Ухвала суду № 41991020, 09.12.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 28/426-А Головуючий у 1-й інстанції: Кирилюк Т.Ю. Суддя-доповідач: Шостак О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

09 грудня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Шостака О.О.,

суддів: Желтобрюх І.Л., Мамчура Я.С.

при секретарі: Лебедєвій Ю.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Інтербанк» на постанову Господарського суду м. Києва від « 07» листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Інтербанк», третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Дваіс», за участю прокуратури Голосіївського району м. Києва про стягнення 1 823 576,32грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Інтербанк» у якому просив стягнути до державного бюджету України 1 823 576,32 грн. за непогашеними податковими векселями № АА0113715 від 23.02.2007 року, №АА0113716 від 23.02.2007 року, №АА0113717 від 26.02.2007 року, №АА0113718 від 27.02.2007 року, №АА0113719 від 27.02.2007 року та №АА0113720 від 28.02.2007 року.

Постановою Господарського суду м. Києва від 07.11.2013 року позов було задоволено.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду від 07.11.2013 року та прийняте нове рішення, яким відмовити в задоволені позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.03.2014 року - без змін, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як було встановлено судом першої Товариством з обмеженою відповідальністю «ДВАІС» під час митного оформлення імпорту товарів на територію України було емітовано на суму зобов'язань з податку на додану вартість наступні податкові векселі:

- №АА0113715 від 23.02.2007 року на суму 565 500,00 грн. зі строком погашення - 24.03.2007 року;

- №АА0113716 від 23.02.2007 року на суму 25 546,40 грн. зі строком погашення - 24.03.2007 року;

- №АА0113717 від 26.02.2007 року на суму 589 900,00 грн. зі строком погашення - 27.03.2007 року;

- №АА0113718 від 27.02.2007 року на суму 38 422,23 грн. зі строком погашення - 28.03.2007 року;

- №АА0113719 від 27.02.2007 року на суму 14 307,69 грн. зі строком погашення - 28.03.2007 року та

- №АА0113720 від 28.02.2007 року на суму 589 900,00 грн. зі строком погашення - 29.03.2007 року.

Зазначені податкові векселі авальовані Відповідачем у справі.

Відповідно до пункту 1.16 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинний на час виникнення спірних правовідносин) податковий вексель - це письмове безумовне грошове зобов'язання платника податку сплатити до бюджету відповідну суму коштів у порядку та терміни, визначені цим Законом, що підтверджене комерційними банками шляхом авалю, який видається платником на відстрочення сплати податку на додану вартість, що справляється при імпорті товарів на митну територію України.

Протест податкового векселя не здійснюється, сума, зазначена у непогашеному векселі, розглядається як податкова заборгованість, яка погашається у порядку, передбаченому законодавством для погашення податкового боргу.

Таким чином, доводи представника Відповідача, в частині недотримання Позивачем загальної процедури пред'явлення простих векселів до оплати (відсутність акту пред'явлення векселів до оплати їх емітенту, нотаріально посвідченого протесту цих векселів, недотримання Позивачем вимог Положення про розрахункові палати для пред'явлення векселів до платежу (затверджено постановою НБУ №403 від 25.09.2001 року) є помилковими, оскільки векселі №АА0113715 від 23.02.2007 року, №АА0113716 від 23.02.2007 року, №АА0113717 від 26.02.2007 року, №АА0113718 від 27.02.2007 року, №АА0113719 від 27.02.2007 року та №АА0113720 від 28.02.2007 року є податковими векселями, які мають особливий порядок погашення.

Не погоджуючись із вищевикладеними обставинами, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Господарського суду м. Києва прийшов до висновку про необхідність задовольнити позовні вимоги.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Положення пункту 11.5 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлюють окремий порядок погашення податкових векселів в залежності від дати видачі податкового векселя та від наявності підтвердженої податковим органом суми бюджетного відшкодування, а саме:

- якщо термін сплати зобов'язань по податковому векселю виникає до закінчення терміну подачі декларації до податкового органу за звітний (податковий) період, у якому відбулася його поставка органу митного контролю, платник податку не включає суму зобов'язань по векселю до складу податкових зобов'язань та погашає вексель шляхом перерахування коштів до бюджету. При цьому платник податку має право на включення перерахованої суми зобов'язань по векселю до складу податкового кредиту у звітному (податковому) періоді, в якому відбулася така сплата (частина п'ята статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість»);

- якщо платник податку на дату поставки податкового векселя органу митного контролю має підтверджену податковим органом суму бюджетного відшкодування, яка дорівнює або більша ніж сума зобов'язання по такому векселю, платник податку має право включити суму зобов'язань по податковому векселю до складу податкових зобов'язань за звітний (податковий) період, в якому відбулася його поставка органу митного контролю. При цьому податковий вексель вважається погашеним та платник податку має право на включення до складу податкового кредиту суми зобов'язань по податковому векселю у наступному звітному (податковому) періоді (частина сьома статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.1997 №1104 «Про затвердження Порядку випуску обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України», який розроблений відповідно до пункту 11.5 Закону України «Про податок на додану вартість», встановлюються єдині правила випуску, обігу, обліку та погашення векселів, які випускаються платниками податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України на суму податкового зобов'язання.

Згідно пункту 19 Порядку, якщо термін погашення податкового векселя настає до закінчення терміну подання податкової декларації до органу державної податкової служби за звітний (податковий) період, в якому він був поданий органові митного контролю, платник податку не включає суму зобов'язань за векселем до складу податкових зобов'язань та погашає вексель шляхом перерахування коштів до бюджету. При цьому платник податку має право на включення перерахованої суми зобов'язань за векселем до складу податкового кредиту у звітному (податковому) періоді, в якому проведене таке перерахування.

Якщо термін погашення податкового векселя настає після закінчення терміну подання податкової декларації до органу державної податкової служби за звітний (податковий) період, в якому він був поданий органові митного контролю, платник податку включає суму зобов'язань за векселем до складу податкових зобов'язань у звітному (податковому) періоді, в якому він був поданий органові митного контролю. При цьому платник податку має право на включення суми зобов'язань за векселем до складу податкового кредиту у наступному звітному (податковому) періоді за умови погашення суми податкових зобов'язань шляхом перерахування коштів до бюджету.

Якщо платнику податку на дату подання податкового векселя органові митного контролю органом державної податкової служби підтверджено суму бюджетного відшкодування, яка дорівнює або більша від суми зобов'язання за векселем, платник податку має право включити суму зобов'язань за векселем до складу податкових зобов'язань за звітний (податковий) період, в якому він був поданий органові митного контролю. При цьому податковий вексель вважається погашеним, а платник податку має право на включення суми зобов'язань за векселем до складу податкового кредиту у наступному звітному (податковому) періоді.

Сума податку на додану вартість, зазначена в податковому векселі, відображається в податковій декларації окремим рядком.

Платник податку може за самостійним рішенням достроково погасити податковий вексель шляхом перерахування коштів до бюджету або заліку суми бюджетного відшкодування, підтвердженого органом державної податкової служби, згідно з поданою ним письмовою заявою.

До податкової декларації платник податку додає перелік та копії погашених у звітному (податковому) періоді, за який подається декларація, податкових векселів, суму зобов'язань за якими відповідно сплачено чи включено до податкових зобов'язань за цей звітний період.

Таким чином, з урахуванням вимог пункту 11.5 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку має право на суму бюджетного відшкодування, підтверджену актом документальної перевірки, здійснити погашення податкового векселя, виданого митним органам під час митного оформлення імпортованих на митну територію України товарів.

При цьому погашення податкових векселів бюджетним відшкодуванням можливе за умови дотримання наступних умов:

- на дату поставки податкового векселя до органу митного контролю платник має суму бюджетного відшкодування, яка дорівнює або більша, ніж сума зобов'язання за таким векселем;

- в будь-який день з дати видачі податкового векселя до дати настання строку платежу за векселем платник податку подав до органу податкової служби заяву про зарахування такої суми бюджетного відшкодування в рахунок погашення таких векселів;

- на дату подання заяви таку суму бюджетного відшкодування повністю або частково не відшкодовано платнику (невідшкодований залишок дорівнює або більший, ніж сума векселя), не включено до висновку на проведення бюджетного відшкодування, який подається до установи Держказначейства України (залишок суми бюджетного відшкодування не менший, ніж сума векселя), не є предметом кримінальної справи, судового розгляду, не перебуває на адміністративному оскарженні.

З заперечень на позовну заяву, наданих представником Відповідача у судовому засіданні 25.09.2007 року, вбачається, що ТОВ «ДВАІС» (емітент векселів, стягнення за якими є предметом даного судового дослідження) та ПП «Аврора» 13.04.2006 року укладено договір купівлі-продажу 322 штук систем РТС «Сосна-1» на загальну суму 22 600 000,00 грн. Після реалізації цього правочину у ТОВ «ДВАІС» виникло право на віднесення 3 766 667,00 грн. до податкового кредиту (з податку на додану вартість). Іншими словами, за твердженням Відповідача на дату поставки податкових векселів №АА0113715 від 23.02.2007 року, №АА0113716 від 23.02.2007 року, №АА0113717 від 26.02.2007 року, №АА0113718 від 27.02.2007 року, №АА0113719 від 27.02.2007 року та №АА0113720 від 28.02.2007 року до органу митного контролю платник (ТОВ «Дваіс») мав право на суму бюджетного відшкодування, яка була більшою, ніж сума його зобов'язань за цими векселями.

Тотожна правова позиція викладена і у письмових поясненнях ТОВ «ДВАІС». Крім того, представником ТОВ «Дваіс» наголошено, що зобов'язання за векселями №АА0113715 від 23.02.2007 року, №АА0113716 від 23.02.2007 року, №АА0113717 від 26.02.2007 року, №АА0113718 від 27.02.2007 року, №АА0113719 від 27.02.2007 року та №АА0113720 від 28.02.2007 року загальною сумою 1 823 576,32 грн. ним було включено до податкової декларації з ПДВ за лютий 2007 року, якою було відображено платником податку наявність податкового кредиту у сумі 3 201 514 грн.

З наведеними Відповідачем та ТОВ «ДВАІС» доводами суд не може погодитись, оскільки відповідно до частини сьомої пункту 11.5 статті 5 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий вексель вважається погашеним з моменту включення суми зобов'язань за цим векселем до складу своїх податкових зобов'язань виключно за наступної умови:

- платник податку на дату поставки податкового векселя органу митного контролю має підтверджену податковим органом суму бюджетного відшкодування, яка дорівнює або більша ніж сума зобов'язання по такому векселю.

Таким чином, сам по собі факт включення ТОВ «Дваіс» до податкової декларації за лютий 2007 року своїх зобов'язань зі сплати податку на додану вартість за векселями №АА0113715 від 23.02.2007 року, №АА0113716 від 23.02.2007 року, №АА0113717 від 26.02.2007 року, №АА0113718 від 27.02.2007 року, №АА0113719 від 27.02.2007 року та №АА0113720 від 28.02.2007 року загальною сумою 1 823 576,32 грн. не міг створити та не створив бажаних Відповідачу правових наслідків, які полягають у погашені авальованих ним боргових зобов'язань.

Матеріали справи не містять жодного доказу погодження або підтвердження податковим органом наявності у ТОВ «ДВАІС» станом на лютий 2007 року права на бюджетне відшкодування суми, яка дорівнює або більша ніж сума зобов'язання за авальованими Відповідачем векселями №АА0113715 від 23.02.2007 року, №АА0113716 від 23.02.2007 року, №АА0113717 від 26.02.2007 року, №АА0113718 від 27.02.2007 року, №АА0113719 від 27.02.2007 року та №АА0113720 від 28.02.2007 року.

Більше того, з акту невиїзної документальної перевірки №630/1-23-09-31746378 від 18.10.2006 року, податкових повідомлень-рішень №0000952309/0 від 20.10.2006 року, №0000962309/0 від 20.10.2006 року, №0000962309/1 від 30.10.2006 року, №0000962309/2 від 30.10.2006 року, №000009230/2 від 06.02.2007 року та №0000102309/2 від 06.02.2007 року вбачається відсутність та неможливість погодження податковим органом на дату поставки векселів митним органам відображеної ТОВ «Дваіс» у податковій декларації суми 3 201 514 грн. як суми бюджетного відшкодування.

Вироком Голосіївського районного суду міста Києва у справі № 1-29/10 від 30.10.2010 року (електронна адреса тексту судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень - http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/12690949) встановлено, що керівник ТОВ «Дваіс» в квітні-травні 2006 року будучи службовою особою, зловживаючи своїм службовим становищем, умисно, з корисливих мотивів, з метою отримання незаконного бюджетного відшкодування ПДВ, шляхом зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів, вніс до офіційних документів, а саме податкових декларацій з ПДВ ТОВ «Дваіс», первинних документів та угод, що складалися від імені цього підприємства завідомо неправдиві відомості, тобто створив документальну видимість начебто здійсненої господарської операції по придбанню ТОВ «Дваіс» у ПП «Аврора» систем РТС «Сосна-1» в кількості 322 штук на загальну суму 22600000 гривень в т.ч. ПДВ 3766666 гривень 67 копійок, зазначивши у вказаних вище документах завідомо неправдиві данні щодо предмету продажу, його кількості, ціни та місця зберігання.

Таким чином, доводи Відповідача та ТОВ «Дваіс» про наявність у останнього права станом на лютий 2007 року на отримання бюджетного відшкодування у розмірі, що перевищує суму податкових зобов'язань за векселями №АА0113715 від 23.02.2007 року, №АА0113716 від 23.02.2007 року, №АА0113717 від 26.02.2007 року, №АА0113718 від 27.02.2007 року, №АА0113719 від 27.02.2007 року та №АА0113720 від 28.02.2007 року спростовується наявними у матеріалах справи доказами.

Доводів стосовно неналежного оформлення перерахованих вище податкових векселів, неправомірності їх поставки органу митного контролю або неприйняття цих податкових векселів до обліку митним чи податковим органами в процесі розгляду справи суду не наводилось, при виконанні вимог статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України в частині з'ясування всіх обставин у справі, доказів існування означених фактів судом не виявлено.

Пунктом 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що платником податку на додану вартість є особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Пунктом 3.1 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з ввезення товарів (супутніх послуг) у Митному режимі імпорту або реімпорту.

Відповідно пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобов'язань при імпорті товарів є дата подання митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті.

Відповідно до правових приписів пункту 11.5 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість» ТОВ «Дваіс» було емітовано на суму зобов'язання зі сплати податку на додану вартість при імпорті товарів векселі №АА0113715 від 23.02.2007 року, №АА0113716 від 23.02.2007 року, №АА0113717 від 26.02.2007 року, №АА0113718 від 27.02.2007 року, №АА0113719 від 27.02.2007 року та №АА0113720 від 28.02.2007 року, які відповідно до частини другої пункту 11.5 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість» були авальовані Відповідачем.

В процесі розгляду справи судом встановлено, що векселі №АА0113715 від 23.02.2007 року, №АА0113716 від 23.02.2007 року, №АА0113717 від 26.02.2007 року, №АА0113718 від 27.02.2007 року, №АА0113719 від 27.02.2007 року та №АА0113720 від 28.02.2007 року у зазначені в них строки векселедавцем погашені не були.

Відповідно до частини третьої пункту 11.5 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість» у Відповідача виникло зобов'язання оплатити авальовані ним векселі №АА0113715 від 23.02.2007 року, №АА0113716 від 23.02.2007 року, №АА0113717 від 26.02.2007 року, №АА0113718 від 27.02.2007 року, №АА0113719 від 27.02.2007 року та №АА0113720 від 28.02.2007 року загальною сумою 1 823 576,32 грн. Відповідно, у Позивача виникло право векселеотримувача вимагати здійснення обов'язку аваліста у Відповідача, у тому числі і у примусовому порядку.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані у матеріалах справи докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, встановив що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Інтербанк» - залишити без задоволення, а постанову Господарського суду м. Києва від « 07» листопада 2013 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

В задоволені апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Інтербанк» - відмовити.

Постанову Господарського суду м. Києва від « 07» листопада 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ч. 2 ст. 212 КАС України та може бути оскаржена в двадцятиденний термін шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.О. Шостак

Судді І.Л. Желтобрюх

Я.С. Мамчур

.

Головуючий суддя Шостак О.О.

Судді: Мамчур Я.С

Желтобрюх І.Л.