Постанова № 42001166, 23.12.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УКРАЇНА

Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2014 р. Справа № 820/17367/14

Головуючий 1 інстанції: Зінченко А.В.

Доповідач: Водолажська Н.С.

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Водолажська Н.С.,

Суддя Філатов Ю.М., Суддя Бенедик А.П.

при секретарі Зарицька Т.В.

за участю:

представника відповідача - Карпов О.В.

представника відповідача - Бойко К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства юстиції України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.11.2014р. по справі № 820/17367/14

за позовом ОСОБА_3

до Міністерства юстиції України, Державної виконавчої служби України

третя особа Державна казначейська служба України

про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивачка, ОСОБА_3, звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просила визнати незаконними дії відповідачів щодо виконання рішення ЄСПЛ «Щукін та інші проти України» в частині затримки сплати позивачці 2000 євро та грошових сум за рішенням Краснолуцького міського суду від 02.12.09 р.; зобов'язати відповідачів провести необхідні заходи щодо виконання рішення ЄСПЛ «Щукін та інші проти України» згідно Закону України «Про виконання рішень та застосування практики ЄСПЛ».

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.11.14 р. по справі № 820/17367/14 адміністративний позов задоволено частково: визнані незаконними дії Міністерства юстиції України щодо несвоєчасного виконання рішення Європейського суду з прав людини «Щукін та інші проти України» в частині невиплати ОСОБА_3 відшкодування у тримісячний строк з моменту набуття Рішенням статусу остаточного. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Відповідач, Міністерство юстиції України, не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.11.14 р. по справі № 820/17367/14 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач письмові заперечення на апеляційну скаргу не подав.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та пояснення представників відповідачів в судовому засіданні, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до остаточного рішення Європейського суду з прав людини у справі «Щукін та інші проти України» («Case of Shcukin and others v. Ukraine») від 13.02.14 р.: 1) об'єднано заяви, наведені у Додатку 1; 2) оголошено прийнятними скарги заявників, наведені у Додатку 1, за п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції щодо тривалого невиконання рішень, винесених на їхню користь, та щодо відсутності ефективних національних засобів юридичного захисту щодо цих скарг, а решту скарг у заявах оголошує неприйнятними; 3) Європейський суд з прав людини постановив, що було порушення п. 1 ст. 6 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції; 4) Європейський суд з прав людини постановив, що було порушення ст. 13 Конвенції; 5) Європейський суд з прав людини постановив що: (а) протягом трьох місяців держава-відповідач має виконати рішення національних судів, ухвалені на користь заявників, які залишаються невиконаними, та сплатити 2000 (дві тисячі) євро кожному заявнику або його/її спадкоємцю, за заявами, наведеними у Додатку 1, в якості відшкодування матеріальної та моральної шкоди та компенсації судових витрат, а також будь-який податок, що можуть нараховуватись; ці суми мають бути конвертовані в національну валюту за курсом на день здійснення платежу, (б) зі спливом зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на ці суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

Також судом першої інстанції було встановлено, що 19.03.14 р. державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 42582954 про виконання наведеного рішення Європейського суду з прав людини, стягувач - ОСОБА_3. В цій постанові зазначено, що документ вступив в силу 13.02.14 р., а заява про примусове виконання подана 17.03.14 р. Також ДВС України листом № 5-1309/16 від 10.04.14 р. «Щодо направлення реквізитів стягувача по рішенню Європейського суду з прав людини» повідомила Департамент планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності Міністерства юстиції України про банківські реквізити ОСОБА_3 та просила останнього інформувати ДВС України про перерахунок коштів з метою своєчасного виконання рішення суду.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку, що Міністерством юстиції України порушені вимоги ч. 3 ст. 8 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та норми «Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для здійснення платежів, пов'язаних з виконанням рішень закордонних юрисдикційних органів, прийнятих за наслідками розгляду справ проти України» щодо направлення до Державної казначейської служби України платіжного документу (з додатками) для списання коштів на користь позивачки при виконанні рішення Європейського суду з прав людини у справі «Щукін та інші проти України» («Case of Shcukin and others v. Ukraine») від 13.02.14 р.

В доводах апеляційної скарги Міністерство юстиції України зазначає, що визнаючи незаконними дії першого відповідача, суд першої інстанції невірно надав оцінку доказам, які містяться в матеріалах справи та зробив висновки, що не відповідають дійсним обставинам, оскільки за твердженням апелянта фактичне виконання рішення ЄСПЛ повинно здійснюватись органами державної виконавчої служби в межах виконавчого провадження. Також за твердженням апелянта, судом першої інстанції не враховано, що Міністерством юстиції України належним чином були виконані покладені на нього чинним законодавством України обов'язки. Крім цього, судом першої інстанції не було прийнято до уваги той факт, що на час розгляду справи ОСОБА_3 були виплачено кошти у розмірі 34786,92 грн. (гривневий еквівалент 2000 євро) згідно платіжного доручення № 3799 від 19.09.14 р., яке було долучено судом до матеріалів справи як належний доказ.

Колегія суддів зазначає, що порядок виконання рішень ЄСПЛ регулюється Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Законом України «Про виконавче провадження», іншими нормативно-правовими актами, з урахуванням особливостей, що передбачені Законом. Відповідно ст. 1 Закону виконанням Рішення є: а) виплата Стягувачеві (Заявникові) відшкодування та вжиття додаткових заходів індивідуального характеру; б) вжиття заходів загального характеру.

При цьому, органом представництва, відповідальним за координацію виконання рішень ЄСПЛ, відповідно постанови КМУ № 784 від 31.05.06 р. «Про заходи реалізації Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», визнано Міністерство юстиції України. Відповідно ст. 7 Закону протягом десяти днів від отримання повідомлення Суду про набуття Рішенням статусу остаточного, Секретаріат надсилає стягувачеві повідомлення з роз'ясненнями його прав щодо виконання рішення та оригінальний текст та переклад рішення до Державної виконавчої служби. Державна виконавча служба впродовж десяти днів з дня надходження документів відкриває виконавче провадження. Протягом одного місяця від дня відкриття виконавчого провадження за Рішенням Секретаріат надсилає до Державної казначейської служби постанову про відкриття виконавчого провадження разом із оригінальним текстом і перекладом Рішення.

Закон України «Про виконавче провадження» визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку. В ст. 2 цього Закону передбачено, що примусове виконання рішень в Україні покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Виконання рішень здійснюється в добровільному порядку, без заходів примусового виконання, за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом направлення Департаментом планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності Міністерства юстиції України офіційного перекладу рішення, платіжного доручення та постанови про відкриття виконавчого провадження до Державної казначейської служби України для оплати на користь стягувача, а розпорядником бюджетних коштів, передбачених на виконання рішень Європейського суду з прав людини, є Міністерство юстиції України.

Конвертація коштів, присуджених Європейським судом з прав людини, оформлення платіжних документів (платіжного доручення) проводиться Міністерством юстиції України, як органом, відповідальним за забезпечення представництва України в Європейському суді з прав людини та координацію виконання його рішень, з урахуванням особливостей, вищезазначених нормативно-правових актів та законодавства України, відповідно до Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для здійснення платежів, пов'язаних з виконанням рішень закордонних юрисдикційних органів, прийнятих за наслідками розгляду справ проти України, затвердженого постановою КМУ № 408 від 07.03.07 р.

Колегія суддів зазначає, що обов'язковість виконання рішень Європейського суду з прав людини передбачається в ст. 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В ст. 81 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що порядок виконання в Україні рішень іноземних судів і арбітражів визначається відповідними міжнародними договорами, цим Законом та законами України. Відповідно п. 9 ч. 2 ст. 17 цього Закону державною виконавчою службою відповідно до цього Закону підлягають виконанню рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Як було правильно зазначено судом першої інстанції, згідно пп. 1 п. 2 та пп. 4 п. 2 «Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для здійснення платежів, пов'язаних з виконанням рішень закордонних юрисдикційних органів, прийнятих за наслідками розгляду справ проти України», затвердженого постановою КМУ № 408 від 07.03.07 р., бюджетні кошти спрямовуються на: - виплату грошових сум за рішеннями закордонних юрисдикційних органів - міжнародного судового, в тому числі Європейського суду з прав людини, міжнародного арбітражного органу, згода на здійснення юрисдикції яким щодо України надана відповідно до укладеного належним чином міжнародного договору України або в інший спосіб згідно із законами України, а також судового, арбітражного органу іноземної держави, - прийнятими проти держави Україна; - сплату штрафів, пені, виконавчого збору відповідно до Законів України «Про виконавче провадження» та «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»; інші витрати, передбачені рішеннями закордонних юрисдикційних органів, у тому числі витрати, пов'язані із забезпеченням виконання зазначених рішень (щодо надання банківських гарантій, акредитивів, депозитів тощо. Також п. 3 вказаного Порядку передбачено, що підставою для здійснення платежів, пов'язаних з виконанням рішень закордонних юрисдикційних органів, є: рішення закордонного юрисдикційного органу; повідомлення про проведення засідання Комітету міністрів Ради Європи, на яке виноситься питання щодо виконання Україною рішень Європейського суду з прав людини; повідомлення про проведення засідання органу Ради Європи для вжиття заходів до виконання рішень Європейського суду з прав людини; постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору у разі порушення строку, установленого державним виконавцем відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», для добровільного виконання рішення закордонного юрисдикційного органу; вимога державного виконавця у разі стягнення пені, неустойки та штрафу або додаткової сплати інших коштів, передбачених рішенням юрисдикційного органу. За приписами п. 5 «Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для здійснення платежів, пов'язаних з виконанням рішень закордонних юрисдикційних органів, прийнятих за наслідками розгляду справ проти України» встановлено, що для здійснення платежів, зазначених у підпунктах 1, 2 і 4 пункту 2 головний розпорядник подає до Казначейства, уповноваженого банку платіжний документ, який повинен містити такі відомості: найменування справи, за якою закордонним юрисдикційним органом прийнято рішення проти України; найменування стягувача (стягувачів); банківський реквізит стягувача (стягувачів) (за наявності). До платіжного документа для здійснення платежів, зазначених у підпунктах 1 і 2 пункту 2, додаються: постанова про відкриття виконавчого провадження; рішення закордонного юрисдикційного органу в офіційному перекладі; повідомлення стягувача (стягувачів) про банківський реквізит, на який необхідно зарахувати стягнуті кошти (за наявності); постанова державного виконавця - у разі стягнення виконавчого збору; вимога державного виконавця - у разі стягнення пені, неустойки та штрафу або у разі додаткової сплати інших коштів, передбачених рішенням юрисдикційного органу. До платіжного документа для здійснення платежів, зазначених у підпункті 4 пункту 2, додаються: рішення закордонного юрисдикційного органу в офіційному перекладі; повідомлення про реквізити банківського рахунка, на який необхідно зарахувати кошти (за наявності).

На підставі наведених вище норм права, судом першої інстанції був зроблений правомірний висновок щодо того, що оскільки платіжне доручення Міністерством юстиції України було подано до казначейської служби лише 19.09.14 р., першим відповідачем порушено положення ч. 3 ст. 8 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та норми «Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для здійснення платежів, пов'язаних з виконанням рішень закордонних юрисдикційних органів, прийнятих за наслідками розгляду справ проти України».

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що при ухваленні свого рішення, суд першої інстанції визнав незаконними дії Міністерства юстиції України щодо несвоєчасного виконання рішення Європейського суду з прав людини «Щукін та інші проти України» в частині невиплати ОСОБА_3 відшкодування у тримісячний строк з моменту набуття Рішенням статусу остаточного, але оскільки у спірних правовідносинах виконання дій із порушенням вимог діючого законодавства обумовлено наявністю встановленої судом апеляційної інстанції бездіяльності, як форми поведінки особи, яка полягає у невиконанні нею дій, які вона повинна була і могла вчинити відповідно до покладених на неї посадових обов'язків і згідно з законодавством України, то в даному випадку саме визнання незаконною бездіяльності першого відповідача, є належним засобом захисту прав та охоронюваних законом інтересів позивача та гарантує дотримання і захист прав та інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, коли ці порушення ще не припинені.

Крім того, рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Щукін та інші проти України» («Case of Shcukin and others v. Ukraine») від 13.02.14 р. державу-відповідача зобов'язано виконати рішення національних судів, ухвалені на користь заявників, які залишаються невиконаними, та сплатити 2000 (дві тисячі) євро кожному заявнику або його/її спадкоємцю, за заявами, наведеними у Додатку 1, в якості відшкодування матеріальної та моральної шкоди та компенсації судових витрат, а також будь-який податок, що можуть нараховуватись.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Краснолуцького міського суду Луганської області від 02.12.09 р., залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 08.09.10 р., визнано протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Краснолуцької міської ради Луганської області щодо відмови ОСОБА_3 у донарахуванні та виплаті допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09.07.07 р. по 31.12.07 р. та зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Краснолуцької міської Луганської області провести нарахування та виплату ОСОБА_3 суми недоотриманої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за період з 09.07.07 р. по 31.12.07 р., з урахуванням здійснених виплат. Доказів того, що зазначене рішення національного суду на момент розгляду справи в суді апеляційної інстанції виконане відсутні. Таким чином, колегія суддів зазначає, що Міністерством юстиції України допущено протиправну бездіяльність також щодо несвоєчасного виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі «Щукін та інші проти України» («Case of Shcukin and others v. Ukraine») від 13.02.14 р. в частині невиконання рішення національного суду.

При цьому посилання апелянта на те, що на виконання п. «б» ч. 1 ст. 11 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» Міністерством юстиції України було належним чином повідомлено Управління праці та соціального захисту населення Краснолуцької міської ради Луганської області про ухвалення Європейським судом рішення у справі «Щукін та інші проти України» та наголошено на необхідності вжити заходів, спрямованих на виконання вищевказаного рішення Європейського суду, не спростовує факту невиконання рішення Європейського суду з прав людини у справі «Щукін та інші проти України» («Case of Shcukin and others v. Ukraine») від 13.02.14 р. в частині невиконання державою-відповідачем рішення національного суду.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що при ухваленні свого рішення судом першої інстанції правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права, але разом з тим, судом не враховано наведених вище обставин, встановлених під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, що призвело до частково неправильного вирішення справи.

Зважаючи на те, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 13.11.14 р. по справі № 820/17367/14 прийнята з дотриманням вимог чинного законодавства, але без врахування вищенаведених обставин, вона підлягає зміні.

Також колегія суддів зазначає, що оскільки постанова Харківського окружного адміністративного суду від 13.11.14 р. по справі № 820/17367/14 в частині відмови у задоволенні позовних вимог не оскаржувалася, правова оцінка діям або бездіяльності Державної виконавчої служби України та Державної казначейської служба України щодо можливого порушення з боку цих суб'єктів владних повноважень прав та інтересів позивача не надавалася.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 198, 201, 205, 207, 209, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.11.14 р. по справі № 820/17367/14 - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.11.14 р. по справі № 820/17367/14 - змінити.

Абзац другий резолютивної частини постанови Харківського окружного адміністративного суду від 13.11.14 р. по справі № 820/17367/14 викласти в наступній редакції: «Визнати протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України щодо несвоєчасного виконання рішення Європейського суду з прав людини «Щукін та інші проти України» в частині невиплати ОСОБА_3 відшкодування у тримісячний строк з моменту набуття Рішенням статусу остаточного та в частині невиконання державою-відповідачем рішення національного суду у тримісячний строк з моменту набуття Рішенням статусу остаточного.».

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.11.14 р. по справі № 820/17367/14 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий суддя (підпис)Водолажська Н.С.Судді(підпис) (підпис) Філатов Ю.М. Бенедик А.П.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 24.12.2014 року.