Рішення № 41991389, 15.12.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 910/20905/14 15.12.14

За позовомПублічного акціонерного товариства "Родовід Банк"до1.Державної реєстраційної служби України; 2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Менеджмент Груп";треті особи1.Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Союз-3" 2.Публічне акціонерне товариство "Банк Кредит Дніпро"провизнання права іпотеки та зобов'язання вчинити дії

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача: Лашко І.І. - представник за довіреністю;

від відповідача-1: Багнюк Р.С. - представник за дов.;

від відповідача-2: Кузьбит Ю.М. - представник за дов.;

від третьої особи-1: не з'явились;

від третьої особи-2: Бальчос П.В. - представник за дов.

У судовому засіданні 15.12.2014, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" до Державної реєстраційної служби України та Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП", треті особи Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "СОЮЗ-З", Публічне акціонерне товариство "Банк Кредит Дніпро" про визнання права іпотеки та зобов'язання вчинити дії.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.10.2014 порушено провадження у справі №910/20905/14, розгляд справи призначений на 20.10.2014.

Позивач повідомив суду, що оригінали додатків №2-9 до позовної заяви не має можливості надати суду для огляду в судовому засіданні, оскільки вони були вилучені на підставі протоколу виїмки від 25.03.2010.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.10.2014, в порядку ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладений на 10.11.2014.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.11.2014, в порядку ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладений на 01.12.2014.

Ухвалою від 01.12.2014 відкладено розгляд справи на 15.12.2014.

Третя особа-2 надала суду відзив на позов відповідно до якого не погодився з позицією позивача з тих підстав, що в моменту укладення іпотечного договору 01.06.2010 між відповідачем та ПАТ "Банк Кредит Дніпро" предмет іпотеки був вільний від обтяжень будь-якими третіми особами в тому числі і позивача. Зобов'язання яке існувало між позивачем та третьою особою було припинене, а відтак і іпотека була погашена. Для стягнення заборгованості (відшкодування збитків) за введення в оману позивача у нього наявне передбачене законом право звернутись із цивільним позовом саме до винних осіб. Крім того, у відзиві третя особа-2 зазначила, що в разі задоволення вимог цією дією визнаються недійсними всі інші правочини укладені після дати реєстрації (в минулому) за позивачем права іпотеки у зв'язку з тим, що на них не було отримано згоди іпотеко держателя (якого на момент укладання цих договорів не існувало).

Відповідач-2 у відзиві на позов зазначив, що зобов'язання яке існувало між позивачем та ним було припинено, а тому і іпотека була погашена і не могла існувати на підставі Закону а також на підставі договору. Також законом не передбачена можливість поширення іпотеки на зобов'язання, які мали місце в минулому.

У відзиві на позов відповідач-1 заперечив проти позову та зазначив, що реєстрація обтяжень проводиться на підставі заяви органу або посадової особи, якими встановлено обтяження, особи в інтересах якої встановлено обтяження, уповноваженої ними особи. Жодних доказів, що підтверджують подання вказаної заяви до органу державної реєстрації прав позивачем не надано, а відтак жодних прав позивача відповідачем-1, не порушено.

В судовому засіданні 15.12.2014, на підставі ч.2 ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

20.11.2008 між ВАТ "Родовід Банк" (змінено найменування на Публічне акціонерне товариство "Родовід Банк") ТА Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Союз-3" (позичальник за договором) укладений кредитний договір №066/67-КЛТ-08, за умовами якого банк надає позичальнику кредит на умовах забезпеченості, цільового використання, строковості та платності наданих коштів.

До цього Договору укладено ряд додаткових угод, які долучені до матеріалів справи.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 573 Цивільного кодексу України передбачено, що заставою може бути забезпечена вимога, яка може виникнути в майбутньому.

Іпотека згідно із статтею 575 Цивільного кодексу України, є одним із видів застави. Іпотечні правовідносини регулюються спеціальним законом «Про іпотеку».

Згідно умов ст. 1 Закону України "Про іпотеку", іпотека це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності.

В забезпечення виконання зобов'язань позичальника перед позивачем за кредитним договором укладені наступні договори:

- договір поруки №066/67-П-08 від 20.11.2008 укладений між ВАТ "Родовід Банк" та ТОВ "Бізнес Менеджмент Груп" (поручитель за договором), за умовами якого поручитель зобов'язується солідарно відповідачем перед банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов'язання СТОВ "Союз-3" за кредитним договором №066/67-КЛТ-08 від 20.11.2008, укладеним між банком та позичальником;

- договір іпотеки №066/67-ІП-08 від 20.11.2008 укладений між ТОВ "Бізнес Менеджмент Груп" (іпотекодавець) та ВАТ "Родовід Банк", відповідно до умов якого іпотекодавець для забезпечення виконання в повному обсязі зобов'язань СТОВ "Союз-3" перед іпотекодержателем за кредитним договором №066/67-КЛТ-08 від 20.11.2008 з додатковими угодами, можливими змінами та доповненнями до нього щодо сплати процентів, неустойки, вчасно та в повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитами, яке було та/або буде прямо передбачене умовами кредитного договору, відшкодування збитків та іншої заборгованості за кредитним договором та цим договором, передає в іпотеку іпотеко держателю належне йому на праві власності нерухоме майно: нежиле приміщення, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Комсомольська, будинок 40-б, яке складається: в будівлі офісу літ.А-7 підвал I, II, III, IV поверхи; V поверх (поз. I, II, III), VI, VII поверхи, загальною площею 2718,0 кв.м.; вхід у підвал літ. А-1, ганки літ. А, а1, а11, а111, а v111, приямки літ. А1V, аv, аv1, аv11, пожежні сходи а1x. У спільному користуванні знаходяться: на першому поверсі ганок літ. А', прим. I, II, IV, V, VI аг. пл. 145,3 кв.м., на II поверсі прим. I, II аг. пл. 18,3 кв.м., на III поверсі прим. I, II аг. пл. 18,6 кв.м., на IV поверсі прим. I, II аг. Пл.. 18,3 кв.м., на V поверсі прим. I, II, III заг. пл. 26,9 кв.м. (далі - предмет іпотеки).

В подальшому, як свідчать матеріали справи, 25.01.2010 між банком (іпотекодержатель за договором) та Стецюком Степаном Степановичем (іпотекодавець за договором) укладений договір іпотеки №066/67-ІП.2-08, за умовами якого іпотекодавець для забезпечення виконання в повному обсязі зобов'язань СТОВ "Союз-3" (позичальника) перед іпотекодержателем за кредитним договором №066/67-КЛТ-08 від 20.11.2008 з додатковими угодами, можливим змінами та доповненнями до нього щодо сплати процентів, неустойки (штрафу, пені), вчасно та в повному обсязі погашення основного боргу за кредитами, яке було та/або буде прямо передбачене умовами кредитного договору, відшкодування збитків та іншої заборгованості за кредитним договором та цим договором (основне зобов'язання), передає в іпотеку іпотекодержателю, а іпотекодержатель цим приймає в іпотеку в порядку і на умовах визначених цим договором земельну ділянку площею 20,0339 га, кадастровий номер 3223151000:03:002:0084, що розташована за адресою: Київська область, Обухівський район, Українська міська рада, цільове призначення земельної ділянки - будівництво та обслуговування житлового будинку, госп. будівель і споруд.

02.02.2010 між Стецюком Степаном Степановичем (іпотекодавець) та ПАТ "Родовід Банк" (іпотекодержатель) укладений договір про задоволення вимог іпотекодержателя (зареєстрований в Державному реєстрі правочинів за №3812693, за яким сторони домовились (згідно розділу 3 договору іпотеки та ст.ст. 369, 37 Закону України "Про іпотеку") та прийняли рішення задовольнити забезпечену іпотекою грошову вимогу шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Згідно п. 4.2 цього Договору, іпотекодержатель за рахунок предмету іпотеки здійснює погашення заборгованості позичальника перед іпотекодержателем за кредитним договором станом на 02.02.2010 на суму 33 896 590,63 грн.

Сторони цього договору домовились (п.4.3), грошові зобов'язання позичальника за кредитним договором в розмірі 33 896 590,65 грн. вважаються погашеними іпотекодавцем з моменту переходу права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя. В день переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іпотекодержателя, заборгованість позичальника щодо погашення основного зобов'язання вважається погашеною повністю за рахунок вартості предмета іпотеки.

02.02.2010 між ПАТ "Родовід Банк" та СТОВ "Союз-3" укладений договір про припинення дії кредитного договору №066/67-КЛТ-08 від 20.11.2008. У зв'язку з укладенням договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 02.02.2010 та виконанням сторонами зобов'язань за ним в повному обсязі, сторони дійшли взаємної згоди щодо припинення дії кредитного договору.

Позивач пояснив суду, що після укладення зазначеного договору, банк 01.03.2010 направив на адресу приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Ямолюк М.М. лист про зняття заборони відчуження з нежитлового приміщення.

Однак в подальшому, позивач зазначив, що йому стало відомо про те, що вказаної земельної ділянки не існує, а державний акт на неї - відроблений, тому банк звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договір іпотеки від 25.01.2010, укладеного між АТ "Родовід Банк" та Стецюком С.С.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Обухівського районного суду Київської області від 14.03.2011 №2-71/11, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 24.05.2011, позовні вимоги задоволено частково та визнано недійсним договір іпотеки, укладений між ПАТ "Родовід Банк" та Стецюком С.С. 25.01.2010; визнано недійсним договір про задоволення вимог іпотекодержателя, укладеного між ПАТ "Родовід Банк" та Стецюком С.С. 02.02.2010.

Вказаним рішенням встановлено, що за даними "Центру державного земельного кадастру" земельна ділянка, кадастровий номер 3223151000:03:002:0084 на території Української міської ради не зареєстрована, в базі даних АС ДЗК відомості про вказану земельну ділянку відсутні як і землевпорядна документація на ім»я Стецюка С.С. на вказану земельну ділянку, яка до архіву управління Держкомзему в Обухівському районі не передавалась.

Таким чином, під час розгляду справи достовірно встановлено, що на час укладання договору іпотеки між Стецюком С.С. та банком від 25.01.2010 відповідач (Стецюк С.С.) не був власником земельної ділянки, а тому не мав права на її подальше відчуження.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що договір іпотеки та договір про задоволення вимог іпотекодержателя слід визнати недійсним, як такі, що не відповідають вимогам ч. 1 ст. 203, ч. 1ст. 215 ЦК України, ч. 1 ст. 5 Закону України "Про іпотеку".

Господарським судом Дніпропетровської області від 25.06.2012 у справі №6/5005/9535/2011, відмовлено в задоволенні позову про визнання недійсним договору від 02.02.2010 про припинення дії кредитного договору №066/67-КЛТ-08 від 20.11.2008 та стягнення 44 133 362,95 грн.

Дніпропетровським апеляційним господарським судом постановою від 22.04.2013 у справі №6/5005/9535/2011, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду від 04.11.2013, рішення першої інстанції від 25.06.2012 скасоване, позовні вимоги задоволено та визнано недійсним договір від 02.02.2010 про припинення дії кредитного договору №066/67-КЛТ-08 від 20.11.2008, стягнуто солідарно з СТОВ "Союз-3" та ТОВ "Бізнес Менеджмент Груп" заборгованість за кредитним договором №066/67-КЛТ-08 від 20.11.2008, пеню, інфляційні, проценти.

Зазначені позовні вимоги задоволені з тих підстав, що суд дійшов висновку про те, що зобов'язання СТОВ "Союз-3" щодо повернення суми кредиту, відсотків, штрафні санкції за неналежне виконання умов договору не виконані, а отже кредитний договір є діючий.

Окрім того, в постанові від 02.09.2014 Верховний суд України, зазначив, що суд касаційної інстанції обґрунтовано погодився з висновком апеляційного суду про чинність кредитних зобов'язань СТОВ "Союз-3" та про визнання недійсним договору від 02.02.2010 про припинення дії кредитного договору №066/67-КЛТ-08 від 20.11.2008 з підстав не додержання вимог ч. 1 ст. 203 ЦК України.

Крім того, Верховний суд України у вказані постанові вказав, що суди апеляційної та касаційної інстанції дійшли обґрунтованого висновку про те, що зобов'язання за кредитним договором від 20.11.2008 №066/67-КЛТ-08 не виконані, відсутні підстави, передбачені чинним законодавством, для припинення поруки, у зв'язку з чим договір поруки від 20.11.2008 №066/67-П-08 є дійсним, а зобов'язання за ним продовжують існувати.

Враховуючи визнання недійсним договору про задоволення вимог іпотекодержателя, договору про припинення дії кредитного договору, позивач звернувся до суду з вимогою про визнання права іпотеки за договором іпотеки.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Суд дає самостійну оцінку доказам на підставі чинного законодавства і не зв'язаний позицією сторін.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно з ст. 509 ЦК України, зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Аналогічні положення закріплено і в ст.173 ГК України, де господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом , в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій , а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. З Закону України "Про іпотеку", іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Факти недійсності договору про задоволення вимог іпотекодержателя, визнання недійсним договору про припинення дії кредитного договору, чинність кредитних зобов'язань СТОВ "Союз-1", встановлені вищенаведеними рішеннями суду, а тому в порядку ст. 35 ГПК України не потребують повторного доведення.

Частиною 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Наведений факт має преюдиційне значення та не підлягає повторному доведенню.

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про незалежність судової влади» від 13.06.2007 №8 передбачено, що за змістом частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (див. рішення Суду у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25.07.2002; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007) (пункт 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини» від 18.11.2003 №01-8/1427).

Відповідно до пунктів 33, 34 рішення Європейського суду з прав людини від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. справу «Брумареску проти Румунії», п. 61).

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.

ПАТ "Банк Кредит Дніпро" зазначає про те, що в момент укладання іпотечного договору між ним та відповідачм-2 від 01.06.2010 предмет іпотеки був вільний від обтяження будь-якими третіми особами в тому числі і позивача. Зобов»язання яке існувало між позивачем і третьою особою було припинено, а відтак і іпотека була погашена і не могла існувати на підставі Закону, а також Договору.

Однак, з урахуванням наявних матеріалів справи, суд зазначає, що відповідно до положень ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Тому, враховуючи, що договори про припинення дії кредитного договору та про задоволення вимог іпотекодержателя визнані недійсними, а зобов'язання СТОВ "Союз-1" за кредитним договором дійсними, тому договір іпотеки №066/67-ІП-08 від 20.11.2008 не було припинено.

Згідно ч. 1 ст. 3 ЗУ "Про іпотеку", іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 3 Закону України "Про іпотеку", іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Крім того, слід вказати, що в разі обізнаності банком про те, що земельна ділянка загальною площею 20,0339 га кадастровий номер 3223151000:03:002:0084 не існує і у власності Стецюк С.С. не було, банк не укладав би договори про задоволення вимог іпотекодержателя та про припинення дії кредитного договору, які в подальшому визнані недійсними в судовому порядку.

Твердження третьої особи що у позивача наявне право для стягнення боргу (відшкодування збитків) за введення в оману в порядку цивільного судочинства до винних осіб, суд визнає необґрунтованими, оскільки підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч. 1 ст. 1 ГПК України).

Таким чином, особа має право звертатись до суду за захистом саме порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Особи, що звертаються до суду, повинні довести належними та допустимими доказами порушення своїх прав та необхідність їх захисту.

З огляду на положення статті 20 Господарського кодексу України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси господарюючих суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Порядок захисту прав суб'єктів господарювання визначається цим кодексом, іншими законами.

Тобто, враховуючи наведене позивач звернувся за захистом свого права посилаючись на положення ст. 3 Закону України "Про іпотеку".

Відповідно до статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно зі статтею 3 вказаного Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 4 цього Закону обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: право власності на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Відповідно до витягу від 20.11.2008 №21762640 приватним нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу до Державного реєстру іпотек внесено реєстраційний запис: підстава обтяження: договір іпотеки №066/67-ІП-08 від 20.11.2008; об'єкт обтяження: нежиле приміщення, в будівлі офісу літ. А-7 підвал, I, II, III, IV поверхи; V поверх (поз.I, II, III), VI, VII поверхи, загальною площею 2718,0 кв.м.; вхід в підвал літ. А-1, ганки літ. А, а1, а11, а111, аv111, приямки літ. а1V, aV, aVII, пожежні сходи аix. У спільному користуванні знаходяться: на першому поверсі ганок літ. а1, прим. I, II, IV, V, VI заг. пл.. 145, 3 кв.м., на II поверсі прим. I, II заг. пл.. 18,3 кв.м., на III поверсі прим. I, II заг. пл.. 18,6 кв.м., на IV поверсі прим. I, II заг. пл.18,3 кв.м., на V поверсі прим. I, II, III заг. пл. 26,9 кв.м., Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, вул.. Комсомольська, (Бабушкінський, Кіровський р-ни), будинок 40б, номер за РПВН: 9236049; іпотеко держатель: ВАТ "Родовід Банк"; майновий поручитель: ТОВ "Бізнес Менеджмент Груп"; дата реєстрації: 20.11.2008.

Крім того, приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Ярмолюк М.М. внесені відповідні відомості в Єдиний реєстр заборони відчуження об'єктів нерухомого майна (№6971/268 від 20.11.2008).

Крім того, в матеріалах справи міститься кредитний договір №010610-КЛВ від 01.06.2010, укладений між ПАТ "Банк Кредит Дніпро" (банк за договором) та СТОВ "Союз-3" (позичальник), відповідно до умов якого банк на умовах договору відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 20 000 000,00 грн., а позичальник зобов'язується повернути кредит в строк встановлений графіком зниження ліміту, але не пізніше 28.02.2011 та сплатити проценти за користування кредитами,3 на умовах передбачених цим договором.

Відповідно до п. 4.1 цього кредитного договору, основним забезпеченням своєчасного повернення кредитів наданих за цим договором, сплати процентів та пені є, зокрема: нерухоме майно: нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, вул.. Комсомольська, будинок 40б та належить ТОВ "Бізнес Менеджмент Груп", згідно договору іпотеки №010610-I/1 від 01.06.2010.

Тобто, із зазначеного вбачається, що нежитлове приміщення, яке було предметом іпотеки №066/67-ІП-08 від 20.11.2008, перебуває під обтяженням згідно договору іпотеки №010610-І/1 від 01.06.2010, укладеним між ПАТ "Банк Кредит Дніпро" та ТОВ "Бізнес Менеджмент Груп" в забезпечення виконання зобов'язань СТОВ "Союз-3" за кредитним договором №010610-КЛВ від 01.06.2010.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про іпотеку", у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

В пунктах 1-10 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України наведено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів. Крім того, встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., ратифікованої Законом України № 475/97 від 17.07.1997 р., відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положення Конституції України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р. мають вищу юридичну силу (ст.ст. 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, то порушення цивільного права чи інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема ст. 16 Цивільного кодексу України, але який є ефективним засобом захисту, тобто, таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Таким чином, враховуючи все вищенаведене в сукупності, судом встановлено, що реєстраційний запис щодо реєстрації Договору іпотеки №066/67-ІП-08 від 20.11.2008 у державному реєстрі іпотек був внесений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Ярмолюк М.М. - 20.11.2008, тому ПАТ "Родовід Банк" має вищий пріоритет на звернення стягнення на предмет іпотеки перед ПАТ "Банк Кредит Дніпро", договір іпотеки №010610-І/1 від 01.06.2010 якого було зареєстровано пізніше.

Отже вимоги про визнання право іпотеки та вищого пріоритету права АТ "Родовід Банк" на нежитлове приміщення з 02.02.2010 (станом на дату укладення договорів про задоволення вимог іпотекодержателя та про припинення дії кредитного договору), є документально доведено та визнані судом обґрунтованими. Відповідача в порядку ст. 33 ГПК України, не спростовані позовні вимоги та обставини наведені позивачем, належними та допустимими доказами, а тому вказані вимоги підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про обтяження нежитлового приміщення, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень п. 75 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від ь17.10.2013 №868, документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення обтяжень речових прав на нерухоме майно, є:

1) рішення суду щодо обтяження речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили;

2) рішення державного виконавця щодо обтяження речових прав на нерухоме майно;

3) визначений законодавством документ, на якому нотаріусом вчинено напис про накладення заборони щодо відчуження нерухомого майна;

4) рішення органу місцевого самоврядування про віднесення об'єктів нерухомого майна до застарілого житлового фонду;

5) договір, укладений у порядку, визначеному законом, яким встановлюється обтяження речових прав на нерухоме майно, чи його дублікат;

6) закон, яким встановлено заборону на користування та/або розпорядження нерухомим майном;

7) інші акти відповідних органів державної влади та посадових осіб згідно із законом.

Крім того, частиною 8 ст. 16 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі заяви органу або посадової особи, якими встановлено обтяження, особи, в інтересах якої встановлено обтяження, уповноваженої ними особи.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Таким чином, позивачем не надано суду належних доказів, що підтверджують подання до відповідача-1 вказаної заяви, тому жодних прав ПАТ "Родовід Банк" Державною реєстраційною службою України не порушено, тому в задоволенні вимоги про зобов'язання внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про обтяження нежитлового приміщення, слід відмовити.

Таким чином позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача-2.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Визнати з 02.02.2010 право іпотеки Акціонерного товариства "Родовід Банк" (04136, м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 1-3, код 14349442) на нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, вул. Комсомольська, 40-б, яке складається: в будівлі офісу літ. А-7 підвал, I, II, III, IV поверхи; V поверх (поз.I, II, III), VI, VII поверхи, загальною площею 2718,0 кв.м.; вхід в підвал літ. а-1, ганки літ. а, а1, а11, а111, аV111, приямки літ. А1V, aV, aVII, пожежні сходи аix. У спільному користуванні знаходяться: на I поверсі ганок літ. А', прим. I, II, IV, V, VI заг. пл. 145, 3 кв.м., на II поверсі прим. I, II заг. пл.. 18,3 кв.м., на III поверсі прим. I, II заг. пл. 18,6 кв.м., на IV поверсі прим. I, II заг. пл.18,3 кв.м., на V поверсі прим. I, II, III заг. пл. 26,9 кв.м., за договором іпотеки від 20.11.2008 №066/67-ІП-08, укладений між АТ "Родовід Банк" та ТОВ "Бізнес Менеджмент Груп".

2.Визнати з 02.02.1010 за АТ "Родовід Банк" (04136, м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 1-3, код 14349442) вищий пріоритет права на іпотеку нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, вул. Комсомольська, 40-б, яке складається: в будівлі офісу літ. А-7 підвал, I, II, III, IV поверхи; V поверх (поз.I, II, III), VI, VII поверхи, загальною площею 2718,0 кв.м.; вхід в підвал літ. а-1, ганки літ. а, а1, а11, а111, аV111, приямки літ. А1V, aV, aVII, пожежні сходи аix. У спільному користуванні знаходяться: на I поверсі ганок літ. А', прим. I, II, IV, V, VI заг. пл. 145, 3 кв.м., на II поверсі прим. I, II заг. пл.. 18,3 кв.м., на III поверсі прим. I, II заг. пл. 18,6 кв.м., на IV поверсі прим. I, II заг. пл.18,3 кв.м., на V поверсі прим. I, II, III заг. пл. 26,9 кв.м., відносно права іпотеки Публічного акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" (49600, м. Дніпропетровськ, вул. Леніна, 17, код 14352406)

3.В іншій частині позовних вимог відмовити.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Менеджмент Груп" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Комсомольська, 40-Б, код 32007672) на користь Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" (04136, м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 1-3, код 14349442) 2 436,00 грн. (дві тисячі чотириста тридцять шість гривень 00 коп.) судового збору.

3.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Дата підписання

повного тексту рішення: 22.12.2014.

Суддя М.Є. Літвінова