Ухвала суду № 41990860, 10.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2014 року м. Київ К/9991/58232/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20.12.2011

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2012

у справі № 2-а/1570/6572/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-Висотбуд»

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 20.12.2011, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2012, частково задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-Висотбуд» (надалі - позивач, ТОВ «Альянс-Висотбуд») до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (надалі - відповідач, ДПІ у Київському районі м. Одеси): визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0010932301/0 від 22.11.2010, № 0010932301/1 від 28.12.2010. В частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0004301701/0 від 22.11.2010 та № 0004741701/1 від 30.12.2010 відмовлено.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20.12.2011 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2012 і відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Позивач не надав письмових заперечень на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до довідки АА № 326349 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, видами діяльності за КВЕД позивача є, зокрема, будівництво будівель, оптова торгівля будівельними матеріалами та інше.

Фахівцями відповідача була проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ «Альянс-Висотбуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства з 01.10.2008 по 30.06.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 по 30.06.2010, за результатами якої складено акт № 5673/150/32623653/23-02 від 04.11.2010.

Вказаним актом зафіксовано, що у перевірений період позивач сформував податковий кредит в сумі 91 600 грн. за рахунок податкових накладних, виданих йому контрагентами, які згідно даних «Автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів» не відобразили у своїх податкових деклараціях податкові зобов'язання, що виникли за операціями з позивачем. У зв'язку з тим, що підприємства-постачальники товарів (послуг, робіт) не сплатили податок на додану вартість, податковий орган дійшов висновку, що податковий кредит позивача на вказану суму не підтверджено.

Також, виключено із складу податкового кредиту суму понесених витрат за угодами, укладеними з Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради в сумі 417 484 грн., оскільки у податкових накладних, виписаних останнім наявна невідповідність найменування, номенклатури робіт істотним умовам договорів, які були укладені між цими сторонами про співпрацю у залученні інвестицій в будівництві житлових будинків з інженерними мережами.

Перевіркою встановлено, що у спірному періоді позивачем включено до складу податкового кредиту податкові накладні, отримані від ТОВ «ТД-Мастер» на суму ПДВ 1 193 грн. та від ТОВ «Шарм» на суму ПДВ 13 606,10 грн., хоча у вказаних податкових накладних відсутня номенклатура товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм).

Актом перевірки також зафіксовано, що в порушення р. 8 та п. 9.1 р. 9 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 30.06.2005 № 244, ТОВ «Альянс-Висотбуд» у розділі 1 реєстру отриманих податкових накладних відобразило у травні 2010 року двічі отриману податкову накладну від 30.03.2010 № 4, яка була видана ТОВ «Монопластстрой» на загальну суму 5 552,88 грн., що привело до завищення податкового кредиту ПДВ на вказану суму.

Крім того, перевіркою правильності оподаткування нарахованого доходу податком з доходів фізичних осіб було встановлено порушення позивачем вимог п. 7.1 ст. 7 Закону України від 22.05.2003 № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб». Так, вибірковою перевіркою операцій по рахунку 30 «Каса», 31 «Рахунки в банках» та первинних документів встановлено, що з розрахункового рахунку перераховано на користь ОСОБА_4 по 631 рахунку грошові кошти за друк банерів на суму 7 444,30 грн. та на користь ОСОБА_5 по 631 рахунку - грошові кошти за розміщення та обслуговування реклами на суму 5 250 грн. Інформації про сплату вказаними фізичними особами податку з доходів фізичних осіб або єдиного податку на 2008 рік на час перевірки не надано. Оскільки ТОВ «Альянс-Висотбуд» у даному випадку є податковим агентом, що повинен оподаткувати дохід, виплачений фізичним особам, за ставкою, встановленою п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», позивачу донараховано за 2008 рік податок з доходу фізичних осіб на суму 1 904,17 грн.

Також перевіркою встановлено сплату грошових коштів ПП «Ваш сад» за здійснені послуги (через Косарецьку, авансовий звіт про використання коштів), а саме: за утеплення рослин та здійснення робіт по уходу за кімнатними рослинами, відповідно до рахунків, які не призначаються для використання в господарській діяльності підприємства. ТОВ «Альянс-Висотбуд» сплачено ПП «Ваш сад» суму 9 078,80 грн. та не утримано податок з доходів фізичних осіб за лютий 2009 року в сумі 1 602,14 грн.

На підставі вказаного акта перевірки ДПІ у Київському районі м. Одеси було винесено податкове повідомлення-рішення №0010932301/0 від 22.11.2010 про донарахування податку на додану вартість в сумі 510 190 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 255 095 грн., а також податкове повідомлення-рішення № 0004301701/0 від 22.11.2010 про донарахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 3 506,31 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 7 012,62 грн.

За результатами розгляду скарги позивача, ДПІ у Київському районі м. Одеси було винесено податкові повідомлення-рішення № 0010932301/1 від 28.12.2010 про донарахування податку на додану вартість в сумі 497 001 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 248 501 грн., а також № 0004741701/1 від 30.12.2010 про донарахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 1361,82 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 2 723,64 грн.

Переглянувши судові рішення у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Положеннями пп. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 вказаного Закону визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З огляду на викладені норми, колегія суддів дійшла висновку про те, що для формування податкового кредиту платник податків-покупець має отримати належно оформлену податкову накладну, сплатити грошові кошти контрагенту в сумі, визначеній в податковій накладній, а також фактично виконати господарську операцію, за наслідками якої у платника ПДВ виникає право на податковий кредит.

Як вбачається з матеріалів перевірки, позивачу відмовлено у включенні суми 91 600 грн. до податкового кредиту у зв'язку з тим, що відповідно до системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України за період, що перевірявся, позивач здійснював формування вказаного податкового кредиту за рахунок підприємств-постачальників, які не сплатили податків у встановленому законодавством України порядку.

Проте, такий висновок відповідача є помилковим та не ґрунтується на приписах чинного законодавства, оскільки позивачем надано всі підтверджуючі документи реального проведення господарських операцій та, відповідно, правильності формування податкового кредиту.

Невиконання ж контрагентом свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Укладені договори не віднесено законом до нікчемних та відсутні судові рішення про визнання їх недійсними. Відтак, відсутні підстави стверджувати про наявність в діях позивача при укладанні договорів із зазначеними суб'єктами господарювання ознак порушення публічного порядку, удаваності з метою приховання сплати податків третіх осіб, отримання податкової вигоди, порушення конституційних прав, невідповідність інтересам держави та суспільства.

Відповідно до п. 1.28.1 ст. 1 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції, що діяла до 01.04.2011, інвестиція - це господарська операція, яка передбачає придбання основних фондів нематеріальних активів, корпоративних прав та цінних паперів в обмін на кошти або майно.

Як вбачається з умов договорів, укладених між Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради та ТОВ «Альянс-Висотбуд», предметом цих договорів є забезпечення сторін у притягненні інвестиції юридичних та фізичних осіб та вкладення них у будівництво житлових будинків. Тобто, в даному випадку, сторони лише забезпечують притягнення інвестицій, а не вкладають інвестиції. Крім того, суди попередніх інстанцій доречно зазначили, що за своєю правовою природою договори з таким предметом є договорами на взяття дольової участі у будівництві будинку, а не договорами інвестування.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач включив до податкового кредиту суми ПДВ, сплачені у складі витрат за умовами договорів щодо забезпечення фінансування дольової участі в будівництві магістральних інженерних мереж, що також за своєю правовою природою не відноситься до інвестицій.

Тому, вказані доводи відповідача про правомірність зменшення ним податкового кредиту позивача не знайшли свого підтвердження.

Також, актом перевірки зафіксовано, що у перевірений період позивачем були включені до складу податкового кредиту податкові накладні, отримані від ТОВ «ТД-Мастер» на суму ПДВ 1 193 грн. та від ТОВ «Шарм» на суму ПДВ 13 606,10 грн., хоча у вказаних податкових накладних відсутня номенклатура товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг).

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно пп.7.2.3 п. 7.2 ст. 7 цього Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

За результатами дослідження судами попередніх інстанцій податкових накладних, виданих ТОВ «Тед-Мастер» та ТОВ «Шарм», встановлено, що вказані накладні містять номенклатуру товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм), що спростовує доводи відповідача про вчинення позивачем порушення за вказаним епізодом.

Актом перевірки зафіксовано, що в порушення р. 8 та п. 9.1 р. 9 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 30.06.2005 № 244, ТОВ «Альянс-Висотбуд» у розділі 1 реєстру отриманих податкових накладних відобразило отриману у травні 2010 року двічі податкову накладну від 30.03.2010 № 4, яка була видана ТОВ «Монопластстрой», що привело до завищення податкового кредиту ПДВ.

З приводу наведеного представник позивача у судовому засіданні суду першої інстанції пояснив, що одна податкова накладна від 30.03.2010 № 4 на суму ПДВ 14 158,66 грн., видана ТОВ «Монопластстрой», у реєстрі отриманих податкових накладних за травень 2010 року була відображена у трьох графах відповідно до сум: 3 052,88 грн., 5 552, 88 грн. та 5 552,88 грн.

З реєстру отриманих податкових накладних вбачається, що вказані суми були внесені на підставі однієї податкової накладної від 30.03.2010 № 4 на загальну суму ПДВ 14 158,66 грн. в один податковий звітний період, що вказує на відсутність допущених позивачем порушень в даному випадку та неправомірність зменшення податковим органом податкового кредиту ТОВ «Альянс-Висотбуд».

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з судами попередніх інстанцій, що відповідачем не доведено наявність вищеперелічених порушень з питань формування позивачем податкового кредиту з ПДВ, тому податкові повідомлення-рішення № 0010932301/0 від 22.11.2010 та № 0010932301/1 від 28.12.2010 є протиправними та підлягають скасуванню.

Однак, в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень про донарахування податку з доходів фізичних осіб, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає вірними судові рішення про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Відповідно до розділу 6 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом ДПА України від 21.06.2001 № 253, податкове повідомлення вважається відкликаним, якщо податковий орган скасовує або змінює раніше прийняте рішення про нарахування суми податкового зобов'язання (штрафних (фінансових) санкцій) внаслідок їх адміністративного оскарження. Якщо нарахована сума податкового зобов'язання зменшується внаслідок її адміністративного оскарження, то раніше надіслане податкове повідомлення вважається відкликаним у день отримання платником податків нового податкового повідомлення, що містить нову суму податкового зобов'язання.

З матеріалів справи вбачається, що за результатами первинної скарги позивача, рішенням ДПІ у Київському районі м. Одеси від 28.12.2010 № 40211/25-007 було скасовано податкове повідомлення-рішення № 0004301701/0 від 22.11.2010 в частині 2 144,49 грн. основного платежу та 4 288,98 грн. застосованої штрафної (фінансової) санкції, у зв'язку з тим, що за результатами перевірки безпідставно донараховано позивачу 1904,15 грн. податку з доходів фізичних осіб з виплачених доходів на загальну суму 12 694,30 грн. на користь суб'єктів підприємницької діяльності-фізичних осіб, платників єдиного податку ОСОБА_5 та ОСОБА_4., в іншій частині податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

ДПІ у Київському районі м. Одеси було винесено податкове повідомлення-рішення № 0004741701/1 від 30.12.2010 про донарахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 1 361,82 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 2 723,64 грн. зі сплати грошових коштів ПП «Ваш сад» в сумі 9 078,80 грн. за здійснені послуги (через Косарецьку, авансовий звіт про використання коштів), а саме: за утеплення рослин та здійснення робіт по уходу за кімнатними рослинами, відповідно до рахунків, які не призначаються для використання в господарській діяльності підприємства.

У розумінні п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до визначення част. 1 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та з урахуванням особливостей діяльності позивача, суди попередніх інстанцій вірно зазначили, що послуги з утеплення рослин та здійснення робіт по уходу за кімнатними рослинами не мають прямого взаємозв'язку із безпосередньою господарською діяльністю позивача.

Відтак, відповідачем вказані кошти вірно були визначені як додаткові блага, під якими, відповідно до п. 1.1 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» слід розуміти кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем, якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку.

Відповідно до абз. «е» пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 цього Закону, до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо. Згідно пп. 16.3.5 п. 16.3 ст. 16 вказаного Закону, відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного місцевого бюджету несе юридична особа, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід.

Враховуючи, що витрати на придбання послуг від ПП «Ваш сад» через Косарецьку не пов'язані з діяльністю підприємства і податок з доходів фізичних осіб з доходів, отриманих Косарецькою не утримано та не перераховано до бюджету, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку щодо правомірності донарахування позивачу податку з доходів фізичних осіб та застосування штрафної (фінансової) санкції у вказаних сумах.

Наведене доводами касаційної скарги не спростовується.

Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20.12.2011 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2012 у справі № 2-а/1570/6572/11 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя(підпис)А.М. Лосєв Судді:(підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна