КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/4157/14 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
У Х В А Л А
Іменем України
11 грудня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.
Суддів: Бєлової Л.В.
Гром Л.М.
За участю секретаря: Стеценко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Київської регіональної митниці Міністерства доходів і зборів України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "БізнесТрейд" до Київської регіональної митниці Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,
В С Т А Н О В И В :
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "БізнесТрейд" звернувся до суду з позовом до Київської регіональної митниці Міністерства доходів і зборів України про визнання дій протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 04 жовтня 2013 року № 100250000/2013/600818/2.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 травня 2014 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів № 100250000/2013/600818/2 від 04 жовтня 2013 року.В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з постановою суду, відповідач - Київська регіональна митниця Міністерства доходів і зборів України звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «БізнесТрейд» (Покупець) укладено зовнішньоекономічний контракт від 26 вересня 2012 року № ASТ-1 з компанією «The London Oil Refining Co., LTD» торгівельна марка Astonish, країна виробництва Великобританія.
Поставка товару здійснювалася на умовах СРТ Жешув (Польща) та CFA PL Жешув (Польша), відповідно до Правил Інкотермс 2010.
03 жовтня 2013 року позивачем через митного брокера ФОП ОСОБА_3 подано до митного оформлення митну декларацію № 100250000/2013/408613 та товаросупровідні документи на товар. Митна вартість товару заявлена за основним методом визначення митної вартості - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Митна вартість товару була визначена позивачем за першим методом - за ціною договору.
При поданні митної декларації на оформлення було подано: картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами № 100/2012/0000283 від 12 жовтня 2012 року, міжнародну автомобільну накладну (CMR) № 0614958 від 01 жовтня 2013 року; документ, що підтверджує вартість перевезення товару 01/10/01 від 01 жовтня 2013 року; прейскурант (прайс-лист) виробника товару GB№ 63041 від 25 вересня 2013 року; рахунок-фактура (інвойс) SІN023719 від 25 вересня 2013 року; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу AST-1 від 26 вересня 2012 року; доповнення до зовнішньоекономічного контракту 2 від 19 вересня 2013 року; договір про надання послуг митного брокера 12/9-12 від 12 вересня 2012 року; договір (контракт) про перевезення 03/12/2012 від 03 грудня 2012 року; сертифікат відповідності (орган із сертифікації) UA1.020.0175057-12 від 12 жовтня 2012 року; декларацію про відповідність UA1.035.D.00044-12 від 12 жовтня 2012 року; інформація про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару 2730 від 01 жовтня 2013 року; інформація про позитивні результати здійснення екологічного контролю товару 2730 від 01 жовтня 2013 року; сертифікат про походження товару загальної форми PL/MF/AGO257423 від 01 жовтня 2013 року; інші некласифіковані документи; копію митної декларації країни відправлення 13PL40201ЕО182973 від 01 жовтня 2013 року.
За результатами розгляду поданих документів, Київською міжрегіональною митницею Міндоходів прийнято рішення про коригування митної вартості від 04 жовтня 2013 року № 100250000/2013/600818/2, яким визначено митну вартість товарів за резервним методом.
На підставі рішення про коригування митної вартості товару, відповідачем винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100250000/2013/50174.
Не погоджуючись з діями відповідача щодо коригування митної вартості товару та вважаючи протиправним рішення про коригування митної вартості товару, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 ст. 51 Митного кодексу України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
У відповідності до ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч. ч. 2-3 ст. 57 Митного кодексу України).
Згідно ч. ч. 1 та 2 ст. 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до ч. 5 ст. 57 Митного кодексу України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Частинами 4 та 5 ст. 54 Митного кодексу України передбачено, що митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно ч. 2 ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу ,визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у Главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Як вбачається з матеріалів справи, митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів за резервним методом, що ґрунтується на раніше визначеній органами доходів і зборів митній вартості згідно митної декларації від 29 серпня 2013 року № 125110010/2013/938161).
Так, в гр. 33 Рішення про коригування митної вартості від 04 жовтня 2013 року № 100250000/2013/600818/2 визначено неможливість застосування попередніх методів визначення митної вартості, та зазначено, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), оскільки документи містять неповні дані та розбіжності, тобто непідтверджені документально. Методи 2 а, 3 - у зв'язку із відсутністю цінової інформації на ідентичні чи подібні товари. Методи 4, 5 - через відсутність основи для додавання (віднімання) вартості.
При цьому, судом встановлено, що в наданих до митного оформлення документах зазначено всі вартісні та кількісні показники товару, що ввозився: розрахунок ціни (калькуляція), документи, що підтверджують вартість перевезення, документи, що підтверджують вартість брокерських послуг.
На підтвердження сплати за товар компанії «The London Oil Refining Co., LTD», що завозився, позивачем надано копії платіжних доручень № 24 від 11 грудня 2013 року на суму 17 000,00 дол. США, № 22 від 12 листопада 2013 року на суму 8 481,52 дол. США.
Так, приймаючи спірне рішення, відповідач вказав на певні розбіжності в поданих декларантом документах, які на його думку, впливають на числове значення складових митної вартості товарів та дають підстави для обґрунтованого сумніву у достовірності відомостей про митну вартість, а саме: декларантом було надано прайс-лист, в якому відсутня цінова інформація щодо товару з артикулом С9106.
Разом з тим, судом встановлено, що під час складання виробником зазначеного документу сталася помилка та замість С9106 було написано С9016, що підтверджується надісланим позивачем запитом на адресу виробника з проханням підтвердження справжності інформації.
Матеріали справи свідчать, що листом від 24 квітня 2014 року компанія «The London Oil Refining Co., LTD» підтвердила, що ціна позиції «Засіб для видалення плям» 750 мл становить 10,20 дол. США, а не 11,04 дол. США згідно інвойсу № SIN023719 від 25 вересня 2013 року Прайс-лист, датований січнем 2013 року та завірений Торгово-промисловою палатою від 25 вересня 2013 року, містить помилку. Правильною є позиція С9106.
Як зазначив митний орган, відповідно до транспортної накладної CMR від 01 жовтня 2013 року № 0614958 перевізником виступає SPE «Prikarpattrance», а довідку про транспортні послуги надав ТОВ «Фаворит Транс».
Разом з тим, матеріалами справи підтверджується, що ТОВ «Фаворит Транс» виступав в ролі Експедитора, а SPE «Prikarpattrance», - перевізником.
Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що зазначені відповідачем в оскаржуваному рішенні розбіжності є несуттєвими та формальними, спростовуються матеріалами справи, а тому не впливають на рівень заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів.
При цьому, витребовуючи докази у позивача, відповідач не конкретизував, які саме розбіжності містять надані позивачем документи, яких обов'язкових документів не надано позивачем з первинними МД, на підтвердження яких саме обставин необхідно надати додаткові документи та не зазначено конкретизованої інформації, яка могла викликати сумнів у достовірності заявленої позивачем митної вартості.
Так, приймаючи рішення про визначення митної вартості імпортованого позивачем товару за другорядним методом 2 г (резервний), митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, та не наведено жодних розрахунків, за якими митним органом було визначено таку вартість товару.
Водночас, в рішенні про коригування митної вартості товару митний орган чітко не вказав, які відомості в наданих йому документах викликають сумніви, в чому вони полягають та яким чином витребувані документи можуть вплинути на визначення ціни за будь-яким методом.
Застосувавши 6 (резервний) метод визначення митної вартості, відповідач не надав будь-яких фактичних даних щодо застосування попередніх 2-5 методів визначення митної вартості та не навів відповідних аргументів.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено неможливість застосування методів 1-5 та безпідставно визначено декларанту митну вартість за резервним методом, при цьому, переконливих аргументів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено, а обставин, які б впливали на рівень задекларованої вартості товарів, не встановлено.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що подані декларантом позивача документи необхідно вважати належними та достатніми для підтвердження та визначення митної вартості товару, а тому висновок митного органу про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції) є необґрунтованим.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів № 100250000/2013/600818/2 від 04 жовтня 2013 року прийнято відповідачем протиправно.
Колегія суддів вважає обґрунтованою відмову суду першої інстанції у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, оскільки, згідно положень ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України, перевірка митної вартості та прийняття рішення щодо відмови чи прийнятті митної декларації, визначення митної вартості, винесення картки відмови належить до виключної компетенції митного органу, а тому це є його суб'єктивне право щодо вчинення зазначених дій.
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "БізнесТрейд" та їх часткове задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
При цьому, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу Київської регіональної митниці Міністерства доходів і зборів України - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 травня 2014 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.
Судді: Бєлова Л.В.
Гром Л.М.
.
Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.
Судді: Бєлова Л.В.
Судове рішення № 41996143, Київський апеляційний адміністративний суд було прийнято 11.12.2014. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 826/4157/14. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: