Рішення № 41992704, 16.12.2014, Святошинський районний суд міста Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/17940/14-ц

пр. № 2/759/6152/14

16 грудня 2014 року Святошинський районний суд м.Києва

в складі судді Лук"яненко Л.М.

при секретарі Борей В.Г.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Києві

справу за позовом ОСОБА_1 до Державного управління матеріально - технічного забезпечення Національної академії наук України про стягнення заборгованості із заробітної плати , середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди ,-

ВСТАНОВИВ:

21.10.2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом з врахуванням уточнених позовних вимог до Державного управління матеріально - технічного забезпечення Національної академії наук України про стягнення заборгованості із заробітної плати , середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди , посилаючись на ті обставини , що його 09.07.2012 року наказом № 30-к прийнято на посаду начальника відділу маркетингу з посадовим окладом згідно штатного розкладу , 19.10.2012 року наказом № 63-к переведено на посаду заступника начальника Державного управління матеріально - технічного забезпечення Національної академії наук України з посадовим окладом згідно штатного розкладу . 28 квітня 2014 року наказом № 33 звільнено з роботи з 28 квітня 2014 року у зв*язку з відмовою від продовження роботи у зв*язку зі зміною істотних умов праці згідно п.6 ст.36 КЗпП України . Однак при звільненні відповідач не провів повного розрахунку і заборгованість складає 650 грн. тому просить стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі в розмірі 650 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 28.04.2014 року виходячи із розміру середнього заробітку 6 520 грн. 39 коп. в місяць до дня ухвалення рішення суду ; стягнути компенсацію втрати частини доходів у зв*язку з порушенням строків їх виплати з квітня 2014 рік по жовтень 2014 рік у розмірі 556 грн. 52 коп. ; постановити окрему ухвалу щодо направлення матеріалів даної справи до територіальної державної інспекції з питань праці у м.Києві для притягнення до адміністративної відповідальності начальника Державного управління матеріально - технічного забезпечення Національної академії наук України ; стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в розмірі 6 520 грн. 29 коп .

В судовому засіданні позивач позов підтримав повністю .

Представники відповідача заперечують проти позову , посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість , також зазначають , що позивачем пропущений строк звернення до суду , вказують , що дійсно при здійсненні розрахунку при звільненні ОСОБА_1 бухгалтером було здійснено неточність при визначенні суми , яка підлягає виплаті позивачу , а саме недораховані 650 грн. , дану неточність було виявлено наступного дня - 29.04.2014 року і в той же день вони направили лист за місцем проживання позивача , в якому інформували , що йому слід отримати на підприємстві 650 грн. , крім того , телефонували самому позивачу , який не відповідав , його дружині та рідному брату з проханням повідомити позивача , що з ним не було здійснено повного розрахунку та отримати 650 грн. , які по технічним причинам не зазначені в повному розрахунку . Дану суму 23.05.2014 року відповідач перерахував на поштове відділення по місцю проживання позивача для отримання , про те відповідач відмовився отримати дані кошти і через місяць ці кошти були повернуті підприємству і до теперішнього часу знаходяться на депозитному рахунку , з якого позивач міг в любий час зняти дану суму . Про дане повідомлялось позивачу з першого судового засідання та пропозиція отримати ці кошти , про те позивач відмовляється .

Вислухавши учасників процесу , допитавши свідків , дослідивши письмові докази по справі суд вважає встановленими слідуючі обставини справи .

Рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 13 серпня 2014 року задоволено позов ОСОБА_1 до Державного управління матеріально - технічного забезпечення Національної академії наук України та визнано незаконним наказ Державного управління матеріально - технічного забезпечення Національної академії наук України від 27.02.2014 року в частині зазначення в ньому про виведенні зі штатного розкладу підприємства штатної посади « заступника начальника управління « та введення штатної посади « заступника начальника управління з економічних питань ; визнано незаконним та скасовано наказ № 33-к Державного управління матеріально - технічного забезпечення Національної академії наук України від 28.04.2014 року щодо звільнення з роботи ОСОБА_1 за п.6 ст.36 КЗпП України ; поновлено ОСОБА_1 на роботі у Державному управлінні матеріально - технічного забезпечення Національної академії наук України на посаді заступника начальника управління (а.с. 219-225 ) .

Рішенням Апеляційного суду м.Києва від 21 жовтня 2014 року , рішення Святошинського районного суду м.Києва від 13.08.2014 року скасовано та ухвалено нове рішення , яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного управління матеріально - технічного забезпечення Національної академії наук України про визнання незаконними наказів , скасування наказу про звільнення , поновлення на роботі , стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу , відшкодування моральної шкоди - відмовлено в повному обсязі (а.с. 115-121 ) . В цей же день 21.10.2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом Державного управління матеріально - технічного забезпечення Національної академії наук України про стягнення заборгованості із заробітної плати , середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди .

Судом достовірно встановлено , що ОСОБА_1 09.07.2012 року наказом № 30-к прийнято на посаду начальника відділу маркетингу з посадовим окладом згідно штатного розкладу (а.с.7 )

19.10.2012 року наказом № 63-к переведено позивача на посаду заступника начальника Державного управління матеріально - технічного забезпечення Національної академії наук України з посадовим окладом згідно штатного розкладу (а.с. 8 ) .

28 квітня 2014 року наказом № 33 звільнено ОСОБА_1 з роботи з 28 квітня 2014 року у зв*язку з відмовою від продовження роботи у зв*язку зі зміною істотних умов праці згідно п.6 ст.36 КЗпП України (а.с.9 ) .

Однак при звільненні - 28.04.2014 року відповідач не провів повного розрахунку з позивачем і заборгованість складає 650 грн. Дане не оспорює ні позивач , ні відповідач . З першого призначеного судового засідання відповідач повідомив , що невиплачена сума при розрахунку ОСОБА_1 знаходиться на депозитному рахунку і позивач в любий момент може отримати цю суму .

В судовому засіданні відповідачі стверджували , що саме 29.04.2014 року виявили , що провели неповний розрахунок з ОСОБА_1 при звільненні , а саме невиплаченою залишилась сума в розмірі 650 грн. , з цього часу, а саме з 29.04.2014 року вони направляли листи відповідачу простою кореспонденцією ( а.с.129, 133-134 ) , крім того намагались по телефону повідомити про те , що залишилась невиплачена сума , що підтверджують в судовому засіданні свідки ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4. Про те ОСОБА_1 повідомив в судовому засіданні , що він не знав про те , щ підприємство не провело з ним повний розрахунок і ніхто йому не повідомляв , щоб він отримав гроші на підприємстві .

Відповідачем 23.05.2014 року було зроблено поштовий переказ на отримання коштів ( невиплаченої суми при звільненні та кошти за лікарняний ) на поштове відділення на ім*я ОСОБА_1 за місцем його проживання АДРЕСА_1, даний грошовий переказ ОСОБА_1 не отримував , і через місяць ці кошти були повернуті відповідачу та розміщені на депозитному рахунку. Відповідач і після повернення коштів неодноразово надсилав на адресу позивача листи з проханням прийти та отримати кошти в бухгалтерії ( а.с. 43,44,45 ,52 ,56 ,57,60-78 ,129-134 ) .

У відповідності до ст.47 КЗпП України ,власник або уповноважений орган зобов*язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести розрахунок з ним.

У відповідності до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум ,що належить йому від підприємства проводиться в день звільнення .

Ст.117 КЗпП України передбачає,що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки ,зазначені у ст.117 КЗпП України ,підприємство повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Про те , підставою для відповідальності власника (підприємства) згідно з статтею є склад правопорушення ,який включає два юридичних факти - порушення власником строків розрахунку при звільненні (ст.116 КЗпп України) і вина власника . Не слід вважати ,що вина власника виключається при відсутності грошей на розрахунковому рахунку ,фінансових труднощів підприємства. Лише непереборна сила (надзвичайна і непереборна сила) виключає вину власника.

У відповідності до Постанови Пленуму Верховного Суду України " Про практику застосування судами законодавства про оплату праці " від 24.12.1999 року №13 ,п.20 передбачає,у разі затримки розрахунку при звільненні ,якщо працівникові не були виплачені належні йому від підприємства суми в день звільнення ,суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку ,а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення ,якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини . Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності .

Так у відповідності до ст.43 Конституції України , кожен має право на працю,що включає можливість заробляти собі на життя працею ,яку він вільно обирає або на яку він погоджується ,а також на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Суд вважає , що в судовому засіданні достовірно встановлено , що з вини відповідача позивачу не була своєчасно виплачена заборгованість по заробітній платі в період з 29.04.2014 року по 22.05.2014 рік , а тому кількість робочих днів в цей період складає - 15 робочих днів . Суд критично відноситься до пояснень даних в судовому засіданні свідками про те , що позивачу 29.04.2014 року повідомили про те , що підприємство заборгувало йому при виплаті розрахунку 650 грн. , оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами , а є лише припущеннями .

Заборгованість по заробітній платі перед позивачем складає 650 грн. , яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача , дана сума не оспорюється сторонами .

Відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати ,затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 , середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 . складає : за останні два місяці :

( 1305 грн. 00 коп. ( з/п за березень ) +4971 грн. 43 коп./з/п за квітень ) / 4 роб. днів/ в березні + 18 роб. днів/ в квітні = ( 1305.00 + 4 971. 43 ) : (4+18) = 285 грн. 29 коп. середньоденна заробітна плата .

З 29 квітня 2014 року (включно ) по 22.05.2014 року (включно ) 15 робочих днів - кількість днів затримки розрахунку по заробітній платі .

15 днів х 285 грн. 29 коп. грн. = 4 279 грн. 35 коп. ( середній заробіток за час затримки розрахунку , який підлягає стягненню з відповідача . Суд вважає недоведеними вимоги позивача про стягнення індексації Згідно Закону України « Про індексацію грошових доходів населення « .

Враховуючи ,що при звільненні позивача були порушені його права , а саме не виплатили заборгованість по заробітній платі , що призвело до моральних страждань , втрати нормальних життєвих зв*язків і вимагали додаткових зусиль для організації життя ,на підставі ст.237-1 КЗпП України суд вважає позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди обґрунтовані . З урахуванням обставин справи , характеру та обсягу страждань позивача , характеру немайнових втрат , позиції відповідача та виходячи з засад розумності , виваженості та справедливості суд вважає ,що позовні вимоги з приводу відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню частково , а саме стягнути на користь позивача 500 грн.

Згідно ст.1167 ЦК України моральна шкода,завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями , діями чи бездіяльністю,відшкодовується особою, яка її завдала ,за наявності її вини .

Згідно п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року " Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди ", враховуючи тривалість та тяжкість моральних страждань, тяжкість вимушених змін в житті через порушення їх законних прав, погіршення стану здоров*я , виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості та врахуванням моральних страждань,суд вважає ці вимоги обгрунтованими . Згідно з ч. 2 ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Суд вважає , що вимоги позивача про направлення даної судової справи для притягнення до адміністративної відповідальності начальника Державного управління матеріально - технічного забезпечення Національної академії наук України Мельника В.В. не підлягають задоволенню , оскільки у відповідності до норм КпАП України , суд у відповідності до ст.255 даного Кодексу не відноситься до кола осіб , які уповноважені складати протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 41 КЗпП України . А саме уповноважені на те посадові особи центрального органу виконавчої влади , що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю складають протоколи про адміністративні правопорушення .

Згідно ст.ст.57,58,59,60 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб ,показання свідків ,письмові докази ,речові докази і висновки експертів. Належними є докази ,які містять інформацію щодо предмету доказування . Обставини ,які за законом можуть бути підтверджені певними засобами доказування , не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування . Кожна сторона повинна зобов*язана довести ті обставини ,на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень . Суд вважає , що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню .

У відповідності зі ст. 88 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути також судовий збір на користь держави в сумі 243 грн. 60 коп.

На підставі вищезазначеного, керуючись ст.ст. 94, 116,117 КЗпП України та ст.ст. 15-60 , 209,212-215,223,226 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково .

Стягнути з Державного управління матеріально-технічного забезпечення Національної академії наук України (03142, м. Київ, проспект Вернадського 34 -Б ЗКПО ,р/р 26001301290468 в Ленінградському відділенні ПІБ м.Києва , МФО 322108 ,05417555 на користь ОСОБА_1 ,що проживає АДРЕСА_1 суму заборгованості по заробітній платі в розмірі 650 грн. , середній заробіток за час затримки при звільненні в розмірі 4 279 грн. 35 коп. , моральну шкоду в розмірі 500 грн., а всього 5 429 грн. 35 коп. та судовий збір в розмірі в розмірі 243грн. 60 коп. (отримувач УДКСУ у Святошинському районі, ЄДРПОУ: 37962074, банк одержувача: ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО: 820019, рахунок: 31212206700009, код платежу: 22030001, призначення платежу: 22030001; 050; "Судовий збір", Святошинський р/с, 02896733 за позов).

В іншій частині позову - відмовити .

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м.Києва шляхом подачі апеляційної скарги на протязі 10 днів .

СУДДЯ: