Ухвала суду № 41997154, 16.12.2014, Апеляційний суд міста Києва

Апеляційний суд міста Києва

Справа № 11-кп/796/1416/14

Категорія: ч.1 ст. 205-1 КК України

Головуючий у першій інстанції: Царевич О.І.

Доповідач: Бовтрук В.М.

У х в а л а

І м е н е м У к р а ї н и

16.12.2014 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

Головуючого судді - Бовтрук В.М.

суддів - Присяжнюка О.Б., Одинця В.М.

при секретарі - Трончук М.Ю.

за участю прокурора - Швачка К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду м. Києва кримінальне провадження за апеляційною скаргою заступника Генерального прокурора України Шокіна В.М. на вирок Печерського районного суду міста Києва від 14.10.2014 року у кримінальному провадженні № 12014100000001205,-

В С Т А Н О В И Л А:

Цим вироком

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Хорол, Полтавської області, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 в силу ст.. 89 КК України раніше не судимого,

- визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 205-1 КК України та призначено йому покарання у виді 2 років обмеження волі. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 від відбування покарання звільнено з випробуванням з іспитовим строком 1 рік, з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

Цим же вироком затверджено угоду від 26.09.2014 року між старшим прокурором прокуратури міста Києва Вільчинським О.В. та обвинуваченим ОСОБА_3 про визнання винуватості.

Вироком суду ОСОБА_3 визнаний винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 205-1 КК України, за наступних обставин.

Так, 26.09.2014 року невстановлена слідством особа на ім'я ОСОБА_4 з метою втягнення ОСОБА_3 у свою злочинну діяльність, при зустрічі з ним в кінці жовтня 2013 року неподалік станції метро Вокзальна в м. Києві, запропонував останньому стати формальним засновником та директором суб'єкта підприємницької діяльності за грошову винагороду.

В подальшому наприкінці жовтня 2013 року (точна дата в ході досудового розслідування не встановлена) за попередньою змовою із невстановленою в ході досудового слідства особою на ім'я ОСОБА_4, ОСОБА_3 передав останньому копії власного паспорту та довідки про присвоєння останньому ідентифікаційного номеру для підготовки реєстраційних документів ТОВ «Старксервіс».

Після цього, ОСОБА_3, діючи за попередньою змовою з невстановленою слідством особою на ім'я ОСОБА_4, на початку 2014 року (точна дата в ході досудового розслідування не встановлена), перебуваючи на території Печерського району м. Києва (більш точне місце в ході досудового розслідування не встановлено), заздалегідь усвідомлюючи, що ТОВ «Старксервіс», придбається для прикриття незаконної діяльності невстановлених слідством осіб та не буде знаходитись за адресою реєстрації, а саме: АДРЕСА_3, не маючи наміру здійснювати господарську діяльність передбачену Статутом товариства та вносити до статутного капіталу товариства будь-яких коштів та майна, вніс до протоколу №3 Загальних зборів ТОВ «Старксервіс» від 20.02.2014 та Статуту Товариства (нова редакція) завідомо неправдиві відомості щодо включення його до складу учасників Товариства, передачу йому 100 % часток статутного капіталу ТОВ «Старксервіс» та обрання на посаду директора, місцезнаходження, статутного капіталу, мети та видів діяльності Товариства, після чого передав вказані документи невстановленій слідством особі на ім'я ОСОБА_4.

25.02.2014 року на підставі підписаних ОСОБА_3 документів, перереєстровано ТОВ «Стаксервіс» у відділі державної реєстрації юридичних та фізичних осіб - підприємців Печерського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 10701050004046995, а також здійснено перереєстрацію вказаного підприємства в державних цільових фондах, за юридичною адресою: АДРЕСА_3.

За свою злочинні дії, що виразились у внесенні в документи, які відповідно до закону подавались для проведення державної реєстрації юридичної особи ТОВ «Стаксервіс» (код ЄДРПОУ 38292311), ОСОБА_3 отримав від невстановленої слідством особи на ім'я ОСОБА_4 грошову винагороду в розмірі 1000 гривень.

Такі дії ОСОБА_3, які полягали у внесенні в документи, які відповідно до закону подавались для проведення державної реєстрації юридичної особи ТОВ «Стаксервіс» (код ЄДРПОУ 38292311), завідомо неправдивих відомостей, призвели до того, що невстановлені слідством особи, набули можливості на здійснення фінансових операцій за межами податкового контролю від імені формально призначеного засновника та директора, і в порушення встановленого законодавством порядку, органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 1 ст. 205-1 КК України.

В апеляційній скарзі прокурор, посилаючись на незаконність вироку суду, просить вирок суду скасувати у зв'язку із затвердженням судом угоди у провадженні, в якому угода не може бути укладена, та закрити вказане кримінальне провадження на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України через відсутність складу кримінального правопорушення.

В обґрунтування апеляційної скарги прокурор зазначає, що судом першої інстанції затверджено угоду в провадженні, в якому угода не може бути укладена, оскільки на час внесення ОСОБА_3 неправдивих відомостей до документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, інкриміновані обвинуваченому дії не були кримінально карним правопорушенням.

При цьому, прокурор вказує, що згідно з вироком ОСОБА_3 вчинив злочин в період з початку 2014 року по 25 лютого 2014 року, разом з тим, ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення правового регулювання діяльності юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 10.10.2013 № 642-VII, яким КК України доповнено ст. 205-1, набрав чинності 28.03.2014 року, тобто після вчинення ОСОБА_3 інкримінованих йому дій, і оскільки закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі, апелянт вважає, що в діях ОСОБА_3 відсутній склад інкримінованого кримінального правопорушення.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 413 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, зокрема, застосування закону, який не підлягає застосуванню.

Відповідно до п.2 ч.4 ст. 394 КПК України вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений прокурором, зокрема з підстав: затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.

Згідноч.4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

Як вбачається з матеріалів справи, під час досудового розслідування, 26 вересня 2014 року між старшим прокурором прокуратури м. Києва Вільчинським О.В. та обвинуваченим ОСОБА_3 укладено Угоду про визнання винуватості, у відповідності до вимог ст. 472 КПК України, яку затверджено вироком Печерського районного суду міста Києва від 14.10.2014 року.

Разом з тим, при затвердженні цієї угоди та постановленні вироку щодо ОСОБА_3, суд першої інстанції не дотримався положень п.1 ч.7 ст. 474 КПК України, згідно якої суд перевіряє угоду на відповідність вимог вимогам цього Кодексу та/або закону і в разі такої невідповідності відмовляє в її затвердженні.

Так, суд затвердивши угоду про визнання винуватості, порушив вимоги ч.2, 3, ст. 4, ч.2 ст. 5 КК України та ч.3 ст. 475 КПК України, оскільки дана угода суперечить вимогам України про кримінальну відповідальність.

Згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення правового регулювання діяльності юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 10.10.2013 № 642-VII, Кримінальний Кодекс України доповнено ст. 205-1. Даний закон набрав чинності 28.03.2014 року.

За вироком суду ОСОБА_3 визнано винуватим у тому, що він в період з початку 2014 року по 25.02.2014 року, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 205-1 КК України.

Таким чином, на час вчинення ОСОБА_3 інкримінованих дій, які полягали у внесенні в документи, які відповідно до закону подавались для проведення державної реєстрації юридичної особи ТОВ «Стаксервіс» (код ЄДРПОУ 38292311), завідомо неправдивих відомостей, та призвели до того, що невстановлені слідством особи, набули можливості на здійснення фінансових операцій за межами податкового контролю від імені формально призначеного засновника та директора, і в порушення встановленого законодавством порядку, вони не були кримінально караним правопорушенням.

Враховуючи, що у зазначеному вище кримінальному провадженні, відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 205-1 КК України, то законних підстав для укладення угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_3 не було.

Сам факт, що прокурор та обвинувачений ОСОБА_3 дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 205-1 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин, та обвинувачений беззастережно визнав свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205-1 КК України, не може свідчити про те, що внаслідок інкримінованих, органами досудового розслідування, ОСОБА_3 дій, шкода була завдана державним чи суспільним інтересам, оскільки на час вчинення ОСОБА_3 інкримінованих дій, вони не були кримінально караним правопорушенням.

За таких обставин вирок суду, яким затверджено угоду про визнання винуватості не може бути визнаний законним та обґрунтованим, а тому підлягає скасуванню через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а кримінальне провадження - закриттю за встановленням відсутності в діянні ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205-1 КК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 284, 404, 405, 407, 409 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу заступника Генерального прокурора України Шокіна В.М. - задовольнити.

Вирок Печерського районного суду міста Києва від 14.10.2014 року у кримінальному провадженні № 12014100000001205 щодо обвинуваченого ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 205-1 КК України - скасувати.

Кримінальне провадження №12014100000001205, внесене 09.09.2014 року до ЄРДР, щодо ОСОБА_3 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України- закрити за встановленням відсутності в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205-1 КК України.

Ухвала Апеляційного суду м. Києва набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня оголошення судового рішення.

Судді: