Ухвала суду № 42000984, 18.12.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/3409/14-а

Головуючий у 1-й інстанції: Вергелес А.В.

Суддя-доповідач: Мельник-Томенко Ж. М.

18 грудня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Мельник-Томенко Ж. М.

суддів: Ватаманюка Р.В. Сторчака В. Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Інформатика" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Вінницькій області про скасування податкового повідомлення-рішення ,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2014 року науково-виробниче Товариство з обмеженою відповідальністю «Інформатика» звернулось до суду з позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Вінницькій області про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 31.10.2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду та прийняти нову про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги податковий орган зазначив про недобросовісність контрагента позивача та про неналежне оформлення та відсутність деяких документів, відсутність у позивача складських приміщень, транспортних засобів, трудових ресурсів.

Сторони в судове засідання не з'явились про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені завчасно та належним чином.

Представник відповідача надав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Враховуючи те, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ст. 197 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позапланова виїзна документальна перевірка проводилась на підставі направлення від 11 серпня 2014 року за №2115/22 виданого Вінницькою ОДПІ ГУ Міндоходів у Вінницькій області, головним податковим ревізором-інспектором відділу перевірок з окремих питань управління податкового аудиту Якименко Оксаною Василівною та відповідно до наказу Вінницької ОДПІ ГУ Міндоходів у Вінницькій області від 11 серпня 2014 року за №2295.

За результатами перевірки складено акт №2173/22-03/23101956 від 13 серпня 2014 року Про результати позапланової виїзної документальної перевірки НВ ТОВ "Інформатика" з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість по взаєморозрахунках з контрагентом ТОВ "Спецбілд" за січень 2014 року.

В акті №2173/22-03/23101956 від 13 серпня 2014 року зафіксовано порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6, ст. 198, п. 200.1, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України та встановлено завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 49921 грн. 00 коп.

На підставі акту прийнято податкове повідомлення-рішення №0007222203 від 22 серпня 2014 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 49921 грн. 00 коп.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зазначив, що судом не встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства під час формування податку на додану вартість, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції враховуючи наступні обставини.

22.08.2014 року податковим органом, на підставі акта перевірки №2173/2203/23101956 від 13.08.2014 року, у якому встановлено порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, прийнято податкове повідомлення-рішення №0007222203, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 49921 грн.

Відповідно до п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

В силу п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п.200.2 ст.200 ПК України).

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Так, підставою для нарахування позивачу податкових зобов'язань слугували висновки податкового органу, викладені в акті перевірки про відсутність у контрагента позивача трудових ресурсів та виробничих потужностей, відсутність управлінського та технічного персоналу, складських приміщень та транспортних засобів, що свідчить про відсутність реальності вчинення господарських операцій НВ ТОВ "Інформатика" за січень 2014 року.

Між НВ ТОВ "Інформатика" та ТОВ "Спецбілд" укладено договір поставки №2312/13_СБ від 23 грудня 2013 року. Згідно з умовами даного договору ТОВ "Спецбілд" було здійснено поставку обладнання.

Найменування, кількість, ціна та відповідно загальна вартість товару в кожній окремій партії зазначаються в окремих специфікаціях на кожну окрему партію товару, яка є невід'ємною частиною цього договору (п.1.3). Відповідно до предмету вищевказаного договору п. 2.1 вартість товару складає 299527 грн. 44 коп., в тому числі ПДВ в розмірі 49921 грн. 24 коп.

Факт здійснення вказаної господарської операції підтверджується наданими позивачем доказами, зокрема договором поставки, специфікацією, видатковою накладною, податковою накладною, рахунком-фактурою, платіжним дорученням, оборотно-сальдовою відомістю, картками рахунку, комплектаціями номенклатури, довіреністю, подорожнім листом службового автомобіля.

Вказаний товар був реалізований ПАТ «Вінницький олійножировий комбінат», що підтверджується видатковими накладними, товарно-транспортною накладною, довіреністю.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що наявність або відсутність окремих документів, або помилки у їх оформленні не можуть слугувати підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Зважаючи на наведене, очевидним є те, що фактичне здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Спецбілд» підтверджено в повному обсязі.

Стосовно доводів відповідача щодо наявності акта ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 01.04.2014 року №1818/15-53-22-3/38945620 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Спецбілд» щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами за період січень 2014 року - лютий 2014 року, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Несплата одним з постачальників товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання податкових зобов'язань, порушення ним певних вимог податкового законодавства та правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) на час здійснення господарської операцій з придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо, і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів-постачальників.

Лише встановлення в ході судового розгляду на підставі належних доказів факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або факту його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх доказах, які одержані з дотриманням закону.

Вказана правова позиція узгоджується з правовими позиціями викладеними у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справі № 21-47а10 та в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.11.2012 року у справі № 2а-8203/11/1470 (К/9991/56923/12).

Таким чином з врахуванням викладеного суд апеляційної інстанції зазначає, що порушення контрагентами позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про безтоварність відповідних господарських операцій та не може свідчити про наявність підстав для висновків про фіктивність усіх правочинів, які вчинялися вказаними юридичними особами.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що відсутність у контрагента основних засобів також не свідчить про неможливість здійснення господарських операцій, оскільки для здійснення господарської діяльності підприємство цілком законно може використовувати орендовані приміщення, транспортні засоби, обладнання, найманих працівників тощо.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно скасовано оскаржуване податкове повідомлення-рішення, оскільки правомірність його прийняття не підтверджено під час апеляційного розгляду справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для її скасування.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2014 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Мельник-Томенко Ж. М.

Судді Ватаманюк Р.В.

Сторчак В. Ю.