Постанова № 41994075, 28.11.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28 листопада 2014 року 15 год. 15 хв. № 826/16552/14

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Данилишин В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" до департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю "Берізка", про зобов’язання відповідача вчинити певні дії.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 27 жовтня 2014 року надійшов позов публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" (далі - позивач) до департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідач), третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю "Берізка", про зобов’язання відповідача внести інформацію до земельного кадастру про виключення позивача як землекористувача земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 7, код ділянки № 85:296:001.

В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що заявлена вимога підлягає задоволенню, оскільки бездіяльність відповідача суперечить нормам законодавства.

Ухвалою суду від 30 жовтня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні, а також, згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 53 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача допущено товариство з обмеженою відповідальністю "Берізка" (далі - третя особа).

У ході судового розгляду справи представники позивача підтримали позов та просили задовольнити його повністю.

Представник відповідача не визнав позов та просив відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду у судовому засіданні 19 листопада 2014 року.

Представник третьої особи у судові засідання не прибув, хоча про дати, час та місце судового розгляду справи третя особа, з урахуванням ч. 11 ст. 35 КАС України, повідомлена належним чином, заява про розгляд справи за відсутності її представника до суду не надійшла.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у судовому засіданні 19 листопада 2014 року судом, відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження, про що третю особу повідомлено письмово.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

У ході розгляду справи судом з’ясовано, що заявлена позивачем вимога ґрунтується на тому, він уже не є землекористувачем, оскільки об’єкт нерухомості - будинок готелю "Парус" (літера А), розташований на земельній ділянці, розміщеній за адресою: місто Київ, вулиця Набережно-Лугова, 7 (далі - об’єкт нерухомості), стосовно якої виник спір (далі - земельна ділянка), позивачем продано третій особі.

На підтвердження викладеної обставини позивачем надано суду копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 18 грудня 2013 року № 14885653.

Будь-яких інших доказів, зокрема, договору купівлі-продажу об’єкту нерухомості, представниками позивача суду не надано.

Крім того, суду не надано доказів виникнення у позивача права користування на земельну ділянку, інформацію про що представником позивача зазначено у позові.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача із листом від 27 червня 2014 року № 09-02/593, у якому містилось прохання виключити з бази автоматизованої системи ведення земельного кадастру позивача як землекористувача земельної ділянки. До вказаного листа, на підтвердження виникнення підстав для звернення, позивачем додано тільки вище вказаний витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. Іншої документації, як з’ясовано судом у ході розгляду справи, позивачем відповідачу не надано.

За результатами розгляду листа позивача відповідач листом від 22 серпня 2014 року № 057027-8295 повідомив позивача про те, що інформацію щодо землекористувача буде знято із обліку міського земельного кадастру після надходження звернення нового власника майна та перереєстрації на нього земельної ділянки.

Суд не погоджується з доводами представників позивача щодо наявності підстав для задоволення позову, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів та аналізу наступних норм і обставин.

Так, згідно зі ст. 4, ч.ч. 1, 2 ст. 93 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), земельне законодавство включає цей Кодекс, інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин.

Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Відповідно до ст. 9 ЗК України, до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території належить: розпорядження землями територіальної громади міста; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 140 Конституції України, особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України.

Як вбачається зі ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", до компетенції Київської міської ради віднесено вирішення питань регулювання земельних відносин, тобто прийняття рішень щодо укладення договорів оренди на право користування земельною ділянкою, оренди тощо.

Відповідно до пп. 1.1 п. 1, пп. 2.3 п. 2 Положенням про Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого рішенням Київської міської ради від 19 грудня 2002 року № 182/342, Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент) є структурним підрозділом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та згідно з законодавством забезпечує виконання повноважень Київської міської ради та виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у сфері земельних відносин, є підзвітним та підконтрольним Київській міській раді та виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації), безпосередньо підпорядковується Київському міському голові, а з питань управління землями державної власності, розпорядження якими здійснює виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) - виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації).

Департамент у межах своєї компетенції здійснює управління землями комунальної власності територіальної громади міста Києва, землями державної власності в межах міста Києва, розпорядником яких є виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) (далі - землі державної власності в межах міста Києва), забезпечує проведення в місті земельної реформи, раціональне використання та охорону цих земель на території міста.

Основними завданнями Департаменту є: ведення міського земельного кадастру відповідно до законодавства, моніторингу земель, здійснення землеустрою.

Згідно з рішенням Київської міської ради від 18 квітня 2013 року № 194/9251 "Про ведення міського земельного кадастру", міський земельний кадастр - електронна (автоматизована) геоінформаційна система і база даних, що забезпечує збирання, оброблення, аналіз, моделювання, постачання геопросторових даних і відображає черговий стан використання та охорони земель комунальної власності територіальної громади та інших земель міста Києва (далі - міський земельний кадастр).

Ведення міського земельного кадастру покладено на Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) забезпечує ведення міського земельного кадастру на основі створеної за кошти міського бюджету автоматизованої системи програмного комплексу "Кадастр".

Відповідно до ч. 1 ст. 1, ст. 10, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 26 Закону України "Про Державний земельний кадастр", Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Об'єктами Державного земельного кадастру є: землі в межах державного кордону України; землі в межах території адміністративно-територіальних одиниць; обмеження у використанні земель; земельна ділянка.

Відомості про земельну ділянку містять інформацію про її власників (користувачів), зазначену в ч. 2 ст. 30 цього Закону, зареєстровані речові права відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Зміни до відомостей про земельну ділянку (крім випадків, визначених у ч. 2 цієї статті) вносяться до Поземельної книги за заявою власника або користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності на підставі документації, передбаченої цим Законом.

Ведення Державного земельного кадастру в місті Києві здійснюється виключно територіальним органом Державного агентства земельних ресурсів України, а реєстрація прав на земельні ділянки здійснюється державними реєстраторами прав, які визначені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

З урахуванням вище викладених норм суд ще раз зазначає, що представниками позивача не надано суду доказів, на підставі яких можливо встановити факт того, що позивач є користувачем земельної ділянки, зокрема, на підставі чого він може являтися таким (договір оренди тощо).

У матеріалах справи міститься витяг з бази даних міського земельного кадастру станом на 10 червня 2014 року (реєстр земельних ділянок, черговий план), відповідно до якого, позивач є землекористувачем земельної ділянки, однак, інформація про те, на підставі чого він є таким користувачем та який вид права на земельну ділянку має позивач, відсутня.

До того ж, у вказаному витязі зазначено, що земельна ділянка знаходиться на стадії розробки оформлення прав: землекористувач - позивач, стадія - клопотання: оренда на п’ять років.

Суд звертає увагу, що вирішення питання про укладення та припинення договорів оренди відноситься до виключної компетенції органів місцевого самоврядування.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та обставин вбачається відсутність законних та обґрунтованих підстав для задоволення заявленої позивачем вимоги.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

На підставі вище викладених норм та обставин суд прийшов до висновку, що позов публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" до департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю "Берізка", про зобов’язання відповідача вчинити певні дії є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб’єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов’язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв’язку з ухваленням судового рішення на користь суб’єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов’язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 69-71, 86, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позову публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот".

Копії постанови направити (вручити) сторонам та третій особі (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин