Рішення № 41995689, 22.12.2014, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2014 року Справа № 925/3/14

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Спаських Н.М., із секретарем судового засідання Волна С.В., за участі представників сторін:

від позивача: Гураль С.П. - за довіреністю;

від першого відповідача: Мухінський В.О. - за довіреністю;

від другого відповідача Товарна біржа: Сіденко С.А. - за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сван-1" м. Черкаси до товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Інжинірінг" м. Черкаси та до Товарна біржа "Черкаська центральна товарна біржа" про визнання недійсним правочину,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2014 року позивач звернувся із позовом до ТОВ "Агро Інжинірінг" з вимогою про визнання недійсним правочину, в результаті укладення якого відбулось відчуження автомобіля SKODA OCTAVIA TOUR 1.81, сірого кольору, 2005 року випуску, державний номерний знак СА2269АC, № двигуна AGU278083, № кузова TMBDL41U16B060884, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Сван-1" м. Черкаси, вул. Рози Люксембург, б. 153/2 кв. 35, ідентифікаційний код 25658686 та товариством з обмеженою відповідальністю "Агро Інжинірінг", м. Черкаси, вул. П. Комуни, б. 65-А, ідентифікаційний код 37180883.

Ухвалою від 22.01.2014 року суд залишив позов без розгляду з підстав підписання позову не уповноваженою особою ( а.с. 123 том 1).

Ухвалою Київського апеляційного суду від 25.02.2014 року суд прийняв відмову від апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції від 22.01.2014 року, апеляційне провадження припинив (а.с. 56-57 том 2).

Постановою ВГСУ від 03.04.2014 року ухвалу Київського апеляційного суду від 25.02.2014 року скасовано, справу направлено до суду апеляційної інстанції (а.с. 71 том 3).

Київським апеляційним господарського судом ухвалу суду першої інстанції від 22.01.2014 року про залишення позову без розгляду скасовано, справу повернуто на розгляд суду першої інстанції.

Ухвалою від 14.10.2014 року суддею Єфіменко В.В. задоволено заяву ТОВ "Сван-1" про відвід судді, справу автоматичним розподілом передано у провадження судді Спаських Н.М.

Ухвалою від 31.10.2014 року суд залучив до участі у справі в якості другого відповідача Товарну біржу "Черкаська центральна товарна біржа", за участі якої було укладено спірну угоду.

У відповідності до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При повторному розгляді справи судом було встановлено наступне:

З урахуванням отриманих в ході судового розгляду справи додаткових доказів, заявою від 21.10.2014 року (а.с. 96 том 3) позивач уточнив зміст та обґрунтування своїх позовних вимог і просить суд визнати недійсним правочин-біржову угоду купівлі-продажу транспортного засобу реєстраційний № 18983 від 27.11.2010 року, укладену на підставі протоколу № 18556 проведення біржових торгів від 27.11.2010 року та зареєстровану у реєстрі біржових угод під номером 18983 на Черкаській центральній товарній біржі, в результаті укладення якого відбулося відчуження автомобіля SKODA OCTAVIA TOUR 1.81, сірого кольору, 2005 року випуску, державний номерний знак СА2269АC, № двигуна AGU278083, № кузова TMBDL41U16B060884, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Сван-1" м. Черкаси, вул. Рози Люксембург, б. 153/2 кв. 35, ідентифікаційний код 25658686 та товариством з обмеженою відповідальністю "Агро Інжинірінг", м. Черкаси, вул. П. Комуни, б. 65-А, ідентифікаційний код 37180883.

Інших змін до прохальної частини позову суду не подано.

Позивач просить задовольнити позов на тій підставі, що всупереч положенням ч. 1 ст. 203 ЦК України при укладенні спірного договору було порушено ст. 15 ЗУ "Про товарну біржу",ст. 279, 280 ГК України про порядок укладення біржових угод, ст. 232 ЦК України про укладення правочинів внаслідок зловмисної домовленості представників обох сторін, ст. 3,4 ЗУ "Про податок на додану вартість" щодо неправильного визначення ціни договору, ст. 79 ГК України щодо діяльності господарського товариства з метою отримання прибутку.

Оскільки у відповідності до ст. 1 ГПК України до господарського суду зацікавлені особи звертаються виключно за захистом свого порушеного права чи охоронюваного законом інтересу, то крім порушення норми чинного законодавства на момент укладення спірного договору, позивач повинен довести і наявність у нього порушеного права. При цьому порушене право у позивача повинно мати місце як на час укладення спірного договору, так і на час вирішення спору і прийняття судового рішення.

У судовому засіданні представник позивача свої вимоги підтримала повністю та просить їх задовольнити.

У направлених суду відзивах на позов представники відповідачів проти позову заперечили повністю з мотивів відсутності порушення норм чинного законодавства та відсутності у позивача порушеного права укладенням та повним виконанням сторонами спірного договору. Одночасно обидва відповідачі просять застосувати до позовних вимог позовну давність та відмовити у позові.

Як вбачається зі змісту прохальної частини позовної заяви та уточнення згідно заяви від 21.10.2014 року ( а.с. 96 том 3), позивач просить суд визнати недійсним весь правочин-біржову угоду, в результаті якої було відчужено автомобіль SKODA OCTAVIA TOUR 1.81, сірого кольору, 2005 року випуску, державний номерний знак СА2269АC, № двигуна AGU278083, № кузова TMBDL41U16B060884.

З примірника спірного договору (а.с. 107 том 3) вбачається, що його предметом стало відчуження позивачем на користь відповідача трьох легкових автомобілів, однак позивач оспорює незаконність продажу лише одного з них і не пояснює правових підстав для позовної вимоги про визнання недійсним всього договору, в т.ч. і в частині інших двох автомобілів, з продажем яких (як слід вважати) позивач згоден.

Суд не вправі виходи за межі позовних вимог і визнавати договір недійсним лише в частині продажу одного автомобіля (при тому що всі три автомобілі продавалася за однакових умов), якщо позивач просить суд визнати недійсним весь договір і без доведення ним при цьому порушень, допущених при продажу двох інших автомобілів.

Встановлення такої обставини є самостійною підставою для відмови у позові через недоведеність позовних вимог.

Позивач не заперечує, що звернення до суду із позовом про визнання недійсною біржової угоди від 27.11.2010 року відбулося в результаті здійснення арбітражним керуючим перевірки господарської діяльності ТОВ "Сван-1" в ході процедури банкрутства підприємства.

Так, ухвалою від 25 жовтня 2011 року по справі № 10/5026/2337/2011 було порушено провадження у справі про банкрутство - товариства з обмеженою відповідальністю "Сван-1" і розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Юдицького Олександра Вікторовича.

Ухвалою від 09 лютого 2012 року у справі № 10/5026/2337/2011 відсторонено керівника боржника Вінника Сергія Васильовича - голову ліквідаційної комісії товариства з обмеженою відповідальністю "Сван-1" та покладено виконання обов'язків керівника на арбітражного керуючого - розпорядника майна боржника Юдицького Олександра Вікторовича.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2013 року у справі №10/5026/2337/2011, ухвала господарського суду Черкаської області від 09.02.2012 року по справі № 10/5026/2337/2011, залишена без змін.

Постановою господарського суду Черкаської області від 22 червня 2012 року у справі № 14-10/5026/2337/2011 визнано ТОВ "Сван-1" банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Юдицького Олександра Вікторовича.

За змістом оскарженої біржової угоди купівлі-продажу транспортного засобу реєстраційний № 18983/3 від 27.11.2010 року (а.с. 107 том 3), між сторонами по справі досягнуто згоди про відчуження позивачем на користь ТОВ "Агро Інжиніринг" трьох автомобілів, в т.ч. і легкового автомобіль SKODA OCTAVIA TOUR 1.81, сірого кольору, 2005 року випуску, державний номерний знак СА2269АC, № двигуна AGU278083, № кузова TMBDL41U16B060884.

Вартість реалізації даного автомобіля визначена в розмірі 63 743,00 грн.

Сторонами не заперечується, що позивач отримав від відповідача повну суму вартості цього автомобіля і спору з приводу не проведення розрахунку за товар між сторонами немає.

За своїм правовим змістом біржова угода є договором купівлі-продажу та відповідає ст. 655 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. У відповідності до норм чинного законодавства, між юридичними та фізичними особами угоди можуть укладатися і на біржах.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Правочинами є результатами дій сторін, спрямованих на виникнення взаємних прав та обов"язків і настання реальних наслідків.

Позивач не надав заперечень суду на те, що за предметом спірної біржової угоди, який полягає у продажі автомобілів продавцем і отриманні за них коштів від покупця, мета договору була повністю досягнута обома сторонами в результаті належного виконання ними умов договору.

Позивач на доведення порушення своїх прав зазначає, що вказаний автомобіль було продано за ціною, яка не забезпечувала отримання прибутку товариством від продажу, а на ціну продажу не було нараховано ПДВ у розмірі 20% вартості.

Суд відхиляє дані доводи позивача та погоджується із запереченнями проти позову інших учасників процесу в цій частині, виходячи з такого:

- низька ціна продажу певного товару, на що малося волевиявлення продавця, не є самостійною підставою для визнання договору недійсним, оскільки це не передбачено нормами чинного законодавства. Ціна товару у відповідності до норм ЦК та ГК України формується виключно за згодою сторін договору і саме з цих підстав невідповідність ціни продажу ринковим цінам також не може бути підставою для визнання договору недійсним;

- неотримання прибутку всупереч меті створення господарського товариства є ризиком комерційної діяльності кожного господарюючого суб'єкта, а продаж майна собі у збиток не є протизаконною дією згідно положень чинного законодавства України;

- як вказано у біржовій угоді від 27.11.2010 року, ціну продажу кожного автомобіля було визначено на підставі бухгалтерських довідок продавця. При цьому згідно довідки № 89 від 24.11.2010 року ( а.с. 109 том 4) ціну продажу автомобіля SKODA OCTAVIA TOUR 1.81, сірого кольору, 2005 року випуску, державний номерний знак СА2269АC, № двигуна AGU278083, № кузова TMBDL41U16B060884 було визначено у розмірі 63 743,00 грн. в т.ч. ПДВ, що виключає доводи позивача про відсутність ПДВ у ціні продажу товару.

- ненарахування продавцем у ціні продажу товару ПДВ чи інших потрібних йому складових при формуванні ціни продажу - не є підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу, оскільки такого роду помилки продавця, який досяг згоди про ціну продажу із покупцем, також є страхом і ризиком комерційної діяльності продавця і його проблемами у подальших стосунках із податковими органами. З цих підстав суд відхиляє доводи позивача про те, що з боку ТОВ "Сван-1" мало місце свідоме заниження бази оподаткування та ухилення від сплати податків, що є порушенням законодавства, моральних засад суспільства та є підставою для визнання договору недійсним.

Суд також не вважає переконливими доводи представника позивача Гураль С.П. про те, що при укладенні біржової угоди мала місце зловмисна домовленість тимчасового члена біржі Шатерніка Р.В., якому ТОВ "Агро-Інжиніринг" доручило купити автомобілі у ТОВ "Сван-1", а в ТОВ "Сван-1" Шатернік Р.В. був генеральним директором, а тому укладення цієї угоди не відбулося в інтересах ТОВ "Сван-1".

Доказів зловмисної згоди представників обох сторін на укладення біржової угоди позивачем не надано, судових рішень із відповідними висновками про це не існує.

У позивача також немає доказів укладення спірної угоди під тиском чи внаслідок збігу тяжких обставин. Біржова угода від 27.11.2010 року повністю виконання обома сторонами і позивач отримав за продані автомобілі повну суму, обумовлену договором.

Суд враховує і доводи відповідачів про те, що для укладення біржової угоди у особи, що підписала договір від ТОВ "Сван-1", не було ніякого обмеження щодо ціни договору чи інших істотних умов, що доводиться протоколом № 418 зборів учасників ТОВ "Сван-1" ( а.с. 62 том 4).

У тексті біржової угоди допущено описку з приводу того, що Шатернік Р.В. від імені продавця діє на підставі протоколу № 427 від 25.11.2010 року, в той час як продаж автомобіля SKODA OCTAVIA TOUR 1.81, сірого кольору, 2005 року випуску, державний номерний знак СА2269АC, № двигуна AGU278083, № кузова TMBDL41U16B060884 було передбачено рішенням з протоколу зборів № 418 від 25.11.2010 року, що не впливає на чинність біржової угоди.

У заявленому позові позивач не ставить питання про визнання недійсним рішення, викладеного у протоколі зборів учасників ТОВ "Сван-1" № 418 від 25.11.2010 року і доказів, що це рішення вже визнано недійсним - за доводами сторін не існує.

У вказаному протоколі № 418 від 25.11.2010 року вирішено і питання про продаж автомобілів, і про надання повноважень директору Шатерніку Р.В. на укладення відповідних угод від імені ТОВ "Сван-1".

Факт не оскарження рішень, викладених у протоколі № 418 від 25.11.2010 року, повністю спростовує доводи позивача про те, що у Шатерніка Р.В. не було повноважень на укладення біржової угоди від 27.11.2010 року і що продаж автомобілів порушує права товариства, оскільки рішення про цей продаж було прийнято всіма учасниками ТОВ "Сван-1".

Суд вважає, що позивач правомірно посилається лише на одне порушення норми чинного законодавства при укладенні спірного договору, а саме на порушення ст. 15 ЗУ "Про товарну біржу", виходячи з такого:

У відповідності до ст. 15 ЗУ "Про товарну біржу" від 10.12.1991 року не можуть бути предметом біржової торгівлі речі, визначені індивідуальними ознаками, якщо вони не продаються як партія, а також будь-які вживані товари, включаючи транспортні засоби, та капітальні активи. Таке обмеження не поширюється на майно, яке відчужується з податкової застави, а також майно, конфісковане відповідно до закону.

Суд вважає, що за змістом цієї норми продаж вживаних товарів на біржі заборонений у будь-якому випадку, крім продажу майна, що відчужується з податкової застави, а також майна, що конфісковане відповідно до закону. Ця норма не допускає об'єднання вживаних товарів у партію для їх продажу, виходячи із прямого змісту ст. 15 Закону, тому суд не погоджується із протилежним тлумаченням цієї норми з боку представника Черкаської центральної біржі.

Всіма учасниками процесу не заперечується, що автомобіль SKODA OCTAVIA TOUR 1.81, сірого кольору, 2005 року випуску, державний номерний знак СА2269АC, № двигуна AGU278083, № кузова TMBDL41U16B060884 дійсно є вживаним і ніяк не може вважатися новим товаром згідно визначення у ЗУ "Про товарну біржу".

Таким чином суд вважає, що продаж цього авто через укладення біржового договору порушує вимоги чинного законодавства України.

У відповідності до ст. 215, ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а встановлення такої обставини є підставою для визнання договору недійсним.

Однак навіть при наявності порушення укладеним договором вимог чинного законодавства, позивач в обов'язковому порядку повинен довести наявність свого порушеного права внаслідок укладення спірної угоди.

На думку суду, доказів наявності у позивача порушеного права внаслідок укладення біржової угоди від 27.11.2010 року у справу не надано.

Як вказано вище, твердження позивача про те, що вищевказаний правочин порушує права, законні інтереси товариства з обмеженою відповідальністю "Сван-1" та основні принципи його діяльності, передбачені ст. 79 ГПК України та статутом товариства, оскільки його укладення направлено не на отримання прибутку, а навпаки завдало збитків товариству в результаті продажу майна ---- не є доказами наявності у ТОВ "Сван-1" порушеного права.

Позивач не заперечив, що за результатами виконання спірного договору обома сторонами було повністю досягнуто мети його укладення. Позивач зі свого боку отримав повну суму за продаж автомобілів із можливістю розпорядження ними на власний розсуд.

Питання недійсності договору не піднімалося ТОВ "Сван-1" аж до початку процедури банкрутства товариства, а продаж майна товариства за місяць до порушення провадження у справі про банкрутство не може безумовно свідчити про намір порушити права товариства, оскільки це могло бути і вимушеною господарською операцією, спрямованою на поповнення обігових коштів товариства, що відповідає його інтересам.

Позивачем 22.12.2014 року у справу надано копії постанов Київського апеляційного господарського суду у аналогічних спорах (справи № 925/10/14, 925/6/14, 925/1/14, 925/4/14) між сторонами по справі з приводу відчуження автомобілів на підставі біржових угод, якими вже вирішено, що низька ціна продажу автомобіля, неотримання прибутку від його продажу - не можуть бути самостійними підставами для визнання договору недійсним, оскільки це не передбачено нормами чинного законодавства. Укладення угод і неотримання внаслідок цього прибутку є страхом і ризиком комерційної діяльності кожного господарюючого суб'єкта. Укладення таких угод від імені ТОВ "Сван-1" Шатерніком Р.В. на підставі протоколу загальних зборів, яким учасниками товариства було прийнято рішення про продажу автотранспорту - є законним, оскільки дані рішення не оскаржувалися та не визнавалися недійсними. У позивача немає доказів укладення спірних однотипних біржових договорів внаслідок зловмисної домовленості представників сторін за угодою - всі доводи позивача з цього приводу є лише припущеннями.

До аналогічних висновків суд приходить і за результатами оцінки доказів у даній справі.

Суд також вважає, що позивач не може одночасно вимагати визнання недійсною біржової угоди на підставі порушення вимог ч. 1 ст. 203 ЦК України та на підставі ст. 232 ЦК України.

У відповідності до роз'яснення постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.2013 року № 11 "Про деякі питання визнання угод (господарських договорів недійсними"), викладених у п. 2.1. судам роз'яснено, що загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п'ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів, зокрема, статей 228, 229, 230, 232, 234, 235, 1057- 1 ЦК України.

На підставі викладеного суд вважає, що позивач не довів наявність у нього порушеного права внаслідок укладення спірної біржової угоди від 27.11.2010 року, оскільки при вирішенні спору встановлено, що повним виконанням цієї угоди сторони досягли мети її укладення, за проданий по рішенню учасників ТОВ "Сван-1" автомобіль позивач отримав повністю обумовлену за згодою сторін суму вартості проданого автомобіля і кошти позивач використав на власні потреби.

За відсутності порушеного права, наявні у справі докази порушення вимог чинного законодавства (ст. 15 ЗУ "Про товарну біржу" ) при укладенні спірної біржової угоди, не є достатньою та самостійною підставою для визнання правочину недійсним, оскільки результатом вирішення будь-якого спору повинні бути захист та відновлення порушеного права у позивача.

У наданих суду відзивах на позов та в окремій заяві першого відповідача (а.с. 182 том 3) обидва відповідачі просять суд застосувати до позовних вимог ТОВ "Сван-1" строк позовної давності, оскільки заявленим у січні 2014 року позовом позивач просить визнати недійсною біржову угоду від 27.11.2010 року.

У відповідності до ст. 257, 256 ЦК України загальний строк позовної давності встановлено у три роки. Оскільки правочини визнаються недійсними з моменту їх укладення, то для відповідних позовів перебіг строку позовної давності починається з моменту укладення спірного договору.

Суд не погоджується із доводами позивача про поважність причин пропуску ним строку позовної давності (а.с. 231 том 3) з підстав того, що арбітражним керуючим Юдицьким О.В. лише при проведенні повної інвентаризації документації ТОВ "Сван-1" було виявлено факти укладення біржових угод на відчуження автотранспорту, а колишнє керівництво протидіяло Юдицькому О.В. та приховувало документи щодо господарської діяльності товариства. Арбітражний керуючий вимушений був звертатися із різними запитами про виявлення документів, на підставі яких можна було б подавати відповідні позови, що в сукупності і призвело до порушення строку позовної давності.

Суд погоджується із запереченнями відповідачів про те, що зміна керівництва товариства або поява на підприємстві арбітражного керуючого не змінює перебіг строку позовної давності для визнання правочину недійсним, оскільки таке не передбачено нормами ЦК України, а стороною правочину є товариство, а не його керівник.

Такі ж висновки зроблені Верховним Судом України у постанові від 19.08.2014 року (а.с. 203 том 3) з вказівкою на те, що для юридичної особи днем початку перебігу строку позовної давності слід вважати день вчинення правочину (укладення договору), оскільки він збігається із днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції на час виникнення спірних правовідносин, спеціальних норм про позовну давність (в т.ч. для звернення із позовами до суду арбітражного керуючого про визнання недійсними угод боржника) -- не встановлено. Тому неправильними є висновки про те, що перебіг строку позовної давності починається із дня, коли арбітражний керуючий у справі про банкрутство дізнався про укладені спірні договори.

Крім того, ЦК України не знає поняття значного чи незначного строку пропуску позовної давності.

Позивач не спростовує, що виявлення факту продажу автомобілів Юдицьким О.В. відбулося на підставі відомостей із руху коштів по рахунках ТОВ "Сван-1" за кілька місяців до закінчення трирічного строку позовної давності і Юдицький О.В. мав безперешкодний доступ до рахунків товариства з моменту призначення арбітражним керуючим.

У січні 2014 року позивач подав, а суд прийняв позов із невизначеною у прохальній частині позову вимогою про визнання недійсним правочину без точної вказівки його реквізитів та дати. Суд сприяв позивачу у витребуванні доказів для отримання примірників біржової угоди від 27.11.2014 року та документів, на підставі яких відбулося переоформлення права власності на автомобілі ТОВ "Сван-1", на підставі чого позивач уточнив свої вимоги щодо реквізитів спірного правочину. Суд погоджується із доводами відповідачі про те, що до часу спливу трирічного строку позовної давності у позивача не було ніяких перешкод подати аналогічний позов і цим дотриматися строків звернення до суду за захистом свого порушеного права.

Юдицького О.В. розпорядником майна ТОВ "Сван-1" було призначено 25.10.2011 року при порушенні провадження у справі про банкрутство. Ухвалою від 09.02.2012 року, яка залишена без змін постановою КАГС від 23.04.2013 року на Юдицького О.В. покладено виконання обов'язків керівника товариства.

З будь-якої із вказаних дат і до 27.11.2013 року у ТОВ "Сван-1" в особі його керівника Юдицького О.В. було достатньо можливостей вжити заходи щодо розшуку документації на продане майно, вчасно переоформи картки із зразками підписів та перевірити банківські рахунки з інформацією про надходження коштів від продажу, звернутися до суду із заявою про вжиття запобіжних заходів для витребування доказів та цим дотриматися строку позовної давності. Також не було ніяких перешкод у пред'явленні позову про визнання правочину недійсним навіть у тому виді, в якому його було заявлено до суду у січні 2014 року без надання примірника угоди, яку позивач просить визнати недійсною.

З цих підстав суд не погоджується із доводами позивача про поважність пропуску строків позовної давності для пред'явлення позову у даній справі. Поважність причин пропуску завжди пов'язана із об'єктивними перешкодами, які завадили позивачу захистити своє порушене право, однак таких доказів позивач суду не надав.

Однак суд не застосовує до заявлених позовних вимог строку позовної давності для відмови позивачу у позові, виходячи з такого:

За змістом ст. 267 ЦК України, заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Таким чином, позовна давність може бути застосована судом лише у випадку, якщо позивач доведе факт порушення свого права і не буде встановлено підстав поважності пропуску строку позовної давності.

Ухвалою Верховного Суду України від 18.07.2000 встановлено, що у випадку, коли суд на підставі досліджених у судовому засіданні доказів установить, що право позивача, про захист якого він просить, не порушено, зостановлюється рішення про відмову в задоволенні позову саме із цих підстав, а не через пропуск строку давності. Якщо ж буде встановлено, що таке право позивача порушено і строк позовної давності пропущено без поважних причин, суд на підставі ст. 80 ЦК України постановляє рішення, яким відмовляє в позові у зв'язку із закінченням строку давності, а при визнанні причини пропуску цього строку поважною порушене право має бути захищене"

Такий же висновок зроблено і в постанові ВГСУ від 14.04.2009 року у справі № 02/4070.

Оскільки судом із доводів позивача та наданих ним доказів не було встановлено підстав для визнання недійсним спірного договору повністю ( в т.ч. щодо ще двох автомобілів, продаж яких був предметом договору) та не доведено наявності у позивача порушеного права внаслідок укладення спірної біржової угоди від 27.11.2010 року, то суд відмовляє у позові саме з цих підстав (недоведеність позовних вимог і порушеного права), а не через пропуск строку позовної давності.

При відмові у позові судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. 49,82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 днів.

Повне рішення складено 24 грудня 2014 року

Суддя Н.М. Спаських