Ухвала суду № 41994961, 26.11.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/2626/13-а

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Крусяна А.В.,

суддів Джабурія О.В., Шляхтицького О.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Елеватор"Прометей" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

10.06.2013р. товариство з обмеженою відповідальністю "Елеватор"Прометей" звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.02.2013р. №№0000482360, 0000532360.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2013 року позов задоволений частково; скасовано податкове повідомлення рішення від 06.02.2013 року №0000532360 в частині стягнення основного платежу в сумі 219421,66грн., штрафних (фінансових) санкцій на суму 54855,42грн.; в решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Згідно із п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки у судове засідання, належним чином повідомлені про розгляд справи, не прибули сторони, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що з 04.01.2013р. по 11.01.2013р. на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України посадовою особою відповідача було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Елеватор"Прометей" з питань правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань, валових доходів та валових витрат по взаємовідносинам з ТОВ «Авроратрейд», ТОВ «Арагон торг», ТОВ «Айсберг Пром» ТОВ «Базисстандарт», ТОВ «Арсаон» за період з 01.07.2009р. по 30.09.2012р., за результатами якої складений акт від 18.01.2013р. №187/22-100/32719937. /а.с.13-53/

Здійснюючи перевірку податковий орган дійшов до висновку, що спірні правочини з ТОВ «Арагон торг», ТОВ «Айсберг пром» ТОВ «Базисстандарт», ТОВ «Арсаон» мали на меті виключно отримання податкової вигоди, а тому має місце безпідставне формування позивачем податкового кредиту.

Перевіркою встановлено заниження позивачем податку на додану вартість всього у сумі 386054,99грн., у тому числі у січні 2011 року у сумі 100000грн., у квітні 2012 року у сумі 106550грн., у травні 2012 року у сумі 95833,33грн., у червні 2012 року у сумі 83671,66грн.; заниження податку на прибуток за І півріччя 2012 року на суму 300357грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 06.02.2013р. №000532360 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 386054,99грн. - основного платежу та 71514,74грн. - штрафних санкцій, /а.с.55/, та №0000482360 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 300357грн. - основного платежу та 75089,25грн. - штрафних санкцій. /а.с.54/

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Пунктом 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України платника податку визначено як особу, на яку згідно із цим Кодексом, покладено обов'язок із сплати податків та зборів.

Одночасно, пунктом 36.5 ст. 36 ПК України передбачено, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених Податковим кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з абзацом 1 пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Підстави для виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит, порядок його формування, а також порядок виникнення від'ємного значення, визначено ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України.

За умови відсутності законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку (покупця) права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з боку платника порушення вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України при формуванні податкового кредиту останній має право на податковий кредит, на який зменшується податкове зобов'язання звітного періоду за правилом п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.200.1 ст.200 ПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано документів (договорів, податкових, видаткових, товарно-транспортних накладних, актів виконаних робіт) на підтвердження реальності господарських операцій за правочинами, укладеними з контрагентами ТОВ «Авроратрейд», ТОВ «Арагон торг», ТОВ «Базисстандарт», ТОВ «Арсаон».

За таких обставин суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що спірні правочини з контрагентами, а також операції з оплати позивачем ненаданих послуг контрагентів, мали на меті виключно отримання податкової вигоди, а тому має місце безпідставне формування позивачем податкового кредиту.

Не надання позивачем документів, що підтверджують реальний характер вчинених їм з контрагентами правочинів є підставою для відмови у задоволенні позову в цій частині.

Разом з тим, відповідачем під час проведення перевірки не встановлено безтоварність проведених господарських операцій позивача з ТОВ «Айсберг Пром». Однак, перевіркою встановлено, що контрагенти ТОВ «Айсберг Пром» по ланцюгу мають ознаки фіктивності, тому ДПІ ставиться під сумнів сума ПДВ у розмірі 219421,66грн. по господарським операціям позивача з ТОВ «Айсберг Пром» з квітня по червень 2012 року. Судом не встановлено фактичного порушення позивачем вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло його права на податковий кредит. Натомість встановлено, що податкові накладні видані особою, яка, на час їх видачі, була зареєстрована платниками податку на додану вартість та дієздатною юридичною особою.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Водночас, судом апеляційної інстанції досліджені наявні первинні документи та встановлено реальність господарських операцій з вказаним контрагентом та дотримання позивачем спеціальних вимог законодавства щодо документального підтвердження сум податкового кредиту. Реальність спірних господарських операцій підтверджується матеріалами справи, зокрема, договором, податковими та видатковими, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями на оплату товару.

При цьому, придбання продукції здійснювалось позивачем у межах його господарської діяльності.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Оскільки суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального закону та вирішив справу по суті правильно, тому постанова суду першої інстанції в порядку ст.200 КАС України підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - залишенню без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів - залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: А.В. Крусян

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: О.І. Шляхтицький