Ухвала суду № 41998610, 11.12.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2014 р. Справа № 147168/11/9104 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Носа С. П.,

суддів - Клюби В. В., Кухтея Р. В.;

за участю секретаря судового засідання - Корнієнко О. А.;

представника відповідача - Токара В. І.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Долинської об'єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2011 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Захід» до Долинської об'єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області, Головного управління Державного казначейства в Івано-Франківській області про стягнення бюджетного відшкодування,-

ВСТАНОВИВ:

18 жовтня 2011 року Івано-Франківським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Захід» до Долинської об'єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області, Головного управління Державного казначейства в Івано-Франківській області про стягнення з державного бюджету України на користь позивача бюджетне відшкодування в сумі 163613,00 грн.

В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що податковим органом протиправно в порушення вимог Податкового кодексу України не здійснено бюджетне відшкодування податку на додану вартість за квітень 2011 року в розмірі 163613,00 грн.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2011 року позов задоволено. Постановлено стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Захід» бюджетну заборгованість з відшкодування податку на додану вартість за квітень 2011 року в розмірі 163613,00 грн.

Зазначену постанову мотивовано тим, що 163613,00 грн. бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2011 року є бюджетною заборгованістю товариству з обмеженою відповідальністю «Транс-Захід», яка підлягає стягненню з державного бюджету.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідачем - Долинською об'єднаною державною податковою інспекцією в Івано-Франківській області, подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що в ході дослідження відповідачем постачальників позивача по ланцюгу продажу до виробника не підтверджено факт сплати контрагентами - постачальниками продавця податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Представник відповідача - Долинської об'єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги підтримав та просить таку задовольнити.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, суд, у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України, вважає можливим здійснювати розгляд справи за їхньої відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Встановлено, що 19 травня 2011 року позивачем було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2011 року, розрахунок сум бюджетного відшкодування за квітень 2011 року, згідно яких залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду, з врахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду складав 921308,00 грн., сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість складає 163613,00 грн.

Тоді ж позивачем подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування в зазначеному розмірі 163613,00 грн.

19 липня 2011 року Долинською об'єднаною державною податковою інспекцією в Івано-Франківській області на підставі підпункту 78.1.8 пункту 78 ст. 78 Податкового кодексу України було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за квітень 2011 року, за результатами якої складений акт № 931/234/30906034.

За наслідками проведеної перевірки відповідач дійшов висновку про підтвердження відображеного позивачем у декларації за квітень 2011 року бюджетного відшкодування в сумі 163613,00 гривень. Крім того, відповідачем підтверджено фактичність господарських операцій та правовідносин позивача з безпосередніми постачальниками товарів (робіт, послуг), здійснення розрахунку за них та сплату позивачем та його безпосередніми контрагентами податку на додану вартість в розмірі 163613,00 грн.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.

При цьому, бюджетним відшкодуванням згідно із п.п. 14.1.18 ст. 14 Податкового кодексу України є відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Пунктом 200.7 ст. 7 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Аналіз вищенаведених норм Податкового кодексу України дає підстави для висновку суду про те, що підставою для отримання бюджетного відшкодування є дані податкової декларації за звітний період.

Крім того, відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/ послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 198.6 ст. 198 цього Кодексу визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 цього Кодексу).

У відповідності до п.п. 200.10 та 200.11 ст. 200 Податкового кодексу встановлено, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Пункт 200.12 ст. 200 Податкового кодексу України встановлює, що орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Згідно п.п. 200.13 ст. 200 Податкового кодексу України на підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом пяти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

Оскільки, позивачем були виконані всі визначені Податковим кодексом України умови для отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень 2011 року в розмірі 163613,00 грн., а також були наявні всі підстави для здійснення йому такого відшкодування, то невиконання Долинською об'єднаною державною податковою інспекцією обов'язку, визначеного п. 200.12 ст. 200 Податкового кодексу України, а саме неподання у п'ятиденний строк після закінчення перевірки органу Державного казначейства України висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету є позбавленням позивача права на бюджетне відшкодування сум податку на додану вартість.

Згідно п. 200.23 ст. 200 Податкового кодексу України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість.

Не обґрунтовують заперечень проти заявленого позову твердження представника відповідача про те, що позивачем порушено приписи Податкового кодексу України, оскільки податковим органом не встановлено включення до податкових зобов'язань та сплату підприємствами постачальниками у третій ланці ланцюга постачання звітному періоді відповідних сум податку до бюджету у зв'язку із неможливістю проведення зустрічних перевірок постачальників та заниженням ними сум податкових зобов'язань, так як чинне законодавство не передбачає залежності відшкодування платнику податку з бюджету сум податку на додану вартість від факту сплати цього податку контрагентом зазначеного платника.

Відповідачем не наведено жодних доводів про наявність ознак вчинення позивачем таких дій, не повідомлено про жодний доказ, який міг про це свідчити, а також не повідомлено про будь-які обставини, що могли слугувати обґрунтованим сумнівом в добросовісності дій платника податків.

Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення позову.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції визнає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. ст. 158-160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Долинської об'єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2011 року в справі № 2а-3354/11/0970 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у випадку коли, відповідно до частин 3 та 7 ст. 160 КАС України, складення ухвали в повному обсязі відкладено - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя: С. П. Нос

Судді: В. В. Клюба

Р. В. Кухтей

Ухвалу складено в повному обсязі 15 грудня 2014 року.