Постанова № 41998749, 05.12.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2014 року Справа № 56496/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Носа С. П.,

суддів - Клюби В. В., Кухтея Р. В.;

за участю секретаря судового засідання - Корнієнко О. А.;

представників позивача - Мазурика В. Р., Кіцану А. Л.;

представника відповідача - Прокопюк О. О.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ТОМ-Інвестбуд» на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 червня 2011 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТОМ-Інвестбуд» до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

20 квітня 2011 року Тернопільським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «ТОМ-Інвестбуд» до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ № 0000102306 від 06 квітня 2011 року, яким ТзОВ «ТОМ-Інвестбуд» нараховано зобов'язання по податку на додану вартість на суму 6330,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції на суму 1582,50 грн.; визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ № 0000082306 від 06 квітня 2011 року, яким ТзОВ «ТОМ-Інвестбуд» нараховано зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств на суму 7913,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції на суму 1978,25 грн.

В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що реальність взаємовідносин між позивачем та його контрагентами підтверджується належними первинними документами, а в основу висновків податкового органу про допущені позивачем порушення покладено лише твердження про те, що контрагенти позивача мають ознаки сумнівності, зокрема такі як відсутність за місцезнаходженням та неможливість проведення з ними зустрічних звірок з метою підтвердження даних податкової звітності.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 червня 2011 року в задоволенні позову відмовлено.

Зазначену постанову мотивовано тим, що ТзОВ «Компанія Кредо», що було контрагентом позивача в період, що перевірявся, не здійснювало поставку товарів та не укладало цивільно-правових угод з метою настання реальних наслідків з врахуванням реального часу здійснення операцій, відсутності майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій. Крім того, встановлено, що за фактичною та юридичною адресою ТзОВ «Компанія Кредо» не знаходиться.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивачем - товариством з обмежено відповідальністю «ТОМ-Інвестбуд», подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що взаємовідносини позивача з ТзОВ «Компанія Кредо» підтверджуються належним чином оформленими первинними документами.

Представники позивача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги підтримали та просять її задовольнити.

Представник відповідача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги заперечив та просить таку залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 69 КАС доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно із ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно із ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Здійснивши перевірку висновків суду першої інстанції щодо відповідності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України суд апеляційної інстанції не погоджується з такими та вважає за необхідне зазначити наступне.

Встановлено, що працівниками державної податкової служби на підставі Наказу № 860 від 10 березня 2011 року, виданого Тернопільською ОДПІ, було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТзОВ «ТОМ-Інвестбуд» з окремих питань дотримання вимог податкового законодавства по операціях з ТзОВ «Компанія Кредо» за період з 01 липня 2008 року по 30 вересня 2008 року, результати якої оформлені Актом від 23 березня 2011 року № 1236/23-623/33282104.

В результаті перевірки правильності визначення валових витрат та податкового кредиту податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток в сумі 7913,00 грн.; пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп.7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість за вересень 2008 року на суму 6330,00 грн.

На підставі Акту перевірки від 23 березня 2011 року № 1236/23-623/33282104 Тернопільською ОДПІ нараховано штрафні санкції та прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000102306 від 06 квітня 2011 року та № 0000082306 від 06 квітня 2011 року.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, яка діяла на момент спірних господарських операцій), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст.5 вказаного Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пп. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За положеннями пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (пп.7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону).

Суд апеляційної інстанції не погоджується з твердженням суду першої інстанції про те, що позивачем занижено податок на прибуток та завищено податковий кредит в результаті господарських операцій з ТзОВ «Компанія Кредо» з огляду на наступне.

Встановлено, що в періоді, який перевірявся податковим органом, між позивачем та ТзОВ «Компанія Кредо» існували правовідносини щодо поставок товарів (послуг), реальність яких підтверджується розшифровкою кредиторсько-дебіторської заборгованості, оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631, копіями податкової накладної № 31 від 30 вересня 2008 року, податкової накладної № 32 від 30 вересня 2008 року, видаткової накладної № 31 від 30 вересня 2008 року, видаткової накладної № 32 від 30 вересня 2008 року, копіями квитанцій до прибуткових касових ордерів № 3,4, 5, 6, 7.

В акті перевірки та рішенні суду першої інстанції є посилання на відсутність у ТзОВ «Компанія Кредо» об'єктивної можливості для виконання спірних в силу відсутності основних засобів (технологічних та інших транспортних засобів) та робочого персоналу.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежність від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів, робіт, послуг постачальником. Також діючим законодавством не передбачено обов'язку замовника перевіряти у постачальника місцезнаходження майна, наявність трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів та іншого майна, економічно необхідного для здійснення господарської операції.

Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із підпунктом 7.4.5 пункту 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно із пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування є реальність господарських операцій та реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до п. 1.4. ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» поставка товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари (послуги) за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення сплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Судом першої інстанції було зроблено висновок, що ТзОВ «Компанія Кредо», що було контрагентом позивача в період, що перевірявся, не здійснювало поставку товарів та не укладало цивільно-правових угод з метою настання реальних наслідків з врахуванням реального часу здійснення операцій, відсутності майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій, а також встановлено розбіжності по заниженню податкового зобов'язання та завищення податкового кредиту.

Висновки акту перевірки ґрунтуються на даних актів ДПІ у Печерському районі м. Києва про неможливість проведення зустрічних звірок ТзОВ «Укрміксі» № 1242/22.10/38148281 від 03 квітня 2013 року та ТзОВ «Інтеграл Ай Ті» № 1788/228/37403533 від 23 травня 2013 року.

Даючи правову оцінку таким актам, суд враховує, що зустрічні звірки проводяться податковими органами відповідно до п.п. 73.5 статті 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації. При цьому, зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження господарських виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Відповідно до п. 1 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1232 зустрічна звірка полягає у зіставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

З аналізу вказаних норм вбачається, що зустрічна звірка є заходом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби, в той час, як функція податкового органу щодо контролю за дотриманням податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, реалізується останніми шляхом проведення перевірок у випадках та в порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Таким чином, за своєю правовою природою акт про неможливість проведення зустрічної звірки не є актом перевірки контролюючого органу та не може містити в собі аналізу господарських операцій платника податків та висновків про нікчемність укладених ним договорів.

Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на неповно, необ'єктивно і всебічно не з'ясованих обставинах, прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг частково спростовують висновки суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 158-163, 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. ст. 207, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ТОМ-Інвестбуд» - задовольнити.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 червня 2011 року в справі № 2а-1154/11/1970 - скасувати та прийняти нову, якою адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ТОМ-Інвестбуд» до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції № 0000102306 від 06 квітня 2011 року та № 0000082306 від 06 квітня 2011 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у випадку коли, відповідно до частин 3 та 7 ст. 160 КАС України, складення постанови в повному обсязі відкладено - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя: С. П. Нос

Судді: В. В. Клюба

Р. В. Кухтей

Постанову складено в повному обсязі 08 грудня 2014 року.