Постанова № 41991620, 16.12.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/2655/14

Категорія: 11.5 Головуючий в 1 інстанції: Єнтіна А. П.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Лук'янчук О.В.

Жук С.І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м.Миколаєва на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2014р. по справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м.Миколаєва до Відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування постанов,-

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2014р Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м.Миколаєва (далі УПФУ) звернулося в суд із позовом до Відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Миколаївській області (далі ДВС) про визнання протиправними та скасування постанов від 22.08.2014р. про стягнення виконавчого збору та накладення штрафу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що його рішенням суду зобов'язано провести перерахунок та виплату ОСОБА_2, як постраждалому внаслідок Чорнобольської катастрофи ІІ категорії, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за період з 11.04.2011р. по 11.10.2011р. з урахуванням проведених виплат.

Також за рішенням суду УПФУ повинно нарахувати та виплачувати ОСОБА_2, як постраждалому внаслідок Чорнобольської катастрофи ІІ категорії, додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, за період з 11.04.2011р. і поки буде чинною норма закону, якою передбачено вказану виплату.

На виконання зазначених вище рішень видано виконавчі листи та відкриті виконавчі провадження.

В подальшому, позивачем повідомлено ДВС про добровільне виконання судового рішення, але відповідач дійшов висновку про невідповідність дійсності такого повідомлення. Вважаючи, що судове рішення про перерахунок та виплату ОСОБА_2 додаткової пенсії за період з 11.04.2011р. по 11.10.2011р. є невиконаним, відповідачем ухвалені постанови від 22.08.2014р. про стягнення виконавчого збору в розмірі 1360грн. та накладення штрафу в розмірі 680грн.

Позивач вважає, що такі постанови суперечать вимогам діючого законодавства України, оскільки відповідні витрати, пов'язані з реалізацією ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» повинні фінансуватися з державного бюджету України, в той час, як ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» кошти УПФУ не включаються до складу Державного бюджету України. Посилаючись на зазначені обставини позивач просить позов задовольнити.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2014р. у задоволені позову відмовлено.

В апеляційній скарзі апелянт просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення норм права.

Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.197КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про задоволення скарги, скасування постанови суду з ухваленням по справі нової постанови, з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про законність дій державного виконавця та про наявність законних підстав для накладення на позивача штрафу за невиконання судового рішення.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції не може погодитись судова колегія, оскільки вказаного висновку суд дійшов без належного з'ясування усіх обставин по справі, належної оцінки доказів.

За правилами ст.159КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судова колегія вважає, що вказані порушення норм права призвели до неправильного вирішення справи по суті, а тому апеляційний суд на підставі ст.198КАС України, постанову суду скасовує та приймає нову постанову про задоволення позову, з наступних підстав.

Відповідно до ст.1 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом (ч. 2 ст. 25 ЗУ «Про виконавче провадження»).

Виконання рішень за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення здійснюється відповідно до ст.75 ЗУ «Про виконавче провадження».

У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення (ч. 2 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до ч.1 ст.89 ЗУ «Про виконавче провадження», у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем на виконання рішень суду проведено нарахування та перерахування пенсійних виплат ОСОБА_2

Проте, виплати в період з 11.04.2011р. по 11.10.2011р. не були фактично проведені у зв'язку з відсутністю відповідних коштів на рахунках позивача, які не були перераховані Пенсійним фондом України.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що позивач виконав судове рішення у частині, яку він повинен був і міг виконати, провівши відповідні нарахування доплат до пенсії стягувача.

Судом першої інстанції правильно зазначено у судовому рішенні, що накладення штрафу за невиконання судового рішення можливо лише у випадку, якщо таке невиконання відповідно до положень ч.2 ст.75 та ч.1,2 ст.89 ЗУ «Про виконавче провадження» мало місце без поважних причин.

Разом із тим, встановивши обставини відсутності відповідного бюджетного фінансування та коштів на виплату грошових сум на виконання судового рішення, суд першої інстанції не зробив висновку, що для боржника, це - є поважною причиною, яка унеможливлює проведення відповідних виплат.

Відповідно до положень пп.4 п.2.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах та районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002р. №8-2, основними завданнями управління, зокрема, є забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством.

Тобто, виплати пенсій та інших виплат здійснюються районним управлінням Пенсійного фонду України виключно за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат управління не має.

Також, пп.2 п.2.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 27 червня 2002р. встановлено, що планування у відповідному регіоні доходів та видатків коштів Фонду віднесено до повноважень управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до п.4 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2007р. №1261, Пенсійний фонд України готує пропозиції щодо формування та реалізації державної політики у сфері пенсійного забезпечення та соціального страхування, бере у межах своїх повноважень участь у розробленні прогнозних показників економічного і соціального розвитку України та проекту Державного бюджету України, планує свої доходи та видатки, здійснює ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення, розробляє проект бюджету Пенсійного фонду України, складає звіт про його виконання та подає їх в установленому порядку Міністру праці та соціальної політики для внесення на розгляд Кабінету Міністрів України.

З викладеного вбачається, що до повноважень управлінь Пенсійного фонду України в районах, питання планування доходів та видатків не віднесено, а виплати пенсій та інших платежів, управління здійснює виключно у межах фінансових ресурсів, виділених Пенсійним фондом України.

Враховуючи викладене, невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів при відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності таких коштів у боржника, не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, оскільки боржник не мав, і це встановлено судовими рішеннями, фінансової можливості протягом встановленого державним виконавцем семиденного строку виконати судове рішення в цій частині.

Накладення за таких обставин штрафу на боржника ще більше ускладнює його фінансове становище та ще більше утруднює виконання судового рішення про виплату доплати до пенсії.

У зв'язку з фактичною неможливістю виконання бюджетними державними органами судових рішень про стягнення, виплату коштів, Верховною Радою України 5 червня 2012р. було прийнято Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», відповідно до положень ч.1 ст.3 якого, виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Тобто, списання коштів з рахунків державного органу на виконання судових рішень проводиться лише за умови наявності таких коштів.

Посилання суду першої інстанції на відповідні рішення Європейського суду з прав людини щодо неможливості державним органом при виконанні судових рішень посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань безпідставні, оскільки у даному випадку мова не йде про звільнення УПФУ в Заводському районі м.Миколаєва від виконання рішення суду, а про оцінку причин такого невиконання та про наявність підстав для накладення штрафу.

Це ж саме стосується і роз'яснення Верховного Суду України № 1-5\400 від 14 липня 2006р., наданого на підставі листа Урядового Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України», відповідно до якого реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена в залежність від бюджетних асигнувань.

Накладення штрафу на боржника ніяким чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції на ці обставини уваги не звернув, належної оцінки не дав, та дійшов помилкового висновку про відсутність поважних підстав щодо скасування постанов від 22.08.2014р. про стягнення виконавчого збору та накладення штрафу.

Оцінюючи викладені обставини в їх сукупності, судова колегія приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.198,202,207КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м.Миколаєва - задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2014р. - скасувати.

Прийняти у справі нову постанову, якою адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м.Миколаєва до Відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування постанов - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області від 22 серпня 2014р. за ВП №44103047 про стягнення виконавчого збору в сумі 1360грн.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області від 22 серпня 2014р. за ВП №44103047 про накладення штрафу в розмірі 680грн.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області від 22 серпня 2014р. за ВП №44103248 про стягнення виконавчого збору в сумі 1360грн.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області від 22 серпня 2014р. за ВП №44103248 про накладення штрафу в розмірі 680грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: О.В. Лук'янчук

С.І. Жук