Рішення № 41994697, 17.12.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/21705/14 17.12.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Скайбуд М»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг»

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні

відповідача 1. Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу

Осипенко Дмитро Олегович

2. Відділ державної виконавчої служби Гусятинського районного

управління юстиції у Тернопільській області

3. Відділ державної виконавчої служби Дарницького районного

управління юстиції у місті Києві

про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню

Суддя Ломака В.С.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Орлова О.В. за довіреністю б/н від 24.11.2014 р.;

від відповідача: Вабіщевич Т.В. за довіреністю б/н від 22.10.2014 р.;

від третьої особи-1: не з'явився;

від третьої особи-2: не з'явився;

від третьої особи-3: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Скайбуд М» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг» (далі - відповідач) про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Осипенко Дмитра Олеговича № 6053 від 16.09.2014 р. про вилучення у позивача та повернення відповідачу об'єкта рухомого майна, що є предметом договору фінансового лізингу № 1284-L від 03.12.2013 р.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що 03.12.2013 р. між позивачем, як лізингоодержувачем, та відповідачем, як лізингодавцем, було укладено Договір фінансового лізингу № 1284-FL від 03.12.2013 р., за умовами якого позивачу було передано в користування (лізинг) об'єкти рухомого майна. 10.09.2014 р. відповідач звернувся до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Осипенко Дмитра Олеговича з заявою, відповідно до якої приватний нотаріус вчинив виконавчий напис № 6053 про вилучення та повернення відповідачу відповідних об'єктів лізингу. Вважаючи такий виконавчий напис незаконним, позивач вирішив звернутись з даним позовом до суду. При цьому, позивач звертає увагу на те, що він в порушення Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України не отримував жодних повідомлень або письмових вимог від відповідача про усунення порушення Договору.

Разом з позовною заявою позивач подав до суду заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, відповідно до якої просив зупинити стягнення на підставі спірного виконавчого напису.

Зазначена заява була обґрунтована тим, що на підставі оскаржуваного виконавчого напису нотаріуса Відділом державної виконавчої служби Гусятинського районного управління юстиції у Тернопільській області було відкрито виконавче провадження, у зв'язку з чим, на його думку, враховуючи предмет спору у даній справі, невжиття заходів забезпечення позову суттєво утруднить або ж зробить неможливим виконання рішення суду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.10.2014 р. порушено провадження у справі № 910/21705/14, розгляд справи призначено на 29.10.2014 р, при цьому, в порядку приписів ст. 27 ГПК України залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Осипенко Дмитра Олеговича (далі - третя особа-1) та Відділ державної виконавчої служби Гусятинського районного управління юстиції у Тернопільській області (далі - третя особа-2).

Також, ухвалою господарського суду міста Києва від 10.10.2014 р. заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову було вирішено задовольнити та з метою забезпечення позову зупинити стягнення на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Осипенко Дмитра Олеговича № 6053 від 16.09.2014 р. про вилучення у Товариства з обмеженою відповідальністю «Скайбуд М» (лізингоодержувача) та повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг» (лізингодавцю) об'єктів рухомого майна, що є предметом Договору фінансового лізингу № 1284-FL від 03.12.2013 р., до вирішення спору по суті на набрання рішенням у справі законної сили.

10.10.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі.

17.10.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшли додаткові документи у справі.

27.10.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від третьої особи-1 надійшли письмові пояснення, в яких вона зазначає про те, що спірний виконавчий напис було вчинено у відповідності з вимогами чинного законодавства та просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні 29.10.2014 р. від представника відповідача надійшли додаткові документи у справі та відзив на позовну заяву, відповідно до якого він проти позову заперечує та звертає увагу на те, що у зв'язку з порушенням позивачем умов Договору фінансового лізингу у нього виникла заборгованість перед відповідачем в сумі 3 485 988, 56 грн. 01.08.2014 р. відповідач направив позивачу повідомлення про розірвання договору з 10.08.2014 р. та вимагав повернути предмет лізингу протягом 10 робочих днів з дня припинення Договору. Оскільки позивач вказаної вимоги не виконав, відповідач звернувся до нотаріуса для вчинення спірного виконавчого напису. При цьому, відповідач зауважує, що посилання позивача на приписи законодавства, які регулюють процедуру вчинення виконавчого напису на підставі договору іпотеки, - безпідставне.

Також, відповідач просить скасувати вжиті заходи до забезпечення позову, про що зазначити в судовому рішенні.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.10.2014 р. розгляд справи було відкладено на 18.11.2014 р.

31.10.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від третьої особи-2 надійшов лист, в якому повідомляється про те, що виконавче провадження ВП № 44821158 на виконанні у відділі не перебуває.

10.11.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від третьої особи-1 надійшли матеріали нотаріальної справи щодо вчинення спірного виконавчого напису та письмові пояснення, в яких вона повторно наголошує на законності відповідних дій.

13.11.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від третьої особи-2 надійшов лист, в якому повторно повідомляється про те, що виконавче провадження ВП № 44821158 на виконанні у відділі не перебуває.

14.11.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення, в яких він вказує на те, що виконавче провадження з виконання спірного виконавчого напису було відкрите ВДВС Бучанського МУЮ у Київській області, однак, у зв'язку з відсутністю частини техніки та її виявленням на території Гусятинського району, - ВДВС Гусятинського РУЮ було доручено провести відповідні виконавчі дії. Також, відповідач звертає увагу на те, що позивач посилається на порушення нотаріусом виключно правил вчинення відповідної нотаріальної дії і при цьому не порушує питання про захист права, заснованого на приписах цивільного чи господарського законодавства, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог.

У судовому засіданні 18.11.2014 р. від представника позивача надійшло клопотання про залучення до участі у справі в якості третіх осіб Компанії Мрія Агрохолдинг Паблік Лімітед (Mriya Agro Holding Public Limited) та ТОВ «Мрія Центр».

Також, від представника відповідача надійшли додаткові документи у справі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.11.2014 р. розгляд справи було відкладено на 03.12.2014 р.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2014 р. у справі № 910/21705/14 ухвалу господарського суду міста Києва від 10.10.2014 р. у даній справі залишено без змін.

28.11.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшли письмові заперечення проти клопотання про залучення третіх осіб, в яких він вказує на те, що подачею таких клопотань позивач намагається затягнути розгляд спору між сторонами.

У судовому засіданні 03.12.2014 р. від представника позивача надійшли додаткові документи у справі, клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи Відділ державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у місті Києві та клопотання про продовження строків вирішення спору на 15 днів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.12.2014 р. було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Відділ державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у місті Києві, продовжено строк вирішення спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 17.12.2014 р.

16.12.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі.

У судове засідання 17.12.2014 р. представники третіх осіб не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України N 01-8/1228, 02.06.2006 року «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників третіх осіб не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, і враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, суд не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

При цьому, судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні від представника позивача надійшло клопотання про витребування від відповідача розрахунку заборгованості перед ним позивача за договором фінансового лізингу № 1284-FL від 03.12.2013 р. за той період, за який розрахунок було надано нотаріусу для встановлення безспірної заборгованості, із зазначенням суми та строку такої заборгованості.

Розглянувши вказане клопотання, суд вирішив відмовити в його задоволенні, враховуючи те, що як вбачається з заяви відповідача, яка подавалась приватному нотаріусу для вчинення спірного виконавчого напису, до неї були додані: оригінал Договору фінансового лізингу, копія повідомлення № 2322/08 від 01.08.2014 р. та докази його надсилання, копія повідомлення № 2323/08 від 01.08.2014 р. та докази його надсилання, рахунки № 23178 від 24.03.2014 р., № 24769 від 22.04.2014 р., № 26526 від 21.05.2014 р., № 28028 від 23.06.2014 р.

Таким чином, позивачем заявлено клопотання про витребування документу, існування якого ним не доведено.

При цьому, суд враховує, що безспірність заборгованості у спірних правовідносинах підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 р.

В силу п. 8 Переліку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 р., такими документами є договори лізингу, що передбачають у безспірному порядку повернення об'єкта лізингу.

Зокрема, відповідно до положень вказаного пункту Переліку для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал договору лізингу; б) засвідчена лізингодавцем копія рахунка, направленого лізингоодержувачу, з відміткою про несплату платежів після вручення письмового повідомлення.

Необхідності складати на надавати нотаріусу розрахунок заборгованості для вчинення виконавчого напису щодо повернення у безспірному порядку об'єкта лізингу, вказаний Перелік не містить.

Із зазначеного слідує, що позивачем також не доведено необхідності як складення відповідачем, так і дослідження судом документу, про витребування якого заявлено клопотання.

Також, представником позивача заявлено клопотання про призначення судової економічної експертизи у справі, на вирішення якої він просить поставити питання: 1) Чи було надано нотаріусу, який вчинив оскаржуваний виконавчий напис, докази наявності безспірної заборгованості за Договором фінансового лізингу № 1284-FL від 03.12.2013 р., що укладений між сторонами? 2) Чи дійсно така заборгованість розрахована вірно і є безспірною? 3) Який розмір заборгованості позивача перед відповідачем до 10.09.2014 р.?

Розглянувши вказане клопотання, суд вирішив в його задоволенні відмовити.

Так, відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України в № 4 від 23.03.2012 р. «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

В даному випадку, суд звертає увагу на те, що питання, які позивач просить поставити перед судовим експертом в частині того, чи було надано нотаріусу, який вчинив оскаржуваний виконавчий напис, докази наявності безспірної заборгованості за Договором фінансового лізингу № 1284-FL від 03.12.2013 р., що укладений між сторонами та чи дійсно така заборгованість є безспірною, - носять правовий характер, проте як згідно з п. 2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо.

У свою чергу, саме по собі питання розміру заборгованості позивача перед позивачем не є предметом спору у даній справі.

Так, відповідно до ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» визначено, що лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

В даному випадку відповідач стверджує про наявність обставин неоплати позивачем лізингових платежів, а отже, до предмету доказування відсутності правових підстав для вчинення спірного виконавчого напису входять обставини того, що в дійсності відповідні платежі були здійснені у передбачений Договором лізингу строк або ж що їх прострочення склало не більше 30 днів. Питання ж визначення заборгованості позивача перед відповідачем станом на 10.09.2014 р. не є таким, що має значення для вірного вирішення даного спору по суті.

Також, представником позивача заявлено клопотання про призначення колегіального розгляду справи, яке судом було розглянуто та відхилено, про що винесено відповідну ухвалу.

Крім того, суд розглянув та залишив без задоволення клопотання позивача про залучення третіх осіб у справі, оскільки воно належним чином не обґрунтоване в частині того, як прийняте у даній справі рішення може вплинути на права та обов'язки відповідних осіб по відношенню до сторін.

Від представника позивача також надійшли письмові пояснення у справі, в яких він наголошує на невідповідності оспорюваного виконавчого напису вимогам чинного законодавства.

У судовому засіданні 17.12.2014 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.12.2013 р. між позивачем, як лізингоодержувачем, та відповідачем, як лізингодавцем, було укладено Договір фінансового лізингу № 1284-L (далі - Договір), за умовами якого лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу (поставки) зобов'язувався набути у власність лізингодавця і передати на умовах фінансового лізингу у тимчасове володіння та користування майно (далі - предмет лізингу), наведене в специфікації (додаток 1 до даного Договору), а лізингоодержувач зобов'язувався прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі та інші платежі згідно з умовами цього Договору.

У додатку № 1 до Договору фінансового лізингу сторони визначили Предмет лізингу, який на виконання умов вказаного Договору був переданий відповідачем позивачу.

Строк користування лізингоодержувачем предметом лізингу складається з періодів (місяців) лізингу згідно з графіком сплати лізингових платежів (Додаток № 2 до Договору) та починається з дати підписання сторонами акту приймання-передачі предмета лізингу за формою, встановленою лізингодавецем (п. 1.2. Договору).

Відповідно до п. 6.2. Договору лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу, який включає суму, яка відшкодовує (компенсує) частину предмета лізингу, а також чергових лізингових платежів, кожен з яких включає: суму, яка відшкодовує (компенсує) частину вартості предмета лізингу, винагороду лізингодавця, у зв'язку з передачею у лізинг предмет лізингу.

Складові лізингових платежів, їх суми та дати платежів визначені у графіку згідно з Додатком 2 до Договору, який є його невід'ємною частиною (п. 6.3. Договору).

Відповідно до п. 6.9. Договору розрахунки за договором здійснюється на базі місяця, що складається з 31 днів та року, що складається з 360 днів.

Лізингодавець направляє лізингоодержувача рахунки щодо сплати лізингових платежів. Неотримання таких рахунків лізингоодержувачем не звільняє його від обов'язку сплачувати лізингові платежі згідно з договором. У випадку наявності очевидної помилки у рахунку лізингодавцю, лізингодавець повідомляє про це лізингоодержувача та надсилає новий рахунок. Лізингодавець звільняється від відповідальності перед лізингоодержувачем у випадку помилки у зазначених рахунках лізингодавцю (п. 6.11.).

Відповідно до п. 7.1.1. Договору істотним порушенням умов договору є обставина, коли лізингоодержувача не сплатив лізинговий платіж або інші платежі (частково або у повному обсязі) за Договором та прострочення оплати становить більше 30 календарних днів з дня настання строку платежу згідно з Договором.

У випадку виникнення обставини, визначеної п. 7.1.1. Договору, лізингодавець має право, зокрема, вилучити предмет лізингу в порядку, передбаченому Договором та/або законодавством України (п. 7.2.).

Також, відповідно до п. 11.2. Договору він може бути розірваний достроково в односторонньому порядку шляхом направлення відповідного письмового повідомлення лізингоодержувача, зокрема, у випадку, коли лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або у повному обсязі та прострочення оплати становить більше 30 календарних днів з дня настання строку платежу, встановленого в Договорі.

З пояснень відповідача вбачається, що він 06.08.2014 р. звернувся до позивача з повідомленням вих. № 2322/08 від 01.08.2014 р., у якому зазначив про наявність у останнього станом на 31.07.2014 простроченої заборгованості перед відповідачем строком понад 30 днів за Договором фінансового лізингу, у загальній сумі 3 485 988, 56 грн., послався на не оплачені рахунки № 23178 від 24.03.2014 р., № 24769 від 22.04.2014 р., № 26526 від 21.05.2014 р., № 28028 від 23.06.2014 р. та повідомив про розірвання Договору фінансового лізингу з 10.08.2014 р., а також вимагав протягом 10-ти робочих днів з дня припинення Договору повернути Предмет лізингу.

Дане повідомлення з доказами про вручення його позивачу (накладна служби кур'єрської доставки № 2017583) залучені судом до матеріалів справи.

З даного повідомлення також слідує, що разом з ним на адресу позивача були направлені й несплачені рахунки № 23178 від 24.03.2014 р., № 24769 від 22.04.2014 р., № 26526 від 21.05.2014 р., № 28028 від 23.06.2014 р.

Зважаючи на те, що у встановлені у вищенаведеному повідомленні строки позивач не повернув предмет лізингу, відповідач 10.09.2014 з метою захисту свого порушеного права звернувся із заявою до нотаріуса для вчинення виконавчого напису про вилучення та повернення від позивача предмету лізингу переданого у користування за Договором фінансового лізингу.

До вказаної заяви відповідачем було додано: оригінал Договору фінансового лізингу, копію повідомлення № 2322/08 від 01.08.2014 р. та докази його надсилання, копію повідомлення № 2323/08 від 01.08.2014 р. та докази його надсилання, рахунки № 23178 від 24.03.2014 р., № 24769 від 22.04.2014 р., № 26526 від 21.05.2014 р., № 28028 від 23.06.2014 р.

16.09.2014 р. на підставі вказаної заяви та доданих до неї документів приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенком Д.О. було вчинено виконавчий напис № 6053 про повернення лізингоодержувачем - ТОВ «СКАЙБУД М» на користь лізингодавця - ТОВ «ОТП Лізинг», наступного майна:

- Вантажний-самоскид марки DAF, модель CF 85.410, 2008 року випуску, номер шасі XLRAD85MC0E820167, реєстраційний номер АА2710ОІ.

- Вантажний-самоскид марки DAF, модель CF 85.410, 2008 року випуску, номер шасі XLRAD85MC0E825152, реєстраційний номер АА9813ОН.

- Вантажний-самоскид марки DAF, модель CF 85.410, 2008 року випуску, номер шасі XLRAD85MC0E825208, реєстраційний номер АА9816ОН.

- Вантажний-самоскид марки DAF, модель CF 85.410, 2008 року випуску, номер шасі XLRAD85MC0E825665, реєстраційний номер АА6442ОН.

- Вантажний-самоскид марки DAF, модель CF 85.410, 2008 року випуску, номер шасі XLRAD85MC0E826846, реєстраційний номер АА2713ОІ.

- Вантажний-самоскид марки DAF, модель CF 85.410, 2008 року випуску, номер шасі XLRAD85MC0E828104, реєстраційний номер АА2718ОІ.

- Вантажний-самоскид марки DAF, модель CF 85.410, 2008 року випуску, номер шасі XLRAD85MC0E828576, реєстраційний номер АА6439ОН.

- Вантажний-самоскид марки DAF, модель CF 85.410, 2008 року випуску, номер шасі XLRAD85MC0E836088, реєстраційний номер АА2716ОІ.

- Вантажний-самоскид марки DAF, модель CF 85.410, 2008 року випуску, номер шасі XLRAD85MC0E837730, реєстраційний номер АА9806ОН.

- Вантажний-самоскид марки DAF, модель CF 85.410, 2008 року випуску, номер шасі XLRAD85MC0E838189, реєстраційний номер АА2714ОІ.

- Сідельний тягач марки MAN, модель TGX 18.440, 2008 року випуску, номер шасі WMA06XZZ68W113732, реєстраційний номер АА9761ОН.

- Сідельний тягач марки MAN, модель TGX 18.440, 2008 року випуску, номер шасі WMA06XZZ08W109336, реєстраційний номер АА6435ОН.

- Сідельний тягач марки MAN, модель TGX 18.440, 2008 року випуску, номер шасі WMA06XZZ08W114388, реєстраційний номер АА6458ОН.

- Сідельний тягач марки MAN, модель TGX 18.440, 2008 року випуску, номер шасі WMA06XZZ08W118621, реєстраційний номер АА6489ОН.

- Сідельний тягач марки MAN, модель TGX 18.440, 2008 року випуску, номер шасі WMA06XZZ08W118862, реєстраційний номер АА6474ОН.

- Сідельний тягач марки MAN, модель TGX 18.440, 2008 року випуску, номер шасі WMA06XZZ08W119350, реєстраційний номер АА6491ОН.

- Сідельний тягач марки MAN, модель TGX 18.440, 2008 року випуску, номер шасі WMA06XZZ09W124355, реєстраційний номер АА6476ОН.

- Сідельний тягач марки MAN, модель TGX 18.440, 2008 року випуску, номер шасі WMA06XZZ09W125943, реєстраційний номер АА6454ОН.

- Сідельний тягач марки MAN, модель TGX 18.440, 2008 року випуску, номер шасі WMA06XZZ18W110141, реєстраційний номер АА9769ОН.

- Сідельний тягач марки MAN, модель TGX 18.440, 2008 року випуску, номер шасі WMA06XZZ18W119356, реєстраційний номер АА6467ОН.

- Сідельний тягач марки MAN, модель TGX 18.440, 2008 року випуску, номер шасі WMA06XZZ18W120457, реєстраційний номер АА6468ОН.

- Сідельний тягач марки MAN, модель TGX 18.440, 2008 року випуску, номер шасі WMA06XZZ19W124977, реєстраційний номер АА6455ОН.

- Сідельний тягач марки MAN, модель TGX 18.440, 2008 року випуску, номер шасі WMA06XZZ19W124980, реєстраційний номер АА6490ОН.

- Сідельний тягач марки MAN, модель TGX 18.440, 2008 року випуску, номер шасі WMA06XZZ19W125868, реєстраційний номер АА6486ОН.

- Сідельний тягач марки MAN, модель TGX 18.440, 2008 року випуску, номер шасі WMA06XZZ19W125935, реєстраційний номер АА6487ОН.

- Сідельний тягач марки MAN, модель TGX 18.440, 2008 року випуску, номер шасі WMA06XZZ19W130259, реєстраційний номер АА6473ОН.

- Сідельний тягач марки MAN, модель TGX 18.440, 2008 року випуску, номер шасі WMA06XZZ28W111444, реєстраційний номер АА6425ОН.

- Сідельний тягач марки MAN, модель TGX 18.440 2008 року випуску, номер шасі WMA06XZZ28W113775, реєстраційний номер АА6461ОН.

- Сідельний тягач марки MAN, модель TGX 18.440, 2008 року випуску, номер шасі WMA06XZZ29W124342, реєстраційний номер АА6471ОН.

- Сідельний тягач марки MAN, модель TGX 18.440, 2008 року випуску, номер шасі WMA06XZZ29W125992, реєстраційний номер АА6483ОН.

- Сідельний тягач марки MAN, модель TGX 18.440, 2008 року випуску, номер шасі WMA06XZZ38W116216, реєстраційний номер АА6433ОН.

- Сідельний тягач марки MAN, модель TGX 18.440, 2008 року випуску, номер шасі WMA06XZZ38W118659, реєстраційний номер АА6482ОН.

- Сідельний тягач марки MAN, модель TGX 18.440, 2008 року випуску, номер шасі WMA06XZZ38W118824, реєстраційний номер АА9767ОН.

- Сідельний тягач марки MAN, модель TGX 18.440, 2008 року випуску, номер шасі WMA06XZZ38W119164, реєстраційний номер АА6451ОН.

- Сідельний тягач марки MAN, модель TGX 18.440, 2008 року випуску, номер шасі WMA06XZZ38W119181, реєстраційний номер АА6452ОН.

- Сідельний тягач марки MAN, модель TGX 18.440, 2008 року випуску, номер шасі WMA06XZZ38W120525, реєстраційний номер АА6428ОН.

- Сідельний тягач марки MAN, модель TGX 18.440, 2008 року випуску, номер шасі WMA06XZZ39W123927, реєстраційний номер АА9763ОН.

- Сідельний тягач марки MAN, модель TGX 18.440, 2008 року випуску, номер шасі WMA06XZZ39W124348, реєстраційний номер АА9750ОН.

- Сідельний тягач марки MAN, модель TGX 18.440, 2008 року випуску, номер шасі WMA06XZZ39W124981, реєстраційний номер АА6456ОН.

- Сідельний тягач марки MAN, модель TGX 18.440, 2008 року випуску, номер шасі WMA06XZZ48W110361, реєстраційний номер АА6422ОН.

- Сідельний тягач марки MAN, модель TGX 18.440, 2008 року випуску, номер шасі WMA06XZZ48W118010, реєстраційний номер АА6430ОН.

- Сідельний тягач марки MAN, модель TGX 18.440, 2008 року випуску, номер шасі WMA06XZZ48W119383, реєстраційний номер АА9766ОН.

- Сідельний тягач марки MAN, модель TGX 18.440, 2008 року випуску, номер шасі WMA06XZZ48W119450, реєстраційний номер АА9760ОН.

- Сідельний тягач марки MAN, модель TGX 18.440, 2008 року випуску, номер шасі WMA06XZZ48W521383, реєстраційний номер АА6431ОН.

- Сідельний тягач марки MAN, модель TGX 18.440, 2008 року випуску, номер шасі WMA06XZZ49W125878, реєстраційний номер АА6470ОН.

- Сідельний тягач марки MAN, модель TGX 18.440, 2008 року випуску, номер шасі WMA06XZZ49W125976, реєстраційний номер АА6481ОН.

- Сідельний тягач марки MAN, модель TGX 18.440, 2008 року випуску, номер шасі WMA06XZZ58W113785, реєстраційний номер АА9768ОН.

- Сідельний тягач марки MAN, модель TGX 18.440, 2008 року випуску, номер шасі WMA06XZZ58W115150, реєстраційний номер АА6466ОН.

- Сідельний тягач марки MAN, модель TGX 18.440, 2008 року випуску, номер шасі WMA06XZZ58W120140, реєстраційний номер АА6449ОН.

- Сідельний тягач марки MAN, модель TGX 18.440, 2008 року випуску, номер шасі WMA06XZZ58W518475, реєстраційний номер АА6432ОН.

- Сідельний тягач марки MAN, модель TGX 18.440, 2008 року випуску, номер шасі WMA06XZZ59W123279, реєстраційний номер АА6478ОН.

- Сідельний тягач марки MAN, модель TGX 18.440, 2008 року випуску, номер шасі WMA06XZZ59W123301, реєстраційний номер АА9765ОН.

- Сідельний тягач марки MAN, модель TGX 18.440, 2008 року випуску, номер шасі WMA06XZZ59W124934, реєстраційний номер АА9736ОН.

- Сідельний тягач марки MAN, модель TGX 18.440, 2008 року випуску, номер шасі WMA06XZZ68W120549, реєстраційний номер АА6438ОН.

- Сідельний тягач марки MAN, модель TGX 18.440, 2008 року випуску, номер шасі WMA06XZZ69W123288, реєстраційний номер АА9762ОН.

- Сідельний тягач марки MAN, модель TGX 18.440, 2008 року випуску, номер шасі WMA06XZZ69W124344, реєстраційний номер АА6460ОН.

- Сідельний тягач марки MAN, модель TGX 18.440, 2008 року випуску, номер шасі WMA06XZZ69W124411, реєстраційний номер АА6445ОН.

- Сідельний тягач марки MAN, модель TGX 18.440, 2008 року випуску, номер шасі WMA06XZZ69W125865, реєстраційний номер АА6475ОН.

- Сідельний тягач марки MAN, модель TGX 18.440, 2008 року випуску, номер шасі WMA06XZZ69W125929, реєстраційний номер АА6457ОН.

- Сідельний тягач марки MAN, модель TGX 18.440, 2008 року випуску, номер шасі WMA06XZZ78W118843, реєстраційний номер АА6488ОН.

- Сідельний тягач марки MAN, модель TGX 18.440, 2008 року випуску, номер шасі WMA06XZZ78W120558, реєстраційний номер АА6437ОН.

- Сідельний тягач марки MAN, модель TGX 18.440, 2008 року випуску, номер шасі WMA06XZZ78W121273, реєстраційний номер АА9746ОН.

- Сідельний тягач марки MAN, модель TGX 18.440, 2008 року випуску, номер шасі WMA06XZZ79W123946, реєстраційний номер АА6480ОН.

- Сідельний тягач марки MAN, модель TGX 18.440, 2008 року випуску, номер шасі WMA06XZZ79W125955, реєстраційний номер АА6485ОН.

- Сідельний тягач марки MAN, модель TGX 18.440, 2008 року випуску, номер шасі WMA06XZZ88W118740, реєстраційний номер АА6472ОН.

- Сідельний тягач марки MAN, модель TGX 18.440, 2008 року випуску, номер шасі WMA06XZZ88W119340, реєстраційний номер АА6479ОН.

- Сідельний тягач марки MAN, модель TGX 18.440, 2008 року випуску, номер шасі WMA06XZZ98W118150, реєстраційний номер АА6484ОН.

- Сідельний тягач марки MAN, модель TGX 18.440, 2008 року випуску, номер шасі WMA06XZZ98W118620, реєстраційний номер АА6448ОН.

- Сідельний тягач марки MAN, модель TGX 18.440, 2008 року випуску, номер шасі WMA06XZZ98W119380, реєстраційний номер АА6426ОН.

- Сідельний тягач марки MAN, модель TGX 18.440, 2008 року випуску, номер шасі WMA06XZZ98W119525, реєстраційний номер АА6436ОН.

- Сідельний тягач марки MAN, модель TGX 18.440, 2008 року випуску, номер шасі WMA06XZZ99W123317, реєстраційний номер АА6434ОН.

- Сідельний тягач марки MAN, модель TGX 18.440, 2008 року випуску, номер шасі WMA06XZZ99W123351, реєстраційний номер АА6469ОН.

- Сідельний тягач марки MAN, модель TGX 18.440, 2008 року випуску, номер шасі WMA06XZZ99W124967, реєстраційний номер АА6492ОН.

- Сідельний тягач марки MAN, модель TGX 18.440, 2008 року випуску, номер шасі WMA06XZZ99W125035, реєстраційний номер АА6465ОН.

- Сідельний тягач марки MAN, модель TGX 18.440, 2008 року випуску, номер шасі WMA06XZZ99W532770, реєстраційний номер АА6429ОН.

- Сідельний тягач марки MAN, модель TGX 18.440, 2008 року випуску, номер шасі WMA06XZZX8W111353, реєстраційний номер АА6453ОН.

- Сідельний тягач марки MAN, модель TGX 18.440, 2008 року випуску, номер шасі WMA06XZZX8W113751, реєстраційний номер АА6462ОН.

- Сідельний тягач марки MAN, модель TGX 18.440, 2008 року випуску, номер шасі WMA06XZZX8W120523, реєстраційний номер АА6459ОН.

- Сідельний тягач марки MAN, модель TGX 18.440, 2008 року випуску, номер шасі WMA06XZZX9W123276, реєстраційний номер АА6450ОН.

- Сідельний тягач марки MAN, модель TGX 18.440, 2008 року випуску, номер шасі WMA06XZZX9W123293, реєстраційний номер АА6477ОН.

- Сідельний тягач марки MAN, модель TGX 18.440, 2008 року випуску, номер шасі WMA06XZZX9W123925, реєстраційний номер АА6493ОН.

- Сідельний тягач марки MAN, модель TGX 18.440, 2008 року випуску, номер шасі WMA06XZZX9W123942, реєстраційний номер АА9764ОН.

- Сідельний тягач марки MAN, модель TGX 18.440, 2008 року випуску, номер шасі WMA06XZZX9W125951, реєстраційний номер АА9751ОН.

- Сідельний тягач марки MAN, модель TGX 18.440, 2008 року випуску, номер шасі WMA06XZZX9M532891, реєстраційний номер АА9756ОН.

Не погоджуючись з законністю вказаних дій, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню, зважаючи на наступне.

Відповідно до приписів ст. ст. 11, 15 Цивільного кодексу України цивільні права й обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Захист цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.

Положеннями ст. 16 ЦК України встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Виходячи з приписів частини другої статті 50 Закону України «Про нотаріат», право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, а також нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Відповідно до п. 8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 24.10.2011 р. «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» спори між боржниками і стягувачами, а також спори за позовами інших осіб, прав та інтересів яких стосуються нотаріальні дії чи акт, у тому числі про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, про повернення стягнутого за виконавчим написом, вирішуються господарським судом за позовами боржників або зазначених осіб до стягувачів, якщо суб'єктний склад сторін відповідного спору відповідає приписам статті 1 ГПК. При цьому за змістом статей 1, 2, 18, 22, 27 ГПК, статей 1 і 3 названого Закону нотаріус не може бути відповідачем у господарському процесі, а залучається до участі в ньому як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 15 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню відповідача або за місцем виконання виконавчого напису нотаріуса за вибором позивача.

Тож, з аналізу вищенаведених норм законодавства вбачається, що суд може захистити порушене право, зокрема, шляхом визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Предметом доказування у господарських спорах даної категорії за загальним правилом є обставини, які свідчать про існування правових підстав для вчинення виконавчого напису, зокрема, існування у боржника відповідного боргу перед кредитором та того, чи допускається у спірних правовідносинах застосування вказаного досудового способу вирішення спорів.

Так, відповідно до ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» визначено, що лізингоодержувач має право відмовитися від договору лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингодавця, у разі якщо прострочення передачі предмета лізингу становить більше 30 днів, за умови, що договором лізингу не передбачено іншого строку.

Лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

Відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

Таким чином, за змістом приписів вказаної норми Закону, відмова лізингодавця від договору лізингу повинна передувати у часі реалізації лізингодавцем права вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Як зазначалось вище, відповідач звертався до позивача з попередженням, що останній має прострочену заборгованість щодо сплати лізингових платежів.

Доказів повної сплати спірних рахунків до моменту вчинення оспрюваного виконавчого напису позивачем суду не надано.

Таким чином, внаслідок невиконання позивачем взятих на себе зобов'язань зі сплати лізингових платежів та вимог відповідача останній реалізував своє право розірвати договір, укладений між сторонами, з огляду на що позивач має повернути відповідний предмет лізингу.

В силу невиконання вказаного обов'язку в добровільному порядку, відповідач скористався правом, визначеним ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг», вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Відповідно до п. 1-3 гл. 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 р., для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені:

- відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника;

- дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи;

- номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи;

- строк, за який має провадитися стягнення;

- інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо.

Нотаріус вчиняє виконавчі написи:

- якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем;

- за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 р.

В силу п. 8 Переліку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 р., такими документами є договори лізингу, що передбачають у безспірному порядку повернення об'єкта лізингу.

Зокрема, відповідно до положень вказаного пункту Переліку для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал договору лізингу; б) засвідчена лізингодавцем копія рахунка, направленого лізингоодержувачу, з відміткою про несплату платежів після вручення письмового повідомлення.

Як зазначалось вище, до заяви про вчинення виконавчого напису відповідачем було додано відповідні документи.

Вирішуючи даний спір по суті, господарський суд міста Києва також вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Спори між боржниками і стягувачами, а також спори за позовами інших осіб, прав та інтересів яких стосуються нотаріальні дії чи акт, у тому числі про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, про повернення стягнутого за виконавчим написом, вирішуються господарським судом за позовами боржників або зазначених осіб до стягувачів, якщо суб'єктний склад сторін відповідного спору відповідає приписам статті 1 Господарського процесуального кодексу України.

Як зазначено в абз. 3 п. 8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 р. № 10 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам», до господарського суду не можуть оскаржуватися дії нотаріуса щодо вчинення виконавчого напису, коли йдеться виключно про порушення нотаріусом правил вчинення відповідної нотаріальної дії і при цьому позивачем не порушується питання про захист права, заснованого на приписах цивільного чи господарського законодавства.

Таким чином, слід дійти висновку, що господарські суди при розгляді позову про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, за яким було вилучено предмет лізингу, перевіряють лише належність кредитору права вимагати повернення майна, зазначеного у виконавчому написі, а також встановлюють наявність (відсутність) об'єктивних обставин, при яких виконавчий напис втратив чинність та не підлягає виконанню.

У свою чергу, господарські суди не повинні перевіряти правильність виконавчого напису з позиції законності дій нотаріуса при його вчиненні та надавати оцінку його діям при вчиненні виконавчого напису, оскільки за змістом ст. ст. 1, 2, 18 ГПК України, ст. ст. 1 і 3 Закону України «Про нотаріат» нотаріус не може бути відповідачем у господарському процесі, а відповідно до ст. 50 названого Закону нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду.

На підставі наведених норм чинного законодавства, роз'яснень Пленуму Вищого господарського суду України та висловлених ним правових позицій у постановах від 11.03.2014 р. у справі № 5011-5/14359-2012, від 19.02.2014 р. у справі № 915/1255/13, від 14.11.2012 р. у справі № 5021/378/12, від 31.07.2012 р. у справі 26/360, суд приходить до висновку, що в даному випадку, він позбавлений можливості надавати оцінку доводам позивача, які зводяться до намагання вказати на порушення приватним нотаріусом порядку вчинення нотаріальних дій, а не довести відсутність заборгованості перед відповідачем за Договором фінансово лізингу, її розміру та строків, інших, ніж визначено відповідачем, а відповідно й відсутності загалом підстав для вчинення виконавчого напису приватним нотаріусом.

Так, господарський суд міста Києва вважає за необхідне звернути увагу позивача на те, що відповідно до п. 16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 3 від 01.03.2013 р. «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справі» право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, а також нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (частина друга статті 50 Закону України від 02 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат»). За правилами цивільного судочинства як спір про право в позовному провадженні розглядаються позови про оскарження дій нотаріуса щодо вчинення виконавчого напису, коли йдеться виключно про порушення нотаріусом правил вчинення відповідної нотаріальної дії і при цьому позивачем не порушується питання про захист права відповідно до положень цивільного законодавства.

Таким чином, позивач не позбавлений права звернутись з відповідним позовом до приватного нотаріуса в порядку цивільного судочинства, якщо вважає, що ним було порушено правила вчинення відповідної нотаріальної дії.

У свою чергу, господарський суд бере до уваги те, що звернувшись з даним позовом до суду, позивач не надає жодних доказів на підтвердження невірного визначення відповідачем суми та строків прострочення заборгованості зі сплати лізингових платежів, у зв'язку з якою за спірним виконавчим написом було вирішено вилучити у позивача предмет лізингу, а його доводи щодо невірного розрахунку боргу ґрунтуються виключно на припущеннях.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Таким чином, враховуючи означений предмет доказування у спорах даної категорії в господарському процесі, позивач повинен був довести перед судом відсутність спірної заборгованості за Договором лізингу та обставин її прострочення більш ніж 30 днів.

Водночас, оскільки суд встановив, що позивачем на спростування відомостей, наданих відповідачем на підтвердження обставин порушення зобов'язань зі сплати лізингових платежів з боку позивача, жодних доказів не представлено, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення даного позову.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

При цьому, слід враховувати, що відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено необґрунтованість та недоведеність заявлених позовних вимог, вони задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати суд покладає на позивача.

Крім того, суд вважає за необхідне скасувати раніше вжиті заходи до забезпечення позову.

Так, статтею 68 Господарського процесуального кодексу України визначено, що питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі.

Згідно із п. 10 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» від 26.12.2011 р. №16 враховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, господарський суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.

Враховуючи, що судом не встановлено підстав для задоволення позовних вимог, то потреба у забезпеченні позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису відпала.

На підставі вищезазначеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 68, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити.

2. Скасувати заходи до забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду міста Києва від 10.10.2014 р. у справі № 910/21705/14, шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Осипенко Дмитра Олеговича № 6053 від 16.09.2014 р. про вилучення у Товариства з обмеженою відповідальністю «Скайбуд М» (лізингоодержувача) (48240, Тернопільська область, Гусятинський район, місто Хоростків, вулиця Заводська, будинок 1А, код ЄДРПОУ 37372956) та повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг» (лізингодавцю) (01033, місто Київ, вулиця Жилянська, будинок 43, код ЄДРПОУ 35912126) об'єктів рухомого майна, що є предметом Договору фінансового лізингу № 1284-FL від 03.12.2013 р.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 22.12.2014 р.

Суддя В.С. Ломака