Рішення № 42000089, 03.12.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20199/14 03.12.14

За позовомМиргородського міжрайонного прокурора Полтавської області в інтересах держави в особі Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Надра України" та Державної служби геології і надр Українидо1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Алекс Кепітал" 2) Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії "Надра України "Миргороднафтогазрозвідка"провизнання недійсним договору та стягнення 625 000,00 грн.Суддя Підченко Ю.О.

Представники сторін:

від прокуратури:Левицька Н.В. - посвічення №002805;від позивача 1:Єлєніна С.М. - головний юрисконсульт;від позивача 2:Середа Р.М. - головний спеціаліст;від відповідача 1:не з'явився;від відповідача 2:не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Миргородський міжрайонний прокурор Полтавської області в інтересах держави в особі Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Надра України" (надалі - ПАТ НАК "Надра України") та Державної служби геології і надр України звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алекс Кепітал" (надалі - ТОВ "Алекс Кепітал") та Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії "Надра України "Миргороднафтогазрозвідка" (надалі - ДП НАК "Надра України "Миргороднафтогазрозвідка") про визнання недійсним Договору №ФД 17/08-12 про надання поворотної фінансової допомоги (надалі - Договір) та стягнення 652 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що укладений 17 серпня 2012 року між ДП НАК "Надра України "Миргороднафтогазрозвідка") та ТОВ "Алекс Кепітал" Договір, всупереч ст. 203 Цивільного кодексу України було укладено без попереднього погодження Правлінням засновника - ПАТ НАК "Надра України", що відповідно до приписів ст. 215 зазначеного вище нормативно-правового акту є підставою для визнання його недійсним.

А відтак, враховуючи положення ст. 216 Цивільного кодексу України, зокрема, наслідки недійсності правочину, прокурором також заявлено вимогу про стягнення з ТОВ "Алекс Кепітал" на користь ДП НАК "Надра України "Миргороднафтогазрозвідка" різниці між фактично наданими та повернутими коштами, що загалом становить 652 000,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.09.2014 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 22.10.2014 р.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 22.10.2014 р. у зв'язку із неявкою в судове засідання представника другого позивача, першого та другого відповідача розгляд справи відкладено на 12.11.2014 р.

У в'язку із неявкою в судове засідання представника прокуратури, першого та другого відповідача, приймаючи до уваги заявлене клопотання першого позивача про продовження строку вирішення спору на 15 днів, ухвалою господарського суду м. Києва від 12.11.2014 р. продовжено строк розгляду спору до 08.12.2014 р. та відкладено розгляд справи на 03.12.2014 р.

В судових засіданнях 22.10.2014 р. та 12.11.2014 р. представниками першого та другого позивача було подано документи для долучення до матеріалів справи.

Представник першого та другого позивача позовну заяву Миргородського міжрайонного прокурора Полтавської області підтримали та просили суд її задовольнити, з підстав викладених у ній.

Представник першого відповідача, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судові засідання 22.10.2014 р., 12.11.2014 р. та 03.12.2014 р. не з'явився, вимог ухвал суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

Місцезнаходження першого відповідача за адресою: 03110, м. Київ, Солом'янський район, вул. Максима Кривоноса, буд. 3, кв. 21, на яку було надіслано ухвали суду підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №19252213 від 08.09.2014 р.

Проте, процесуальні документи були повернуті на адресу господарського суду м. Києва з відміткою органу поштового зв'язку "за закінченням встановленого строку зберігання".

При цьому, суд відзначає, що за змістом ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що перший відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.

ДП НАК "Надра України "Миргороднафтогазрозвідка" позов в частині стягнення з ТОВ "Алекс Кепітал" на свою користь коштів у сумі 652 000,00 грн. підтримало, одночасно у зв'язку з неможливістю направити повноважного представника через скрутне фінансове становище, просило суд розглянути справу за його відсутності.

Щодо обізнаності ДП НАК "Надра України "Миргороднафтогазрозвідка" про час та місце розгляду справи свідчать також наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень за №01030 29876243, №01030 31336515, №01030 29488324.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідачі були належним чином повідомлені, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 03.12.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника прокуратури та позивачів, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17.08.2012 р. між ДП НАК "Надра Україна "Миргороднафтогазрозвідка" та ТОВ "Алекс Кепіал" було укладено Договір, відповідно до п. 1.1 якого Позикодавець надає Позичальнику поворотну фінансову допомогу на умовах і в строки, узгоджені сторонами у вказаному правочині.

Вказаний Договір з боку ДП НАК "Надра України "Миргороднафтогазрозвідка" було підписано директором Шевченко С.В., який діяв на підставі Статуту.

Як зазначає прокурор, у директора вказаного вище підприємства на момент укладення оспорюваного правочину був відсутній необхідний обсяг повноважень на підписання Договору, що за твердженнями прокурора є підставою для визнання зазначеного правочину недійсним та застосування наслідків, передбачених ст. 216 Цивільного кодексу України.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із способів захисту цивільного права є визнання правочину недійсним.

За приписами ст. 2, 29 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи, зокрема, за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Згідно рішення №3-рп/99 від 08.04.1999 р. Конституційного Суду України представництво прокуратурою України інтересів держави в суді є одним із видів представництва в суді. За правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов'язки.

Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

Як зазначено Конституційним Судом України в рішенні №18-рп/2004 від 01.12.2004 р., види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Для розуміння поняття "охоронюваний законом інтерес" важливо врахувати й те, що конфлікт інтересів притаманний не тільки правовим і не правовим інтересам, а й конгломерату власне законних, охоронюваних законом і правом інтересів.

Поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Згідно з п. 2.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" №11 від 29.05.2013 р., якщо чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, господарському суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви слід керуватися правилами статей 1 і 2 Господарського процесуального кодексу України. Отже, крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

Як зазначає Миргородський міжрайонний прокурор Полтавської області, порушення інтересів держави полягає зокрема в тому, що відповідно до п.п. 16, 17 Статуту НАК "Надра України" засновником вказаної компанії є держава в особі Кабінету Міністрів України, а акціонерами держава в особі Держгеонадр.

ПАТ НАК "Надра України" утворена з метою підвищення ефективності управління підприємствами галузі геології і розвідки надр, задоволення потреб держави в нарощуванні мінерально-сировинної бази та отримання прибутку шляхом провадження господарської діяльності (п. 5 Статуту першого позивача).

А відтак, стягнення з підприємств-боржників перерахованих їм ДП НАК "Надра України "Миргороднафтогазрозвідка" коштів, за твердженнями прокуратури, сприятиме реальному відновленню роботи, як дочірнього підприємства так, і засновника ПАТ НАК "Надра України".

Отже, на думку прокуратури, інтереси держави, в даному випадку повністю збігаються з інтересами національної компанії, НАК "Надра України", що забезпечує потребу держави в розвідці надр та нарощувані мінерально-сировинної бази, є захистом енергетичної, економічної безпеки України.

Таким чином, приймаючи до уваги предмет діяльності ПАТ НАК "Надра України" та його дочірнього підприємства, ДП НАК "Надра України "Миргороднафтогазрозвідка", суд дійшов висновку, що звернення прокурора в інтересах держави в особі ПАТ НАК "Надра України", Державної служби геології і надр України до господарського суду з розглядуваним позовом направлено на захист охоронюваних законом інтересів.

За приписами ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

За змістом постанови пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" №9 від 06.11.2009 р. відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Отже, при зверненні до суду з позовом про визнання недійсним Договору, прокурором повинно бути доведено наявність обставин, з якими приписи ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України пов'язують можливість визнання угод недійсними.

Дослідивши матеріали справи, суд зазначає, що у Шевченко С.В. були відсутні повноваження на підписання вказаної угоди, виходячи з наступного.

За приписом ст. 80 Цивільного кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.

Підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку згідно із ст. 1 Закону України "Про господарські товариства" визнаються господарськими товариствами.

Статтею 92 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю є його статут (ст. 143 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом, на момент укладання спірного Договору діяла редакція статуту ДП НАК "Надра України "Миргороднафтогазрозвідка", що була погоджена протоколом Правління вказаного підприємства №21 від 07.09.2007 р. та затверджена Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №545 від 30.10.2007 р. (надалі - Статут).

У відповідності до ч. 1 ст. 65 Господарського кодексу України управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу.

Частиною 5 зазначеної вище статті передбачено, що керівнику підприємства надано право вирішувати питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

Так, зокрема, в загальних положеннях Статуту визначено, що останній регламентує діяльність ДП НАК "Надра України "Миргороднафтогазрозвідка", створеного згідно з чинним законодавством України НАК "Надра України" (надалі - Засновник) (п. 1.2 Статуту).

Відповідно до п. 9.2 Статуту поточне управління ДП НАК "Надра України "Миргороднафтогазрозвідка" здійснює директор.

Директор підприємства має право укладати договори про спільну інвестиційну діяльність, договори, сума яких перевищує 200 000 грн., договори, пов'язані з придбанням, відчуженням будь-яким чином, обміном, орендою, наданням у безоплатне користування, виключно після попереднього погодження таких договорів правлінням засновника (п. 9.6 Статуту).

Одночасно, положеннями статуту НАК "Надра України", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1460 від 27.09.2000 р. (в редакції постанови Кабінету Міністрів України №912 від 31.08.2011 р.) передбачено, що до компетенції правління компанії належить погодження договорів, що укладаються філіями, представництвами, іншими відокремленими структурними підрозділами компанії та дочірніми підприємствами на суму (ціна договору), що перевищує 200 000 грн., а також договорів, що пов'язані з придбанням, відчуженням будь-яким чином, обміном, орендою, наданням у безоплатне користування майна, заставою нежитлових приміщень та основних засобів.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що укладення правочинів на суму, що перевищує 200 000 грн. від імені ДП НАК "Надра України "Миргороднафтогазрозвідка" можливе виключно після попереднього погодження таких договорів правлінням Засновника, тобто ПАТ НАК "Надра України".

Проте, як встановлено судом, правлінням ПАТ НАК "Надра України" не розглядались та не погоджувались договори, укладені між ДП НАК "Надра України "Миргороднафтогазрозвідка" та ТОВ "Алекс Капітал", зокрема, оспорюваний правочин від 17.08.2012 р., що, зокрема, підтверджується листом засновника ПАТ НАК "Надра України". Зворотного матеріали даної справи не містять.

Таким чином, приймаючи до уваги представлені учасниками судового процесу докази, суд дійшов висновку, що директор ДП НАК "Надра України "Миргороднафтогазрозвідка" Шевченко С.В. не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності на укладення оспорюваного правочину.

При цьому, суд зауважує, що в преамбулі самого Договору, підписаного відповідачами по розглядуваній справі, зазначено, що директор ДП НАК "Надра України "Миргороднафтогазрозвідка" діє на підставі статуту, що свідчить про обізнаність його контрагента, ТОВ "Алекс Кепітал", з Статутом другого відповідача, а отже, і з вимогою попередньо погодити договір на суму, що перевищує 200 000 грн. з правлінням засновника.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, приймаючи до уваги той факт, що директор ДП НАК "Надра України "Миргороднафтогазрозвідка" не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності, а відтак не мав право підписувати від імені зазначеного підприємства оспорюваний договір, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання Договору недійсним.

Згідно ст. 236 Цивільного кодексу України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Правочини, які не відповідають вимогам закону, не породжують будь-яких бажаних сторонам результатів, незалежно від волі сторін та їх вини у вчиненні незаконного правочину. Правові наслідки таких правочинів настають лише у формах, передбачених законом, - у вигляді повернення становища сторін у початковий стан (реституції) або в інших (п. 2.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").

Статтею 216 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все,що вона одержала за виконання цього правочину.

При застосуванні положень ст. 216 цивільного кодексу України презюмується, що сторони правочину мають повернути другій стороні у натурі все, що вони одержали на виконання даного правочину.

Застосування зазначених правових наслідків, передбачених ст. 216 Цивільного кодексу України має на меті повернення сторін у первісний стан, який мав місце до вчинення недійсного правочину.

З огляду на те, що наслідком визнання в судовому порядку недійсним спірного Договору є виникнення у першого відповідача обов'язку повернути другому відповідачу у справі грошові кошти, перераховані на виконання недійсного правочину, за висновками суду, наявні правові підстави для застосування наслідків недійсності договору (реституції), у зв'язку з чим позовна вимога про стягнення різниці між сумою коштів, що були надані по Договору та повернуті ТОВ "Алекс Кепітал", а саме 652 000,00 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги Миргородського міжрайонного прокурора Полтавської області в інтересах держави в особі ПАТ НАК "Надра України" та Державної служби геології і надр України до ТОВ "Алекс Кепітал", Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії "Надра України "Миргороднафтогазрозвідка" обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо клопотання прокурора про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ "Алекс Кепітал", суд зазначає наступне.

Згідно із ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 Господарського процесуального кодексу України заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду

За приписами ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, в тому числі, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві

Відповідно до змісту п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" №16 від 26.12.2011 р. при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Проте, як встановлено судом, всупереч вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, прокурором у заявленому клопотанні не було зазначено обставин, з якими Господарський процесуальний кодекс України пов'язує можливість вжиття заходів до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові суми, що належать першому відповідачеві, у зв'язку з чим заява прокурора залишена судом без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Враховуючи той факт, що спір фактично виник внаслідок неправильних дій ТОВ "Алекс Кепітал" судовий збір у повному розмірі покладається на першого відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Миргородського міжрайонного прокурора Полтавської області в інтересах держави в особі Публічного акціонерного товариства національної акціонерної компанії "Надра України" та Державної служби геології і надр України задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним Договір №ФД 17/08-12 про надання поворотної фінансової допомоги, укладений 17 серпня 2012 р. між Дочірнім підприємством Національної акціонерної компанії "Надра України "Миргороднафтогазрозвідка" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Алекс Кепітал".

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алекс Кепітал" (03110, м. Київ, Солом'янський район, вул. Максима Кривоноса, буд. 3, кв. 21; ідентифікаційний код 37106853) на користь Дочірнього підприємством Національної акціонерної компанії "Надра України "Миргороднафтогазрозвідка" (37600, Полтавська область, м. Миргород, вул. Нафтовиків, буд. 1; ідентифікаційний код 01431676) 652 000 (шістсот п'ятдесят дві тисячі) грн. 00 коп. Видати наказ.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алекс Кепітал" (03110, м. Київ, Солом'янський район, вул. Максима Кривоноса, буд. 3, кв. 21; ідентифікаційний код 37106853) в дохід Державного бюджету України 14 258 (чотирнадцять тисяч двісті п'ятдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 08.12.2014 р.

Суддя Ю.О. Підченко