Ухвала суду № 41995095, 09.12.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2014 р.м.ОдесаСправа № 510/102/14-а

Категорія: 11.2 Головуючий в 1 інстанції: Сорокін К.В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Джабурія О.В., Крусяна А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в Ренійському районі Одеської області на постанову Ренійського районного суду Одеської області від 03 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Ренійському районі Одеської області про визнання неправомірними розпорядження та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2014 року ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом, в якому просив визнати неправомірним Розпорядження Управління Пенсійного фонду України в Ренійському районі Одеської області щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі постанови Кабінету Міністрів № 505 від 31.05.2012 року «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» відповідно до ч. 2 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції Закону України № 3668-УІ від 08.07.2011 року. Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Ренійському районі Одеської області з метою відновлення права на соціальний захист у повному передбаченому Законом обсязі провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.07.2012 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури»в порядку ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру»в редакції Закону № 2663-ІП від 12.07.2001 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що позивач є пенсіонером та перебуває на обліку в Управлінні пенсійного фонду України в Ренійському районі Одеської області, отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру». Розпорядженням Управління пенсійного фонду України в Ренійському районі Одеської області від 03.09.2012 року з 01.07.2012 року позивачу перераховано пенсію у розмірі 80% від розміру посадового окладу на підставі Закону України «Про прокуратуру» в редакції, на час набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505, та з урахуванням Закону України № 3668-УІ від 08 липня 2011 року «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи». Таким чином, відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача у розмірах, нижчих, ніж встановлено законодавством України, тому за захистом своїх прав він звернувся з зазначеним позовом до суду.

Постановою Ренійського районного суду Одеської області від 03 березня 2014 року позовні вимоги були задоволені.

Визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Ренійському районі Одеської області щодо обмеження підчас перерахунку розміру пенсії ОСОБА_1 за вислугу років.

Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Ренійському районі Одеської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.07.2012 року відповідно до Закону України "Про прокуратуру" на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2021 року № 505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури", із розрахунку 90 % від нарахованої заробітної плати для обчислення пенсії у відповідності до довідки прокуратури Одеської області від 17.07.2012 року № 397.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що стаж ОСОБА_1 складає 23 роки 10 місяців, в тому числі 15 років 7 місяців стажу на посаді прокурор/слідчий та до видання оскаржуваного розпорядження пенсія йому нараховувалася у розмірі 90% від посадового окладу відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру (в редакції, яка діяла на момент виходу на пенсію)

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що пенсійним органом безпідставно відмовлено позивачу в перерахунку та виплаті пенсії.

Так, за змістом ч. 1 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу) прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

У відповідності до ч. 2 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу) розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за класні чини, вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за останні 24 календарні місяці роботи, яка дає право на даний вид пенсії, підряд перед зверненням за пенсією або за будь-які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв протягом цього періоду на даній роботі.

На підставі ч. 12 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу) встановлено, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

За правилами ч. 17 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу) призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505 «Про упорядкування структури та умов праці працівників органів прокуратури» передбачено підвищення оплати праці працівників прокуратури.

Отже, при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватись норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, а тому внесені Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» зміни до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії; процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом та механізмом їх проведення й нормами, які визначають механізм проведення перерахунку пенсії за вислугу років прокурорам, є частини тринадцята та вісімнадцята статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру».

Водночас, вирішуючи питання про застосування цього Закону у часі, слід враховувати, що згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані й при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення (Рішення №5-рп/2002).

Виходячи з висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини щодо їхнього пенсійного забезпечення виникають на момент звернення за призначенням пенсії.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що перерахунок пенсії позивачу було проведено з порушенням та неправильним застосуванням законодавства, яке регулює дане питання, оскільки відповідачем застосовано положення ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в новій редакції, згідно з якою пенсія призначається у розмірі 80 відсотків від суми місячної заробітної плати, тоді як слід було керуватись ч. 17 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції Закону України від 12 липня 2001 року № 2663-III, яка діяла на час виходу позивача на пенсію, відповідно до якої перерахунок має бути проведено виходячи з розміру раніше призначеної позивачеві пенсії, тобто 90 відсотків від суми місячного заробітку з урахуванням підвищення заробітної плати.

Таким чином, відповідачем було обмежено право позивача на отримання пенсії в розмірі 90 відсотків, яку позивачу вже було призначено, і даний розмір не міг бути зменшений до 80 відсотків.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 10 грудня 2013 року у справі № 21-348а/13, номер рішення в ЄДРСРУ 36475539 та в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25 вересня 2014 року у справі К/800/57533/13, номер рішення в ЄДРСРУ 40870881.

Разом з цим, за захистом порушеного відповідачем права позивач звернувся лише 23 січня 2014 року. При цьому протягом 2012 - 2013 років позивач щомісяця отримував пенсію, а тому повинен був дізнатись про порушення свого права у 2012 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Таким чином, з урахуванням наведених норм процесуального права, позовні вимоги позивача за період з 01 липня 2012 року по 23 липня 2013 року підлягають залишенню без розгляду.

За таких обставин судом першої інстанції порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому постановлене судове рішення на підставі п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з залишенням без розгляду частини позовних вимог, яка заявлена з пропущенням строку звернення до суду.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 202, 203, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в Ренійському районі Одеської області задовольнити частково.

Постанову Ренійського районного суду Одеської області від 03 березня 2014 року в частині зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Ренійському районі Одеської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01 липня 2012 року по 23 липня 2013 року відповідно до Закону України "Про прокуратуру" на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2021 року № 505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури", із розрахунку 90 % від нарахованої заробітної плати для обчислення пенсії у відповідності до довідки прокуратури Одеської області від 17.07.2012 року № 397 - скасувати, а позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині - залишити без розгляду.

В іншій частині постанову Ренійського районного суду Одеської області від 03 березня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням до Вищого адміністративного суду України в порядку статті 212 КАС України.

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: А.В. Крусян