Ухвала суду № 41997473, 08.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2014 року м. Київ К/800/46215/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07.08.2014

та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.03.2014

у справі № 826/20685/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства «Фірма «Авіаінвест»

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Фірма «Авіаінвест» звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 0008702204 від 16.12.2013.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.03.2014 позов задоволено частково; визнано протиправними та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 87 888,60 грн., у т.ч.: за основним платежем на 70 309,90 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 17 578,70 грн.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.08.2014 постанову суду першої інстанції скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийнято в цій частині нову постанову про задоволення позовних вимог; визнано протиправним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 1 001 941,40 грн., у т.ч.: за основним платежем на 801 554,10 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 200 387,30 грн.; в іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної позапланової виїзної перевірки ПАТ «Фірми «Авіаінвест» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за період з 01.01 по 31.12.2012, складено акт № 2467/26-58-22-04-11/21631911 від 28.11.2013, в якому зафіксовані порушення: пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 138.1, пп. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на прибуток в розмірі 871 863 грн., в т.ч.: по періодах: 3 квартал 2012 року - 144 942 грн.; 4 квартал 2012 року - 726 921 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 16.12.2013 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0008702204 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1 089 830 грн., в т.ч.: 871 863 грн. основного платежу та 217 967 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Висновок про заниження податку на прибуток відповідачем здійснено на підставі того, що підприємством занижено задекларовані доходи у зв'язку з не віднесенням до їх складу процентів, умовно нарахованих на суми поворотної фінансової допомоги не поверненої на кінець звітного періоду, на суму 9 343,46 грн.; занижено суми доходу у зв'язку із віднесенням до складу доходів сум списаної кредиторської заборгованості не в повному обсязі на суму 8 333,89 грн.; занижено суми доходу у зв'язку із не включенням до складу доходу сум безнадійної кредиторської заборгованості за векселями, які видані ТОВ «Лєком Т», ТОВ «Компанія «Онікс ЛТД», ТОВ «Вай-Верн» та ТОВ «Превер Тенд», у розмірі 3 816 919,70 грн.; підприємством завищено витрати по кредиторській заборгованості на суму 48 031 грн.; завищення витрат у зв'язку з віднесенням до їх складу суми відсотків за кредитними коштами у розмірі 269 100 грн., що не пов'язано із веденням господарської діяльності.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток неправомірно в частині, що визначається із сум по безвідсотковій поворотній фінансовій допомозі, по безнадійній заборгованості, нарахуванню відсотків за кредитним договором. Щодо не врахування в «інших доходах» сум безнадійної кредиторської заборгованості за векселями, то судом зазначено наступне, що векселедержателі є банкрутами, а тому така заборгованість є доходом позивача у зв'язку з відсутністю суб'єкта, який може пред'явити позивачу вимогу за векселями.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції мотивував своє рішення тим, що факт визнання банкрутом контрагента не впливає на обов'язок відображення позивачем в податковій звітності сум заборгованості в рядку «інші витрати».

Суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог в повному обсязі виходячи з наступного.

Згідно з п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 цього Кодексу інші доходи включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак: заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності; прострочена заборгованість, що не погашена внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора, спрямовані на примусове стягнення майна боржника, не призвели до повного погашення заборгованості; заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією; заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних після звернення кредитором стягнення на заставлене майно відповідно до закону та договору, за умови, що інші дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника, визначені нормативно-правовими актами, не призвели до повного покриття заборгованості; заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством; прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, недієздатними або оголошені померлими, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі (пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Згідно з пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 зазначеного Кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з пп. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України до складу інших витрат включаються: фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

Відповідно до п. 141.1 ст. 141 зазначеного Кодексу до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

Згідно договорів безвідсоткової поворотної фінансової допомоги:

- від 27.06.2012, яким ПАТ «Позняки-Жил-Буд» зобов'язується надати позивачу безвідсоткову поворотну фінансову допомогу на суму 727 000 грн. (проценти за користування безвідсотковою поворотною фінансовою допомогою не сплачуються, строк користування предметом фінансової допомоги - до 01.10.2012);

- від 07.12.2012, відповідно до якого ПАТ «Позняки-Жил-Буд» зобов'язується надати позивачу безвідсоткову поворотну фінансову допомогу на суму 400 000 грн. (проценти за користування безвідсотковою поворотною фінансовою допомогою не сплачуються, строк користування предметом фінансової допомоги - до 30.06.2012) ;

- від 28.12.2012, відповідно до якого ПАТ «Позняки-Жил-Буд» зобов'язується надати позивачу безвідсоткову поворотну фінансову допомогу у сумі 211 000 грн. (проценти за користування безвідсотковою поворотною фінансовою допомогою не сплачуються, строк користування предметом фінансової допомоги - до 30.06.2013).

В акті перевірки наведено розрахунок умовно нарахованих відсотків на суми неповерненої поворотної фінансової допомоги, в якому зазначається наступне:

- фінансова поворотна допомога у розмірі 727 000 грн., отримана 01.07.2012, повернена 31.08.2012;

- фінансова поворотна допомога у розмірі 175 000 грн., отримана 14.12.2012, повернена 31.12.2012;

- фінансова поворотна допомога у розмірі 211 000,00 грн., отримана 28.12.2012, повернена 31.12.2012.

Таким чином, отримана позивачем сума поворотної фінансової допомоги була повернута на кінець звітного періоду (кварталу), а саме: фінансова поворотна допомога у розмірі 727 000 грн. отримана і повернута у ІІІ кварталі 2012 року; фінансова поворотна допомога у розмірі 175 000 грн. та 211 000 грн. отримана та повернута у ІV кварталі 2012 року, що виключає можливість умовного нарахування процентів на суми такої фінансової допомоги, та віднесення її до складу інших доходів.

Стосовно заниження позивачем доходів, у зв'язка з віднесенням сум списаної заборгованості не у повному обсязі на суму 8 333,89 грн. та завищення сум витрат в результаті віднесення суми кредиторської заборгованості нестягнутої після терміну позовної давності на суму 48 031 грн., судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

В акті перевірки не міститься систематизованого викладу виявлених у ході перевірки фактів порушень норм податкового законодавства, в ньому не викладені всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства не викладені в акті чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Таким чином, встановлені порушення в частині заниження позивачем валового доходу не доведені належним чином згідно вимог ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

Щодо завищення позивачем витрат за рахунок віднесення до них відсотків за кредитним договором, у зв'язку з непов'язаністю цих операцій з господарською діяльністю позивача на суму 269 100 грн., матеріалами справи встановлено таке.

17.08.2012 ПАТ «Фірма «Авіаінвест» (позичальник) укладено з ПАТ «Український будівельно-інвестиційний банк» (кредитор) кредитний договір про надання відновлювальної лінії № LV/U/04-0072, за яким кредитор відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію на поповнення обігових коштів в розмірі 5 850 000 грн. строком до 16.08.2015 зі сплатою 18 % річних. Кредит надається позичальнику на наступні цілі: обігові кошти.

Протягом ІІІ-ІV кварталів 2012 року позивач відносив до складу витрат суми процентів, нарахованих за вказаним вище кредитним договорам у розмірі 269 100 грн.

Відповідно до банківських первинних документів отримані позивачем кредитні кошти спрямовувались на оренду автомобіля, погашення заборгованості за векселями, влаштування буронабивних паль, оплату за нежитлове приміщення, придбання транспортних засобів тощо, що не суперечить господарській діяльності позивача.

Щодо віднесення зобов'язань позивача за векселями до безнадійної кредиторської заборгованості, то податковим органом помилково визнано вказану заборгованість безнадійною, оскільки позивачем було укладено ряд договорів придбання товару та надання послуг з наступними контрагентами: ТОВ «НВП «Превер Тенд», ТОВ «Компанія «Онікс ЛТД», ТОВ «Вай-Верн», ТОВ «Лєком Т», проте, після виконання договірних зобов'язань з боку контрагентів, позивач не спромігся у повному обсязі оплатити вартість товарів та послуг і видав на користь контрагентів боргове зобов'язання у формі простих векселів, відповідно до актів прийому-передачі та протоколів про погашення заборгованості.

Крім того, згідно платіжних доручень процес погашення зобов'язань за векселями триває і на момент звернення позивача з адміністративним позовом до суду.

Безнадійна кредиторська заборгованість в розумінні пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України може мати місце в тому випадку, якщо щодо зобов'язань, з яких вона виникла, минув строк позовної давності (п. «а» зазначеної норми).

Строки позовної давності за простим векселем відрізняються від загального терміну позовної давності, встановленого Цивільним кодексом України.

Строк давності за векселем встановлено ст. 70 (з урахуванням ст. 77) Уніфікованого закону про прості та переказні векселі, затвердженого міжнародною конвенцією, до якої Україна приєдналася з 06.01.2000, і за загальним правилом становить 3 роки з дати настання терміну платежу за векселем.

Відповідно до ст. 77 Уніфікованого закону до простих векселів застосовуються такі самі положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, в тому числі, положення щодо індосаменту (статті 11 - 20).

Згідно ст. 12 Уніфікованого закону індосамент повинен бути написаний на переказному векселі або на приєднаному до нього аркуші (алонжі). Він повинен бути підписаний індосантом.

Таким чином, нормами чинного законодавства чітко розмежовано кредиторську та дебіторську заборгованість, що свідчить про неправомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення в частині віднесення зобов'язань позивача за векселями до безнадійної кредиторської заборгованості.

За вказаних обставин, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відхилити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07.08.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний