Рішення № 41999011, 23.12.2014, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.12.2014 р. Справа №917/2295/14

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гаївщина", с.Гаївщина, Лохвицький район, Полтавська область,37244

про стягнення 11360,00грн.

Суддя Кльопов І.Г.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2

від відповідача: представник не з'явився

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст.85 ГПК України.

СУТЬ СПРАВИ: Розглядається позовна заява про стягнення з відповідача заборгованості за договором №15/08 на виконання агрохімічних робіт по обробітку посівів від 15.08.2014р. у розмірі 11360,00грн.

Позивач позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач відзив на позов не надав, в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце проведення судового засідання, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (в матеріалах справи).

Відповідно до пп. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

В зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів наявних в матеріалах справи достатньо для розгляду справи, а неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, то справа розглядається без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши і оцінивши подані позивачем докази, на які він посилався як на підставу своїх вимог, заслухавши представника позивача, суд, встановив:

15 серпня 2014 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Гаївщина" (Замовник) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (Виконавець) був укладений договір №15/08 на виконання агрохімічних робіт по обробітку посівів (Договір).

Ззгідно умов Договору Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов"язання своїми силами та за свої кошти виконати агрохімічні роботи по обробітку посівів в порядку та в строки, передбачені даним договором (п.1.1 Договору).

За даним Договором Виконавець бере на себе зобов"язання виконати роботи, а саме: (десикацію) соняшника, в межах Лохвицького району (п.п.1.3.1, п.п.1.3.2, п.п. 1.3.3).

Позивач свої обов'язки по Договору виконав, а саме виконав, що підтверджується актом виконаних робіт від 17.08.2014 року, відповідно до якого Виконавець виконав зобов'язання по Договору, а Замовник прийняв виконані послуги (агрохімічні роботи по обробітку посівів (десикацію) соняшника.

Відповідно до підпункту 3.5 пункту 3 Договору остаточна вартість робіт відображається в акті виконаних робіт, який являється невід'ємною частиною Договору.

Підпунктом 3.6 пункту 3 даного Договору передбачено, що підписаний уповноваженими особами акт виконаних робіт являється підставою для проведення Замовником остаточного розрахунку за виконані роботи.

Остаточний розрахунок за виконані роботи здійснюються Замовником протягом 3 (трьох) днів з дня підписання акту виконаних робіт.

Так, згідно акту виконаних робіт від 17.08.2014 року ФОП ОСОБА_1 виконав агрохімічні роботи по обробітку посівів (десикацію) на 284 га. вартістю за один га. за годину 40,00 грн. Загальна вартість робіт становить 11360,00 грн.

Позивач в обгрунтування позову посилається на порушення відповідачем своїх зобов"язань за Договором в частині оплати за отримані послуги, в зв'язку з чим за останнім рахується заборгованість в розмірі 11360,00 грн.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до ч.2 ст.180 ГК господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. При цьому, відповідно до частини третьої тієї ж норми при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Статтею 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною першою ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі статтею 34 ГПК України Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На підставі матеріалів справи, заслухавши представника позивача, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судові витрати, понесені позивачем, відповідно до ст.49 ГПК України підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача .

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гаївщина", с.Гаївщина, Лохвицький район, Полтавська область, 37244 (р/р 26003054504822 у Лохвицькому відділенні Полтавського ГРУ ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" м. Полтави, МФО 331401 код ЄДРПОУ 34235930, ІПН 342359316172, № св. 200093833) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (р/р НОМЕР_2 в ПРУ КБ "Приватбанк", МФО 331401, ЄДРПОУ НОМЕР_1) суму основного боргу - 11360 грн. 00 коп. (одинадцять тисяч триста шістдесят гривень 00 копійки) та витрати по сплаті судового збору в сумі 1827 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім грн. 00 коп.)

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено: 24.12.2014р.

Суддя Кльопов І.Г.