Ухвала суду № 42001133, 18.12.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2014 року Справа № 876/6227/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

Головуючого судді - Каралюса В.М.,

суддів: Затолочного В.С., Матковської З.М.,

за участі секретаря судового засідання Бєлкіної Н.І.,

та за участі позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 березня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського обласного військового комісаріату про зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В :

В лютому 2013 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Тернопільського обласного військового комісаріату, в якому просив зобов'язати відповідача видати довідку про грошове забезпечення одержане за службу в зоні відчуження за серпень та вересень 1987 року з врахуванням подвійного розміру грошового забезпечення (посадовий оклад,військове звання), 60% премії від підвищеного грошового забезпечення та подвійного розміру оплати за роботу у вихідні дні (08.02.1987 року, 22.02.1987 року).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що він приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у період з 12.06.1987 року по 22.06.1987 року та являється інвалідом 2-ї групи , захворювання, яке пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Він звертався в Тернопільський обласний військовий комісаріат (далі - Тернопільський ОВК) із заявою про надання довідки про грошове забезпечення, одержане ним за службу в зоні відчуження за серпень - вересень 1987 р. Тернопільський ОВК на підставі протоколу засідання комісії видав йому довідку від 05.11.2012 року за № 12/3615, згідно якої його грошове забезпечення, із якого визначається пенсія, у серпні 1987 р. становить 779,76 крб., а в вересні 1987 р. - 577,72 крб. Вважаючи, що сума грошового забезпечення у даній довідці визначена невірно, оскільки не було враховано вимог законодавчих актів СРСР та УРСР, подвійного розміру посадового окладу та премії за роботу в зоні небезпеки.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 березня 2013 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивачем подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій, покликаючись на те, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини по справі та просить скасувати оскаржувану постанову, а позовні вимоги задовольнити повністю.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників процесу, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1, перебуваючи на військовій службі, приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у період з 12.06.1987 р. по 22.06.1987 р., з днями виїзду в населений пункт Прип'ять 13 - 14, 19-29 червня, 1 - 4, 10-15, 18-28 серпня та 1-3,5,7-20 вересня 1987 року. Місце дислокації військової частини за вказаний період - насалений пункт Нова Радча. Перебування ОСОБА_1 визначено на підставі журналу доз радіаційного опромінення військової частини 55064, що підтверджується архівною довідкою № 51/580 від 13.01.1996 року.

Посвідченням серії НОМЕР_1 та вкладкою до нього № НОМЕР_2, виданих Тернопільською обласною державною адміністрацією 28.10.2010 року, підтверджується, що позивач належить до учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та відноситься до категорії 1. Також позивач є інвалідом ІІ групи захворювання, яке пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1, виданого управлінням праці та соціальної політики Тернопільської міської ради.

Відповідно до ст.15 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" довідки про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС видають підприємства, установи, організації, де працювала особа, яка звертається за призначенням пенсії. При Тернопільському ОВК створена комісія з видачі довідок про заробітну плату за період служби в зоні відчуження ЧАЕС у 1986 - 1990 роках, у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України № 685 від 16.07.2012 р.

На звернення ОСОБА_1 про надання довідки про грошове забезпечення, одержане ним за службу в зоні відчуження за серпень та вересень 1987 року, 05.11.2012 р. Тернопільський ОВК, на підставі протоколу засідання вищевказаної комісії, видав йому довідку за № 12/3615, згідно якої грошове забезпечення, із якого визначається пенсія, у серпні 1987 р. становить 779,76 крб., а в вересні 1987 р. - 577,72 крб.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що характер роботи, яку виконував позивач при ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в зонах небезпеки відповідає кратності, яка зазначена відповідачем у вищезазначеній довідці, а тому вважав дії відповідача щодо видачі позивачу довідки з кратним розміром грошового забезпечення за виконання роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС такими, що відповідають вимогам законодавства.

Крім того, виплата премії у розмірі до 60 % не була обов'язковою, а тільки встановлювався її максимально граничний розмір відповідно до затвердженого положення, а позивачем не надано і судом не здобуто доказів, які б підтверджували виплату йому премії в розмірі 60% грошового забезпечення, затвердженого положення про преміювання, табелів, розпоряджень, наказів, довідок, де було б відображено таку виплату.

Такі висновки суду першої інстанції, на переконання колегії суддів, відповідають нормам процесуального та матеріального права, фактичним обставинам справи і є правильними.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначений Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Положеннями п.1 постанови Центрального Комітету КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР та Всесоюзної Центральної Ради Професійних Спілок від 07.05.1986 р. № 524-156 "Про умови оплати праці і матеріального забезпечення працівників підприємств і організацій зони Чорнобильської атомної електростанції" передбачались виплати військовослужбовцям військових частин і органів Комітету державної безпеки СРСР, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, що виконують службові обов'язки в зоні Чорнобильської АЕС, посадові оклади і оклади за військовим або спеціальним званням в подвійному розмірі.

Відповідно до п.1 постанови Ради Міністрів СРСР та Всесоюзної Центральної Ради Професійних Спілок від 05.06.1986 р. № 665-195 "Про умови оплати праці і матеріального забезпечення працівників підприємств, організацій і установ, зайнятих на роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і запобіганням забрудненню довкілля" дія п.1 постанови від 07.05.1986 р. № 524-156 була поширена і на військовослужбовців, зайнятих на роботах, пов'язаних із ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і запобіганням забрудненню довкілля.

Також розпорядженнями Ради Міністрів СРСР № 964-рс від 17.05.1986 р. та № 1031-рс 23.05.1986 р., у виключних випадках, оплату праці військовослужбовців, зайнятих на роботах у III, II, I зонах небезпеки проводили у 5, 4, 3 кратному розмірах.

Рішенням Урядової комісії від 02.02.1987 р. № 351 "Про оплату праці працівників, зайнятих ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" передбачалось, що оплата у зоні ЧАЕС провадилась на різних ділянках проммайданчика ЧАЕС в залежності від радіаційної обстановки із застосуванням показника кратності від 2 до 5 в залежності від ступеня важкості роботи.

Суд першої інстанції вірно встановив, що чинним на той час законодавством було передбачено два вищезазначених види оплати праці військовослужбовцям, які залучались до ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС: у подвійному розмірі - у разі виконання службових обов'язків в зоні Чорнобильської АЕС і у кратному розмірі - у виключних випадках при оплаті праці військовослужбовців, зайнятих на роботах в зонах небезпеки за рішенням Урядової комісії. Вказані види оплати праці є взаємовиключними, а не доповнюють один одного, як вважає позивач. Матеріалами справи підтверджено, що позивач виконував свої службові обов'язки і отримував за це оплату відповідно до першого виду, при тому, що у справі відсутні будь-які докази стосовно підставності отримання оплати праці відповідно до другого виду.

Відповідно до п.п.4, 5 вищезазначеної постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05.06.1986 р. № 665-195, підпунктів 4 і 5 пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР і УРРПС від 10.06.1986 р. № 207-7 "Про умови оплати праці і матеріального забезпечення працівників підприємств, організацій і установ, зайнятих на роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і запобіганням забрудненню довкілля" керівникам підприємств, установ, організацій, незалежно від галузевого підпорядкування, дозволено встановлювати максимальний розмір премії - 60% тарифної ставки (окладу) в місяць.

Згідно із пунктом 1 постанови Державного комітету СРСР з праці і соціальних питань та Секретаріату ВЦРПС від 7 травня 1986 року № 153/10-43 працівникам, безпосередньо зайнятим на роботах по усуненню наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, премії, винагороди і заохочення нараховуються відповідно до діючих положень.

Як роз'яснило Міністерство праці та соціальної політики України своїм листом від 13.04.2001 р. № 03-3/1652-018-2 "Про оплату праці у зоні відчуження ЧАЕС у 1986 - 1990 рр. осіб, які виконували роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС і запобіганням забрудненню навколишнього середовища", згідно із постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 7 травня 1986 р. № 153/10-43 премія за роботу в зоні ЧАЕС виплачувалась у відповідності з діючими на підприємстві системами преміювання. Таким чином, якщо до поїздки працівника в зону відчуження або після повернення премія йому нараховувалась за період виконання робіт, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, премія також повинна була бути нарахована в розмірах, визначених діючим на той час на підприємстві положенням про преміювання. При цьому в зазначене положення могли бути внесені зміни у відповідності з підпунктом 4 пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР Укрпрофради від 10 червня 1986 р. № 207-7 щодо підвищення граничного розміру премій до 60 % тарифної ставки (окладу) на місяць.

Директивою командуючого військами Київського воєнного округу від 01.07.1986 року № Д-055 було встановлено, що премія в розмірі до 60% посадового окладу виплачувалася лише робітникам та службовцям військових частин і не виплачувалася військовослужбовцям.

З огляду на зазначене судом першої інстанції вірно зазначено, що позивачем не підтверджено належними доказами того, що така премія йому виплачувалася, тому підставно відмовлено в задоволенні позову у цій частині, при тому, що вищенаведеними нормативними актами встановлено лише максимальний розмір премії, а не визначено виплату премії як обов'язкову. Крім того, оплата праці позивача на той час регулювалася Положенням про грошове забезпечення військовослужбовців Радянської Армії і Військово-морського Флоту, що було затверджене наказом Міністра оборони СРСР від 14.08.1978 р. за № 075, яке не передбачало оплату праці військовослужбовців у вихідні дні в подвійному розмірі.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини у справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

У відповідності до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому підстави для скасування чи змін рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись вимогами ст.ст.160 ч.3, 195, 196, 198 п.1 ч.1, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 березня 2013 року у справі № 819/316/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.М. Каралюс

суддя В.С. Затолочний

суддя З.М. Матковська

Повний текст ухвали виготовлений 23.12.2014