Постанова № 41998035, 22.12.2014, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2014 року м. ПолтаваСправа № 816/3857/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гіглави О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Дубовик О.І.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представників відповідача - Сухомлин Ю.В., Шило В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування вимоги, податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

06 жовтня 2014 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі-позивач, ФОП ОСОБА_1.) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі- відповідач, ДПІ у м.Полтаві) про визнання протиправними та скасування вимоги від 12.09.2014 №Ф-0090581701 та податкового повідомлення-рішення від 26.09.2014 №0094271701.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що висновки відповідача про заниження суми податку з доходів фізичних осіб за 2013 рік та відповідно заниження суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2013 рік зроблені без урахування норм Податкового кодексу України щодо формування доходу та витрат фізичної особи-підприємця та всіх первинних документів.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги, просили суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечували, посилаючись на доводи, наведені в письмових запереченнях та поясненнях.

Заслухавши пояснення представників сторін та позивача, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Як слідує з матеріалів справи, 18.08.2014-08.09.2014 ДПІ у м.Полтаві проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2013 по 31.12.2013, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2013.

За результатами перевірки складено акт № 5117/16-0117-01-11/НОМЕР_1 від 12.09.2014, в якому зафіксовано порушення позивачем, зокрема, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 177.2, 177.4 статті 177, пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб за 2013 рік на загальну суму 24057,61 грн; пункту 2 частини 1 статті 7 та частини 11 статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", в результаті чого занижено єдиний соціальний внесок за 2013 рік на загальну суму 12678,68 грн (а.с.8-20 Т.1).

На підставі акту перевірки ДПІ у м.Полтаві прийняті:

- податкове повідомлення-рішення № 0094271701 від 26.09.2014, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на загальну суму 30072,01 грн, в тому числі 24057,61 грн - за основним платежем, 6014,40 грн- за штрафними санкціями (а.с.22 Т.1).

- вимогу № Ф-0090581701 від 12.09.2014 про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску у розмірі 12678,68 грн (а.с.21 Т.1).

Позивач, не погоджуючись з прийнятими податковим повідомленням-рішенням та вимогою, звернувся до суду.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог, суд виходить з наступного.

Зі змісту акту перевірки № 5117/16-0117-01-11/НОМЕР_1 від 12.09.2014 слідує, що висновок перевіряючих про заниження податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на суму 24057,61 грн зумовлений безпідставним включенням позивачем до складу витрат у 2013 році коштів в розмірі 155998,57 грн у зв'язку з відсутністю доказів їх сплати ТОВ "Готика ЛТД" саме у 2013 році.

Перевіряючи вірність вказаних висновків, судом встановлено таке.

Так, між позивачем та ТОВ "Готика ЛТД" укладалися договори купівлі-продажу від 29.04.2013, 20.06.2013, 24.06.2013,15.07.2013,10.08.2013 та договори про надання послуг від 27.06.2013, 22.07.2013.

Виконання вказаних договорів підтверджується наявними в матеріалах справи копіями договорів, податкових накладних, видаткових накладних, актів здачі-прийняття робіт, рахунків-фактур, платіжних доручень, квитанцій до прибуткового касового ордеру (а.с.1-68 Т.2).

Питання реальності та товарності операцій щодо придбання товарів та послуг у ТОВ "Готика ЛТД" відповідачем не спростовується.

Пунктами 177.2, 177.3 статті 177 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пунктом 1 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України № 481 від 16.09.2013, фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, та фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність (далі - самозайняті особи), зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат (далі - Книга), у якій за підсумком робочого дня, протягом якого отримано дохід, на підставі первинних документів здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати.

Пунктом 6 Порядку передбачено, що у графі 5 зазначаються реквізити документа, який підтверджує понесені витрати, що безпосередньо пов'язані з отриманим доходом. Документами, які підтверджують витрати, можуть бути, зокрема, платіжне доручення, прибутковий касовий ордер, квитанція, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші первинні документи, що засвічують факт оплати товарів, робіт, послуг.

За приписами цих норм платник податку при розрахунку чистого доходу має право на включення до витрат лише тих, які є документально підтвердженими та пов'язані з господарською діяльністю, за вирахуванням сум податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних товарів.

З матеріалів справи суд вбачає та не заперечується представниками сторін, що позивачем включено до складу витрат в додатку 5 до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2013 рік (а.с.102-106 Т.1), зокрема, витрати у розмірі 370516,36 грн з придбання товарів та послуг у ТОВ "Готика ЛТД", відображені в Книзі обліку доходів і витрат (а.с.58-101 Т.1).

Судом встановлено, що розрахунки за отримані від ТОВ "Готика ЛТД" товари та послуги здійснювалися ФОП ОСОБА_1 у безготівковій формі у розмірі 214517,79 грн (без врахування суми ПДВ), що підтверджується копіями платіжних доручень (а.с.50-53 Т.2) та у готівковій формі у розмірі 147660,02 грн (без врахування суми ПДВ), що підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордеру (а.с.92-103 Т.2).

Отже, суд дійшов висновку про наявність документального підтвердження понесених позивачем у 2013 році витрат з придбання товарів та послуг у ТОВ "Готика ЛТД" на загальну суму 362178,51 грн (без врахування суми ПДВ).

Доказів на підтвердження правомірності віднесення позивачем до складу витрат в додатку 5 до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2013 рік витрат у розмірі 8338,55 грн (370516,36 грн - 362178,51 грн) матеріали справи не містять.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, суд погоджується з висновками перевіряючих про безпідставність включення позивачем до складу витрат у 2013 році суми у розмірі лише 8338,55 грн, у зв'язку з відсутністю документального підтвердження здійснення таких витрат у 2013 році.

Згідно з пунктом 167.1 статті 167 Податкового кодексу України ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

У зв'язку із завищенням витрат у розмірі 8338,55 грн, з урахуванням приписів статті 167 Податкового кодексу України, сума заниженого позивачем податку на доходи фізичних осіб становить 1250,77 грн, що також підтверджується розрахунком, наданим ревізором у судовому засіданні (а.с.107 Т.2).

Підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках

Відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення - рішення № 0094271701 від 26.09.2014 є протиправним та підлягає скасуванню в частині визначення ФОП ОСОБА_1 грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, у сумі 28508,55 грн, в тому числі 22806,84 грн основного платежу, 5701,71 грн - штрафних санкцій.

Перевіряючи правомірність вимоги про сплату недоїмки № Ф-0090581701 від 12.09.2014 про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску у розмірі 12678,68 грн, суд виходить з наступного.

Пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Частиною 11 статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначено, що єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктом 2 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Отже, на підставі обставин, встановлених під час судового розгляду, з урахуванням приписів вказаних норм, суд дійшов висновку про заниження позивачем суми єдиного внеску у розмірі 2814,62 грн, що також підтверджується розрахунком, наданим ревізором у судовому засіданні (а.с.107 Т.2).

Таким чином, вимога про сплату недоїмки № Ф-0090581701 від 12.09.2014 є протиправною та підлягає скасуванню в частині визначення до сплати недоїмки зі сплати єдиного внеску у розмірі 9864,06 грн.

Відповідно до частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Абзацом 2 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання позову майнового характеру визначена 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Згідно з частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Позивачем заявлено майнову вимогу - про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, вимоги про сплату боргу.

До позовної заяви додано платіжне доручення від 23.09.2014 про сплату судового збору у розмірі 182,70 грн.

Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, позивач має нести витрати із судового збору пропорційно відхиленій частині позовних вимог, а тому з ФОП ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1,83 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 26.09.2014 №0094271701 в частині визначення ФОП ОСОБА_1 грошового зобов'язання за платежем: податок на доходи з фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в загальному розмірі 28508,55 грн, в тому числі 22806,84 грн -основного платежу, 5701,71 грн - штрафних (фінансових) санкцій.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.09.2014 № Ф-0090581701 в частині визначення до сплати недоїмки зі сплати єдиного внеску в розмірі 9864,06 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Державного бюджету України судовий збір в сумі 1,83 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 24 грудня 2014 року.

Суддя О.В. Гіглава