Рішення № 41998126, 17.12.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/24857/14 17.12.14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Україна»доПублічного акціонерного товариства «Укргазвидобування»простягнення 133902,59 грн.

СуддяСташків Р.Б.

Представники: від позивача - Штифурко Ю.І. (представник за довіреністю);від відповідача - Зубар О.В. (представник за довіреністю).

СУТЬ СПОРУ:

У листопаді 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Україна» (далі - позивач або ТОВ «Інтерпайп Україна») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» (далі - відповідач або ПАТ «Укргазвидобування») про стягнення 133902,59 грн. трьох відсотків річних за порушення виконання останнім грошового зобов'язання за договором поставки № УГВ7782/11-13 (закупівля товару за власні кошти) від 19.06.2013 (далі - Договір).

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору в частині своєчасної оплати поставленої продукції.

У судовому засіданні 16.12.2014 представник позивача подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 129197,25 грн. трьох відсотків річних.

Судом вищевказана заява позивача прийнята до розгляду, та отже, у відповідності до статей 22, 55 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), має місце нова ціна позову, з якої підлягає вирішенню спір по даній справі.

Відповідач позов не визнав. Свої заперечення мотивував тим, що відповідно до пунктів 4.1, 4.2 Договору підставою для оплати мали бути виставлені позивачем рахунки. Оскільки відповідачу не виставлялись рахунки для оплати за поставлений товар, то у відповідача не виник обов'язок по його оплаті. Отже, за відсутності доказів виставлення рахунків у ТОВ «Інтерпайп Україна» відсутні підстави вважати строк оплати за договором пропущеним та відсутні підстави для застосування до відповідача відповідальності за порушення строків виконання грошового зобов'язання. Крім того, на думку відповідача, позивачем не вірно вирахувано дату спливу 30 днів з моменту постачання, якою є не 25.07.2013, а 26.07.2013.

У судовому засіданні 03.12.2014 оголошувалась перерва до 17.12.2014.

У судовому засіданні 17.12.2014 представник позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням наданого ним перерахунку 3% річних, а відповідач наполягав на своїх запереченнях.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані сторонами докази та оцінивши їх у сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

19.06.2013 між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, укладено Договір, відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставити відповідачеві протягом 2013 року труби обсадні ОТТГ (245x8,9Д; 245x10,0Д; 245x10,0Е; 245x11,1Д; 245x11,1Е; 245х12Е; 245х12Л; 324x11Д; 324х11Е; 324x12,4Д; 324x12,4М) (далі - товар), зазначені в специфікації, наведеній в Додатку № 1 до Договору, а відповідач - прийняти і оплатити товар.

Граничний термін поставки товару - грудень 2013 року (пункт 3 специфікації).

Відповідно до пункту 5.3 Договору датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акта приймання-передачі товару або видаткової накладної. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з дати підписання сторонами акта приймання-передачі товару або видаткової накладної.

Згідно з пунктами 4.1, 4.2 Договору розрахунки проводяться шляхом оплати відповідачем після пред'явлення позивачем рахунка на оплату товару та, підписаного Сторонами акта приймання-передачі товару або видаткової накладної, шляхом перерахування коштів на рахунок позивача, з урахуванням ПДВ, на умовах, зазначених у Специфікації. До рахунка додаються: підписаний уповноваженими представниками сторін акт приймання-передачі товару або видаткова накладна.

Пунктом 4 специфікації передбачено, що оплата товару здійснюється протягом 30 календарних днів з дати його поставки.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачеві товар на загальну суму 34931110,84 грн. Факт поставки позивачем відповідачеві товару на загальну суму 34931110,84 грн. підтверджується видатковими накладними №№ 4406180, 4407180, 4408180, 4409180, 4411180, 4412180, 4413180, 4410180 від 26.06.2013, підписаними повноважними представниками сторін та скріпленими печатками.

Як вбачається з пояснень сторін, оплату поставлено товару Відповідачем здійснено 09.09.2013. Даний факт не оспорюється.

Вищевказані обставини підтверджуються копіями Договору, Специфікації № 1, вищевказаних видаткових накладних, поясненнями представників сторін.

На підставі викладеного позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача на підставі статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) 3% річних, нарахованих за період з 26.07.2013 по 08.09.2013 (45 днів), за несвоєчасне виконання вказаного грошового зобов'язання.

Оцінивши подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтями 525, 526, 530 ЦК України, статтею 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що враховуючи положення пунктів 4.1, 4.2 Договору підставою для оплати мали бути виставлені позивачем рахунки, а оскільки останні відповідачу не виставлялись, то у нього не виникло обов'язку з оплати отриманого за Договором товару. Тому, відповідно, відсутні підстави для застосування до відповідача відповідальності за порушення строків оплати вищевказаного товару.

Суд не погоджується з вказаною позицією відповідача з огляду на таке.

Як вбачається з умов Договору, наявність чи відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов'язку сплатити за отриманий товар.

Документами, які підтверджують факт отримання відповідачем товару є вищевказані видаткові накладні, які сторонами належним чином оформлені та підписані без зауважень.

Саме ці документи є первинними бухгалтерськими документами» які засвідчують здійснення господарської операції й містять інформацію як про кількість, так і про вартість отриманого товару.

Рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти.

Ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 ЦК України, оскільки не є обумовленою сторонами обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні. Невиставлення рахунку-фактури не можна вважати і простроченням кредитора в розумінні статті 613 ЦК України.

Таку правову позицію висловлено Верховним Судом України в постанові від 29.09.2009 у справі №37/405.

Частинами 1, 2 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Таким чином, за загальним правилом, виходячи зі змісту вказаних положень ЦК України покупець повинен виконати свій обов'язок щодо оплати товару одразу після його прийняття, тобто сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Сторони можуть відійти від цього правила лише у разі здійснення попередньої оплати (стаття 693 ЦК України), або застосувавши розстрочення платежу (стаття 695 ЦК України).

Таким чином, враховуючи положення пункту 5.3 Договору та пункту 4 специфікації, товар повинен був бути оплачений відповідачем протягом 30 календарних днів з дати постачання. Тобто граничний термін оплати відповідачем поставленого товару - 26.07.2013.

При цьому, суд погоджується із запереченнями відповідача щодо помилковості визначення позивачем граничного строку оплати товару.

Так, відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Отже, 30-денний строк почав обчислюватися з 27.06.2013, а не 26.06.2013, як помилково вважає позивач.

Згідно з частиною 1 статті 255 ЦК України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Відтак, прострочення оплати почалося з 27.07.2013.

Виходячи з положень статті 610, частини 1 статті 612, статті 611 ЦК України, частини 2 статті 193 ГК України, відповідач є порушником зобов'язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За перерахунками суду, за період з 27.07.2013 по 08.09.2013 (44 дні), позивач вправі стягнути з відповідача 3% річні в сумі 126326,21 грн. (34931110,84 грн. х 3%/365 х 44 дні).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача 126326,21 грн. трьох відсотків річних.

Судовий збір, відповідно до положень статті 49 ГПК України, покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що сплачена сума судового збору повертається в разі зменшення розміру позовних вимог.

За таких обставин 94,11 грн. судового збору підлягають поверненню позивачу з Державного бюджету України, 57,42 грн. судового збору покладаються на позивача, а 2526,52 грн. судового збору покладаються на відповідача.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28; ідентифікаційний код 30019775) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Україна» (49005, м. Дніпропетровськ, вул. Писаржевського, 1-а, ідентифікаційний код 33668606) 126326,21 грн. (сто двадцять шість тисяч триста двадцять шість гривень 21 копійку) трьох відсотків річних та 2526,52 грн. (дві тисячі п'ятсот двадцять шість гривень 52 копійки) судового збору.

Видати наказ.

У решті позову відмовити.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Україна» (49005, м. Дніпропетровськ, вул. Писаржевського, 1-а, ідентифікаційний код 33668606) з Державного бюджету України 94,11 грн. (дев'яносто чотири гривні 11 копійок) судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 22.12.2014

СуддяСташків Р.Б.