Постанова № 41998161, 16.12.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/9733/14 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О.

Суддя-доповідач: Безименна Н.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 грудня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Безименної Н.В.,

суддів: Аліменка В.О. та Кучми А.Ю.,

при секретарі Авраменко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізард софт" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 серпня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізард софт" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

В липні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Лізард софт" звернулося в Окружний адміністративний суд міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві № 85126552207 від 19 червня 2014 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 серпня 2014 року у задоволенні позову відмовлено. Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав з якими Податковий кодекс України у взаємозв'язку з положеннями Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» пов'язують виникнення у позивача права на спірні суми податкового кредиту з ПДВ.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю. На думку апелянта, оскаржувані постанови винесені з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити, постанову скасувати та постановити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити, виходячи з наступного.

У відповідності до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З матеріалів справи вбачається, що Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено невиїзну позапланову документальну перевірку ТОВ «Лізард Софт» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ «Фросттрейдінг Груп» за період з 01.02.2014 по 28.02.2014.

За результатами перевірки складено акт від 29.05.2014 р. № 460/26-55-22-09/37266940 (том 1 а.с. 6-16).

Як вбачається з акта податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1, п. 44.3 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 107 640,00 грн., у тому числі по періодах: лютий 2014 року -107 640,00 грн.

На підставі Акта перевірки акт від 29.05.2014 р. № 460/26-55-22-09/37266940 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 19 червня 2014 року № 85126552207, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 134 550,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 107 640,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 26 910,00 грн. (том 1 а.с. 17).

Податковий орган дійшов висновку про те, що позивачем документально не підтверджено реальність здійснення господарських операцій з контрагентом ТОВ «Фросттрейдінг Груп».

На думку колегії суддів, Окружний адміністративний суд міста Києва необґрунтовано погодився з висновком податкового органу щодо порушення позивачем податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Фросттрейдінг Груп», виходячи з наступного.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту абз. 1 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (замовник) та ТОВ «Фросттрейдінг Груп» (виконавець) було укладено договір № 32 про надання інформаційно-консультативних послуг (послуг з інформації) від 27 грудня 2013 року відповідно до умов якого, виконавець за дорученням замовника зобов'язується надавати інформаційно-консультаційні послуги (послуги з інформатизації) вказані у п. 1.2 цього договору, а Замовник зобов'язується приймати та оплачувати належним чином надані виконавцем послуги.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано копії: додатку № 1 від 27.12.2013, додатку № 2 від 29.01.2014 до договору № 32 від 27.12.2013; акти приймання-передачі послуг від 28.02.2014 р. № 1633, від 28.02.2014 р. № 1474; податкових накладних: від 28.02.2014 р. № 1633, від 28.02.2014 р. № 1474 (том 1 а.с. 25-30).

На думку колегії суду, суд першої інстанції не обґрунтовано не прийняв до уваги зазначені вище первинні документи, якими підтверджується реальне здійснення господарської діяльності за вищевказаним договором між позивачем та його контрагентом, оскільки останні відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та відповідно до ст. 9 зазначеного закону є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій та фіксують факти здійснення господарських операцій.

Колегія суддів не бере до уваги акт ДПІ у Буддьонівському районі м. Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Фросттрейдінг Груп» щодо документального підтвердження господарських відносин з контрагентами- покупцями та постачальниками за період з 01.01.2014 по 28.02.2014 від 28.03.2014 № 96/05-61-22-01/38974075, оскільки чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Колегія суддів звертає увагу на те, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови зазначив, що висновки відповідача щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблені з огляду на акт ДПІ у Буддьонівському районі м. Донецька Головного управління Мнідоходів у Донецькій області від 28.03.2014 р. № 96/05-61-22-01/38974075 та вказавши що акт про проведення зустрічної звірки не є належним доказовим засобом, який дав би суду дійти висновку щодо фіктивності господарських операцій між позивачем та його контрагентом, відмовив в задоволенні позову.

При цьому, у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі № 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі № 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, наведена позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Також, судом першої інстанції не враховано, що статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» встановлено що, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Колегія суддів критично ставиться до висновку суду першої інстанції про те, що позивачем не надано суду доказів наявності у позивача працівників з відповідною підготовкою та кваліфікацією, не роз'яснено суду тлумачення терміну «людино-днів», не надано розрахунку загальної вартості витраченого часу на виконання послуг, відомостей про кількість залучених до виконання робіт консультантів, розрахунку показників максимальної кількості робочого часу у відповідності до умов вищевказаного договору, оскільки дані відомості не відносяться до первинної документації підприємства, не є підставою для віднесення сум податкового кредиту.

Крім того, колегія суддів бере до уваги доводи апелянта про те, що в матеріалах справи відсутні документи, які б свідчили про перевезення або пересилання результатів робіт на оптичних носіях, оскільки ці носії передавалися позивачу безпосередньо представником виконавця, крім того після вивчення та опрацювання результатів виконаних робіт між сторонами підписувались акти приймання передачі.

Також, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи суду першої інстанції про те, що він критично оцінює надані позивачем акти приймання-передачі послуг, оскільки останні не містять розшифровки підписів уповноважених представників сторін. З актів приймання-передачі від 28.02.2014 р. № 1633 та № 1474 (том 1 а.с. 27-29) вбачається, що прізвища, та ініціали цих осіб містяться у верхній частині акту.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що відповідачем, всупереч ч. 2 ст. 71 КАС України, не надано суду будь-яких доказів, які покладено в основу висновків акту перевірки на підтвердження відсутності факту реальності господарських операцій, вчинених позивачем із вказаним контрагентом, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізард софт"- задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 серпня 2014 року скасувати та постановити нову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізард софт" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві № 85126552207 від 19 червня 2014 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлено 19 грудня 2014 року.

Головуючий суддя: Н.В. Безименна

Судді: В.О. Аліменко

А.Ю. Кучма

Головуючий суддя Безименна Н.В.

Судді: Аліменко В.О.

Кучма А.Ю.