕП СТАР» був реалізований легковий автомобіль LEXUS LS 460L за ціною 540000,0 грн. на користь ТОВ «ТД УКРРЕСУРС». Вартість транспортного засобу підтверджується звітом про незалежну експертну оцінку (а.с. 94-104). На підтвердження правильності нарахування податку на прибуток підприємств позивачем були надані наступні документи: договір купівлі-продажу ТЗ від 24.09.12 р. (а.с. 88), договір купівлі-продажу ТЗ № 30/12 від 30.12.13 р. з актом прийому-передачі (а.с. 89-90), копія акту про технічний стан ТЗ (а.с. 91), довідка-рахунок (а.с. 92), податкова накладна № 18 від 30.12.13 р. до договору купівлі-продажу ТЗ № 30/12 від 30.12.13 р. (а.с. 93), звіт про незалежну оцінку від 23.12.13 р. (а.с. 94-104).

Порушення вимог податкового законодавства в цій частині перевіряючі пов'язують з тим, що підприємством позивача до складу витрат перевіряємого періоду безпідставно включена сума перевищення балансової вартості над доходами від такого продажу легкового автомобіля LEXUS LS 460L у розмірі 556237,0 грн., оскільки позивачем у ході проведення перевірки був наданий звіт про незалежну експертну оцінку вартості легкового автомобіля LEXUS LS 460L, виконаний ТОВ «Юридична компанія центр правових досліджень» (податковий номер 35476746) станом на 23.12.13 р., яке діє на підставі сертифікату № 12202/11 суб'єкта оціночної діяльності України від 14.07.11 р., в якому зазначено, що ринкова вартість автомобіля LEXUS LS 460L, номерний знак АХ 3292 СІ, на 23.12.14 р.: 533600,0 грн., в т.ч. ПДВ 88933,33 грн. Фізичне зношування визначено залежно від вартості експлуатації, її інтенсивності, умов зберігання, обслуговування й інших факторів, що впливають згідно «Методиці товарознавчої експертизи дорожніх транспортних засобів» (зареєстроване в Мінюсті 24.11.03 р. № 1074/8395). Воно нараховується шляхом використання історично сформованих (на основі середньостатистичних даних) коефіцієнтів зношування. За висновком перевіряючих, у вищенаведеному звіті були вказані фактори, що впливають на відсоток зниження вартості ТЗ, але підтвердження даних пошкоджень не наведено, що не є підставою зменшення залишкової вартості автомобіля.

Проте відповідачем не наданий власний розрахунок вартості (залишкової вартості) ТЗ, або висновок іншого незалежного експерта.

За приписами п. 146.14. ст. 146 ПК України, дохід від продажу або іншого відчуження об'єкта основних засобів та нематеріальних активів для цілей застосування цієї статті визначається згідно з договором про продаж або інше відчуження об'єкта основних засобів та нематеріальних активів, але не нижче звичайної ціни такого об'єкта (активу).

При цьому, колегія суддів зазначає, що при відчужені (продажу) основних фондів до складу валових доходів, або валових витрат відносяться саме наслідки порівняння отриманих доходів з балансовою вартістю цих фондів. За приписами п. 146.13 ст. 146 ПК України сума перевищення доходів від продажу або іншого відчуження над балансовою вартістю окремих об'єктів основних засобів та нематеріальних активів включається до доходів платника податку, а сума перевищення балансової вартості над доходами від такого продажу або іншого відчуження включається до витрат платника податку.

Таким чином, судом першої інстанції правомірно встановлено, що кошти, отримані позивачем від реалізації основних засобів (легкового автомобіля), були меншими, ніж залишкова балансова вартість таких основних засобів, а тому позивач правомірно відніс кошти у розмірі 556237,0 грн. до витрат.

Наведені вище обставини стали підставою для задоволення позовних вимог. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки доводи апеляційної скарги його не спростовують.

Зважаючи на те, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 14.11.14 р. по справі № 820/17983/14 прийнята з дотриманням вимог чинного законодавства, колегія суддів не виявила підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Індустріальної ОДПІ м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.11.14 р. по справі № 820/17983/14 - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.11.14 р. по справі № 820/17983/14 за позовом ТОВ «ЕП СТАР» до Індустріальної ОДПІ м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий суддя (підпис)Водолажська Н.С.Судді(підпис) (підпис) Філатов Ю.М. Бенедик А.П.

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 24.12.2014 року.