Ухвала суду № 41994960, 16.12.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/1635/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Бжассо Н. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бойка А.В.,

суддів: Танасогло Т.М.,

Яковлєва О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 липня 2014 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «РДО Україна» до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень форми «Р» від 27.02.2014 року: №0000092207 та №0000102207, -

В С Т А Н О В И В:

12.03.2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «РДО Україна» звернулось до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень форми «Р» від 27.02.2014 року: №0000092207 та №0000102207.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 25.07.2014 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «РДО Україна» задоволено.

Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 27.02.2014 року №0000092207 та №0000102207.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, 15.08.2014 року Головне управління Міндоходів в Одеській області подало апеляційну скаргу на вказану постанову суду.

Апелянт зазначає, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Головне управління Міндоходів в Одеській області посилалось на те, що при перевірці документів, які стали підставою для митного оформлення товарів було встановлено зазначення недостовірних відомостей, які вплинули на митну вартість товарів.

У зв'язку з вказаним податковим органом було встановлено заниження товариством податку на додану вартість та ввізного мита, що і стало підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, які, на думку відповідача, є правомірними та обґрунтованими.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови Одеського окружного адміністративного суду від 25.07.2014 року та постановлення нової, якою відмовити в задоволенні позовних вимог товариству з обмеженою відповідальністю «РДО Україна».

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть учать у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів суду апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

З матеріалів справи вбачається, що на підставі плану-графіку проведення документальних планових виїзних перевірок на ІІІ квартал 2013 року, розділу ХІ Митного кодексу України, наказів Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 09.07.2013р. №183, від 08.08.2013р. №292 та від 19.12.2013р. №1049, робочою групою Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області у складі трьох осіб, у період з 22.07.2013р. по 27.01.2014р., проведено планову виїзну документальну перевірку дотримання товариством з обмеженою відповідальністю «РДО Україна» (код за ЄДРПОУ 33720215) вимог законодавства України з питань державної митної справи за період з 01.04.2010р. по 31.12.2012р., за результатами якої складено акт перевірки №5/15-32-22-07-18/33720215 від 08 лютого 2014 року.

У висновках акту перевірки вказується на порушення позивачем п.190.1 ст.190 Податкового кодексу України та п.2 ч.2 ст.52, ч.1, ч.2, ч.9, ч.17, ч.18 ст.58, п.1 ч.1 ст.279 Митного кодексу України. Також зазначено, що сума заниженого ТОВ «РДО Україна» податкового зобов'язання за результатами перевірки становить 793192,21 грн. (у т.ч. ввізне мито - 50371,87 грн., ПДВ - 742820,34 грн.).

27 лютого 2014 року, на підставі акту перевірки №5/15-32-22-07-18/33720215 від 08.02.2014р., Головним управлінням Державної фіскальної служби в Одеській області прийнято податкові повідомлення-рішення форми «Р»:

- №0000092207, яким за порушення п.2 ч.2 ст.52, ч.1, ч.2, ч.9, ч.17, ч.18 ст.58, п.1 ч.1 ст.279 Митного кодексу України, ТОВ «РДО Україна» визначено суму грошового зобов'язання за платежем мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання на загальну суму 62 964,84 грн. (в т.ч. за основним платежем 50371,87 грн., за штрафними санкціями 12592,97 грн.);

- №0000102207, яким за порушення п.2 ч.2 ст.52, ч.1, ч.2, ч.9, ч.17, ч.18 ст.58 Митного кодексу України та п.190.1 ст.190 Податкового кодексу України, позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами господарювання в розмірі 1 114 230,51 грн. (в т.ч. за основним платежем 742 820,34 грн., за штрафними санкціями 371 410,17 грн.).

Задовольняючи позов ТОВ «РДО Україна» про визнання протиправними та скасування вказаних податкових повідомлень-рішень, суд першої інстанції, з яким погоджується суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про недоведеність відповідачем порушень товариством норм Податкового та Митного кодексів, зафіксованих актом перевірки №5/15-32-22-07-18/33720215 від 08 лютого 2014 року.

Надаючи правову оцінку спірним податковим повідомленням-рішенням від 27.02.2014р., колегія суддів звертає увагу на таке.

10.05.2012р. між іноземним підприємством RDO EQUIPMENT CO (700 SOUTH 7TH ST. FARGO, ND, 58103, USA, США) як Продавцем та ТОВ «РДО Україна» як Покупцем було укладено контракт купівлі-продажу №RDO-UA-12/1 сільськогосподарської техніки і її складових, запасних частин та маркетингового матеріалу, за умовами якого Продавець продає, а Покупець приймає на умовах даного договору нову та бувшу у використанні сільськогосподарську техніку, її складові частини, запасні частин та маркетинговий матеріал для подальшого його продажу.

На виконання умов вказаного Контракту ТОВ «РДО Україна», за митною декларацією від 07.06.2012р. №500040001/2012/000360, було ввезено на митну територію України наступні товари (код згідно з УКТ ЗЕД « НОМЕР_1», ставка ввізного мита 5%):

- товар №1 - «Самохідний обприскувач - моторний транспортний засіб спеціального призначення - призначений для сільськогосподарських робіт для розбризкування рідких речовин, бувший в експлуатації, модель 4830…». Митна вартість за митною декларацією - 1516097,33 грн. При митному оформленні сплачені митні платежі у розмірі 394185,31 грн. (в т.ч. ввізне мито - 75804,87 грн., ПДВ - 318380,44 грн.);

- товар №2 - «Самохідний обприскувач - моторний транспортний засіб спеціального призначення - призначений для сільськогосподарських робіт для розбризкування рідких речовин, бувший в експлуатації, модель 4730…» Митна вартість товару за митною декларацією - 1465304,99 грн. При митному оформленні сплачені митні платежі у розмірі 380979,30 грн. (в т.ч. ввізне мито - 73265,25 грн., ПДВ - 307714,05 грн.);

- товар №3 - «Самохідний обприскувач - моторний транспортний засіб спеціального призначення - призначений для сільськогосподарських робіт для розприскування рідких речовин, бувший в експлуатації, модель 4730…». Митна вартість товару за митною декларацією - 1449319,98 грн. При митному оформленні сплачені митні платежі у розмірі 376823,20 грн. (в т.ч. ввізне мито - 72466 грн., ПДВ - 304357,20 грн.).

Зазначені товари ввозилися в Україну з США на умовах CIF, відправником яких є іноземне підприємство - RDO EQUIPMENT CO, виробником - John Deere International GmbH (торгівельна марка John Deere).

Для митного оформлення ввезеного товару разом із митною декларацією від 07.06.2012р. №500040001/2012/000360ТОВ «РДО Україна» надано наступні документи: контракт від 10.05.2012р. №RDO-UA-12/1, та доповнення до нього за №1, №2, №3; рахунок-фактури від 10.05.2012р. №10-05-12/1, №10-05-12/2, №10-05-12/3 до контракту; коносамент (Bill of lading) від 27.04.2012р. №N04N12EX5458; CMR від 04.06.2012р. №46363, №46361, №46362; пакувальні листи від 10.05.2012р. №10-05-12/1PL, №10-05-12/2PL, №10-05-12/3PL; декларація про відповідність від 06.06.2012р. №UA.050.D.00105- 12,UA.050.D.00104-12; акт про проведення митного огляду товарів від 07.06.2012р. №500040001/2012/000360; декларація митної вартості; висновок експерта - ФОП ОСОБА_2 від 05.06.2012р. за №837/06 (товар №1), підтверджується вартість товару згідно інвойсу (189 690 дол. США); висновок експерта - ФОП ОСОБА_2 від 05.06.2012р. за №835/06 (товар №2), підтверджується вартість товару згідно інвойсу (183 335 дол. США); висновок експерта - ФОП ОСОБА_2 від 05.06.2012р. за №836/06 (товар №3), підтверджується вартість товару згідно інвойсу (181 335 дол. США).

Під час проведення перевірки, орган державної фіскальної служби встановив, що серед документів, що стали підставою для митного оформлення товару, наявні висновки одного й того самого експерта ФОП ОСОБА_2, стосовно ринкової вартості імпортованих товарів (про що не має даних в графі 44 МД), а саме: висновок експерта - ФОП ОСОБА_2 від 07.06.2012р. за №837/1/06 (товар №1) вартість товару складає 177267 дол. США, від 07.06.2012р. за №835/1/06 (товар №2) вартість товару складає 163167 дол. США, від 07.06.2012р. за №836/1/06 (товар №3) вартість товару складає 163167 дол. США.

Відповідач дійшов висновків, що враховуючи наявність кількох експертних висновків стосовно одного і того ж імпортованого товару, зробленого одним і тим же експертом, які мають розбіжності стосовно викладених висновків, щодо визначення вартості товарів, декларантом порушені вимоги п.2 ч.2 ст.52, ч.2, ч.9 ст.58 Митного Кодексу України, у зв'язку з чим неможливе застосування методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту).

В акті перевірки зазначено, що робочою групою опрацьовано цінову базу даних ЄАІС ДМСУ в період, що є максимально наближеним до митного оформлення ТОВ «РДО Україна» товару №1 і за результатами опрацювання не встановлено заниження митної вартості зазначеного товару. При цьому, за даними цінової бази даних ЄАІС ДМСУ у період, що є максимально наближеним до митного оформлення ТОВ «РДО Україна» товару №2 та товару №3 (код згідно УКТ ЗЕД « НОМЕР_1») за митною декларацією від 07.06.2012р. №500040001/2012/000360, митна вартість на ідентичний товар «Самохідний обприскувач…, бувший в експлуатації, модель 4730…» складає 1550545 грн. (митна декларація від 23.05.2012р. №125140000/2012/179579). ТОВ «РДО Україна» проведено митне оформлення товару №2 та товару №3 «Самохідний обприскувач…, бувший в експлуатації, модель 4730…» з митною вартістю від 1449319, 98 грн. до 1465304,99 грн., що є нижче даних цінової бази даних ЄАІС ДМСУ.

З урахуванням викладеного, орган державної фіскальної служби зазначив, що митна вартість заявлена при митному оформленні товару № 2 та товару № 3 була значно нижчою від митної вартості подібних товарів, заявленої майже в той же час іншими імпортерами, а тому визначення митної вартості товару №1 та товару №2 не повинне ґрунтуватись на висновках експерта, що місять суттєві розбіжності стосовно вартості оцінюваних товарів, та визначатись за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.

Колегія суддів знаходить правильними висновки Одеського окружного адміністративного суду про помилковість таких умовиводів відповідача. При цьому, апеляційний суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій ст.52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ст.57 Кодексу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до ст.58 Кодексу метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі, якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Згідно ст.59 Митного кодексу України у разі, якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник. Незначні зовнішні відмінності не можуть бути підставою для відмови у розгляді товарів як ідентичних, якщо в цілому такі товари відповідають вимогам частини другої цієї статті.

Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари. У разі відсутності такого продажу використовується вартість операції з ідентичними товарами, що продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому, їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.

У разі, якщо кошти та витрати, зазначені в пунктах 5 - 7 частини десятої статті 58 цього Кодексу, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці в таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними ідентичними товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування.

Із системного аналізу вказаних норм вбачається, що твердження відповідача, що висновок експерта є одним з документів для визначення митної вартості товару, не відповідають дійсності, оскільки згідно норм статей 53-58 Митного кодексу України для підтвердження митної вартості використовується ціна контракту, а документами, які її підтверджують, є контракт, рахунок-фактура, декларація митної вартості товарів тощо. З матеріалів справи вбачається, що не заперечується апелянтом, всі перераховані документи надавалися ТОВ «РДО Україна» митному органу під час митного оформлення імпортованого товару.

Що ж стосується висновків експерта, то суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими доводи позивача, що такі висновки не являються підставою для визначення митної вартості товару, а є додатковими довідковими документами на підтвердження митної вартості, які надаються або на вимогу митного органу або за власною ініціативою декларанта. Варто зазначити, що в даному випадку у митного органу не було жодних зауважень до митної вартості, а висновок експерта подавався ТОВ «РДО Україна» за власною ініціативою разом із довідкою Одеської ТПП про ціни на імпортовані товари, які підтверджують ту ж саму митну вартість, яку зазначив декларант при митному оформленні.

Товари за зовнішньоекономічним контрактом поставлялися на умовах CIF Іллічівськ. Згідно Інкотермс 2010 термін CIF використовується при перевезенні водним транспортом. У ціну CIF, яку сплачує покупець, входять вартість товару, страхування, фрахт (плата за перевезення вантажу), необхідний для доставки товару до порту призначення.

Висновками експерта ФОП ОСОБА_2 від 05.06.2012р. за №835/06 (товар №2), підтверджується вартість товару згідно інвойсу - 183335 доларів США, та від 07.06.2012р. №835/1/06 (товар №2), містить ринкову вартість товару - 163167 доларів США. Позивач, в якості додаткового підтвердження митної вартості товару, використав висновок експерта з більшою, а не меншою вартістю, яка повністю відповідає ціні інвойсу.

Аналогічна ситуація стосується висновків експерта ФОП ОСОБА_2 від 05.06.2012р. №836/06, згідно якого підтверджено вартість товару №3 згідно інвойсу у розмірі 181335 доларів США та від 07.06.2012р. №836/1/06, згідно якого ринкова вартість товару складає 163167 доларів США.

Судовою колегією встановлено, що ринкова вартість оприскувачів визначалася експертом за двома різними критеріями: перший - ринкова вартість товару, що ввозився на митну територію України на умовах CIF; другий - ринкова вартість товару, що ввозився на митну територію України, у регіоні придбання. У висновках №835/1/06 та №836/1/06 експертом зазначено про середню ціну продажу саме в регіоні придбання. Тобто, та обставина, що у висновках №835/1/06 та №836/1/06 ринкова вартість нижча, аніж у висновках №835/06 та №836/06 пояснюється тим, що після придбання товару у регіоні придбання для його ввезення на митну територію України були понесені витрати, пов'язані з поставкою на умовах CIF, що збільшують ціну товару.

В матеріалах справи міститься лист експерта ОСОБА_2, в якому він підтверджує, що висновки №835/06 та №836/06 підтверджують вартість оприскувачів, що ввозилися на митну територію України (тобто підтверджують ціну інвойсу), а висновки №835/1/06 та №836/1/06 підтверджують вартість оприскувачів, що ввозяться на митну територію України, саме в регіоні придбання.

Застосувавши другорядний метод визначення митної вартості товару посадові особи Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, не обґрунтували причин неможливості використання основного методу визначення митної вартості товарів. Застосувавши ціну ідентичних товарів перевіряючі використали загальні дані з бази даних ЄАІС ДМСУ, що лише за виробником і моделлю збігаються із оцінюваними товарами №2 та №3, не врахувавши, при цьому, що на ціну товару також впливає конкретна комплектність, ступінь використання (кількість мотогодин) і інші відмінні характеристики. Ні суду першої, а ні суду апеляційної інстанції відповідачем не доведено, що ідентичні товари ввезено на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані, що, на думку колегії суддів, є неприпустимим при обранні другорядного методу за ціною ідентичних товарів.

Більше того, та обставина, що в автоматизованій системі є інформація про те, що товар, який задекларовано однією особою, іншими особами розмитнювався за іншою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за наступним методом №2, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система з об'єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Згідно ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції) здійснюється органом доходів та зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості уповноважений орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст.55 цього Кодексу.

В матеріалах справи відсутні відомості при прийняття відповідачем будь-яких рішень щодо коригування митної вартості ввезеного ТОВ «РДО Україна» товару, а також щодо проведення консультацій з позивачем щодо можливості застосування другорядного методу.

На підставі викладеного, колегія суддів знаходить правильним висновок Одеського окружного адміністративного суду, що на підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товарів ТОВ «РДО Україна» надало всі необхідні документи, у зв'язку з чим правомірно визначило митну вартість товару №2 та №3 за ціною контракту, тобто за фактично сплаченою ціною.

А відтак, підстав для коригування митної вартості та донарахувань митних платежів податковим повідомленням-рішенням від 27.02.2014р. №0000092207 у Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області не було.

Доводи апеляційної скарги таких висновків суду не спростовують.

З матеріалів справи вбачається, що 18.04.2012р. між Компанією «John Deere International GmbH» (Швейцарія) та ТОВ «РДО Україна» укладено дистриб'юторський договір на поставку сільгосптехніки №JDIN-UA-DA-RDO-Odessa-04/12.

01.06.2012р. між фірмою «John Deere International GmbH» (Швейцарія) та ТОВ «РДО Україна» укладено договір (контракт) №JD-RDO1-UA-2012.

Відповідно до положень Дистриб'юторського договору ТОВ «РДО Україна» надало згоду звітувати John Deer International GmbH щодо поставок, надавати звіти щодо поставок, завірені бухгалтерські баланси, документи щодо доходів та витрат в такі терміни та в такий спосіб, як це буде вимагатися John Deer International GmbH, включаючи надання такої інформації в електронному вигляді.

На запит органу державної фіскальної служби від 14.01.2014р. №31/10/15-32-22-07-09 щодо надання звітів, які надавались John Deer International GmbH, ТОВ «РДО Україна», листом від 15.01.2014р. відповіло, що Компанії John Deer International GmbH надавались копії фінансових звітів, а саме фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва (форма 1 «Баланс») та звіт про фінансові результати (форма 2).

На підставі зазначеної відповіді перевіряючий орган в акті перевірки дійшов висновку щодо пов'язаності між собою ТОВ «РДО Україна» та Компанії John Deer International GmbH, у зв'язку з чим ціни, зазначені у прайс - листі та у контракті, за якими визначалася митна вартість товару (1 метод), не відповідають дійсності, оскільки пов'язаність підприємства постачальника та підприємства впливає на ціну товару та, як наслідок, на митну вартість. Ввезення ТОВ «РДО Україна» сільськогосподарської техніки з Німеччини в режимі імпорт здійснювалось за заниженими цінами, оскільки продавець та покупець є пов'язаними між собою особами, тому при здійсненні операцій з поставки товару, застосовувались «спеціальні» знижки, відтак митна вартість сільгосптехніки значно відрізнялась від вартості подібного товару, заявленої в той же період іншими декларантами.

Згідно п.16 ст.58 Митного кодексу України для цілей цього Кодексу особи вважаються пов'язаними між собою у випадках, зазначених у статі 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.

Згідно параграфу 4 статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року, для цілей цієї Угоди особи вважаються пов'язаними між собою, тільки якщо: a) вони є службовцями або директорами підприємств один в одного; b) вони юридично визнані партнерами по бізнесу; c) вони є роботодавцем і працівником; d) будь-яка особа безпосередньо чи опосередковано володіє, контролює або утримує 5 чи більше відсотків випущених акцій, що дають право голосу, або акцій обох з них; e) один з них безпосередньо або опосередковано контролює іншого; f) обидва безпосередньо або опосередковано контролюються третьою особою; g) разом вони безпосередньо або опосередковано контролюють третю особу; h) вони є членами однієї й тієї самої сім'ї.

Згідно примітки до параграфу 4 (е) статті 15 для цілей цієї Угоди одна особа вважатиметься такою, що контролює іншу, якщо перша у правовому або оперативному відношенні може застосовувати обмеження до останньої або керувати нею.

Відповідно до п.1.2, п.1.3 розділу ІІ Дистриб'юторського договору на поставку сільгосптехніки від 18.04.2012р. №JDIN-UA-DA-RDO-Odessa-04/12, дистриб'ютор є незалежним суб'єктом господарської діяльності, він не є працівником, агентом або представником компанії для досягнення будь-якої мети. Дистриб'ютор придбаває та здійснює подальший продаж товарів та супутніх послуг від свого власного імені та за свій рахунок та не має повноважень здійснювати будь-які дії або від імені компанії шляхом здійснення представництва, заяв, укладання угод або договорів або будь-яким іншим чином.

Ні суду першої, а ні суду апеляційної інстанції відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок доказування в адміністративному суді, не надано жодного доказу того, що Компанія John Deer International GmbH шляхом інформаційного ознайомлення із балансом та звітом про фінансові результати може у правовому або оперативному відношенні застосовувати обмеження до ТОВ «РДО Україна» або керувати вказаним товариством.

Згідно ст.42, ст.43 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Відповідно до ст.44 Господарського кодексу України підприємництво здійснюється на основі вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму підприємцем працівників; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

ТОВ «РДО Україна» є незалежним суб'єктом господарської діяльності. Відсутність будь-яких відносин контролю підтверджується наявним в матеріалах справи Статутом ТОВ «РДО Україна», згідно якого товариство є юридичною особою, має самостійний баланс і діє за принципом повного госпрозрахунку, самофінансування та самозабезпечення. Серед іншого, товариством має право самостійно займатися комерційною діяльністю на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також самостійно здійснює зовнішньоекономічну діяльність, яка є частиною зовнішньоекономічної діяльності України і регулюється законами України.

Крім того, листом від 19.03.2014р. Компанія John Deer International GmbH підтвердила відсутність відносин контролю щодо ТОВ «РДО Україна».

Як правильно встановлено судом першої інстанції, ТОВ «РДО Україна» не є одноосібним дистриб'ютором, а є одним з багатьох дистриб'юторів компанії постачальника на території України. Зокрема, до інших дистриб'юторів відносяться ТОВ «Агро Галс Моторс», ТОВ «Агротек», ПАТ «Компанія «Райз», ТОВ «Ландтех», ТОВ «Механі К», ТОВ «Юпитер 9 Агросервіс». Позивач зазначає, що ним неодноразово декларовано у митних органах України техніку, яка придбавалася у Компанії John Deer International GmbH, і жодного разу у відповідача не виникало сумнівів щодо пов'язаності осіб. Пояснень з даного приводу апелянтом не надано.

Судом не встановлено обставин, які дали б підстави вважати позивача пов'язаною особою з постачальником з John Deer International GmbH, а висновки перевіряючих з цього приводу не підтвердженні жодним доказом та базуються на припущеннях і помилковому тлумаченні умов дистриб'юторського договору на поставку сільгосптехніки №JDIN-UA-DA-RDO-Odessa-04/12. Головне управління Державної фіскальної служби України за власним баченням, вільно трактує поняття «відносини контролю», розуміючи під ними звичайні обов'язки дистриб'ютора звітувати щодо обсягу продажу, готувати плати продажів тощо, тоді як це усталена практика для такого виду договорів з урахуванням специфіки дистриб'юторства.

На підставі всього вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновків, що:

- обраний ТОВ «РДО Україна» метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) є правильним, митному органу з боку товариства були подані достовірні відомості про визначення митної вартості, які базувались на документально підтверджених даних;

- Головним управлінням Державної фіскальної служби України, на якому лежить тягар доказування, не доведено, що ТОВ «РДО Україна» є пов'язаною особою з постачальником John Deer International GmbH.

А відтак, підстав для збільшення позивачу грошових зобов'язань за платежем мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання на загальну суму 62 964,84 грн. та за платежем податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами господарювання в розмірі 1 114 230,51 грн. податковими повідомленнями-рішеннями від 27 лютого 2014 року №0000092207 та №0000102207 відповідно, немає.

При розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана відповідна правова оцінка. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 184, 185, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 липня 2014 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: А.В. Бойко

Суддя: Т.М. Танасогло

Суддя: О.В. Яковлєв