Постанова № 41996706, 18.12.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/4652/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Смирнова О.Є.

Суддя-доповідач: Губська О.А.

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 грудня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О.

при секретарі судового засідання Нечай Ю.О.

за участю:

представника відповідача Качанок О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Варвинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 9 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" до Варвинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Варвинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.12.2013 № 0000082200, яким позивачу визначено грошове зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 453436,00 грн. за основним платежем та 595718,00 грн. за штрафними санкціями.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 9 жовтня 2014 року позов задоволено частково.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

В судове засідання з'явився представник відповідача, апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Представник позивача до суду не з'явився, хоча він був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у його відсутності, відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду - скасуванню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідачем було проведено позапланову виїзну перевірку СТОВ "Батьківщина" з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту по податку на додану вартість за період з 01.01.2013 по 30.04.2013, за результатами якої складено акт перевірки від 29.10.2013 № 30/2200/30875436.

Зі змісту акту вбачається, що відповідачем було встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема:

пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14, абз. "а", "б" п. 185.1 ст. 185, абз. "а", "б" п. 186.1 ст. 186, п. 187.1 ст. 187, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200, п. 201.1 ст. 201, п. 209.1, п. 209.2, п. 209.3, п. 209.6, п. 209.7 ст. 209 Податкового Кодексу України, у зв'язку з чим: завищено показники податку на додану вартість від поставлених підприємством сільськогосподарських товарів (послуг), що не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів декларацій по податку на додану вартість (скорочених), на суму 453343,00 грн., в тому числі за березень 2013 року на суму 453343,00 грн. та занижено на загальну суму 14252,00 грн., в тому числі за квітень 2013 року в сумі 14252,00 грн.; занижено податкове зобов'язання по декларації з податку на додану вартість (загальній), за якою здійснюються розрахунки з бюджетом на суму 453436,00 грн., в т. ч. за березень 2013 року в сумі 453343,00 грн. та за квітень 2013 року в сумі 93,00 грн.;

встановлено проведення СТОВ "Батьківщина" діяльності, спрямованої на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб, що свідчить про відсутність реальності здійснення господарських операцій СТОВ "Батьківщина" з ПП "АФ Приват Агро", за квітень 2013 року, що призвело до порушення платником п. 185.1 ст. 185, п. 198.3 п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України при формуванні податкового кредиту з ПДВ декларацій за квітень 2013 року;

також встановлено порушення п. 209.2 ст. 209 Податкового Кодексу України, п. 4. Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.2011 № 11, в результаті чого встановлено нецільове використання суми податку на додану вартість в розмірі 246000,00 грн.

На підставі акту від 29.10.2013 № 30/2200/30875436 відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.12.2013 № 0000082200, яким позивачу визначено грошове зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 453436,00 грн. за основним платежем та 595718,00 грн. за штрафними санкціями.

Вважаючи, що вказане податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем не законно, позивач звернувся до суду із даним позовом про його скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 05.12.2013 № 0000082200 прийняте Варвинською ОДПІ не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з порушенням використаного повноваження з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без врахування усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення; не добросовісно та не розсудливо.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновку суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, виходячи із наявних у справі матеріалів, колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 21.03.2013 між СТОВ "Батьківщина" (Продавець) та ТОВ "Агро-Експрес-Сервіс" (Покупець) укладено договір № 21/03/2013, відповідно до умов якого Продавець продає, а Покупець купує велику рогату худобу, на умовах FCF - самовивіз із складу Продавця, згідно правил "ІНКОТЕРМС 2010", в узгоджені сторонами строки. Загальний обсяг поставки за цим договором складає 120 голів ВРХ. Кількість товару визначається сторонами для кожної партії окремо. Загальна кількість товару і загальна сума договору визначається як сума відповідних додатків на відповідні партії поставки. Зоотехнічні характеристики тварин, що поставляються за цим договором відповідають показникам, зазначеним у відповідних додатках та підтверджується племінними свідоцтвами (сертифікатами) ВРХ і специфікацією, де кожна тварина ідентифікується. На кожну тварину повинна бути заведена ветеринарна картка зеленого кольору. Пунктом 6.7 договору сторони погодили, що під час завантаження продавець зобов'язаний передати покупцю: рахунок, виставлений продавцем; видаткову накладну; акт приймання передачі; паспорт ВРХ; ветеринарна картка до паспорта ВРХ на кожну голову; племінне свідоцтво на кожну тварину; відомість переміщення тварин; оригінал або його нотаріальна копія досліджень тварин держветслужби.

СТОВ „Батьківщина" в перевіреному періоді також укладено договір поставки з TOB "Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД" (Покупець) № К1302-5507, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується поставити й передати, а Покупець зобов'язується, оплатити й прийняти від Постачальника сільськогосподарську продукцію - кукурудзу. Покупець здійснює предоплату 50 відсотків оплати за товар в українських гривнях шляхом банківського переведення на розрахунковий рахунок Постачальника.

На виконання вищевказаних договорів, головною умовою яких є часткова або повна попередня оплата за товар. СТОВ „Батьківщина" в березні 2013 року отримано попередні оплати, зокрема: від TOB «Агро-Експрес-Сервіс» 22.03.2013 року та 26.03.2013 року на суму 812160.00 грн. в т.ч. ПДВ 135360.00 грн.; від TOB "Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД" 04.03.2013 року на суму 1907896,90 грн.. в т.ч. ПДВ 317982.82 грн. На підставі отриманих попередніх оплат в березні 2013 року СТОВ «Батьківщина» виписано податкові накладні: по TOB "Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД": від 04.03.2013 року №2/2 на суму 1589914.08 грн., ПДВ 317982.82 грн.; номенклатура: кукурудза ДС'ГУ 4525:2006 для кормових потреб в кількості 838.636 т.; по TOB «Агро-Ржспрес-Ссрвіс»: податкова накладна від 26.03.2013 року №28/2 на суму 500000.00 гри.. ПДВ 100000.00 номенклатура: ВРХ - нетелі в кількості 17647.06 кг.; податкова накладна від 22.03.2013 року №25/2 на суму 176800.00 грн. ПДВ 35360.00 грн., номенклатура: ВРХ - нетелі в кількості 6240 кг.

Податкові зобов'язання з ПДВ згідно вказаних податкових накладних на загальну 453343,00 грн. було віднесено до складу податкової декларації з податку на додану вартість (скороченої) за березень 2013 року, за якою зазначена сума податку на додану вартість, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні підприємства для відшкодування суми податку згідно виписаних податкових накладних.

Судом вірно встановлено, що видами діяльності СТОВ "Батьківщина" за КВЕД є: 01.11 вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, 01.13. вирощування овочів і баштанних культур, корнеплодів і бульбоплодів, 01.19 вирощуванні інших однорічних і дворічних культур, 01.41 розведення великої рогатої худоби молочних порід, 01.42 розведення іншої великої рогатої худоби та буйволів, 01.46 розведення свиней, 01.61 допоміжна діяльність у рослинництві, 01.63 післяурожайна діяльність, 01.64 оброблення насіння для відтворення, 10.91 виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах, 46.21 оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, 46.23 оптова торгівля живими тваринами, 46.31 оптова торгівля фруктами і овочами, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 19.12.2013.

Позивач зареєстрований суб'єктом спеціального режиму оподаткування ПДВ.

Згідно з пунктом 209.1 ст. 209 Податкового кодексу України Резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Відповідно до п. 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України згідно із спеціальним режимом оподаткування сума ПДВ, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Зі змісту наведених норм слідує, що якщо підприємство знаходиться на спеціальному режимі оподаткування ПДВ, то відповідно до п. 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України таке підприємство відображає податкові зобов'язання у скороченій декларації, які не підлягають сплаті до бюджету та повністю залишаються в розпорядженні його сільськогосподарського підприємства у випадку поставлених (відвантажених) ним сільськогосподарських товарів/послуг.

Як було зазначено вище, СТОВ «Батьківщина» у податкових деклараціях з податку на додану вартість (скорочених) були відображені отримані від TOB «Агро-Експрес-Сервіс», TOB "Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД" попередні оплати за ВРХ та кукурудзу на загальну суму ПДВ 453343 грн., в тому числі за березень 2013 року 453343 грн.

Разом з тим, при перевірці банківських документів, реєстру виданих податкових накладних, оборотно-сальдової відомості по рахунку 361 „Розрахунки з вітчизняними покупцями", було встановлено, що станом на 30.04.2013 року по вищевказаним контрагентам рахується кредиторська заборгованість за договорами поставки, згідно яких СТОВ «Батьківщина» отримано попередню оплату та товар, що не був поставлений на останній день перевіряємого періоду, зокрема по ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» в сумі 3966166,61 в т.ч. за №К1302-5507 від 06.02.2014, а по TOB «Агро-Експрес Сервіс» значиться кредиторська заборгованість в сумі 812160,00 грн. за договором №21/03/2013 від 01.03.2013р., при цьому протягом перевіряємого періоду підприємство не здійснювало коригування.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що на підтвердження виконання умов договору з TOB «Агро-Експрес-Сервіс» позивачем не було надано племінні свідоцтва (сертифікати) ВРХ і специфікацію, що підтверджує зоотехнічні характеристики тварин, що поставляються за цим договором. Також не надано рахунки, виставлені продавцем; видаткову накладну; акт приймання передачі; паспорт ВРХ; ветеринарна картка до паспорта ВРХ на кожну голову; відомість переміщення тварин; оригінал або його нотаріальна копія досліджень тварин держветслужби.

За таких обставин, колегія вважає обґрунтованими висновки акту перевірки щодо завищення та заниження позивачем податкових зобов'язань декларацій по ПДВ.

Згідно із п. 3 Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.2011 № 11 (далі - Порядок № 11) На підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарське підприємство веде реєстри виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, складає податкову декларацію і в строки, встановлені статтею 203 Кодексу, подає її разом з копіями записів у зазначених реєстрах за відповідний період в електронному вигляді до органу державної податкової служби.

Сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) сільськогосподарським підприємством відповідно до податкової декларації за операціями з постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах (крім підакцизних товарів, за винятком виноматеріалів за кодами згідно з УКТЗЕД 2204 29 і 2204 30, які поставляються підприємствами первинного виноробства), тобто різниця між сумою податкового зобов'язання за звітний (податковий) період та сумою податкового кредиту за такий період перераховується сільськогосподарським підприємством з поточного рахунка на спеціальний рахунок у строки, встановлені статтею 203 Кодексу для перерахування суми податку на додану вартість до державного бюджету.

Сільськогосподарське підприємство подає за місцем своєї реєстрації не пізніше останнього календарного дня місяця, що настає за звітним (податковим) періодом, органові державної податкової служби копії платіжних доручень про фактично зараховані на спеціальний рахунок суми податку на додану вартість за кожний звітний (податковий) період.

Відповідно до п. 4 Порядку № 11 сума податку на додану вартість, що акумулюється на спеціальному рахунку, не підлягає вилученню до державного бюджету і використовується сільськогосподарським підприємством відповідно до пункту 209.2 статті 209 Кодексу, а починаючи з 1 січня 2018 р. перераховується на поточний рахунок сільськогосподарського підприємства.

У разі нецільового використання суми податку на додану вартість сільськогосподарське підприємство несе відповідальність відповідно до законодавства.

Судом встановлено, що ТОВ "Панда" на підставі рахунку - фактури від 11.03.2013 № 11/03-4 на загальну суму 246000,00 грн. поставило на користь позивача цукор і на виконання даного рахунку - фактури СТОВ "Батьківщина" сплатило ТОВ "Панда" грошові кошти в сумі 246000,00 грн., а ТОВ "Панда" поставило СТОВ "Батьківщина" цукор в кількості 49,6 тон.

Відповідно до податкової накладної від 31.05.2013 № 26 реалізовував цукор СВК "Удай" та відповідно до податкової накладної від 31.05.2013 № 27 реалізовував цукор населенню.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання позивача на те, що цукор було використано саме у господарській діяльності - для годування ВРХ, при цьому судова колегія не приймає наявні у справі таблиці, оскільки вони не є документами первинного бухгалтерського обліку, їх форма і зміст не визначена жодним нормативно-правовим актом, відтак вони не є належними і допустимими в розумінні статті 70 КАС України доказами і не можуть підтверджувати вказані обставини.

У зв'язку із цим, колегія суддів погоджується із висновком відповідача щодо порушення позивачем вимог п. 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України, оскільки за таких обставин СТОВ «Батьківщина» було використано не за призначенням кошти зі спец рахунку в загальній сумі 246000,00 грн. на закупку цукру в кількості 49,6 т. (992 мішки), податкова накладна №58 від 12.03.2013р. на суму 246000,00 грн.), який не використовувався підприємством у господарській діяльності і вартість якого не складає вартість виробничих факторів підприємства, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а призначався для подальшої його реалізації іншим суб'єктам господарювання та населенню, про що свідчать податкові накладні №26 від 31.05.2013р. №27 від 31.05.2013р.

Позивачем не доведено, що саме отриманий від ТОВ "Панда" цукор він використав для відгодівлі великої рогатої худоби.

Стосовно правомірності формування позивачем сум податкового кредиту у перевіряємий період, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 138 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України), зокрема п. 138.1 витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 - 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп.138.1.1 ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно із п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу валових витрат витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, підставою для формування валових витрат є наявність первинних бухгалтерських документів, що підтверджують понесені підприємством валові витрати. При цьому слід враховувати, що в податковому обліку відображаються виключно господарські операції, вчинені підприємством в рамках господарської діяльності.

Приписами п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, враховуючи викладені норми Податкового кодексу України, існує декілька підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Судом встановлено, що позивач у перевіряємий період мав господарські взаємовідносини з контрагентом ПП "АФ Приват Агро" (код ЄДРПОУ - 38432303), а саме ПП "АФ Приват Агро" в квітні 2013 року поставило СТОВ "Батьківщина" шрот соняшниковий на суму 86072,00 грн., в т.ч. ПДВ - 14345,33 грн., відповідно до умов договору від 25.04.2013 № 25/04-1, на підтвердження чого надано накладну від 26.04.2013 № 801. Також, контрагентом ПП "АФ Приват Агро" виписано податкову накладну від 26.04.2013 № 281

Разом з тим, зі змісту акту вбачається що позивачем до перевірки, а також в ході розгляду справи не було надано фінансово-господарські документи, що підтверджують передачу товарів за вчиненим правочином,.товарно-транспортні накладні, довіреності на отримані товарно-матеріальних цінностей, сертифікати посвідчення якості, акти приймання продукції по кількості.

Надані позивачем докази щодо подальшого використання придбаного шроту соняшникового колегія суддів до уваги не приймає, оскільки ці документи не підтверджують використання позивачем саме товару, придбаного у вказаного контрагента.

Колегія суддів враховує, що відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже в даному випадку правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень повинен довести відповідач як суб'єкт владних повноважень.

В той же час, обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, адже саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух товарів, в той же час, дослідивши наявні у справі матеріали, колегія суддів вважає, що позивач не довів реального здійснення господарської операції за договором із ПП "АФ Приват Агро" у періоді, щодо якого проводилася перевірка, у зв'язку із чим висновок податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування сум податкового кредиту є обгрунтованим.

Підсумовуючи викладене вище, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки подані позивачем докази не спростовують висновків податкового органу щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, в той же час, відповідач, приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, діяв на підставі, у межах та у спосіб, встановлений законодавством.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення із неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є зокрема: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи., то колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова скасуванню.

Керуючись ст.ст. 198, 202, 205, 207, 212, 254, 267 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Варвинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 9 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" до Варвинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 9 жовтня 2014 року - скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.А. Губська

Суддя А.Б. Парінов

Суддя О.О. Беспалов

Повний текст постанови виготовлено 22 грудня 2014 року

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Парінов А.Б.