Ухвала суду № 41997120, 18.09.2014, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-cc/796/1702/2014 Слідчий суддя в 1-й інстанції: Чередніченко Н.П.

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: Лашевич В.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2014 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді - Лашевича В.М.,

суддів - Глиняного В.П., Чернушенка А.В.,

при секретарі судового засідання - Сологуб В.І.,

з участю:

прокурора - Софієва А.С.,

представника власника майна - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргудиректора ТОВ «Агросет» ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 28 серпня 2014 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого в ОВС СВ прокуратури міста Києва Войтовича О.О., яке погоджене із старшим прокурором прокуратури міста Києва Шепетуном А.А., та накладено арешт на майно, яке належить ТОВ «Агросет» (код ЄДРПОУ 34329080), а саме на пшеницю загальною фізичною вагою 9685314 кг, що знаходиться на зберіганні у ТОВ «Оптімус Плюс» (код ЄДРПОУ 36726843) в зерносховищі за адресою: п/с 64220, Харківська область, Балаклійський район, смт. Андріївка, вул. Підвокзальна, 29.

Також вказаною ухвалою заборонено ТОВ «Оптімус Плюс» (код ЄДРПОУ 36726843) здійснювати будь-які дії, що стосуються повернення зі збереження (відпуску, видачі) пшениці загальною вагою 9685314 кг, яка належить ТОВ «Агросет» (код ЄДРПОУ 34329080) та знаходиться на зберіганні у ТОВ «Оптімус Плюс» (код ЄДРПОУ 36726843) в зерносховищі.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, директор ТОВ «Агросет» ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, вважаючи ухвалу слідчого судді незаконною та необґрунтованою, просить її скасувати і постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на майно, яке належить ТОВ «Агросет». Зокрема, апелянт вказує, що товариство не є підозрюваним, обвинуваченим чи особою, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, та не є юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Також, на думку автора апеляції, слідчий суддя не обґрунтував необхідність арешту сільськогосподарської продукції та не вказав, чому відчуження даної продукції може перешкодити кримінальному провадженню.

Крім того, апелянт стверджує, що накладений арешт завдає непоправної шкоди сільськогосподарському підприємству, яке в своїй діяльності дотримується вимог законодавства, є одним з провідних виробників продукції тваринництва і рослинництва в регіоні, а, не реалізувавши вчасно продукцію, підприємство зазнає значних фінансових втрат, не матиме змоги виконувати свої зобов'язання зі сплати податків і зборів, виплати заробітної плати, що, як вказує апелянт, призведе до банкрутства підприємства. При цьому директор ТОВ «Агросет» стверджує, що ні в ухвалі слідчого судді, ні у клопотанні слідчого не наведено достатніх обґрунтувань необхідності застосування саме такого заходу забезпечення кримінального провадження.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника власника майна, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги і просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали судового та кримінального провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга директора ТОВ «Агросет» ОСОБА_2 підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів, в провадженні слідчого відділу прокуратури міста Києві перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120141000000000967 від 04 липня 2014 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.

Згідно відомостей, наданих Державною інспекцією сільського господарства України (вих. № 5879/4/2-14 від 15 серпня 2014 року), ТОВ «Агросет» здійснює зберігання зерна (пшениці) загальною фізичною вагою 9685314 кг в ТОВ «Оптімус Плюс» (код ЄДРПОУ 36726843) у зерносховищах за адресою: п/с 64220, Харківська область, Балаклійський район, смт. Андріївка, вул. Підвокзальна, 29.

28 серпня 2014 року слідчий в ОВС СВ прокуратури міста Києві Войтович О.О., за погодженням із старшим прокурором прокуратури міста Києва Шепетуном А.А., звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, яке належить ТОВ «Агросет» (код ЄДРПОУ 34329080), а саме на пшеницю загальною фізичною вагою 9685314 кг, що знаходиться на зберіганні в ТОВ «Оптімус Плюс» (код ЄДРПОУ 36726843) у зерносховищі за адресою: п/с 64220, Харківська область, Балаклійський район, смт. Андріївка, вул. Підвокзальна, 29. В обґрунтування клопотання про накладення арешту на зазначене майно слідчий послався на те, що воно є предметом кримінального правопорушення, на яке було спрямоване кримінальне правопорушення, і може бути незаконно відчужене на користь третіх осіб, що потягне за собою спричинення ще більшої шкоди.

Того ж числа ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва дане клопотання слідчого було задоволено.

Задовольняючи це клопотання слідчого, внесене в межах кримінального провадження №120141000000000967, про накладення арешту на майно ТОВ «Агросет» (код ЄДРПОУ 34329080), а саме на пшеницю загальною фізичною вагою 9685314 кг, що знаходиться на зберіганні в ТОВ «Оптімус Плюс» (код ЄДРПОУ 36726843) у зерносховищі за адресою: п/с 64220, Харківська область, Балаклійський район, смт. Андріївка, вул. Підвокзальна, 29, слідчий суддя, як вбачається з журналу судового засідання, заслухав пояснення слідчого Войтовича О.О. та, дослідивши матеріали, додані до клопотання, дійшов висновку, що вказане зерно у зазначеній кількості може бути відчужене на користь третіх осіб, чим буде спричинена ще більша шкода, а тому визнав необхідним накласти на нього арешт з метою забезпечення можливої конфіскації майна або цивільного позову.

З таким рішенням слідчого судді погодитися неможливо з огляду на такі обставини.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Однак, зазначених вимог закону слідчий суддя та слідчий не дотрималися.

Як вбачається з ухвали слідчого судді, при розгляді клопотання про накладення арешту на майно, що належить ТОВ «Агросет», слідчий суддя зазначив, що в провадженні СВ прокуратури міста Києва знаходяться матеріали досудового розслідування № 12014100000000967 від 04 липня 2014 року за фактом вчинення злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України. Розслідування ведеться за фактом того, що невстановлені службові особи ТОВ «ЖИЛСТРОЙСЕРВИС-2» за попередньою змовою групою осіб, зловживаючи своїм службовим становищем, шляхом підробки документів до реєстраційно-установчих документів вказаного товариства заволоділи чужим майном в особливо великому розмірі, а саме часткою статутного капіталу в розмірі 45,45% вказаного товариства, яка належить Gresdale Holdings Limited (м. Нікосія, Кіпр). За даними слідства, в Україні існує група компаній у сфері виробництва сільськогосподарської продукції, що створена з 100 % участю іноземних компаній. Загалом структура бізнесу включає 40 господарських товариств, які пов'язані між особою господарсько-фінансовими відносинами та відносинами контролю, до якого входить в тому числі і ТОВ «Агросет». Орган досудового розслідування, як вказав слідчий суддя, вважає, що певне коло осіб мають на меті привласнити майно цього товариства, всупереч волі іноземних інвесторів, шляхом відчуження готової продукції, що належить товариству.

Встановивши зазначені фактичні обставини кримінального провадження, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність арештувати майно ТОВ «Агросет», а самепшеницю загальною фізичною вагою 9685314 кг, що знаходиться на зберіганні у ТОВ «Оптімус Плюс» (код ЄДРПОУ 36726843) в зерносховищі за адресою: п/с 64220, Харківська область, Балаклійський район, смт. Андріївка, вул. Підвокзальна, 29, з метою недопущення зникнення або втрати цього майна, чи настання інших негативних наслідків, щоб забезпечити можливу конфіскацію майна або цивільний позов.

Разом з тим, з викладених в ухвалі слідчого судді фактичних обставин кримінального провадження, в рамках якого ставиться питання про накладення арешту на майно ТОВ «Агросет», взагалі неможливо віднайти логічного і правового взаємозв'язку між об'єктивною стороною злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, та майном ТОВ «Агросет».

Об'єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 191 КК України, характеризується вчиненням дій, пов'язаних з привласненням, розтратою, заволодінням чужим майном, а при одночасній кваліфікації таких дій за ст. 366 КК України - вчиненням їх шляхом службового підроблення.

Привласнення вважається закінченим з моменту вилучення майна й отримання винним можливості розпорядитися ним як свої власним. Момент закінчення розтрати збігається з моментом витрачання чужого майна. Заволодіння чужим майном вважається закінченим з моменту отримання можливості розпорядитися ним на власний розсуд особою, яка незаконно обернула майно на свою користь чи на користь інших осіб.

В ухвалі слідчого судді зазначено, що шляхом підроблення документів мало місце заволодіння майном - статутним капіталом в розмірі 45,45%, що належить ТОВ «ЖИЛСТРОЙСЕРВИС-2». Будь-яких даних про те, що певна особа шляхом підроблення документів привласнила, розтратила чи заволоділа майном ТОВ «Агросет» в ухвалі слідчого судді не міститься. Відповідно, не міститься в ухвалі і переліку цього майна, не вказано даних про особу, яка вчинила протиправні дії, та способу їх вчинення.

Посилання в ухвалі на те, що певні особи мають на меті в майбутньому привласнити майно цього товариства, не утворює собою закінчених складів злочинів, передбачених за ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, за якими проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні.

Крім того, в ухвалі слідчого судді немає посилань на те, хто, в розумінні ст. 55 КПК України, є потерпілим у кримінальному провадженні, чи звертався потерпілий з відповідною заявою про вчинення злочину щодо нього або з заявою про залучення як потерпілого у кримінальному провадженні.

В апеляційній скарзі директор ТОВ «Агросет» не підтверджує факту вчинення протиправних дій службовими особами товариства щодо майна товариства, а повідомляє, що ТОВ «Агросет» є єдиним законним власником належного йому майна і зі змісту ухвали слідчого судді спростувати ці твердження не видається можливим.

Тому існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочинів відносно майна ТОВ «Агросет» в ухвалі слідчого судді, всупереч вимогам ст. 132 КПК України, є недоведеним.

Вимоги закону стосовно перевірки достатності доказів, які вказують на вчинення злочинів, слідчим суддею взагалі залишені поза увагою, чим також порушено вимоги ст. ст. 132, 173 КПК України. В ухвалі не наведено посилань на жоден доказ вчинення злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, та не проаналізовано докази в контексті тих обставин кримінального провадження, які мають відношення до діяльності і майна ТОВ «Агросет».

В результаті такого підходу до вирішення клопотання залишилося не з'ясованим слідчим суддею і питання про можливий розмір шкоди, завданої злочином та наявність причинного зв'язку між вчиненим діянням і шкодою, що настала, як того вимагає ч. 2 ст. 173 КПК України.

Що стосується доводів клопотання та даних ЄРДР з приводу обставин кримінального провадження і місця ТОВ «Агросет» у ньому, то слід зазначити, що в них також з достатньою повнотою не доведено існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину.

Зі змісту даних ЄРДР стосовно обставин вчинення злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, вбачається, що службові особи групи компаній «Агрейн», а саме ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 разом з іншими невстановленими особами, за попередньою змовою групою осіб, зловживаючи своїм службовим становищем, вчинили дії щодо відсторонення іноземних інвесторів від управління та розпорядження належним їм майном і грошовими коштами підприємств, внесли всупереч їх волі зміни до статутних документів з метою рейдерського захоплення, привласнення та розкрадання майна ряду підприємств, в тому числі і ТОВ «Агросет».

У витягу з ЄРДР щодо обставин вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, зазначено, що з метою заволодіння майном та майновими правами групи компаній «Агрейн», службові особи ряду товариств, в тому числі і ТОВ «Агросет», разом з іншими невстановленими особами склали завідомо неправдиві документи з використанням підроблених печаток іноземних компаній групи «Агрейн», зокрема, протоколи загальних зборів учасників, зміни до статуту, які в подальшому були подані за місцем державної реєстрації зазначених суб'єктів господарювання. Внаслідок цього державними реєстраторами до Єдиного державного реєстру юридичних і фізичних осіб були внесені офіційні дані на підставі неправдивих відомостей, які надавали новоствореним органам управління компанії «Агрейн» - наглядовим радам, в склад яких увійшли самі вищезазначені службові особи підприємств та особи, підконтрольні ОСОБА_15, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_16, можливість здійснювати розкрадання майна підприємств. Отже, в ЄРДР вказано, що певними встановленими та невстановленими особами шляхом службового підроблення вчинено дії, направлені на привласнення майна ряду товариств, в тому числі і ТОВ «Агросет». Однак, в ЄДРД не зазначено, при яких конкретно обставинах мало місце вчинення таких дій, як закінченого злочину, тобто в чому полягали дії, передбачені об'єктивною стороною злочину, при яких обставинах було фактично незаконно вилучено майно ТОВ «Агросет» та отримано реальну можливість ним розпорядитися. Не вказано і розмір шкоди, що настала внаслідок вчинення протиправних дій щодо майна товариства.

Також в ЄРДР вказано, що дії, пов'язані зі службовим підробленням, були вчинені невстановленими особами за участю службових осіб ТОВ «Агросет», однак не зазначено, які саме службові особи товариства вчинили такі дії та в чому саме вони полягали.

Таким чином, зміст даних ЄРДР містить настільки абстрактний, неконкретизований опис обставин кримінального провадження, який не дозволяє дійти однозначного висновку, що дійсно мала місце подія вчинення злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, стосовно майна ТОВ «Агросет».

Зміст клопотання слідчого щодо обставин злочинів містить невідповідності з даними ЄРДР і нехарактеризується наявністю сукупності фактів, які б в обов'язковому порядку охоплювали всі істотні обставини кримінального провадження і містили аналітичну прив'язку до конкретних осіб та подій, що стосується діяльності ТОВ «Агросет».

Крім того, клопотання містить загальний опис обставин кримінального провадження, які не мають прямого стосунку до майна ТОВ «Агросет». Єдина інформація, яка міститься у клопотанні та безпосередньо стосується ТОВ «Агросет», полягає в тому, що певні особи, отримавши повне управління над рядом підприємств, в тому числі над ТОВ «Агросет», всупереч волі іноземних інвесторів, здійснили розкрадання належних іноземним компаніям матеріальних цінностей та прибутків підприємств. Однак жодних конкретних даних про те, які дії, що стосуються об'єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 191 КК України, вчинено саме стосовно майна ТОВ «Агросет», у клопотанні не має, тобто у клопотанні не зазначено, при яких обставинах було фактично незаконно вилучено майно ТОВ «Агросет» та отримано реальну можливість ним розпорядитися.

В свою чергу, об'єктивна сторона злочину, яка міститься в диспозиції ст. 191 КК України, не передбачає відповідальності за вчинення таких протиправних дій, як «рейдерське захоплення» та «розкрадання», як вказано у клопотанні слідчого і в ЄРДР, тобто дії осіб кваліфіковані не у відповідності до положень КК України.

Не міститься у клопотанні і посилань на достатні докази тих обставин, на які посилається слідчий. Єдиними доказами, на які послався слідчий при мотивуванні клопотання, стали пояснення свідків ОСОБА_18 та ОСОБА_19

Разом з тим, як вбачається з клопотання, свідок ОСОБА_18 вказав, що йому стало відомо про те, що шляхом підроблення документів мало місце заволодіння майном - статутним капіталом в розмірі 45,45%, що належить ТОВ «ЖИЛСТРОЙСЕРВИС-2». Будь-яких даних з приводу обставин, які мають відношення до ТОВ «Агросет», свідок не вказав.

Отже, висновки слідчого щодо обставин, на які він посилається, ґрунтуються виключно на показаннях свідка ОСОБА_19 Однак у клопотанні не зазначено, яке відношення зазначена особа має до діяльності ТОВ «Агросет», з яких достовірних джерел їй стало відомо про обставини, які вона повідомляє, якими документальними даними підтверджується вчинення дій, на які вона вказує. Не долучено слідчим відповідних документальних даних і до матеріалів клопотання. Більш того, в клопотанні не міститься посилань на пояснення потерпілих від цього злочину, які б підтверджували пояснення свідка, що майно ТОВ «Агросет» належало їм, однак певні особи привласнили, незаконно заволоділи чи розтратили його. Такий стан доказів, який є у розпорядженні органу досудового розслідування, не може слугувати законною підставою для застосування надто обтяжливого заходу забезпечення кримінального провадження.

Той факт, що у кримінальному провадженні не повідомлено про підозру жодній особі, також підтверджує те, що орган досудового розслідування на даному етапі кримінального провадження не зібрав достатньої сукупності доказів, які б в тій чи іншій мірі доводили існування обґрунтованої підозри у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.

Враховуючи вищевикладене і мотивування клопотання слідчого, колегія суддів вважає, що в розумінні вимог ст. 132 КПК України слідчий не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні, а слідчий суддя, у відповідності до ст. 94 КПК України, належним чином не оцінив ці докази з точки зору їх достатності та взаємозв'язку для прийняття рішення. В свою чергу, колегія суддів наявності таких доказів не вбачає.

Як в ухвалі слідчого судді, так і в клопотанні слідчого, не встановлено належним чином правової підстави для накладення арешту на майно ТОВ «Агросет».

Так, визначаючи правову підставу для накладення арешту на майно, слідчий вказав, що пшениця загальною фізичною вагою 9685314 кг, яка знаходиться на зберіганні у ТОВ «Оптімус Плюс» (код ЄДРПОУ 36726843) в зерносховищі за адресою: п/с 64220, Харківська область, Балаклійський район, смт. Андріївка, вул. Підвокзальна, 29, є предметом кримінального правопорушення, що, відповідно до ч. 2 ст. 170, ч. 2 ст. 167 КПК України, дає підстави для арешту майна.

В свою чергу, слідчий суддя в своїй ухвалі, визнавши клопотання слідчого обґрунтованим, наклав арешт на це ж майно не як на предмет кримінального правопорушення, а з метою забезпечення можливої конфіскації майна або цивільного позову, що взагалі суперечить вимогам закону, оскільки в такому випадку арешт на майно може бути накладено, у відповідності до ч. 3 ст. 170 КПК України, коли особу повідомлено про підозру, тобто арешт може бути накладено на майно підозрюваного, статусу якого в даному кримінальному провадженні ще ніхто не набув.

Згідно норм Глав 10 та 17 КПК України, правові підстави, з яких слідчим вноситься клопотання про накладення арешту, та, відповідно, накладається арешт слідчим суддею, мають співвідноситися з обставинами кримінального провадження. Однак, враховуючи те, що відсутні підстави вважати, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення злочинів відносно майна ТОВ «Агросет» та належні докази вчинення кримінального правопорушення, пов'язаного з майном ТОВ «Агросет», то такі висновки слідчого судді та слідчого самі собою спростовуються.

Крім того, відповідні висновки слідчий та слідчий суддя зробили без сукупного аналізу обставин вчинення злочинів та засад кримінального права.

Так, предметом злочину є речі матеріального світу, з певними властивостями яких закон про кримінальну відповідальність пов'язує наявність в діях особи ознак конкретного складу злочину. Властивостями предмету злочину є ті обставини, з приводу яких чи шляхом впливу на які вчинюється злочин.

Зокрема, предметом злочину, передбаченого ст. 191 КК України, є чуже майно, яке було ввірене винній особі чи перебувало в її законному віданні, тобто таке майно, що знаходилося в неї на законних підставах і стосовно якого вона здійснювала повноваження щодо розпорядження, управління, доставки, використання або зберігання.

Однак, ні в клопотанні слідчий, ні в ухвалі слідчий суддя, з достатньою повнотою не обґрунтували, яким саме чином пшениця загальною фізичною вагою 9685314 кг набула ознак предмету злочину, тобто які є підстави вважати, що пшениця у зазначеній кількості була ввірена певній особі чи перебувала в її законному віданні і стосовно якого ця особа здійснювала повноваження щодо розпорядження, управління, доставки, використання або зберігання, та в подальшому незаконним шляхом розтратила, привласнила чи заволоділа ним, зважаючи на те, що злочин, передбачений ст. 191 КК України, має матеріальний склад, тобто характеризується настанням суспільно небезпечних наслідків як обов'язкової ознаки складу злочину.

Згідно матеріалів клопотання, на даний час органом досудового розслідування не зібрано достатніх доказів про те, що пшениця загальною фізичною вагою 9685314 кг має ознаки предмету злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, не було надано таких доказів для дослідження і слідчому судді, а також не встановлено їх при апеляційному розгляді, тому колегія суддів вважає, що висновки слідчого про наявність правової підстави, передбаченої ч. 2 ст. 170, ч. 2 ст. 167 КПК України, а слідчого судді про наявність правової підстави, передбаченої ч. 3 ст. 170 КПК України, для накладення арешту на майно є помилковими.

З урахуванням викладеного, а саме того, що за матеріалами клопотання неможливо встановити тих обставин, яке відношення майно ТОВ «Агросет» має до розслідуваних злочинів, чи мало місце реальне посягання на нього та за відсутності доказів такого посягання, колегія суддів переконана, що у даному кримінальному провадженні слідчий не довів необхідності у накладенні арешту на майно ТОВ «Агросет», що, відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України, мало стати підставою для відмови у задоволенні клопотання, однак безпідставно не було зроблено слідчим суддею.

В свою чергу, апелянт обґрунтовано посилається на те, що, накладаючи арешт на майно товариства, слідчий суддя, в порушення вимог закону, не врахував наслідки арешту майна для третіх осіб і не забезпечив своїм рішенням розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження. Зокрема, суддя не оцінив тих обставин, що на сьогоднішній день ТОВ «Агросет» здійснює законну підприємницьку діяльність, пов'язану з сільськогосподарським виробництвом, а тому накладення арешту на зерно може призвести до фінансових втрат товариства, позбавити товариство можливості сплатити податки і збори, виплатити заробітну плату, виконати фінансові зобов'язання перед орендодавцями та засіяти поля під урожай на наступний рік, тобто призведе до надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності юридичної особи та суттєво позначиться на інтересах інших осіб, зокрема, на інтересах осіб, які працюють за трудовим договором у цьому товаристві, та селян, які, надавши в оренду свої паї, не отримають за це відповідну плату.

Крім того, слід наголосити, що мали місце й інші істотні порушення процесуального закону слідчим суддею при розгляді клопотання слідчого.

Так, відповідно до вимог ч.1 ст. 172 КПК України, клопотання слідчого про арешт майна розглядається за участю власника майна. Неприбуття цих осіб не перешкоджає розгляду клопотання. Отже, слідчий суддя має право розглянути клопотання за відсутності власника майна, однак при цьому в матеріалах провадження мають міститися дані про належне повідомлення цієї особи про дату та час розгляду клопотання.

Як вбачається з матеріалів судової справи, слідчий суддя розглянув клопотання слідчого про арешт майна без участі власника майна та за відсутності даних про те, що власник майна був належним чином повідомлений про дату та час розгляду клопотання. В матеріалах судового провадження навіть не міститься повідомлення в адресу ТОВ «Агросет», що 28 серпня 2014 року відбудеться судове засідання по розгляду клопотання.

Таким чином, розгляд клопотання було проведено з порушенням прав власника майна на захист, що призвело до однобічності судового розгляду та незаконності судового рішення.

Відповідно до змісту ст. 132 КПК України, клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.

Статтею 38 КПК України, яка дає визначення органам досудового розслідування, передбачено, що органами досудового розслідування (органами, що здійснюють дізнання і досудове слідство) є слідчі підрозділи: органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюються контроль за додержанням податкового законодавства, органів бюро розслідувань (повноваження якого на даний час виконують органи прокуратури відповідно до Перехідних положень КПК України).

Виходячи з цього, а також на підставі системного аналізу зазначених норм КПК України, можна зробити висновок, що органом досудового розслідування є не сам по собі слідчий підрозділ, а відповідний орган внутрішніх справ, безпеки чи прокуратури, до складу якого входить слідчий підрозділ.

При таких обставинах фактичне місце знаходження структурного підрозділу взагалі не має правового значення при вирішенні питання щодо місця розгляду клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, оскільки підсудність визначається не за фактичним місцем знаходження слідчого підрозділу, а за місцем знаходження відповідного державного органу, який є юридичною особою та в складі якого знаходиться слідчий підрозділ.

В даному випадку досудове розслідування у кримінальному провадженні, в рамках якого внесено клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проводиться слідчим відділом прокуратуру міста Києва. Прокуратура міста Києва, як юридична особа, територіально знаходиться під юрисдикцією Печерського районного суду міста Києва.

Отже, слідчий повинен був звернутися з клопотанням про арешт майна у цьому кримінальному провадженні до Печерського районного суду міста Києва, однак, порушивши вимоги ст. 132 КПК України, звернувся з відповідним клопотанням за місцем розташування слідчого підрозділу. Слідчий суддя, в свою чергу, також не врахував положення ст. 132 КПК України, безпідставно прийняв клопотання слідчого для розгляду по суті порушених у ньому питань, чим порушив правила підсудності розгляду клопотання.

На підставі вищевикладених обставин, які свідчать про однобічність і необ'єктивність судового розгляду, ухвала слідчого судді як незаконна підлягає скасуванню, а апеляційна скарга власника майна задоволенню, з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання слідчого як такого, що внесено до суду з порушенням вимог КПК України та за недоведеності необхідності арешту майна, який при викладених у клопотанні обставинах явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження.

Керуючись ст. ст. 170 - 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу директора ТОВ «Агросет» ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 28 серпня 2014 року, якою задоволено клопотання слідчого в ОВС СВ прокуратури міста Києва Войтовича О.О., погоджене із старшим прокурором прокуратури міста Києва Шепетуном А.А., та накладено арешт на майно, яке належить ТОВ «Агросет» (код ЄДРПОУ 34329080), а саме на пшеницю загальною фізичною вагою 9685314 кг, що знаходиться на зберіганні в ТОВ «Оптімус Плюс» (код ЄДРПОУ 36726843) у зерносховищі за адресою: п/с 64220, Харківська область, Балаклійський район, смт. Андріївка, вул. Підвокзальна, 29, - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання слідчого в ОВС СВ прокуратури міста Києва Войтовича О.О., погодженого із старшим прокурором прокуратури міста Києва Шепетуном А.А., про накладення арешту на майно, яке належить ТОВ «Агросет» (код ЄДРПОУ 34329080), а саме на пшеницю загальною фізичною вагою 9685314 кг, що знаходиться на зберіганні в ТОВ «Оптімус Плюс» (код ЄДРПОУ 36726843) у зерносховищі за адресою: п/с 64220, Харківська область, Балаклійський район, смт. Андріївка, вул. Підвокзальна, 29, - відмовити.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

______ ________ _____

Лашевич В.М. Глиняний В.П. Чернушенко А.В.