Ухвала суду № 41990932, 10.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2014 року м. Київ К/9991/44546/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12.05.2010

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2012

у справі № 2а-316/10/0870

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Запорізький завод «Перетворювач»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя, Головного управління державного казначейства України в Запорізькій області,

за участю прокуратури Запорізької області,

про стягнення бюджетного відшкодування податку на додану вартість,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 12.05.2010, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2012, частково задоволено позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Запорізький завод «Перетворювач» (надалі - позивач, ВАТ «Запорізький завод «Перетворювач») до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя (надалі - ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя, відповідач-1) та Головного управління державного казначейства України в Запорізькій області (надалі - відповідач-2), за участю прокуратури Запорізької області: стягнено з Державного бюджету України суму бюджетного відшкодування по деклараціях з податку на додану вартість за жовтень 2008 року - 129 374,95 грн., березень 2009 року - 501 917,88 грн., квітень 2009 року - 426 455,00 грн., травень 2009 року - 365 630,36 грн. на загальну суму 1 423 378,19 грн. на користь ВАТ «Запорізький завод «Перетворювач». В іншій частині позову відмовлено.

Суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що заявлені до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість в розмірі 1 423 378,19 грн. підтверджено відповідними висновками відповідача-1.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач-1 звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12.05.2010 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2012 і відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Прокуратура Запорізької області надала заяву про приєднання до касаційної скарги.

Позивач та відповідач-2 не скористались процесуальним правом надати письмові заперечення або пояснення на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20.11.2009 позивачем подано до ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя податкову декларацію з ПДВ за жовтень 2008 року та розрахунок суми бюджетного відшкодування у розмірі 368 053,00 грн.

За результатами проведеної позапланової виїзної документальної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування за жовтень 2008 року відповідачем-1 складено Довідку від 06.04.2009 № 905/23-5/05755571, згідно якої порушень нарахування суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню за жовтень 2008 року, не встановлено. Разом з тим, зазначено, що тимчасово не можливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування за жовтень 2008 року на суму 368 053,00 грн. внаслідок ненадходження на дату закінчення перевірки матеріалів зустрічних перевірок.

На момент вирішення спору за вказаною декларацією відповідачем-1 підтверджено до бюджетного відшкодування суму ПДВ у розмірі 129 374,95 грн. довідкою № 38 від 21.04.2009 на суму 91 887,80 грн. та довідкою № 81 від 30.09.2009 на суму 37 487,15 грн.

На означену суму відповідачем-1 надано до органу державного казначейства відповідні висновки про суми відшкодування ПДВ: № 74 від 27.04.2009 у розмірі 91 887,80 грн.; висновок № 163 від 06.10.2009 на суму у розмірі 37 487,15 грн.

17.04.2009 позивачем подано до відповідача-1 податкову декларацію з ПДВ за березень 2009 року та розрахунок суми бюджетного відшкодування у розмірі 540446,00 грн.

За результатами проведеної позапланової виїзної документальної перевірки позивача складено Довідку від 22.06.2009 № 1878/23-5/05755571, згідно якої порушень нарахування суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню за березень 2009 року, не встановлено. Відповідачем-1 надано до органу державного казначейства відповідні висновки про суми відшкодування ПДВ: висновок № 165 від 06.10.2009 на суму 10 323,63 грн.; висновок № 120 від 17.08.2009 на суму 462 807,36 грн.; висновок № 6 від 26.01.2010 на суму 28 786,89 грн.

20.05.2009 позивачем подано до відповідача-1 податкову декларацію з ПДВ за квітень 2009 року та розрахунок суми бюджетного відшкодування у розмірі 426 455,00 грн. За результатами проведеної позапланової виїзної документальної перевірки позивача відповідачем-1 надано до органу державного казначейства відповідні висновки про суми відшкодування ПДВ: висновок № 171 від 15.10.2009 на суму 100 344,89 грн.; висновок № 119 від 17.08.2009 на суму 287 473,29 грн.; висновок № 164 від 06.10.2009 на суму 38 636,82 грн.

19.06.2009 позивачем подано до відповідача-1 податкову декларацію з ПДВ за травень 2009 року та розрахунок суми бюджетного відшкодування у розмірі 461 528,00 грн.

За результатами проведеної позапланової виїзної документальної перевірки відповідачем-1 надано до органу державного казначейства відповідні висновки про суми відшкодування ПДВ: висновок № 166 від 06.10.2009 на суму 17 409,59 грн.; висновок № 117 від 17.08.2009 на суму 271 326 грн.; висновок № 118 від 17.08.2009 на суму 64 456,36 грн.

Загальна сума податку на додану вартість, підтверджена відповідачем-1 до відшкодування з бюджету та зазначена у поданих ним висновках до відповідача-2 про відшкодування сум податку на додану вартість, складає 1 423 378,19 грн.

Пунктом 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97 «Про податок на додану вартість» (надалі - Закон України «Про податок на додану вартість») встановлено порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до вказаного порядку сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Виходячи зі змісту викладених норм, платник податків має право на бюджетне відшкодування стосовно тієї суми податку на додану вартість, яка фактично сплачується ним у попередніх податкових періодах постачальникам, що відповідає загальному поняттю відшкодування як компенсації понесених витрат.

За правилами пп.7.7.4 п.7.7 ст.7 вказаного Закону платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Відповідно до пп.7.7.5 пп.7.7 ст.7 Закону протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до пп.7.7.6 п.7.7. ст.7 вказаного Закону на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Із складених відповідачем-1 за результатами перевірок довідок та актів вбачається, що податковий орган не заперечував реальності здійснення операцій з придбання позивачем та оплати товару, за наслідками яких сформовано податковий кредит, що враховувався при розрахунку від'ємного значення податку на додану вартість. В ході перевірок не встановлено жодного порушення підприємством вимог наведених вище норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту та права на відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість, заявленого ним у податкових деклараціях.

Законом України «Про податок на додану вартість» не передбачено, що обов'язковою умовою для відшкодування податку на додану вартість є надходження реєстрів суб'єктів підприємницької діяльності до відповідача-2, тому на право суб'єктів господарської діяльності щодо відшкодування податку на додану вартість взаємовідносини між відповідачами з цього приводу не впливають.

На час розгляду справи судами попередніх інстанцій податок на додану вартість в підтвердженій податковим органом сумі 1 423 378,19 грн. позивачеві не відшкодовано, внаслідок чого суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про необхідність задоволення позовних вимог про стягнення з бюджету на користь позивача бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в даному розмірі.

З урахуванням наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про недоведеність факту порушення податкового законодавства з боку позивача при реалізації права на бюджетне відшкодування сум податку на додану вартість.

Оскільки доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, колегія суддів вважає, що судові рішення по справі ухвалено відповідно до приписів матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для їх скасування або зміни відсутні.

Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12.05.2010 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2012 у справі № 2а-316/10/0870 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя(підпис) А.М. Лосєв Судді:(підпис) Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна