Рішення № 41991227, 16.12.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/25381/14 16.12.14

За позовом Прокурора Святошинського району міста Києва в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у м. Києві

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Автобудкомплекс-К»

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Екотехсервіс»

Про стягнення 138 252,02 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники учасників судового процесу:

Від прокуратури: Барадатова А.Є. посвідчення № 0265007 від 26.05.14.

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: Калініченко М.В. представник за довіреністю № б/н від 03.02.14.

Від третьої особи: Гурак В.М. посадова особа, повноваження якої в судовому засіданні не підтверджені

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Прокурор Святошинського району міста Києва звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у м. Києві (далі - позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автобудкомплекс-К» (далі - відповідач) про відшкодування шкоди у розмірі 138 252,02 грн., заподіяної порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в ході перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами Товариства з обмеженою відповідальністю «Автобудкомплекс-К», державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища м. Києва встановлено здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, без отримання відповідного дозволу, що є порушенням ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" та спричинило державі шкоду в розмірі 138 252,02 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.14. порушено провадження у справі № 910/25381/14 та призначено її до розгляду на 02.12.14.

02.12.14. прокуратурою через відділ діловодства суду було подано письмові пояснення по справі.

02.12.14. відповідачем через відділ діловодства суду було подано письмовий відзив на позовну заяву, в якому Товариство з обмеженою відповідальністю «Автобудкомплекс-К» проти позову заперечує з підстав, викладених в відзиві.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.14. на підставі ст. 27 ГПК України залучено до участі в розгляді даної справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Екотехсервіс», на підставі ст. 77 ГПК України відкладено розгляд справи на 16.12.14.

В судовому засіданні 16.12.14. прокуратурою було подано заяву, в якій вона просить стягнути з відповідача шкоду в розмірі 138 252,02 грн. на користь Державного бюджету України, а саме - державної екологічної інспекції у м. Києві.

Судом встановлено, що матеріально-правова вимога викладена у позові та підстави позову залишились незмінними, а тому розгляд справи здійснюється щодо вимог заявлених у позові з урахуванням зазначеної заяви.

В судовому засіданні 16.12.14. прокуратурою підтримано свої позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 16.12.14. проти позову заперечував.

Представник позивача в судове засідання 16.12.14. не з'явився, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Зважаючи на те, що неявка представника позивача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 910/25381/14.

В судовому засіданні 16.12.14. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників прокуратури та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до з п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про прокуратуру», на прокуратуру України покладено функції представництва інтересів держави в суді.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про прокуратуру», органи прокуратури України вживають заходів до усунення порушень закону, від кого б вони не виходили, поновлення порушених прав і притягнення у встановленому законом порядку до відповідальності осіб, які допустили ці порушення.

Приписами ст. 20 Закону України «Про прокуратуру», визначено що при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право звертатись до суду в передбачених законом випадках.

Статтею 121 Конституції України на органи прокуратури України покладено функції представництва інтересів громадян та держави в судах.

Відповідно до ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру», представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави. За наявності підстав, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, з метою представництва громадянина або держави прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом: звертатися до суду з позовами (заявами, поданнями); вступати у справу, порушену за позовами (заявами, поданнями) інших осіб, на будь-якому етапі розгляду; ініціювати перегляд судових рішень, у тому числі у справі, порушеній за позовом (заявою, поданням) іншої особи; брати участь у розгляді справ. Обираючи форму представництва, передбачену частиною п'ятою цієї статті, прокурор визначає, в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави чи громадянина, обґрунтовує необхідність їх захисту.

На підставі зазначених положень, прокурор Святошинського району міста Києва звернувся до суду в інтересах держави з позовом про стягнення шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря.

18.03.14.-31.03.14. на підставі наказу Державної екологічної інспекції у м. Києві № 320 від 18.03.14. та направлення на перевірку № 572 від 18.03.14., державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища м. Києва Корольовим М.Ю., Семеновим О.Д., в присутності директора відповідача Кобилин В.В., проведена планова перевірка дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Автобудкомплекс-К» вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами.

За результатами зазначеної перевірки складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства № 04/637а, яким встановлено, що відповідач здійснював викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами без відповідного дозволу, що є порушенням ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря".

Зазначений акт підписаний директором відповідача Кобилин В.В. та головним інженером відповідача Головач М.В. без зауважень та заперечень.

03.04.14. за результатами перевірки винесено припис № 04/273п, яким відповідача зобов'язано, зокрема отримати висновок державної екологічної експертизи до 05.05.14. та надати до 10.04.14. до Державної екологічної інспекції у м. Києві довідку погодинної роботи джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря з 05.08.13. по 21.03.14.

На підставі акту перевірки працівниками позивача 07.04.14. винесено постанову № 004303 про накладення на головного інженера відповідача Головача М.В. адміністративного стягнення у розмірі 85,00 грн., який оплачено ним в повному обсязі .

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, акт перевірки № 04/637а, припис № 04/273п від 03.04.14., постанова про накладення адміністративного стягнення від 07.04.14. є чинними, ніким не оскаржені і не скасовані.

На підставі вищевказаної перевірки, позивач здійснив розрахунок розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря (без дозволу) від джерел викидів Товариства з обмеженою відповідальністю «Автобудкомплекс-К» за період з 05.08.13. по 21.03.14., згідно з яким розмір шкоди складає 138 252,02 грн.

Відповідач заподіяну шкоду в добровільному порядку не відшкодував.

Спір у справі виник в зв'язку з завдання відповідачем шкоди порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Приписами ст. 1 ЗУ "Про охорону атмосферного повітря" передбачено, що атмосферне повітря - життєво важливий компонент навколишнього природного середовища, який являє собою природну суміш газів, що знаходиться за межами жилих, виробничих та інших приміщень; викид це надходження в атмосферне повітря забруднюючих речовин або суміші таких речовин, а норматив гранично допустимого викиду забруднюючої речовини стаціонарного джерела-гранично допустимий викид забруднюючої речовини або суміші цих речовин в атмосферне повітря від стаціонарного джерела викиду.

За умовами ст. 10 вказаного Закону підприємства, установи, організації та громадяни-суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані, зокрема, здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин, вживати заходи щодо зменшення обсягів викидів забруднюючих речовин і зменшення впливу фізичних факторів; забезпечувати безперебійну ефективну роботу і підтримання у справному стані споруд, устаткування та апаратури для очищення викидів і зменшення рівнів впливу фізичних та біологічних факторів.

Нормами ч.6 ст.11 Закону встановлено, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до першої групи, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення. При цьому, до першої групи належать об'єкти, які взяті на державний облік і мають виробництва або технологічне устаткування, на яких повинні впроваджуватися екологічно безпечні технології та методи керування.

Так, п.п.2, 3, 4 Порядку проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян - підприємців, які отримали такі дозволи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 302 від 13.03.02., передбачено, що дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (далі - дозвіл) - це офіційний документ, який дає право підприємствам, установам, організаціям та громадянам-підприємцям (далі - суб'єкт господарювання) експлуатувати об'єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші, за умови дотримання встановлених відповідних нормативів граничнодопустимих викидів та вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин протягом визначеного в дозволі терміну. Дозвіл видається суб'єкту господарювання за формою, встановленою Мінприроди. Дозвіл видається безоплатно на строк не менш як п'ять років: суб'єкту господарювання, об'єкт якого відповідно до законодавства належить до першої групи, - Мінприроди за погодженням з Держсанепідслужбою; суб'єкту господарювання, об'єкт якого відповідно до законодавства належить до другої або третьої групи, - обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища через дозвільні центри за погодженням з територіальними органами Держсанепідслужби.

Для отримання дозволу суб'єкт господарювання: оформляє заяву; готує документи, в яких обґрунтовуються обсяги викидів забруднюючих речовин; проводить інвентаризацію стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, видів та обсягів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, пилогазоочисного обладнання; проводить оцінку впливу викидів забруднюючих речовин на стан атмосферного повітря на межі санітарно-захисної зони; розробляє плани заходів щодо: досягнення встановлених нормативів граничнодопустимих викидів для найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин; охорони атмосферного повітря на випадок виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру; ліквідації причин і наслідків забруднення атмосферного повітря; остаточного припинення діяльності, пов'язаної з викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря, та приведення місця діяльності у задовільний стан; запобігання перевищенню встановлених нормативів граничнодопустимих викидів у процесі виробництва; здійснення контролю за дотриманням встановлених нормативів граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин та умов дозволу на викиди; обґрунтовує розміри нормативних санітарно-захисних зон, проводить оцінку витрат, пов'язаних з реалізацією заходів щодо їх створення; проводить оцінку та аналіз витрат, пов'язаних з реалізацією запланованих заходів щодо запобігання забрудненню атмосферного повітря; готує інформацію про отримання дозволу для ознайомлення з нею громадськості відповідно до законодавства.

Отже, як вбачається з аналізу вищевикладених норм, за відповідачем закріплений обов'язок здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами виключно на підставі дозволу.

Відповідачу Державним управлінням охорони навколишнього середовища в м. Києві був виданий дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, строк дії якого закінчився 05.08.13.

Новий дозвіл № 8038600000-10040 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами відповідачем було отримано 21.03.14. строком на п'ять років до 21.03.19.

В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач отримував від Державного управління охорони навколишнього природного середовища в м. Києві дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря який би діяв з 05.08.13. по 21.03.14.

Викладене свідчить, що після закінчення 05.08.13. строку дії попереднього дозволу, відповідач в порушення вимог чинного законодавства здійснював викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу до 21.03.14., що підтверджено актом перевірки № 04/637а та не спростовано відповідачем під час розгляду справи.

Тоді як, порушення законодавства про охорону атмосферного повітря тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення законодавства про охорону атмосферного повітря несуть особи, зокрема винні у викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до Закону (ст. 33 Закон України "Про охорону атмосферного повітря").

Відповідно до ст. 34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.

При цьому, відшкодування збитків є видом господарських санкцій, під якими розуміються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування котрих для нього настають несприятливі економічні наслідки.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначено статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Тобто, за змістом даної правової норми, підставою для виникнення цивільно-правової відповідальності є наявність шкоди, протиправна поведінка (дія чи бездіяльність) заподіювача шкоди, причинний зв'язок між ними та наявність вини особи, яка заподіяла шкоду.

Відповідно до п. 5 Рекомендацій Президії Вищого арбітражного суду України № 02-5/215 від 01.04.94. "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди" підстави відповідальності за заподіяння шкоди, передбачені статтями 1166 та 1187 Цивільного кодексу України, застосовують і при вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Факт здійснення відповідачем викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами викидів Товариства з обмеженою відповідальність «Автобудкомплекс-К» без дозволу підтверджується актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря № 04/637а, який є джерелом інформації.

Так, за змістом п.1.4 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, що затверджений Наказом № 464 від 10.09.08. Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, акт є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища.

З огляду на вищенаведене, враховуючи що факт порушення відповідачем законодавства у сфері охорони атмосферного повітря у вигляді викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу підтверджується матеріалами справи і відповідачем у встановленому порядку не спростований, суд дійшов висновку, що відповідач, як винна особа, повинен відшкодувати завдані державі збитки внаслідок порушення законодавства про охорону атмосферного повітря в повному обсязі.

При цьому, з огляду на викладене нижче, суд не приймає до уваги доводи відповідача, про те, що в його діях відсутня вина, оскільки саме тому, що вся процедура збирання документів дозвільного характеру тривала 8 місяців.

За змістом Листа № 1127/11/10-09 від 30.01.09. Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, суб'єкт господарювання повинен заздалегідь подбати про продовження строку дії дозволу на здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Якщо особа цього не зробила, то це означає, що вона не вжила всіх необхідних заходів для дотримання вимог чинного законодавства, що дає підстави говорити про її поведінку як винну.

Відповідно до ч. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, враховуючи принцип презумпції вини, саме відповідач повинен довести, що збитки завдано не з його вини.

Позаяк, відповідач під час розгляду справи не надав суду належних і достатніх доказів на підтвердження того, що він вжив всіх дієвих і достатніх заходів з метою недопущення порушення законодавства в сфері охорони атмосферного повітря.

Так, як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Автобудкомплекс-К» (Замовник) та третя особа (Виконавець) уклали Договір № 51/13-О від 16.05.13. на виконання робіт, відповідно до умов якого (п. 1.1) Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується виконати роботи на інвентаризацію викидів в атмосферне повітря, розробку документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів від виробничого майданчика позивача, розташованого у місті Києві, по вул. Святошинська, 34 (57 джерел викиду) за матеріалами інвентаризації та надати Замовнику технічну документацію, що регламентовано постановою КМУ від 13.03.02. № 302 та наказом Міністерства охорони НПС України від 09.03.05. № 108.

За приписами п 1.2 Договору № 51/13-О від 16.05.13., Замовник зобов'язується у термін 10 робочих днів надати вхідні документи, а саме:

- позитивні висновки Державної екологічної експертизи на нововведені дільниці (обладнання),

- акт вводу в експлуатацію;

- координати географічного центроїду:

- довідки про витрати сировини та матеріалів за 2012 р.;

- сертифікати на сировину та продукцію;

- паспорти технологічного обладнання;

- отриману інформацію про фонове забруднення:

- висновки райдержадміністрації про громадські слухання (через 30 днів моменту виходу публікації) та інші вхідні документи, які регламентовані інструкцією № 108 Міністерства охорони навколишнього природного середовища України.

Замовник за власний кошт сплачує послуги ЗМІ, ЦГО, у разі необхідності, міської СЕС, Державного управління охорони навколишнього природного середовища у м. Києві, РДА, Міністерства охорони навколишнього природного середовища України та ін. за виставленими рахунками або на підставі укладених договорів (п. 1.3 Договору № 51/13-О від 16.05.13.).

Відповідно до п. 1.4 Договору № 51/13-О від 16.05.13 Виконавець зобов'язується:

- виконати інвентаризацію викидів шляхом прямих інструментальних вимірів та за розрахунковими методиками, оформити Звіт;

- підготувати запити у ЦГО для отримання інформації про кліматичні характеристики та фонове забруднення постів спостереження (фактичне) - направити Замовнику;

- підготувати запити у Державне управління охорони навколишнього природного середовища у м. Києві для отримання інформації про фонове забруднення (розрахункове) - направити Замовнику;

- підготувати матеріали для публікації у засобах масової інформації з метою інформування громадськості - направити Замовнику;

- погодити документи в міській СЕС;

- зареєструвати пакет документів у Єдиному дозвільному центрі.

- супроводжувати розгляд документів до моменту отримання Дозволу на викиди у Державному управлінні охорони навколишнього природного середовища у м. Києві або іншому уповноваженому на це державному органі.

Згідно з письмовими поясненнями позивача судом встановлено, що звіт з інвентаризації викидів було подано на реєстрацію до Управління екології та охорони природних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) листом № 064/3465 від 26.07.13.

23.09.13. відповідач отримав від Управління екології та охорони природних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) відповідь № 064/12777 в якій зазначались зауваження щодо наданого звіту та повідомлялось, що Управління повернеться до розгляду зазначеного питання після усунення наданих зауважень.

14.10.13. листом № 064/663У відповідачем було подано на реєстрацію до Управління екології та охорони природних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) звіт (відкоригований згідно наданих зауважень) з інвентаризації викидів.

Обґрунтовуючі матеріали з інвентаризацією було подано на розгляд до міської СЕС з метою подальшого отримання висновку листом № 4634/7 від 01.08.13. В процесі розгляду обґрунтовуючих матеріалів з інвентаризацією у СЕС, останньою було надано запит на проведення лабораторних досліджень атмосферного повітря на територіях прилеглих до ТОВ «Автобудкомплекс-К» (лист-запит від СЕС, про надання протоколу лабораторних досліджень атмосферного повітря № 4289 від 06.08.13.), відповідно до якого було подано прохання щодо проведення відповідних досліджень атмосферного повітря (лист № 234/05 від 20.08.13.). Результатом виконання лабораторних досліджень атмосферного повітря стали відповідні протоколи, надані лабораторією СЕС, які були надані до міської СЕС листом № 5242/7 від 17.09.13., після чого було одержано офіційний висновок СЕС стосовно документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів від виробничого майданчика ТОВ «Автобудкомплекс-К».

Після розгляду інвентаризації в Управлінні екології та охорони природних ресурсів Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу -Київської міської державної адміністрації її було зареєстровано й надано відповідний лист про реєстрацію (лист № 064-572 від 22.01.14).

Далі, разом із супровідними документами було дано запит про величини фонових концентрацій в районі розташування ТОВ «Автобудкомплекс-К» до Управління екології та охорони природних ресурсів виконавчого органу Київської міської державної адміністрації (лист № 31/12 від 18.12.13.).

Листом № 064-2070 від 06.03.14. Управлінням екології та охорони природних ресурсів Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської державної адміністрації було надано дані щодо величин фонових концентрацій в районі розташування ТОВ «Автобудкомплекс-К».

Суд відзначає, що, в будь-якому випадку, факт того, що за твердженням відповідача, вся процедура збирання документів дозвільного характеру тривала 8 місяців, не може бути правовою підставою для звільнення від відповідальності відповідача за завдану ним шкоду навколишньому природному середовищу, оскільки за законом саме на відповідача покладено обов'язок щодо вчинення дій по отриманню дозволу на викиди забруднюючих речовин, який не може бути перекладений на інших осіб.

Лише факт укладення договору на виготовлення документації та отримання дозволу не може свідчити про вжиття відповідачем всіх необхідних заходів для дотримання вимог чинного законодавства, що в свою чергу дає підстави характеризувати її поведінку як винну.

Крім того, наявність договірних відносин між відповідачем та третьою особою, щодо укладання та виконання ними Договору № 51/13-О від 16.05.13. не є предметом розгляду даної справи (аналогічну правову позицію викладено в постанові Вищого господарського суду України від 16.10.14. у справі № 910/1263/14.

З огляду на викладене, оскільки відповідачем не вжито всіх належних заходів для своєчасного отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, суд дійшов висновку про наявність вини Товариства з обмеженою відповідальністю «Автобудкомплекс-К» в порушенні законодавства України про охорону атмосферного повітря та наявності у нього обов'язку відшкодувати завдані цим збитки.

Порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб'єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб) визначений у Методиці розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 639 від 10.12.08.

При цьому, п.п. 2.1.2, 2.7.1 Методики встановлено, що наднормативними викидами вважаються зокрема, викиди забруднюючих речовин на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, уключаючи окремі забруднюючі речовини, викиди яких підлягають регулюванню відповідно до законодавства і розрахункові методи визначення наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та об'ємної витрати газопилового потоку застосовуються, зокрема у випадках викиду забруднюючих речовин від джерел викидів, які здійснюються без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб'єктів господарювання.

Згідно п. 4.1 Методики розмір відшкодування збитків за наднормативний викид однієї тонни забруднюючої речовини в атмосферне повітря розраховується на основі розміру мінімальної заробітної плати, установленої на час виявлення порушення, помноженої на коефіцієнт 1,1, з урахуванням регулювальних коефіцієнтів (додатки 1,2) і показника відносної небезпечності кожної забруднюючої речовини. Розмір збитків розраховується за формулою:

З = mi х 1.1П х Аі х Кт х Кзі, де -

mi - маса i-тої забруднюючої речовини, що викинута в атмосферне повітря наднормативно, т;

1,1П - розмір мінімальної заробітної плати (П) на момент виявлення порушення за одну тонну умовної забруднюючої речовини, помноженої на коефіцієнт (1,1), грн/т;

Аі - безрозмірний показник відносної небезпечностї і-тої забруднюючої речовини;

Кт - коефіцієнт, що вираховує територіальні соціально-екологічні особливості;

Кзі - коефіцієнт, що залежить від рівня забруднення атмосферного повітря населеного пункту і-тою забруднюючою речовиною.

Загальний розмір відшкодування збитків розраховується як сума розмірів збитків за наднормативний викид в атмосферне повітря кожної забруднюючої речовини.

При цьому, розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду забруднюючих речовин, віднесеного до основних джерел викидів, здійснюється за формулами викладеними в п.3 Методики.

В п. 4 Оглядового листа № 01-06/20/2014 від 14.01.14. Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства у справах, в яких заявлено вимоги про відшкодування збитків" збитки, завдані державі внаслідок порушення приписів законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягають відшкодуванню за весь час роботи стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності відповідного дозволу.

Прокуратурою на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря здійснено розрахунок збитків, які заподіяні державі в результаті здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарного джерела викиду без дозволу, які за період з 05.08.13. по 21.03.14. складають 138 252,02 грн.

Перевіривши наданий прокуратурою розрахунок суми збитків, які заподіяні державі в результаті здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарного джерела викиду без дозволу, суд встановив, що він є вірним і відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема вищезазначеній Методиці.

Відповідачем жодних зауважень з приводу суми збитків, яку було нараховано та методики проведення розрахунку до матеріалів справи надано не було, як і не було надано власного контррозрахунку.

Відповідно до ст. 42 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", в Україні фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища здійснюється за рахунок Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, коштів підприємств, установ та організацій, фондів охорони навколишнього природного середовища, добровільних внесків та інших коштів.

За приписами п. "г" ч.4, ч.6 ст. 47 вказаного Закону державний фонд охорони навколишнього природного середовища утворюється за рахунок частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством. Кошти місцевих, Автономної Республіки Крим і Державного фондів охорони навколишнього природного середовища можуть використовуватись тільки для цільового фінансування природоохоронних та ресурсозберігаючих заходів, в тому числі наукових досліджень з цих питань, ведення державного кадастру територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також заходів для зниження впливу забруднення навколишнього природного середовища на здоров'я населення.

Статтею 11 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" встановлено, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2014 рік у частині доходів є надходження, визначені частиною третьою статті 29 Бюджетного кодексу України. Аналогічна вимога була закріплена і в Законі України "Про Державний бюджет України на 2013 рік".

Відповідно до ст. 29 Бюджетного кодексу України джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є, зокрема 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Згідно п. 7 ч. 2 ст. 69 Бюджетного кодексу України до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать, зокрема, 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

Отже, враховуючи наведені вище норми чинного законодавства, з відповідача підлягає стягненню завдана ним шкода навколишньому природному середовищу до Державного бюджету України та міського бюджету міста Києва у розмірі 138 252,02 грн.

Дані висновки узгоджуються з позицією Вищого господарського суду, викладеною у постанові від 04.04.12. у справі № 35/5005/13150/2011.

Згідно ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, як і не надав доказів часткової або повної сплати заявленої до стягнення шкоди.

За таких обставин, враховуючи все вищенаведене, приймаючи до уваги, що судом встановлено всі необхідні елементи складу збитків, а відповідачем належними та допустимими доказами не було спростовано вини Товариства з обмеженою відповідальністю «Автобудкомплекс-К» у порушенні порядку здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, керуючись тим, що позивачем представлено вірний розрахунок розміру збитків, заподіяних відповідачем державі в результаті викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарного джерела викиду без дозволу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки в силу вимог п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються, зокрема, органи прокуратури - при здійсненні представництва інтересів громадян або держави в суді, то на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача та стягуються в доход Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 4-3, 32, 33, 44, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автобудкомплекс-К» (03115, м. Київ, вул. Святошинська, б. 34; ідентифікаційний код 33999954) в доход Державного бюджету України та міського бюджету міста Києва шкоду завдану порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря у розмірі 138 252 (сто тридцять вісім тисяч двісті п'ятдесят дві) грн. 02 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автобудкомплекс-К» (03115, м. Київ, вул. Святошинська, б. 34; ідентифікаційний код 33999954) в доход Державного бюджету України 2 765 (дві тисячі сімсот шістдесят п'ять) грн. 03 коп. судового збору.

4. Після набрання рішенням суду законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 22.12.14.

Суддя Т.М. Ващенко