Постанова № 41995129, 17.12.2014, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2014 року Справа № 803/2304/14

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Валюха В.М.,

при секретарі судового засідання Мартинюк О.П.,

за участю представників позивача Іпатюк С.А., Панчук О.І.,

представника відповідача Березної Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нові Технології Модернізації» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нові Технології Модернізації» (далі - ТзОВ «НТМ», позивач) звернулося з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області (далі - Луцька ОДПІ, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.09.2014 року № 0009792204, № 0009802204, № 0009812204.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Луцькою ОДПІ проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТзОВ «НТМ» з питань здійснення фінансово-господарських операцій з ТзОВ «Крокус ОПТ», ТзОВ «Екотрансбудінвест» за період з 01.07.2011 року по 31.03.2014 року, про що складено акт від 04.09.2014 року № 7515/22.1/37441998. Перевіркою встановлено, що позивачем порушено статтю 185, пункт 186.1 статті 186, пункти 198.1, 198.6 статті 198, пункт 200.2 статті 200 Податкового кодексу України (ПК України), в результаті чого занижено податок на додану вартість (ПДВ) на загальну суму 44971,00 грн., в т. ч. за серпень 2011 року - 10242,00 грн., за вересень 2011 року - 5510,00 грн., а також порушено підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункти 135.1, 135.2 статі 135 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 55035,00 грн., в т. ч. за ІІІ кв. 2011 року - 5128,00 грн., за IV кв. 2011 року - 30918,00 грн., за І кв. 2012 року - 4481,00 грн., за ІІІ кв. 2012 року - 14508,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки Луцькою ОДПІ 29.09.2014 року були прийняті такі податкові повідомлення-рішення: № 0009792204, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на 54656,50 грн., в т. ч. за основним платежем - 49909,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 4747,50 грн., № 0009802204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 41603,75 грн., в т. ч. за основним платежем - 33283,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 8320,75 грн., та № 0009812204, яким ТзОВ «НТМ» зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ за серпень 2014 року на 11688,00 грн.

Позивач не погоджується із висновками перевірки та вказаними податковими повідомленнями-рішеннями з тих підстав, що господарські операції між ТзОВ «НТМ» та ТзОВ «Крокус ОПТ», ТзОВ «Екотрансбудінвест», що мали місце в липні - грудні 2011 року, лютому, червні 2012 року по закупівлі ТМЦ та наданим послугам на загальну по ТзОВ «Крокус ОПТ» 175205,87 грн. (в т. ч. ПДВ 29200,98 грн.) та по ТзОВ «Екотрансбудінвест» 96900,00 грн. (в т. ч. ПДВ 16150,00 грн.) фактично були здійснені, спричинили реальні зміни майнового стану сторін і були спрямовані на реальне настання правових наслідків: товар та послуги були придбані з метою безпосереднього використання їх в господарській діяльності, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами. Крім того, відповідач безпідставно при проведенні перевірки використав акти перевірок Броварської ОДПІ Київської області стосовно ТзОВ «Крокус ОПТ» та Луцької ОДПІ відносно ТзОВ «Екотрансбудінвест».

Позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 29.09.2014 року № 0009792204, № 0009802204, № 0009812204.

В поданих до суду письмових запереченнях проти позову від 02.12.2014 року (т. 1, а. с. 176-177) представник відповідача адміністративний позов не визнала та просить відмовити в його задоволенні з тих підстав, що перевіркою, з урахуванням матеріалів перевірок контрагентів позивача, зроблено висновок про те, що господарські операції між ТзОВ «НТМ» та ТзОВ «Крокус ОПТ», ТзОВ «Екотрансбудінвест», по яких позивач формував податковий кредит та витрати, не носили реального характеру, первинні документи містять ряд недоліків, відтак, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно.

В судовому засіданні представники позивача адміністративний позов підтримали з підстав, викладених у позовній заяві, просять позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнала з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову, просить у його задоволенні відмовити повністю.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ТзОВ «НТМ» зареєстроване як юридична особа, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії ААБ № 539081 (т. 1, а. с. 154), перебуває на обліку як платник податків в Луцькій ОДПІ, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 20.12.2010 року № 646 (т. 1, а. с. 195), зареєстроване платником ПДВ, про що Луцькою ОДПІ видане свідоцтво від 30.12.2010 року № 100317253 (т. 1, а. с. 155). Згідно із довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АА № 690813 від 27.12.2012 року до видів діяльності ТзОВ «НТМ» за КВЕД-2010 відносяться: «46.90 неспеціалізована оптова торгівля», «46.19 діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту», «47.52 роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах» (т. 2, а. с. 12-13).

Луцькою ОДПІ проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТзОВ «НТМ» з питань здійснення фінансово-господарських операцій з ТзОВ «Крокус ОПТ», ТзОВ «Екотрансбудінвест» за період з 01.07.2011 року по 31.03.2014 року, про що складено акт від 04.09.2014 року № 7515/22.1/37441998 (т. 1, а. с. 13-31). Перевіркою встановлено, що позивачем порушено статтю 185, пункт 186.1 статті 186, пункти 198.1, 198.6 статті 198, пункт 200.2 статті 200 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 44971,00 грн., в т. ч. за серпень 2011 року - 10242,00 грн., за вересень 2011 року - 5510,00 грн., а також порушено підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункти 135.1, 135.2 статі 135 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 55035,00 грн., в т. ч. за ІІІ кв. 2011 року - 5128,00 грн., за IV кв. 2011 року - 30918,00 грн., за І кв. 2012 року - 4481,00 грн., за ІІІ кв. 2012 року - 14508,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки Луцькою ОДПІ 29.09.2014 року були прийняті такі податкові повідомлення-рішення: № 0009792204, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на 54656,50 грн., в т. ч. за основним платежем - 49909,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 4747,50 грн., № 0009802204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 41603,75 грн., в т. ч. за основним платежем - 33283,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 8320,75 грн. та № 0009812204, яким ТзОВ «НТМ» зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ за серпень 2014 року на 11688,00 грн. (т. 1, а. с. 32-34), та які були оскаржені платником в адміністративному порядку. Рішенням Головного управління ДВС у Волинській області від 28.10.2014 року № 353/10/03-20-10-03-06 первинну скаргу на вказані податкові повідомлення-рішення було залишено без розгляду (т. 1, а. с. 35-36).

Пунктом 56.18 статті 56 ПК України від 02.12.2010 року № 2755-VI (з наступними змінами та доповненнями) передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

Згідно із частиною другою статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюються на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду, відповідач не довів правомірність оскаржуваних в даній адміністративній справі податкових повідомлень-рішень, з огляду на таке.

Як передбачено підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 181 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктами 198.1, 198.2 статті 198 розділу V ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 ПК України).

Як передбачено пунктами 138.1, 138.2 статті 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV (з наступними змінами та доповненнями) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з ПДВ та валових витрат навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З урахуванням наведених норм чинного законодавства України та доводів Луцької ОДПІ, судом при розгляді справи підлягали з'ясуванню обставини щодо реального здійснення господарських операцій, за якими позивачем сформовано податковий кредит та валові витрати, належного оформлення первинних документів.

Позиція податкового органу у даній справі полягає у тому, що перевіркою, з урахуванням матеріалів перевірок контрагентів позивача, зроблено висновок про те, що господарські операції між ТзОВ «НТМ» та ТзОВ «Крокус ОПТ», ТзОВ «Екотрансбудінвест», по яких позивач формував податковий кредит та витрати, не носили реального характеру. Проте, суд не погоджується із такими висновками податкового органу та приходить до висновку, що такі господарські операції носили реальний характер, підтверджені первинними документами, виходячи з такого.

З матеріалів справи слідує, що протягом липня - листопада 2011 року, лютого, червня 2012 року ТзОВ «НТМ» без укладення письмового договору придбало у ТзОВ «Крокус ОПТ» товар (стрічка конвеєрна) на загальну суму 175205,87 грн. (в т. ч. ПДВ 29200,98 грн.). Господарські операції між вказаними суб'єктами господарювання оформлені податковими та видатковими накладними (т. 1, а. с. 55-82), оплата за придбаний товар була проведена згідно із платіжними дорученнями (т. 1, а. с. 137-142, 145-153). При цьому, як слідує із акту перевірки від 04.09.2014 року № 7515/22.1/37441998, на підтвердження факту транспортування частини зазначеного товару позивачем до перевірки були подані: договір про надання транспортно-експедиторських послуг № 12893 від 21.06.2011 року, укладеного з ТзОВ «Нова Пошта», договір про надання транспортно-експедиторських послуг № Д-4327 від 02.09.2011 року, укладеного з ТзОВ «Делівері», а також первинні документи, складені на виконання вказаних договорів (акти здачі-прийняття робіт, податкові накладні, платіжні доручення) (т. 1, а. с. 17-18).

В ході проведення перевірки було також встановлено, що придбаний у ТзОВ «Крокус ОПТ» товар (стрічка конвеєрна) був в подальшому реалізований таким покупцям: ТзОВ «Лігнум енерджі», ФГ «Волиньагрохолдинг», ТзОВ «Маріїнський укрпромзбуд», ПП «Агрохім», ТзОВ «Хммель-Україна», ТзОВ «Завод енергетичного машинобудування», ТзОВ «Лісопереробне виробництво МС», ТзОВ «Інвестиційно-промислова група «Майстер», про що вказано в акті перевірки від 04.09.2014 року № 7515/22.1/37441998 (т. 1, а. с. 25-26) та підтверджується наявними у справі копіями первинних документів: договорами поставки, видатковими та податковими накладеними, довіреностями, виписками з банку (т. 1, а. с. 37-41, 43-48, 82-122, т. 2, а. с. 110-124).

Господарські операції щодо придбання у ТзОВ «Крокус ОПТ» товару (стрічка конвеєрна) та її подальшої реалізації були здійснені позивачем в межах його господарської діяльності та призвели до отримання прибутку, що підтверджується відповідною розшифровкою (т. 2, а. с. 3-4), і вказана обставина відповідачем не спростована.

Крім того, з матеріалів справи також слідує, між ТзОВ «НТМ» та ТзОВ «Екотрансбудінвест» було укладено договір на погрузочно-розгрузочні роботи від 01.06.2011 року (т. 1, а. с. 51-52), виконання умов якого підтверджується актом здачі-прийняття робіт на суму 21600,00 грн. (в т. ч. ПДВ 3600,00 грн.) № ОУ-0000020 від 26.08.2011 року та податковою накладною № 6 від 26.08.2011 року (т. 1, а. с. 131-132), платіжним дорученням № 176 від 30.08.2011 року (т. 1, а. с. 143), а також між цими ж суб'єктами господарювання було укладено агентський договір від 01.07.2011 року, виконання умов якого підтверджується актом здачі-прийняття робіт з посередницьких послуг по пошуку клієнта на суму 62750,00 грн. (в т. ч. ПДВ 12550,00 грн.) № ОУ-0000021 від 26.08.2011 року, податковою накладною № 7 від 26.08.2011 року (т. 1, а. с. 133-134), платіжним дорученням № 190 від 06.09.2011 року (т. 1, а. с. 144), про що також вказано в акті перевірки від 04.09.2014 року № 7515/22.1/37441998 (т. 1, а. с. 23-25).

В ході судового розгляду справи представниками позивача додатково були надані докази, які підтверджують реальність вказаних господарських операцій. Так, зокрема, виконання договору на погрузочно-розгрузочні роботи від 01.06.2011 року на суму 21600,00 грн. додатково підтверджується додатком від 26.08.2011 року до договору на погрузочно-розгрузочні роботи від 01.06.2011 року (т. 2, а. с. 6), листом ТзОВ «Екотрансбудінвест» від 08.12.2014 року № 1/12 (т. 2, а. с. 2). Крім того, виконання агентського договору від 01.07.2011 року також підтверджується звітом агента № 1 від 26.08.2011 року, з якого слідує, що у зв'язку із наданими контрагентом послугами позивачем було укладено з ПАТ «Єнакіївський металургійний завод» договір поставки № 11-003395 від 06.07.2011 року на суму 681500,01 грн. (т. 2, а. с. 7-8), та призвело до отримання ТзОВ «НТМ» прибутку, що підтверджується відповідною розшифровкою (т. 2, а. с. 5), і вказані обставини відповідачем не спростовані.

При вирішенні даного спору суд не бере до уваги покликання представника відповідача на акт Броварської ОДПІ Київської області ДПС від 29.01.2014 року № 57/10-06-22-02/34702307 (т. 1, а. с. 181-185) та акт Луцької ОДПІ від 28.02.2013 року № 1323/22.5/33373956 (т. 1, а. с. 186-193), оскільки взаємовідносини між ТзОВ «НТМ» та ТзОВ «Крокус ОПТ», ТзОВ «Екотрансбудінвест» вказаними перевірками безпосередньо не досліджувалися. Крім того, у зазначених актах перевірок відсутні відомості щодо можливого недекларування ТзОВ «Крокус ОПТ» та ТзОВ «Екотрансбудінвест» податкових зобов'язань з ПДВ по операціях з ТзОВ «НТМ».

На думку суду, можливі порушення контрагентами позивача податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат.

Суд також враховує, що в акті перевірки від 04.09.2014 року № 7515/22.1/37441998 не вказано про порушення, на підставі якого прийняте податкове повідомлення-рішення № 0009812204 від 29.09.2014 року про зменшення позивачу розміру від'ємного значення суми ПДВ за серпень 2014 року на 11688,00 грн. При цьому, суд звертає увагу, що перевіркою було охоплено період з 01.07.2011 року по 31.03.2014 року, тоді як вказаним податковим повідомленням-рішенням зменшено позивачу розмір від'ємного значення суми ПДВ за той податковий період, який не був предметом перевірки.

Отже, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд приходить до висновку, що доводи податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи.

Відтак, з наведених вище підстав, виходячи з наданих суду статтею 162 КАС України повноважень, адміністративний позов підлягає до задоволення повністю шляхом прийняття постанови про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Луцької ОДПІ від 29 вересня 2014 року № 0009792204, № 0009802204, № 0009812204.

Згідно із частиною першою статті 94 КАС України на користь позивача слід присудити з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 215,90 грн., сплачений платіжними дорученнями № 20 від 07.11.2014 року, № 21 від 18.11.2014 року (т. 1, а. с. 2, 168).

Керуючись частиною третьою статті 160, статтями 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області від 29 вересня 2014 року № 0009792204, № 0009802204, № 0009812204.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нові Технології Модернізації» судовий збір в розмірі 215 гривень 90 копійок (двісті п'ятнадцять гривень дев'яносто копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.М. Валюх

Постанова складена у повному обсязі 22 грудня 2014 року