Ухвала суду № 41990934, 17.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2014 року м. Київ К/9991/27503/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11.01.2012

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.03.2012

у справі № 2а-11361/11/1270

за позовом Приватного підприємства «Ново-ком»

до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області

про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 11.01.2012, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.03.2012, частково задоволено позовні вимоги Приватного підприємства «Ново-ком» (надалі - позивач, ПП «Ново-ком») до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області (надалі - відповідач, Алчевська ОДПІ в Луганській області): визнано протиправними дії Алчевської ОДПІ в Луганській області щодо проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Ново-ком» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.02.2011 по 30.09.2011, за результатами якої складено акт № 1811/231/36917481 від 14.11.2011; визнано протиправними дії Алчевської ОДПІ в Луганській області щодо визнання нікчемними всіх укладених правочинів ПП «Ново-ком» в акті № 1811/231/36917481 від 14.11.2011; зобов'язано Алчевську ОДПІ в Луганській області вилучити з АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА» інформацію про результати перевірки ПП «Ново-ком», оформленої актом № 1811/231/36917481 від 14.11.2011; зобов'язано Алчевську ОДПІ в Луганській області привести до відповідності дані обліку та особливого рахунку платника податків ПП «Ново-ком» з даними, наведеними ним у податкових деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.02.2011 по 30.09.2011. В задоволенні позовної вимоги про зобов'язання відповідача утриматись від вчинення дій щодо використання акта перевірки шляхом надсилання листів до інших податкових органів відмовлено.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11.01.2012 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.03.2012 і відмовити у задоволенні позову.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу, в яких обґрунтовує законність винесення спірних судових рішень.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 14.11.2011 посадовими особами Алчевської ОДПІ в Луганській області було складено акт № 1811/231/36917481 про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Ново-ком» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.02.2011 по 30.09.2011.

Підставою для видачі наказу № 764 від 10.11.2011 про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки стала постанова слідчого СВ ПМ ДПА у Луганській області від 09.11.2011 про призначення такої перевірки.

У висновках акта зазначено, що ПП «Ново-ком» порушено п.44.1, п.44.6 ст.44, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, п.3 ст. 5 та п.1 ст.7 Господарського кодексу України, п. 2 ст. 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого завищено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість всього в сумі 97 507 873 грн. та завищено суму податкового кредиту на 90 197 892 грн.; п.1, п.5 ст.203, п.1, п.2 ст.215, п.1 ст.216, ст.228, ст.626, ст.629, ст.650, ст.655, ст.658, ст.662 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, по взаємовідносинах із постачальниками та покупцями.

Податкові повідомлення-рішення за результатами перевірки не складались, однак на підставі даного акта перевірки відповідачем внесено зміни в електронну базу даних АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА» щодо даних податкових зобов'язань та податкового кредиту позивача.

Переглянувши судові рішення у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Пунктом 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, який вступив в дію з 01.01.2011, передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу податкової служби.

Відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст.75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно пп.78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Кодексу документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється при отриманні постанови суду (ухвали суду) про призначення перевірки або постанови органу дізнання, слідчого, прокурора, винесеної ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

У відповідності до ст. 83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є документи, визначені Податковим кодексом України, податкова інформація, експертні висновки, судові рішення, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені Податковим кодексом України або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до п. 5.2 Наказу ДПА України від 22.12.2010 № 984 «Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно, зокрема, зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів; у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки.

З систематичного аналізу зазначених норм вбачається, що документальна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів, які зазначаються в акті перевірки, а у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії таких документів, складається акт у довільній формі, та такий факт про складання акта відмови відображається в акті документальної перевірки.

В порушення наведених норм, жодного посилання на первинні документі або на відмову в наданні таких первинних документів в акті перевірки не міститься.

Податковим органом також не доведено факт витребовування у позивача первинних документів для проведення перевірки. Лист-запит № 30254 від 19.09.2011, на який посилається відповідач, не може бути належним доказом у розумінні ч.1 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України щодо отримання Алчевською ОДПІ в Луганській області первинних документів з питань, по яких здійснювалась перевірка, оскільки такий запит не відповідає періоду, за який проводилась перевірка, та не містить зазначення, за якими саме господарськими відносинами позивачу потрібно надати письмові пояснення та їх документальне підтвердження.

Також, відповідачем не надано доказів надіслання та отримання позивачем зазначеного запиту.

Таким чином, в порушення встановленого Податковим кодексом України порядку податковим органом не були вжиті заходи щодо отримання первинних документів, на підставі яких позивачем вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку та сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит. Наведене вказує на вчинення податковим органом протиправних дій при проведенні документальної позапланової невиїзної перевірки.

Крім того, акт перевірки № 1802/231/37288414 від 14.11.2011 ґрунтується лише на припущеннях ревізора-інспектора щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів. Його позиція про те, що ці правочини суперечать інтересам держави, не підкріплена належними доказами чи рішеннями суду про визнання їх такими. А відсутність у перевіряючого на момент перевірки первинної бухгалтерської документації не може бути безумовною підставою для висновку в акті перевірки про визнання угод нікчемними.

Відповідно до пп. 14.1.157 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Згідно пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалось сторонами, відповідачем за результатами проведеної перевірки не було винесено податкового повідомлення-рішення. Але згідно детальної інформації по платнику податку ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, яка міститься в додатку до акта перевірки, податковим органом за результатами проведеної перевірки були змінені показники податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів, зазначених в акті перевірки.

Платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, а у випадку заниження або завищення ним суми податкових зобов'язань, обов'язок визначати податкове зобов'язання платника податків або повідомляти про необхідність внесення відповідних змін до податкової звітності покладено на податковий орган шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, до інформаційних баз даних податкових органів мають включатися або дані, задекларовані платником податків (самостійно узгоджені), або показники, визначені контролюючим органом, але які пройшли відповідну процедуру узгодження в адміністративному чи судовому порядку.

Відповідно, будь-які зміни до облікових даних платника податків, а також до інформаційних баз, мають визнаватися протиправними, якщо відповідні дані не співпадають із узгодженими сумами (або іншими показниками) податкового обліку.

Згідно п. 74.1 ст. 74 Податкового Кодексу України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими особами органів державної податкової служби. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань. Податкова інформація є різновидом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби, який у свою чергу, є способом здійснення податкового контролю. Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, є одним із різновидів податкового контролю, а відтак, враховуючи приписи Закону України від 13.01.2011 № 2939-VI «Про інформацію», вказана офіційна інформація державних органів повинна відповідати дійсності.

З урахуванням викладеного, самостійна зміна відповідачем в автоматизованій системі співставлення показників податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача на підставі акта перевірки без прийняття податкового повідомлення-рішення та без зміни цих показників самим позивачем шляхом подання декларацій (розрахунків) порушує права та інтереси позивача, оскільки позивач, як платник податків, має право розраховувати на те, що задекларовані ним в податкових деклараціях показники податкового кредиту та податкових зобов'язань відповідають показникам з централізованої бази даних податкової звітності.

З огляду на наведене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що податковим органом безпідставно внесено зміни до автоматизованої системи «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА» за результатами позапланової невиїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.02.2011 по 30.09.2011.

Щодо позовних вимог позивача в частині зобов'язання Алчевської ОДПІ в Луганській області утриматися від вчинення дій щодо використання неправомірного акта перевірки шляхом направлення до податкових органів за місцем знаходження суб'єктів господарювання, які знаходились у договірних відносинах за період з 01.02.2011 по 30.09.2011, то зазначені вимоги задоволенню не підлягають, оскільки як встановлено судом, вказані дії вже були вчинені відповідачем, про що свідчать листи відповідача від 15.11.2011 № 38271, від 17.11.2011 № 38467 про направлення акта про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Ново-ком» № 1811/231/36917481 від 14.11.2011 з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.02.2011 по 30.09.2011 до інших податкових органів.

Відтак, наведене підтверджує правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при винесенні рішень, що доводами касаційної скарги не спростовується.

Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області залишити без задоволення.

2. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11.01.2012 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.03.2012 у справі № 2а-11361/11/1270 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя(підпис) А.М. Лосєв Судді:(підпис) Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна