Постанова № 41998715, 04.12.2014, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(вступна та резолютивна частини)

04 грудня 2014 року Справа № 814/2505/14

м. Миколаїв

11:00

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В. В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Єрзікова О. М.,

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: Марянко Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом:Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, АДРЕСА_1 до відповідача:Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001 про:визнання протиправним і скасування рішення від 31.07.2014 № 000078/03/21, Керуючись статтями 11, 71, 94, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про застосування фінансових санкцій до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 № 000078/03/21 від 31.07.2014.

3. Присудити Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 понесені ним судові витрати (судовий збір) в сумі 183,08 грн. з Державного бюджету України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.В. Птичкіна

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2014 року Справа № 814/2505/14

м. Миколаїв

11:00

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В. В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Єрзікова О. М.,

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: Марянко Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом:Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, АДРЕСА_1 до відповідача:Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001 про:визнання протиправним і скасування рішення від 31.07.2014 № 000078/03/21, Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (надалі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати прийняте 31.07.2014 Головним управлінням Міндоходів у Миколаївській області (надалі - Управління або відповідач) рішення про застосування фінансових санкцій № 000078/03/21 - штрафу в сумі 6 800 грн. за порушення вимог статті 153 Закону України від 19.12.1995 № 485/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (надалі - Закон № 481).

В обґрунтування вимог позивач вказав, що він є власником магазину і здійснює продаж продовольчих товарів. Факт продажу пива неповнолітній особі (ОСОБА_4, 2003 року народження) продавцем ОСОБА_5, за твердженнями позивача, не був доведений, що виключало притягнення його до відповідальності на підставі Закону № 481.

Відповідач надав письмові заперечення проти адміністративного позову (ар. с. 24).

В судовому засіданні в якості свідків були допитані ОСОБА_5 (яка працює у позивача відповідно до трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю, від 13.05.2011 № 14051100725, ар. с. 13), ОСОБА_6 (мати неповнолітнього ОСОБА_4), ОСОБА_7, ОСОБА_8.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, представник відповідача просила у задоволенні позову відмовити.

04.12.2014 судом було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши пояснення представників сторін, показання свідків, дослідивши письмові докази, суд

В С Т А Н О В И В:

На підставі «матеріалів Жовтневого РВ УМВС України в Миколаївській області від 21.03.2014» Управління 31.07.2014 прийняло рішення № 000078/03/21 про застосування до позивача на підставі абзацу дев'ятого частини другої статті 17 Закону № 481 фінансових санкцій - штрафу в сумі 6 800 грн. (надалі - Рішення, ар. с. 7).

Згідно з поясненнями відповідача, Рішення було прийнято на підставі:

протоколу МИ № 001270 про адміністративне правопорушення від 21.03.2014 за частиною другою статті 156 Кодексу України про адміністративні правопорушення (складеного відносно ОСОБА_5) та постанови № 001270 у справі про адміністративне правопорушення від 21.03.2014 (ар. с. 29);

доповідної записки слідчого СВ Жовтневого РВ УМВС України в Миколаївській області від 19.03.2014, що була адресована начальнику РВ (ар. с. 30);

пояснень ОСОБА_5 (ар. с. 30);

пояснень ОСОБА_4 (ар. с. 31);

пояснень ОСОБА_9 (ар. с. 34);

пояснень ОСОБА_10 (ар. с. 35);

протоколу допиту свідка - ОСОБА_6 (ар. с. 36-37);

постанови засідання адміністративної комісії при виконкомі Коларівської сільської ради (ар. с. 38).

Відповідно до пункту 5 Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 № 790, підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій зокрема є матеріали правоохоронних, податкових та інших органів виконавчої влади щодо недотримання суб'єктами підприємницької діяльності вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

За твердженнями Управління, порушення позивачем статті 153 Закону № 481 полягає у тому, що 16.03.2014 ОСОБА_5 продала неповнолітньому ОСОБА_4 пиво.

Допитані в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_5 і ОСОБА_6 цей факт заперечували.

Посилання відповідача на те, що підтвердженням продажу пива є постанова засідання адміністративної комісії при виконкомі Коларівської сільської ради від 08.04.2014 № 3 (надалі - Постанова, ар. с. 38), суд відхилив. Згідно зі статтею 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа, опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення, прийняте по справі рішення.

У Постанові не вказано, що ОСОБА_5 вчинила адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною 2 статті 156 Кодексу України про адміністративні правопорушення (продаж пива особі, яка не досягла 18 років).

На думку суду, факт продажу ОСОБА_5 16.03.2014 неповнолітньому ОСОБА_4 пива не був підтверджений належними та допустимими доказами, що виключало притягнення позивача до відповідальності, передбаченої Законом № 481.

Крім того, суд при прийнятті рішення врахував таке.

Відповідно до частини четвертої статті 17 Закону № 481, рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються органами доходів і зборів та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції визначеної законами України.

Такого змісту частини четверта статті 17 Закону № 481 набула 01.01.2011 (одночасно з набранням чинності Податковим кодексом України), після внесення до неї змін Законом України від 02.12.2010 № 2756-VI «Про внесення змін деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України». До 01.01.2011 Закон № 481 не уповноважував податкові органи приймати рішення про стягнення штрафів.

Визначення «штрафна санкція (фінансова санкція, штраф)» наведено у підпункті 14.1.265 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України: плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності».

Штрафна санкція, відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, є грошовим зобов'язанням платника податків.

Відповідно до пункту 109.1 статті 109 Податкового кодексу України, податковим правопорушенням є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (стаття 110 Податкового кодексу України).

Отже, порушення платником податків вимог Закону № 481 є податковим правопорушенням.

Як зазначено у пункті 111.2 статті 111 Податкового кодексу України, фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, встановлюється та застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.

Строки застосування, сплата, стягнення та оскарження сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) здійснюються у порядку, визначеному цим Кодексом, для сплати, стягнення та оскарження сум грошових зобов'язань (пункт 113.1 статті 113 Податкового кодексу України). Згідно з пунктом 113.3 статті 113 Податкового кодексу України, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються у порядку та розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Процедура прийняття контролюючим органом рішення про стягнення штрафу за податкове правопорушення (порушення вимог Закону № 481) встановлена виключно нормами Податкового кодексу України.

Так, відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за застосування штрафних (фінансових) санкцій, є контролюючий орган.

Як вказано у пункті 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення. Форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов'язання визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Пунктом 116.1 статті 116 Податкового кодексу України встановлено, що у разі застосування контролюючими органами до платника податків штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, такому платнику податків надсилаються (вручаються) податкові повідомлення-рішення.

Враховуючи викладене, притягнення платника податків до відповідальності за податкове правопорушення (порушення вимог Закону № 481) здійснюється шляхом надіслання (вручення) такому платнику податків податкового повідомлення-рішення. Відповідно до пункту 2.2 розділу ІІ Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків (затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.11.2012 № 1236), за порушення норм іншого (крім податкового) законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, відповідний структурний підрозділ органу державної податкової служби складає податкове повідомлення-рішення за формою «С» (додаток 10).

Рішення не є податковим повідомленням-рішенням. Норми Податкового кодексу України не передбачають права органу державної податкової служби приймати рішення про стягнення штрафу у будь-якій іншій формі, крім у формі податкового повідомлення-рішення.

Форма, за якою відповідач прийняв Рішення, була затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 № 790 «Про затвердження Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів».

Відповідно до пункту 5.2 статті 5 Податкового кодексу України, у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про те, відповідач, застосовуючи до позивача фінансову відповідальність за податкове правопорушення у вигляді штрафу, діяв у спосіб, що не передбачений Податковим кодексом України.

Керуючись статтями 11, 71, 94, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про застосування фінансових санкцій до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 № 000078/03/21 від 31.07.2014.

3. Присудити Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 понесені ним судові витрати (судовий збір) в сумі 183,08 грн. з Державного бюджету України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.В. Птичкіна

Постанова оформлена у відповідності до статті160 КАС України

та підписана суддею 05 грудня 2014 року