Постанова № 41995198, 17.12.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2014 року 09 год. 59 хв. Справа № 813/6381/14

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання - Козак О.О.,

за відсутності представників сторін,

розглянувши у м. Львові у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Червоноградського міського управління юстиції про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Червоноградського міського управління юстиції про визнання протиправною бездіяльності цього відділу щодо не зняття арешту з майна ОСОБА_1. Підставою для зняття арешту позивач зазначає повернення виконавчого документу стягувачеві у виконавчому провадженні № 35350154 та обов'язок відповідача звільнити майно ОСОБА_1 з-під арешту накладеного в межах виконавчого провадження № 35350154 згідно постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 20.12.2012 року.

Також позивач вказує на вимоги ч.1 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання лише у визначені строки. Зокрема, посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців.

Проте, відповідачем відкрито виконавче провадження за виконавчим документом, строк пред'явлення якого до виконання вже сплив, що призвело до порушення прав ОСОБА_1

Крім того, позивач звертався до відповідача з заявою про добровільне зняття арешту з цього майна, оскільки ним було сплачено штраф у сумі 510 грн., що підтверджується листом відповідача №8-/09 від 16.04.2010 року. Проте, відповідач своїм листом №5579/09-26/15959 від 02.09.2014 року відмовив у знятті арешту з підстав несплати виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій. При цьому позивачу невідомо чи виносились державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій, так як це вимагає ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження».

Відтак, за відсутності виділення відповідною постановою державного виконавця в окреме провадження постанов про стягнення з боржника виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій, мотиви відповідача у не знятті арешту з майна боржника є позивачу незрозумілими і на його думку не відповідають вимогам закону.

Ухвалою суду від 18.09.2014 року відкрито провадження у справі. В судовому засіданні 17.12.2014 року відповідно до вимог ч.3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Представник позивача подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Суд вважає, що відповідач належним чином, в силу приписів ст.ст. 33-35 КАС України, повідомлений про час та місце розгляду справи і справу можливо розглядати у відсутності представника відповідача на підставі наявних в матеріалах справи доказів, відповідно до ст.71 КАС України. Позиція відповідача наведена у письмовому запереченні на позовну заяву під вх. № 33990 від 03.10.2014 року та запереченні під вх. №37712 від 31.10.2014 року, згідно яких зазначено, що під час примусового виконання рішення 10.09.2012 року та 20.12.2012 року державними виконавцями відділу державної виконавчої служби Червоноградського міського управління юстиції на підставі ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, а саме автомобіль марки VOLKSWAGEN T4, державний номерний знак НОМЕР_1, що належить на праві приватної власності позивачу ОСОБА_1. Вимог виконавчого документа не було виконано та борг не сплачено. Крім того відповідачем вказано, що державний виконавець не може зняти арешт з майна боржника, оскільки вимоги постанови ВДАІ не виконані, кошти виконавчого збору в сумі 51, 00 грн. та витрат на проведення виконавчих дій в сумі 171, 30 грн. не сплачені. А відтак, просить у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Розглянувши і дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

16.04.2010 року листом державного виконавця відділу державної виконавчої служби Червоноградського міського управління юстиції № 8-/09 позивачу повідомлено, що на виконанні перебувають відкриті виконавчі провадження за постановами виданими ВДАІ. Зокрема: постанова № ВС001578 від 31.07.2009 року на суму 510, 00 грн. про стягнення штрафу з ОСОБА_1, який проживає АДРЕСА_1. У вищевказаному листі також зазначено, що штраф сплачений в повному обсязі, згідно квитанції Приватбанку № 125.1.6.

20.12.2012 року старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Червоноградського міського управління юстиції Лазар Наталією Миколаївною винесено постанову ВП № 35350154 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на автомобіль VOLKSWAGEN T4, 2002 року випуску, номерний знак НОМЕР_1. Також, вказаною постановою заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику.

19.08.2014 року представник позивача звертався до начальника відділу державної виконавчої служби Червоноградського міського управління юстиції Савойника Романа Петровича з заявою про звільнення майна боржника з-під арешту. У зверненні просив з винесенням постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві серії ВП 35350154 від 25.12.2012 року невідкладно вирішити питання про зняття арешту з майна, а саме доручити старшому державному виконавцю Лазар Наталії Миколаївні чи іншому державному виконавцю звільнити майно боржника, ОСОБА_1, з-під арешту шляхом винесення відповідної постанови про зняття арешту з майна боржника або невідкладно винести таку постанову самостійно, як начальником відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Копію постанови про зняття арешту з майна боржника просив направити представнику боржника, за його адресою, органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на відчуження майна, та органам, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

Листом від 02.09.2014 р. вих. № 5579/09-26/15959 відділом державної виконавчої служби Червоноградського міського управління юстиції було відмовлено у знятті арешту з майна боржника, оскільки постанови видані ВДАІ не виконані, кошти виконавчого збору в сумі 111, 00 грн. та витрат на проведення виконавчих дій в сумі 342, 60 грн. не сплачено.

Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення суд виходить з наступного. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються нормами Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у вказаному Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених Законом України «Про виконавче провадження», іншими нормативно-правовими актами, а також рішеннями, що підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ст. 11 Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених вказаним Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і вказаним Законом.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст.17 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців;

Згідно п. 3 ч. 2 ст. 22 цього ж Закону строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для інших виконавчих документів з наступного дня після набрання ними юридичної сили, якщо інше не передбачено законом.

Стаття 25 Закону України «Про виконавче провадження» регулює порядок прийняття виконавчого документа до виконання та вказує на те, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Виконавчий документ, виданий на підставі рішення, яким надано відстрочку виконання, приймається державним виконавцем до виконання після закінчення строку відстрочки в межах строку, встановленого для його пред'явлення.

У разі відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, забезпечення позовних вимог або якщо рішення підлягає негайному виконанню строк, встановлений частиною другою цієї статті, не надається.

Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Постанова про відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами у десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст.31 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 вказаного Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

У Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України № 3 від 13.12.2010, «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» зазначено, що постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та накладення штрафу належать до видів відповідальності за невиконання рішення самостійно та за невиконання без поважних причин рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі. Виконавчий збір - це санкція відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його самостійного виконання.

У відповідності до ст.41 Закону України «Про виконавче провадження» про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Зазначена постанова надсилається сторонам не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена ними до суду у десятиденний строк.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, в матеріалах справи відсутні такі постанови про стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій. Крім того, відсутні будь-які докази про те, що вищевказані постанови виносилися державним виконавцем і надсилались позивачу. А відтак, обов'язку зазначеного в ч. 2 ст. 71 КАС України відповідачем не виконано.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно акту №2 про вилучення документів для знищення, що не підлягають зберіганню відділу державної виконавчої служби Червоноградського міського управління юстиції, на підставі номенклатури справ відділу державної виконавчої служби Червоноградського міського управління юстиції, Переліку типових документів - вилучені для знищення документи за 2012 рік, як такі, що не мають науково-історичної цінності та втратили практичне значення. Виходяче з вищенаведеного, виконавче провадження №35350154 знищено.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійсненні державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

У відповідності до ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження», у разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Положення статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень, закріплених статтею 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Таким чином, аналізуючи діюче законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що твердження позивача є обґрунтованими та знайшли своє підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами. Позовні вимоги не спростовані відповідачем, що дає суду підстави визнати позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ч. 1 ст.94 КАС України, судові витрати у формі судового збору, належить стягнути з Державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 87, 94, 158-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

1.Визнати протиправною бездіяльність відділу державної виконавчої служби Червоноградського міського управління юстиції, щодо не зняття арешту з майна ОСОБА_1, в зв'язку з поверненням виконавчого документу стягувачеві у виконавчому провадженні № 35350154;

2. Зобов'язати відповідача, відділ державної виконавчої служби Червоноградського міського управління юстиції, звільнити майно ОСОБА_1, з-під арешту (зняти арешт), накладеного на майно ОСОБА_1 в межах виконавчого провадження № 35350154 на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 20.12.2012 року.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова в повному обсязі виготовлена 23 грудня 2014 року.

Суддя Сакалош В.М.